Рішення № 97556992, 08.06.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/41/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2021 Справа № 908/985/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/985/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16)

до відповідача Дочірнього підприємства “Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька шляхова машинна станція № 1” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 99)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Зінченко Є.А.- довіреність № 377 від 30.12.2020

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

12.04.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 06/04/2021-1ПЗ від 06.04.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” до Дочірнього підприємства “Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька шляхова машинна станція № 1” про стягнення 114534,79 грн., яких: 107863,44 грн. основного боргу, 2841,41 грн. пені, 2751,31 грн. 12% річних, 1078,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/985/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/985/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/41/21, судове засідання призначено на 18.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2021 розгляд справи відкладений на 08.06.2021.

У судове засідання 08.06.2021 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, причини неявки суду невідомі. У судовому засіданні 08.06.2021 оголошувалась перерва до 11.20 год. 08.06.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 08.06.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 10023-08/2016 від 19.09.2016 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 107863,44 грн. Також позивачем було нараховано 2841,41 грн. пені, 1078,63 грн. втрат від інфляції та 2751,31 грн. 12 відсотків річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 2, 20, 173-175, 193, 216-218, 224-226, 2301-231, 265 ГК України, умовами договору № 10023-08/2016 від 19.09.2016.

29.04.2021 у Господарський суд Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” (позивача у справі) надійшла письмова заява вих. № 26/04/2021-1ПЗ від 26.04.2021 про зміну предмету позову. У заяві зазначено, що після спрямування позову до суду позивачем було встановлено, що відповідачем у період: січень – березень 2021 було проведено часткову оплату товару на суму 35693,00 грн. Крім цього, 14.04.2021 та 21.04.2021 відповідачем ще були здійснені платежі на суму 10000,00 грн. та 20000,00 грн. Наведені обставини зумовили необхідність здійснення перерахунку числових звернень значень основного боргу, пені, 12% річних та інфляційних втрат. Згідно з заявою просив пункт 2 прохальної частини позовної заяви викласти в іншій редакції та стягнути з відповідача 42170,44 грн. основного боргу, 2446,07 грн. пені, 2096,59 грн. втрат від інфляції та 2355,46 грн. 12 відсотків річних.

Вказана заява, яка по суті є заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України у судовому засіданні 08.06.2021.

08.06.2021 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень. Суд долучив вказані докази до матеріалів справи та зазначає, що вказані документи вже долучені до матеріалів справи як додатки до заяви позивача про зміну предмету позову.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, причин неявки не повідомив, обґрунтованого відзиву на позов не подав. Про розгляд справи у господарському суді повідомлений належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 21.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, обмежений строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” (постачальник за договором, позивач) та Дочірнім підприємством “Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька шляхова машинна станція № 1” (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 10023-08/2016 за умовами якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі – товар), а також виконувати шино монтажні послуги, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних, яка є невід`ємною частиною договору.

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.3 товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній.

Відповідно до п. 8.21 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 107863,44 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними:

№ SI0002670454 від 28.12.2020 на суму 1881,90 грн. з оплатою до 18.01.2021,

№ SI0002670455 від 28.12.2020 на суму 7626,00 грн. з оплатою до 18.01.2021,

№ SI0002671488 від 28.12.2020 на суму 406,02 грн. з оплатою до 18.01.2021,

№ SI0002671596 від 28.12.2020 на суму 1575,18 грн. з оплатою до 18.01.2021,

№ SI0002672200 від 28.12.2020 на суму 81131,70 грн. з оплатою до 18.01.2021,

№ SI0002683879 від 11.01.2021 на суму 363,00 грн. з оплатою до 01.02.2021,

№ SI0002684389 від 11.01.2021 на суму 1698,36 грн. з оплатою до 01.02.2021,

№ SI0002688610від 13.01.2021 на суму 3960,00 грн. з оплатою до 03.02.2021,

№ SI0002692829 від 16.01.2021 на суму 3221,58 грн. з оплатою до 06.02.2021,

№ SI0002695640 від 19.01.2021 на суму 324,66 грн. з оплатою до 09.02.2021,

№ SI0002696073 від 19.01.2021 на суму 973,98 грн. з оплатою до 09.02.2021,

№ SI0002697089 від 20.01.2021 на суму 2275,44 грн. з оплатою до 10.02.2021,

№ SI0002698086 від 20.01.2021 на суму 1116,06 грн. з оплатою до 10.02.2021,

№ SI0002699731 від 21.01.2021 на суму 1139,16 грн. з оплатою до 11.02.2021,

№ SI0002701609 від 22.01.2021 на суму 170,40 грн. з оплатою до 12.02.2021.

Усі видаткові накладні підписані з боку відповідача у графі «отримав» із зазначенням посади особи, що отримала товар, підпис якої скріплений круглою печаткою юридичної особи.

Також у матеріалах справи наявні копії виписаних позивачем відповідних рахунків за кожною видатковою накладною.

Відповідачем оплата за товар була здійснена частково у загальній сумі 65693,00 грн., а саме: 22.01.2021 у сумі 27693,00 грн., 05.03.2021 у сумі 4000,00 грн., 19.03.2021 у сумі 4000,00 грн., 14.04.2021 у сумі 10000,00 грн., 21.04.2021 у сумі 20000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідач отримання товару за вказаними вище видатковими накладними не заперечив та не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи докази, що містяться в матеріалах справи, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 42170,44 грн. основного боргу, яка не спростована та не заперечена відповідачем. Доказів погашення відповідачем вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Також позивачем, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено позовну вимогу про стягнення 2355,46 грн. 12 відсотків річних, нарахованих за загальний період із 18.01.2021 по 07.04.2021, 2096,59 грн. інфляційних втрат та 2446,07 грн. пені, нарахованої за загальний період із 18.01.2021 по 26.04.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.3 договору № 10023-08/2016 від 19.09.2016 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 12% річних від простроченої суми.

Відтак, сторонами встановлений інший розмір процентів, ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Перевіривши розрахунок 12% річних судом встановлено, що він має арифметичні помилки. Так, згідно розрахунку загальний період відсотків річних по 07.04.2021, однак кількість днів прострочення в окремому періоді містить помилки. Наприклад, за період із 18.01.2021 по 07.04.2021 зазначено 99 днів прострочення, тоді як за даний період – 80 днів прострочення. Однак суд приймає до уваги, що фактично позивач нарахував 12% річних за період до 26.04.2021. Згідно перерахунку суду, виходячи з фактичного періоду нарахування позивачем, загальна сума 12% річних складає 2297,40 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 58,06 грн. 12% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Також відповідно до п. 5.2 договору у разі простроченого платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 10023-08/2016 від 19.09.2016 суд вважає встановленим.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та визнав його правильним. Позивач нарахував пеню за кожною окремою видатковою накладною, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2446,07 грн. пені.

Стосовно нарахованої за період із лютого по березень 2021 включно суми 2096,59 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем правильно. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 2096,59 грн. інфляційних втрат.

Позов у цілому судом задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просив покласти судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи, на відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

З дотриманням вказаних приписів законодавства позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначено, що витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою позивач планує понести у розмірі 8200,00 грн., фактично понесені витрати на професійну правничу допомогу – 11200,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.04.2021 № 02/04/2021-1ПД, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” (клієнт за договором) та адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем. Згідно з умовами додаткової угоди від 02.04.2021 до даного договору за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Запорізької області позовної заяви – 11200,00 грн. Винагорода, згідно з п. 1.1 додаткової угоди, сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати.

У матеріалах справи наявні оригінал довіреності від 02.04.2021, виданої позивачем адвокату Спиридонову О.С. на підставі вказаного вище договору, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001709 від 08.11.2019, виданого Спиридонову О.В.

До позовної заяви долучений оригінал опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 02/04/2021-1ПД від 02.04.2021, в якому зазначено які саме послуги надані клієнту адвокатом об`єднанням та витрачений час. Опис підписаний адвокатом та позивачем.

Згідно з платіжним дорученням № 647 від 07.04.2021 позивач перерахував адвокату Спиридонову О.В. 11200,00 грн. за юридичні послуги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11186,56 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Стягуючи вказану суму суд враховує, що позовні вимоги були задоволені судом частково, відтак, витрати на професійну правничу допомогу стягуються судом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізька шляхова машинна станція Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька шляхова машинна станція № 1” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 99, код ЄДРПОУ 00192608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб`юшн Карго Партс” (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, код ЄДРПОУ 37141112) 42170 (сорок дві тисячі сто сімдесят) грн. 44 коп. основного боргу, 2446 (дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 07 коп. пені, 2297 (дві тисячі двісті дев`яносто сім) грн. 40 коп. 12% річних, 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 59 коп. втрат від інфляції, 2267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 31 коп. судового збору, 11186 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 10 червня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко