Вирок № 97554934, 10.06.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1318/16-к

1-кп/189/7/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового провадження:

прокурор Сосницький П.С.,

захисник Устименко О.Л.,

обвинувачена ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016041560000056 від 21.06.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, громадянка України, працює викладачем театрального класу комунального закладу культури «Покровська районна дитяча музична школа», має вищу освіту, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, державних нагород не має, групи інвалідності не має, раніше не судима,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у заволодінні грошовими коштами шляхом обману, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме, у тому, що згідно розпорядження Просянського селищного голови №5-а від 25.03.2003 року, працюючи на посаді директора Палацу культури Просянської селищної ради та згідно посадової інструкції, з метою заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету Просянської селищної ради шляхом обману, скоїла умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

ОСОБА_1 , 20.12.2011 року з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою подальшого незаконного заволодіння коштами місцевого бюджету Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про те, що відповідно до абзацу п`ятого п. 3 наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2005 року за №1285/11565, «преміювання керівників установ, закладів та організацій культури, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці», підготувала виписку з наказу №25 від 20.12.2011 року про виплату премії у грудні 2011 року за рахунок економії фонду заробітної плати директору будинку культури ОСОБА_1 , тобто собі, як керівнику закладу культури, в розмірі 3500 гривень, яку в подальшому направила до бухгалтерії Просянської селищної ради для нарахування їй премії у зазначеному розмірі.

В подальшому на підставі вказаної виписки з наказу, згідно висновку експерта №1011/1012-17 від 17.07.2017 року було здійснено нарахування премії ОСОБА_1 в розмірі 3500 грн. та платіжні відомості за грудень 2011 року про нарахування премії бухгалтерією Просянської селищної ради, як це передбачено наказом Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», надавалися до управління державної Казначейської служби України в Покровському районі, для перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , після чого остання зняла вказані грошові кошти із свого рахунку та привласнювала їх собі, розпорядившись ними на власний розсуд, тобто шляхом обману заволоділа грошовими коштами з бюджету Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області в сумі 3500 гривень, спричинивши своїми діями територіальній громаді смт. Просяна в особі Просянської селищної ради матеріальні збитки на вказану суму.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що виразилось у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до ст. 338 КПК України здійснена зміна обвинувачення в суді, а саме, прокурор Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Сосницький П.С. за погодженням з керівником Синельниківської місцевої прокуратури Нестеренко С.В., 06 листопада 2017 року з метою зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні за №42016041560000056 від 21.06.2016 року відносно ОСОБА_1 , склав обвинувальний акт, в якому сформулював змінене обвинувачення у редакції, наведеній вище (том 2, а. с. 19-20).

В судовому засіданні прокурор Сосницький П.С. обвинувачення в обсязі, викладеному в обвинувальному акті від 06.11.2017 року підтримав, просив визнати винною ОСОБА_1 у інкримінованому їй злочині, призначити міру покарання у виді обмеження волі з випробувальним терміном. Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України повністю доведена, як на докази посилався на свідчення представника потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , висновок судово-економічної експертизи №1011/1012-17 від 17.07.2017 року, виписку з наказу №25 від 20.12.2011 року, платіжні відомості.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої адвокат Устименко О.Л. повністю заперечив обвинувачення, вважає, що ОСОБА_1 є невинуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та просив виправдати на цій підставі. Як на докази посилався на свідчення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілого Долі Ю.А., висновок експерта №2577/20 від 05.10.2020 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину не визнала, вважає, що справа проти неї «сфабрикована» у 2016 році з мотивів особистої неприязні ОСОБА_4 , показала суду, що з 2003 року, зокрема, і у грудні 2011 року працювала на посаді директора Палацу культури, який підпорядковується Просянській селищній раді.

Пояснила, що згідно наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року преміювання керівників установ, закладів та організацій культури здійснюється лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці, а таким органом вищого рівня є Голова Просянської селищної ради, який в межах своїх повноважень згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» видає відповідне розпорядження про преміювання, отже преміювання її як директора Палацу культури на будь-якій іншій підставі ніж розпорядження селищного голови, є незаконним і апріорі не може бути здійснене.

Пояснила, що всі платіжні документи підписує розпорядник бюджетними коштами – селищний голова, який повинен перевіряти законність підстав для нарахування і виплати заробітної плати.

Головою Просянської селищної ради у 2011 році був ОСОБА_3 , однак у грудні 2011 році він перебував у відпустці і повноваження голови здійснювала секретар селищної ради – ОСОБА_7 , яка мала право підпису і виконувала всі повноваження голови під час його відсутності.

Також пояснила, що Просянська селищна рада у 2011 році не мала централізованої бухгалтерії, а мала лінійну форму бухгалтерського обліку, тобто у штаті були головний бухгалтер Просянської селищної ради, бухгалтер Палацу культури і бухгалтер дитячого садка, які знаходяться у підпорядкуванні селищної ради.

Первинну обробку бухгалтерської документації здійснює бухгалтер Палацу культури, після чого бухгалтерські документи, зокрема, платіжні відомості, передаються головному бухгалтеру Просянської селищної ради, який перевіряє законність підстав нарахування, зокрема, заробітної плати, у тому числі, премій працівникам Палацу культури, який після цього підписує платіжні відомості, платіжне доручення, а накази і розпорядження, на підставі яких нараховується заробітна плата, підшиваються разом з платіжними відомостями і зберігаються.

Заперечила, що видавала і підписувала наказ про власне преміювання у грудні 2011 року і що передавала такий наказ до бухгалтерії. Зауважила, що оригіналу такого наказу ніхто не бачив, в матеріалах справи і у Просянської селищної ради його не має.

Пояснила, що не мала повноважень видавати накази про власне преміювання. Вважає, що так звана «виписка з наказу» не є первинним документом і не може бути підставою для здійснення нарахування заробітної плати, оскільки не містить відповідних реквізитів.

Стверджувала, що ніяку «виписку з наказу» також не підписувала, звідки взялася ця виписка їй невідомо, а оригіналу наказу взагалі ніколи не існувало.

В судовому засіданні допитані представник потерпілого, свідки, експерт.

Представник потерпілого Територіальної громади в смт. Просяна в особі Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 показала суду, що у грудні 2011 року голова селищної ради ОСОБА_3 перебував у відпустці, на санаторно-курортному лікуванні, на час відсутності повноваження голови виконувала саме ОСОБА_7 як секретар селищної ради.

Їй відомо, що преміювання керівників культурних закладів відбувається у порядку, передбаченим наказом Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року, тобто, лише за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Пояснила, що станом на 2011 рік у Просянській селищній раді та у Палаці культури не було жодних положень про преміювання та/або колективних договорів.

Пояснила, що премії керівникам цих установ – Палацу культури і дитячого садка можуть нараховуватися у кінці року, у разі наявних вільних коштів за рахунок економії коштів. Таке преміювання відбувається на підставі розпорядження голови селищної ради, однак таке розпорядження у грудні 2011 року голова не видавав і преміювання ОСОБА_1 відбулося не на підставі такого розпорядження.

ОСОБА_7 пояснила, що жодних розпоряджень про преміювання ОСОБА_1 або інших осіб також не видавала, пояснити на якій підставі нарахована та виплачена премія не змогла.

Показала, що, будучи в.о. селищного голови у грудні 2011 року, не підписувала платіжні відомості, а підписала тільки платіжні доручення, які передані до державної казначейської служби для виконання. Припускає, що могла щось прогледіти під час виконання обов`язків голови у зв`язку зі своєю необізнаністю на той час у повноваженнях голови, оскільки, станом на 2011 рік, недавно почала працювати на посаді секретаря селищної ради.

Заперечила твердження сторони захисту, що вона ( ОСОБА_8 ) за посадою повинна була перевіряти кожну платіжну відомість, пояснила, що підписала документи, які їй підготувала та надала бухгалтерія, і що саме бухгалтер перевіряє підстави нарахування і виплати заробітної плати, у тому числі, премій і що не є компетенція голови або в.о. Голови селищної ради перевіряти складові нарахованої заробітної плати та законність такого нарахування.

Стверджувала, що їй відомо, що ОСОБА_1 видала наказ про свою преміювання у грудні 2011 року, на підставі якого була нарахована і виплачена премія. Пояснила, що такий наказ бачила під час проведення досудового розслідування, дату і навіть рік точно не пам`ятає, але готувала копії такого наказу за запитом прокурора та звіряла з оригіналом. Пізніше змінила показання і зазначила, що точно не пам`ятає чи бачила оригінал наказу. Пояснила, що цей наказ повинен був зберігатися у Палаці культури і повинна вестися Книга реєстрації наказів, однак у документації цієї установи під час керування ним ОСОБА_1 був повний безлад і книга реєстрації наказів не велася.

Акту приймання-передачі під час звільнення ОСОБА_1 у 2014 році з посади не складалося, документація, у тому числі, накази, не передавалися.

Заперечила можливість нарахування грошових коштів на підставі виписки з наказу.

Свідок ОСОБА_3 показав суду, що у 2011 році він працював на посаді голови Просянської селищної ради. У грудні 2011 року перебував у відпустці, територіально знаходився на санітарно-курортному лікуванні у м. Ялта. Жодних документів про преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 році під час її перебування на посаді директора Палацу культури не підписував, розпоряджень як селищний голова не видавав.

Пояснив, що Палац культури - підпорядкована Просянській селищній раді установа; згідно законодавства наприкінці року селищна рада може преміювати працівників, зокрема, і керівників установ культури, на підставі виключно розпорядження голови селищної ради. Сам керівник Палацу культури не має повноважень себе преміювати і видавати відповідні накази.

Пояснив, що за загальноприйнятою процедурою у разі виготовлення такого розпорядження про преміювання воно реєструється у секретаріаті, після чого поступає у бухгалтерію, де відбувається нарахування та підготовка платіжних документів.

Пояснив, що платіжні доручення підписує голова селищної ради, перед цим перевіряє законність підстав таких нарахувань, а у разі сумнівів щодо законності таких нарахувань – платіжне доручення не підписується, а повертається без підпису до бухгалтерії.

Жодних положень про преміювання та колективних договорів у 2011 році у Просянської селищної ради не було, преміювання керівника культурного закладу відбувалося на підставі закону.

Зробив припущення, що бухгалтер міг зробити помилку та пропустити такий наказ як підставу для нарахування премії ОСОБА_1 , також припустив, що бухгалтерія могла зробити незаконне нарахування з інших, невідомих йому причин і надати документи на ОСОБА_9 голові.

Також пояснив, що про наказ про преміювання ОСОБА_1 дізнався тільки коли його викликали в судове засідання, до того часу - взагалі нічого про нього не чув.

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що у період з 2010 по 2012 рік працював головним бухгалтером Просянської селищної ради.

Інформація, що ОСОБА_1 , будучи директором Палацу культури, видала наказ про своє преміювання у грудні 2011 року, йому стала відома від слідчого у 2016 році під час досудового розслідування у даній справі.

Показав, що структура бухгалтерії Просянської селищної ради складалася із власне головного бухгалтера Просянської селищної ради, бухгалтера дитячого садку «Колобок» і бухгалтера Палацу культури, яким на той час працювала ОСОБА_11 .

Веденням бухгалтерського обліку Палацу культури займався бухгалтер Палацу культури ОСОБА_12 , яка нараховувала заробітну плату усім працівника Палацу культури, у тому числі, керівнику Палацу культури ОСОБА_1 . Нарахування заробітної плати працівникам Палацу культури відбувалося на підставі наказів директора Палацу культури і табелів обліку робочого часу. На підставі наказів складалися платіжні відомості із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові, посади, розміру посадового окладу, суми утримань, які передавалися головному бухгалтеру Просянської селищної ради, після чого головний бухгалтер отримував зведені відомості, зводив все в одну таблицю і робив платіжне доручення на загальну суму.

У разі здійснення преміювань, нарахування відпускних, лікарняних тощо до платіжних відомостей долучаються накази керівника підприємства і розпорядження голови селищної ради. Саме на підставі цих документів (відомостей, наказів та розпоряджень) робиться платіжне доручення, яке підписує селищний голова, після чого платіжні доручення подаються до державного казначейства, яке виплачує заробітну плату працівникам Просянської селищної ради.

Підставою для нарахувань є саме наказ керівника установи та /або розпорядження голови селищної ради, саме на підставі цих документів проводиться нарахування заробітної плати, у тому числі премій. Відомості про нараховану заробітну плату підписує головний бухгалтер.

Пояснив, що відомості, накази і розпорядження підшиваються разом і зберігаються. Головний бухгалтер може уточнити і перевірити підстави нарахування, а саме, перевірити факт наявності і зміст цих наказів і розпоряджень.

Також пояснив, що коли бухгалтер здійснює нарахування премії, то перевіряється підстава її нарахування – наявність наказу чи розпорядження, якщо йдеться про преміювання керівника Палацу культури.

Показав, що йому достеменно відомо, що згідно вимог закону преміювання директора Палацу культури у законний спосіб можливе тільки на підставі розпорядження селищного голови.

Показав, що не пам`ятає який саме документ як підстава для нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року – наказ директора Палацу культури чи розпорядження голови селищної ради був наданий до бухгалтерії і на підставі чого саме здійснювалося нарахування та виплата премії ОСОБА_1 .

Як за відсутності розпорядження голови селищної ради була нарахована премія ОСОБА_1 пояснити не зміг, однак пояснив, що якби йому як головному бухгалтеру був би наданий наказ на преміювання ОСОБА_1 , виданий і підписаний самою ОСОБА_1 , то він не здійснив би таке нарахування, оскільки єдиною законною підставою для преміювання директора Палацу культури є розпорядження голови Просянської селищної ради.

Стверджував, що нарахування заробітної плати, у тому числі, премії, відбувається лише на підставі оригіналу наказу чи розпорядження, а не на підставі виписки (витягу) з нього.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що у 2011 році працювала на посаді головного бухгалтера Палацу культури, як бухгалтер даного підприємства знаходилася у прямому підпорядкуванні Просянської селищної ради.

Пояснила, що премії працівникам Палацу культури нараховуються на підставі наказу директора Палацу культури, а премія директору Палацу культури – на підставі розпорядження голови Просянської селищної ради.

Пояснила, що первинним документом є відомість про нарахування заробітної плати, до якої підшивається наказ чи розпорядження, на підставі якого робиться таке нарахування.

Пояснила, що точно не пам`ятає на якій підставі нею було зроблене нарахування премії директору Палацу культури ОСОБА_1 у грудні 2011 року, однак їй достеменно відомо, що згідно закону повинно було бути розпорядження Голови Просянської селищної ради для такого нарахування та виплати премії директору Палацу культури.

Також пояснила, що згідно своїх посадових обов`язків вона лише виконувала доручення головного бухгалтера Просянської селищної ради, яким на той час був ОСОБА_14 , який за посадою перевіряє накази і розпорядження, на підставі яких проводиться нарахування заробітної плати працівникам Палацу культури, і вже після того, як їй надається доручення, вона виконувала доручення головного бухгалтера Просянської селищної ради і здійснювала нарахування заробітної плати.

Розпорядником бюджетних коштів є голова селищної ради, відомість підписує головний бухгалтер і Голова селищної ради.

В судовому засіданні неодноразово змінювала свої показання в частині того, чи було їй відомо про наявність наказу за підписом ОСОБА_1 про преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року.

Стверджувала, що не пам`ятає чи надавався їй особисто наказ №25 за підписом ОСОБА_1 про преміювання, також стверджувала, що не пам`ятає на якій підставі проводила нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року – наказу, виписки з наказу чи розпорядження Голови селищної ради, стверджуючи, що у будь-якому випадку виконувала лише технічну роботу, тоді як підстави та вірність нарахування повинен перевіряти головний бухгалтер, який ставить свій підпис на відомості.

Також пояснила, що показання у якості свідка під час досудового розслідування, які вона надавала 23 червня 2016 року, були надані нею у стресовому стані, в якому вона перебувала у зв`язку зі смертю чоловіка, і що на неї з боку слідчого здійснювався психологічний тиск, який виражався в тому, що слідчий сказав, що буде сидіти біля неї, доки вона не підпише протокол допиту свідка. Показання, які зазначені у цьому протоколі, за поясненнями ОСОБА_6 в судовому засіданні, були надруковані слідчим частково з її слів, а частково – як вважав за необхідне слідчий.

Зокрема, в судовому засіданні не підтвердила того, що у грудні 2011 року ОСОБА_1 надала їй особисто наказ №25 від 20.12.2011 року за своїм підписом «Про преміювання окремих працівників» і що на підставі цього наказу нею (свідком) було здійснено відповідні нарахування у вигляді премії до щомісячної заробітної плати громадянці ОСОБА_1 у розмірі 3500,00 грн., як це зазначено у протоколі допиту свідка від 23.06.2016 року (том 1, а. с. 69-71).

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що у 2014 році почала працювати у Палаці культури Просянської селищної ради, зокрема, на посаді директора Палацу культури працювала у період з 10.09.2014 року по 31.10.2016 року.

У зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків вона звернулася до ОСОБА_1 з проханням передати їй трудові книжки і з`ясувала, що трудові книжки та інша кадрова документація не велися належним чином, зокрема, не було також наказів з кадрових питань, посадових інструкцій тощо.

Показала, що оригінали наказів про нарахування заробітної плати зберігалися у відділу бухгалтерії, які підшивалися до відомостей про нарахування заробітної плати. Стверджувала, що саме у відділі бухгалтерії у 2014 році вона знайшла наказ про преміювання ОСОБА_1 за грудень 2011 року, який був підшитий до бухгалтерських відомостей. Дату наказу і суму преміювання не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_4 довела про це Голову Просянської селищної ради ОСОБА_3 , але сам наказ ОСОБА_3 не передавала.

Також показала, що ОСОБА_1 звільнилася з посади директора Палацу культури за місяць до її призначення, в.о. директора Палацу культури у цей період була ОСОБА_15 , жодних актів приймання-передачі документів ні від ОСОБА_1 до ОСОБА_15 , ні від ОСОБА_15 до ОСОБА_4 не складалося.

В судовому засіданні судом безпосередньо досліджені письмові матеріали кримінального провадження №42016041560000056.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно архівної копії Розпорядження Просянського селищного голови №5-а від 25.03.2003 року ОСОБА_1 призначена на посаду директора Палацу культури з 25.03.2003 року як така, що витримала випробувальний термін, що підтверджується і записом у трудовій книжці ОСОБА_1 (том 1, а. с. 110, 112).

Згідно розпорядження Просянського селищного голови від 28.05.2014 року директор Палацу культури ОСОБА_1 переведена із займаної посади на посаду художнього керівника, а виконання службових обов`язків директора Палацу культури покладені на ОСОБА_16 (том 1, а. с. 104, 114).

Згідно витягу з наказу №15 від 08.07.2014 ОСОБА_1 , художній керівник ПК звільнена з посади за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України з 09.07.2014 року (том 1, а. с. 105).

Отже, судом встановлено, що станом на 20.12.2011 року ОСОБА_1 обіймала посаду директора Палацу культури в смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області.

Кошторисом Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області на 2011 рік, який затверджений селищним головою ОСОБА_3 , визначені поточні видатки на оплату праці працівників бюджетних установ у загальному розмірі 245071,00 грн (т. 1, а.с.47-48, 230).

Помісячний розпис селищний на 2011 рік, затверджений Просянським селищним головою ОСОБА_3 містить графу 110204 «Палаци і будинки культури, клуби та інші заклади клубного типу» і передбачає поточні видатки, у тому числі, оплату праці працівників бюджетних установ (том 1, а. с. 233), з чого суд робить висновок, що станом на 20 грудня 2011 року Просянський Палац культури був структурним підрозділом Просянської селищної ради та підпорядковувався як розпорядник коштів нижчого рівня Просянській селищній раді Покровського району Дніпропетровської області.

Згідно розрахунково-платіжної відомості Просянської селищної ради за грудень 2011 року з відбитком штампу «Погашено» 27.12.2011 року, директору ОСОБА_1 нарахована і виплачена заробітна плата у розмірі 4487,96 (графа відомості «до видачі»), складові якої містять посадовий оклад у розмірі 1704,00 грн., надбавка 20% у розмірі 340,80 грн., премія 3500,00 грн., всього нараховано – 5544,80 грн. (том 1, а. с. 65-66, 228-229).

У даній відомості не зазначена підстава для нарахування премії, оскільки форма відомості не передбачає наявності відповідної графи; відомість містить підпис бухгалтера і не містить підпису селищного голови.

В матеріалах справи міститься документ, який має назву «Виписка з наказу №25 від 20 грудня 2011 року» наступного змісту: «Виплатити премію в грудні 2011 року за рахунок економії фонду заробітної плати директору ОСОБА_1 – 3500 грн. та бухгалтеру ОСОБА_13 в розмірі 3500 грн.» (том1, а. с. 49, 128).

Даний документ містить зазначення «Директор ПК Н.В. Макотер» і підпис, з прикладенням відбитку печатки Просянської селищної ради (том 1, а. с. 49).

В судовому засіданні досліджені наступні письмові матеріали:

- платіжне доручення №1273 від 27.12.2011 року на суму 6363,07 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_17 (т.1 а.с.23);

- платіжне доручення №1263 від 27.12.2011 року на суму 666,02 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_17 (т.1 а.с.24);

- платіжне доручення №1281 від 27.12.2011 року на суму 3820,58 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_17 (т.1 а.с.24);

- платіжне доручення №1282 від 29.12.2011 року на суму 22736,30 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.25);

- платіжне доручення №1272 від 29.12.2011 року на суму 16216,28 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.25);

- платіжне доручення №1283 від 29.12.2011 року на суму 2472,80 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.26);

- платіжне доручення №1245 від 29.12.2011 року на суму 1895,30 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.26);

- платіжне доручення №1250 від 29.12.2011 року на суму 2402,58 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.27).

Дані платіжні доручення підтверджують, що заробітні плати за грудень 2011 року були перераховані на рахунки працівників Просянської селищної ради, платіжні доручення підписані в.о. Голови Просянської селищної ради ОСОБА_7 і головним бухгалтером Просянської селищної ради ОСОБА_18 .

Суд встановив, що Журнал реєстрації розпоряджень селищного голови про прийняття, звільнення, переведення, сумісництво, заохочення працівників, про матеріальну допомогу міститься інформація щодо видання розпоряджень селищного голови про преміювання працівників виконавчого комітету 27.01.2011, 22.02.2011, 22.03.2011, 22.04.2011, 29.07.2011, 01.08.2011, 19.08.2011, 22.08.2011, 26.09.2011, 24.11.2011, 26.12.2011 (том 1, а. с. 51-59).

Відомості про преміювання 20 грудня 2011 року директора Палацу культури ОСОБА_1 журнал не містить.

Окрім того, даний Журнал містить дані, що 28.11.2011 року надане право другого підпису на всі банківські та інші документи ОСОБА_7 (том 1, а. с. 59).

Копія книги реєстрації вхідної кореспонденції Просянської селищної ради за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року також не містить інформації про наявність розпорядження чи наказу про преміювання ОСОБА_1 20.12.2011 року (т.1 а. с. 94-102).

Матеріали справи містять посадову інструкцію керівника клубного закладу від 01 січня 2014 року, з якою ОСОБА_1 ознайомлена лише 01.01.2014 року (том 1, а. с.113).

Згідно даної інструкції Керівник безпосередньо підпорядковується селищному голові (п.1).

У розділі ІІ посадової інструкції зазначаються такі завдання та обов`язки керівника:

- організовує і планує роботу колективів народної творчості;

- надає методичну та практичну допомогу клубним закладам району, міста, мікрорайону;

- координує роботу творчих підрозділів щодо проведення художніх заходів;

- добирає для колективів народної творчості репертуар;

- проводить семінари з керівниками гуртків;

- організує вивчення та обмін досвідом роботи колективів народної творчості;

- з метою удосконалення роботи з обслуговування населення підтримує в процесі діяльності зв`язки з творчими спілками та громадськими організаціями щодо залучення до проведення заходів творчих працівників;

- вживає заходів щодо удосконалення творчої майстерності виконавців.

Таким чином, судом встановлено, що у посадовій інструкції від 01 січня 2014 року, з якою ознайомлена ОСОБА_1 , не зазначені посадові обов`язки керівника Палацу культури, які б були пов`язані з фінансовою діяльністю Палацу культури, бухгалтерськими функціями, розпорядженням грошовими коштами, повноваженнями з нарахування та виплати заробітної плати тощо.

При цьому суд наголошує, що дана посадова інструкція складена і підписана обвинуваченою лише у 2014 році.

Згідно листа Просянської селищної ради від 17.08.2016 року №726 посадова інструкція директора Просянського Палацу культури ОСОБА_1 не зберіглася (том 1, а. с. 103).

В судовому засіданні обвинувачена стверджувала, що до 2014 року посадова інструкція директора Палацу культури Просянської селищної ради ніким не розроблялася і не підписувалася, і директор Палацу культури не керувався жодною посадовою інструкцією при здійсненні своїх повноважень.

Письмові матеріали справи також не містять жодних посадових інструкцій, якою б керувалася у своїй діяльності на посаді директора Палацу культури ОСОБА_1 у період часу станом на 20 грудня 2011 року, отже, суд констатує, що у 2011 році обвинувачена ОСОБА_1 не керувалася у своїй діяльністю наданою посадовою інструкцією або будь-якою іншою.

Доказів зворотнього суду стороною обвинувачення не надано.

У справі містяться також письмові матеріали, які не мають значення у справі, оскільки не містять жодних фактичних даних, які б підтверджували чи заперечували певні обставини. Зокрема, таким документом є копія посадової інструкції директора Палацу культури, затверджена 20.10.2014 року і підписана директором Палацу культури 20.10.2014 року якоюсь невідомою особою, оскільки біля підпису не міститься прізвища та ініціалів такої особи, у період, коли ОСОБА_1 вже не обіймала посаду директора Палацу культури (т.1 а.с.61-62).

Також не має значення для розгляду справи копія розпорядження селищного голови ОСОБА_3 про преміювання №42/2 від 01.08.2011 року, згідно якого у відповідності до наказу Міністерства праці №77 від 02.10.1996 року, до професійного свята – Дня бухгалтера вважає за необхідне виплатити премію в розмірі посадового окладу: бухгалтеру ОСОБА_10 , бухгалтеру ДНЗ ОСОБА_19 , бухгалтеру ПК ОСОБА_20 (т.1 а.с.50); копія розрахунково-платіжної відомості за листопад 2011 року (т.1 а. с. 63-64); копії відомостей №0254, 0263, 0260, 0264 зарахувань на карткові рахунки працівників Просянської селищної ради зарплати за грудень 2011 року (т.1 а.с.222-225, 227), оскільки вони стосуються виплат заробітної плати іншим працівникам Просянської селищної ради, а не ОСОБА_1 – тому суд не бере їх до уваги і не покладає їх в основу вироку.

17.07.2017 року проведена судово-економічна експертиза і складений висновок експерта №1011/1012-17 за результатами судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи №189/1318/16-к.

На вирішення експерта поставлені наступні питання: 1. Чи була ОСОБА_1 , працюючи на посаді директора Палацу культури Просянської селищної ради, уповноважена на видання наказів про преміювання працівників вказаного Палацу культури, у тому числі, особисто себе? 2. На підставі яких документів було здійснено преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року? 3. Обґрунтованість та законність нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року?

Висновки експерта по першому питанню є такими: редакція першого питання не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. Питання передбачає оцінку дій службових осіб.

Висновки експерта по другому питанню є такими: в об`ємі наданих документів, преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по Палацу культури Просянської селищної ради.

Висновки експерта по третьому питанню є такими: в об`ємі наданих документів, документально, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2011 року зазначено нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року в сумі 3500 грн. Підтвердити нормативно нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року не надається за можливе, оскільки на дослідження не були надані розпорядження Просянського селищного голови (т.1 а. с.215-221).

При дослідженні в судовому засіданні висновку експерта виявлено, що у вступній частині висновку зазначається, що на експертне дослідження надана виписка з наказу №25 від 20.12.2011 року (том 1, а. с. 215).

У розділі висновку «Дослідження» також зазначається, що досліджена саме виписка з наказу (том 1, а. с. 219).

Однак у розділі «Висновки» зазначається, що в об`ємі наданих документів, преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по Палацу культури Просянської селищної ради (том 1, а. с. 221).

В судовому засіданні у учасників провадження виникли питання щодо розбіжностей в цій частині у змісті експертного висновку, у зв`язку з чим в судовому засіданні в режимі відеоконференції був допитаний експерт ОСОБА_21 , який надав цей висновок.

Експерт ОСОБА_21 пояснив, що під час проведення ним судово-економічної експертизи від 17.07.2017 року йому не надавався на дослідження наказ №25 від 20.12.2011 року, а надана лише виписка з наказу, яку він вважає належним документом, оскільки вважає, що без існування оригіналу наказу не може існувати виписка.

Вважає, що виписка містила всі необхідні реквізити і не вважає розбіжністю те, що у експертному дослідженні ним зазначається, що нарахування премії ОСОБА_1 здійснене на підставі наказу, тоді як він отримав для дослідження лише виписку з наказу.

Судом також досліджений висновок експерта №2577/20 від 05.10.2020 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлене питання: «чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у виписці з наказу №25 від 20 грудня 2011 року – ОСОБА_1 чи іншою особою?» - вирішити питання, чи виконаний досліджуваний підпис, розташований в графі «Директор ПК Н, ОСОБА_22 » виписки з наказу №25 від 20.12.2011 ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (том 3, а. с. 87).

З системного аналізу правових норм випливає наступне.

Закон України «Про культуру» у редакції станом на 20 грудня 2011 року передбачає, що заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про культуру» до базової мережі закладів культури місцевого рівня належать комунальні заклади – у тому числі палаци і будинки культури, а джерелами фінансування закладів культури є, у тому числі, кошти державного та місцевих бюджетів (ст. 26 Закону України «Про культуру»).

Стаття 29 Закону України «Про культуру» передбачає, що умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України.

За нормами ст. 2 Бюджетного кодексу (у редакції станом на 20 грудня 2011 року) органи місцевого самоврядування, а також створені ними організації, що повністю утримуються за рахунок місцевого бюджету, є бюджетними установами.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу керівники бюджетних установ мають здійснювати фактичні видатки на заробітну плату, у тому числі на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах. Це повною мірою стосується й органів місцевого самоврядування, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (пункт 4 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу).

Стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» зі змінами у редакції станом на 20.12.2011 року (далі – Закон) визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (стаття 17 Закону).

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать в межах власних (самоврядних) повноважень у сфері культури - управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення (ч. 1 п. а) пп.1ст. 32 Закону).

Частина 4 пункт 13) статті 42 Закону визначає, що сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою.

Частина 4 пункт 20) статті 42 Закону визначає, що сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Згідно частини 5 статті 42 Закону сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону секретар сільської, селищної, міської ради у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.

Пункт 3 Наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» зі змінами у редакції станом на 20 грудня 2011 року передбачає право керівників місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них; надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

При цьому у пункті 3 цього Наказу зазначається, що преміювання керівників установ, закладів та організацій культури, їх заступників, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Відповідно до статей 1,2 закону України «Про оплату праці» зі змінами станом на 20 грудня 2011 року заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Премія є різновидом додаткової заробітної плати.

Стаття 13 закону України «Про оплату праці» передбачає, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Частина 3 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у редакції станом на 20 грудня 2011 року передбачає, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпункт 1.1. пункту 1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 у редакції станом на 20 грудня 2011 року визначає, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (далі – Положення).

Підпункт 2.1. пункту 2 Положення визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (підпункт 2.4 пункту 2 Положення).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (підпункт 2.5 пункту 2 Положення).

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників (підпункт 2.15 пункту 2 Положення).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).

Усі документи, що додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів, а також документи, що стали підставою для нарахування заробітної плати та інших подібних виплат, підлягають обов`язковому погашенню штампом або ручним надписом "Одержано" або "Сплачено" із зазначенням дати (числа, місяця, року) (підпункт 2.18 пункту 2 Положення).

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов`язковій передачі до архіву (підпункт 6.1 пункту 6 Положення).

Згідно підпункту 6.2 пункту 6 Положення первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Згідно підпункту 6.7 пункту 6 Положення зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера (підпункт 6.8 пункту 6 Положення).

Згідно підпункту 6.10. пункту 6 Положення у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи.

Таким чином, суд встановив, що станом на 20 грудня 2011 року Просянський Палац культури знаходився у віданні Просянської селищної ради на засадах підзвітності і підконтрольності Просянській селищній раді, підпорядковувався як розпорядник коштів нижчого рівня Просянській селищній раді Покровського району Дніпропетровської області, яка є розпорядником коштів вищого рівня, повністю фінансувався за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» і п. 3 Наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» преміювання керівника Палацу культури Просянської селищної ради відбувається виключно на підставі розпорядження Голови Просянської селищної ради.

В силу ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або уповноважений орган, у даному випадку виконавчий орган Просянської селищної ради.

Згідно пп. 2.15, 2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 працівники, які ведуть бухгалтерський облік, обов`язково перевіряють первинні документи, у тому числі на наявність реквізитів, відповідності господарської операції чинному законодавству; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, і такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення, при цьому у поняття таких первинних документів включаються розпорядження і дозволи власника на проведення таких бухгалтерських операцій, тобто наказів і розпоряджень у тому числі.

При цьому зберігання первинних документів та передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер.

З викладеного вбачається, що преміювання ОСОБА_1 як директора Палацу культури повинно було відбуватися виключно на підставі розпорядження Голови Просянської селищної ради, при цьому бухгалтер Палацу культури повинен був підготувати первинні документи, а головний бухгалтер Просянської селищної ради – перевірити, у тому числі, підстави такого преміювання, яким могло бути лише розпорядження Голови селищної ради, а у разі будь-яких сумнівів – передати такі документи керівнику (голові селищної ради) для прийняття рішення.

З показань представника потерпілого ОСОБА_2 , яка на той час виконувала обов`язки селищного голови, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , які обіймали посади головного бухгалтера Просянської селищної ради і Палацу культури відповідно, свідка ОСОБА_3 ,, який був головою Просянської селищної ради - вбачається, що усі зазначені вище посадові особи Просянської селищної ради були достеменно обізнані, що преміювання директора Палацу культури відбувається лише на підставі розпорядження голови Просянської селищної ради, це було їм відомо в силу виконання ними своїх посадових обов`язків, що вони і підтвердили в судовому засіданні.

У п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначається, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.

З викладеного випливає, що ОСОБА_1 не мала змоги ввести в оману потерпілого – Просянську селищну раду щодо підстав нарахування їй премії, оскільки всі зазначені посадові особи були чудово обізнані про порядок преміювання директора Палацу культури і не мали права нарахувати та виплатити премію ОСОБА_1 на будь-якій іншій підставі окрім розпорядження Голови Просянської селищної ради.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_10 стверджували, що про наявність наказу про нарахування премії, підписаного ОСОБА_1 дізналися лише під час досудового розслідування, тобто не раніше 2016 року, а свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила свої показання на досудовому слідстві в частині того, що у грудні 2011 року ОСОБА_1 надала їй особисто наказ №25 від 20.12.2011 року за своїм підписом «Про преміювання окремих працівників» і що на підставі цього наказу нею ( ОСОБА_6 ) було здійснено відповідні нарахування у вигляді премії до щомісячної заробітної плати громадянці ОСОБА_1 у розмірі 3500,00 грн.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_4 , яка стверджувала, що вона у 2014 році у відділі бухгалтерії знайшла наказ про преміювання ОСОБА_1 за грудень 2011 року, який був підшитий до бухгалтерських відомостей, оскільки свідок не пам`ятає точно дату наказу, суму преміювання, не може пояснити куди дівся цей наказ.

Суд наголошує на тому, що згідно підпункту 6.10. пункту 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Суд встановив, що жодних звернень до правоохоронних органів стосовно пропажі чи знищення документації Просянська селищна рада до правоохоронних органів не подавала, а також судом достеменно встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 у 2014 році з посади директора Палацу культури не складалися і не підписувалися акти приймання-здачі кадрової та бухгалтерської документації.

Таким чином, не виявляється можливим встановити чи існував оригінал наказу №25 від 20.12.2011 року і сторона обвинувачення не надала суду жодних доказів його існування.

Суд також достеменно встановив, що у своїй діяльності на посаді директора Палацу культури у 2011 році ОСОБА_1 не керувалася посадовою інструкцією керівника Просянського Палацу культури, оскільки таку інструкцію вона підписала лише 01.01.2014 року, але і у цій інструкції не зазначені посадові обов`язки керівника Палацу культури, які б були пов`язані з фінансовою діяльністю Палацу культури, бухгалтерськими функціями, розпорядженням грошовими коштами, повноваженнями з нарахування та виплати заробітної плати тощо.

Стороною обвинувачення ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, яке виразилося у тому, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора палацу культури Просянської селищної ради, підготувала виписку з наказу №25 від 20.12.2011 року про виплату премії у грудні 2011 року собі, як керівнику закладу культури, в розмірі 3500 гривень, яку в подальшому направила до бухгалтерії Просянської селищної ради для нарахування їй премії у зазначеному розмірі, а в подальшому на підставі вказаної виписки з наказу було здійснено нарахування премії ОСОБА_1 в розмірі 3500 грн., після чого остання зняла вказані грошові кошти із свого рахунку та привласнила їх собі, розпорядившись ними на власний розсуд, тобто шляхом обману заволоділа грошовими коштами з бюджету Просянської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області в сумі 3500 гривень, спричинивши своїми діями територіальній громаді смт. Просяна в особі Просянської селищної ради матеріальні збитки на вказану суму.

Під час судового розгляду судом не встановлено, що ОСОБА_1 якимись своїми діями ввела в оману потерпілого (Просянську селищну раду), оскільки, як вбачається з наведених вище і проаналізованих правових норм, існує чітко встановлений порядок нарахування та виплати премії директору Палацу культури, який полягає у тому, що Голова селищної ради видає розпорядження про преміювання директора Палацу культури, на підставі якого головний бухгалтер Просянської селищної ради здійснює нарахування премії, готує платіжні відомості, платіжне доручення, яке підписує голова селищної ради, після чого платіжні документи направляються для виконання до Державного казначейства. Про цей порядок зазначені посадові особи абсолютно достеменно знали і обвинувачена не мала змоги ввести їх в оману шляхом надання до Просянської селищної ради наказу чи виписки з наказу про власне преміювання, який апріорі не мав жодної юридичної сили і не міг бути законною підставою для нарахування і виплати їй премії.

Окрім того, при дослідженні виписки з наказу суд дійшов наступного.

Відповідно до п.1.1 ДСТУ 4163-2003 від 01.09.2003 року, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів (п. 1.2. ДСТУ 4163-2003).

ДСТУ 4163-2003 містить перелік обов`язкових реквізитів, у тому числі, назву підприємства, код ЄДРПОУ, назву і дата документа, місце складання, бланк тощо.

При цьому ДСТУ 4163-2003 не містять в собі такі поняття як «витяг» чи «виписка» з документу.

Так, п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 містить лише порядок засвідчення копії документа, зокрема, зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (особистого підпису).

Правила діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності.

Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Дані Правила також не містять терміну та поняття «виписка», однак містять поняття «витяг».

Витяг – це засвідчена копія частини тексту службового документа.

Пункт 10 Розділу 2 Правил передбачають, що витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Витяги з протоколів засвідчує секретар, який складає протоколи і здійснює їх зберігання, з наказів - керівник служби діловодства (кадрової служби) або посадова особа, яка відповідає за їх зберігання).

Як вбачається з аналізу виписки з наказу №25 від 20.12.2011 року (том 1, а. с. 49, 128) даний документ не відповідає вимогам чинного законодавства і не містить реквізитів, які є обов`язковими для такого документа. Так, зокрема, виписка оформлена не на бланку установи, не відтворена вступна частина наказу, відсутнє прізвище особи, яка посвідчила цей документ. Окрім того, у виписці міститься підпис особи (нібито ОСОБА_1 ), тоді як витяг взагалі не може містити такий підпис згідно правил діловодства. У виписці відсутні назва підприємства чи установи, які видали наказ, назва посади ОСОБА_1 , розпорядження бухгалтерії здійснити відповідні нарахування тощо.

Згідно висновку експерта №2577/20 від 05.10.2020 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлене питання: «чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у виписці з наказу №25 від 20 грудня 2011 року – ОСОБА_1 чи іншою особою?» - вирішити питання, чи виконаний досліджуваний підпис, розташований в графі «Директор ПК Н, ОСОБА_22 » виписки з наказу №25 від 20.12.2011 ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (том 3, а. с. 87).

У дослідницькій частині висновку зазначається, що в результаті порівняльного дослідження встановлені як збіжні ознаки почерку так й розбіжні ознаки почерку, але малий обсяг графічного матеріалу, що міститься у досліджуваному підписі, відносна простота будови його елементів не дали змоги встановити ідентифікаційні ознаки, які б утворили індивідуальну сукупність достатню для будь-якого висновку.

Таким чином, встановити, чи виконаний досліджуваний підпис розташований в графі «Директор ПК Н.В. Макотер» виписки з наказу №25 від 20.12.2011 ОСОБА_1 або іншою особою, не виявилося можливим (том 3, а. с. 87).

Отже, доказів того, що ця виписка з наказу дійсно підписана ОСОБА_1 , суду також не надано.

Суд відхиляє висновок експерта №1011/1012-17 за результатами судово-економічної експертизи від 17.07.2017 року, оскільки висновок експерта про те, що преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по Палацу культури Просянської селищної ради не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується жодними іншими доказами у справі. Як встановлено судом, оригінал наказу експерт на дослідження не отримував, а при здійсненні експертизи ототожнив виписку з наказу з самим наказом. Суд відхиляє твердження експерта в судовому засіданні, що виписка з наказу складена відповідно до вимог чинного законодавства і містить всі необхідні реквізити, оскільки суд дійшов висновку, що дана виписка не відповідає законодавству, не містить всіх необхідних реквізитів і в жодному разі не може бути підставою для нарахування і виплати премії. Суд також відхиляє твердження експерта, висловлене ним в судовому засіданні, що якщо існує виписка з наказу, то існує і оригінал такого наказу, як нічим не підтверджене припущення експерта, тим більше, що експерт перед проведенням надав клопотання про витребування саме оригіналу наказу, не отримав його, але при цьому чомусь вирішив, що оригінал наказу існує.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 190 КК України шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману, чи зловживання довірою.

Безпосереднім об`єктом шахрайства є відносини власності, предметом злочину є чуже майно та право на майно.

З об`єктивної сторони шахрайство характеризується заволодінням чужим майном шляхом обману або зловживання довірою.

Об`єктивна сторона злочину обов`язково має включати такі ознаки: дію (обманне або вчинене шляхом зловживання довірою, незаконне, безоплатне, поза волею власника заволодіння чужим майном або придбання права на майно); наслідок, який полягає у переході чужого майна чи права на майно до володіння чи розпорядження іншої особи; причинний зв`язок між дією та наслідком; спосіб учинення злочину, що характеризується обманом чи зловживанням довірою.

При обмані відбувається повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування, замовчування інформації про факти, повідомлення про які було обов`язковим, що вводить потерпілого в оману. Обман може вчинятися в усній або письмовій формі або у формі конклюдентних дій, стосуватися фактів і обставин, які мають відношення до винного, різних предметів і явищ.

Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом, що відповідно до ч.2 ст.24 КК України особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно-небезпечні наслідки та бажала їх настання.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, надані докази, нормативно-правову базу, суд констатує, що:

- у грудні 2011 року відбулося нарахування та виплата премії директору Палацу культури Просянської селищної ради ОСОБА_1 з порушенням чинного законодавства, не на підставі розпорядження Голови Просянської селищної ради;

- директор Палацу культури Просянської селищної ради ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства не мала жодних повноважень нараховувати собі премію;

- у грудні 2011 року директор Палацу культури Просянської селищної ради ОСОБА_1 у своїй діяльності не керувалася жодною посадовою інструкцією, оскільки такої інструкції на той час не існувало;

- докази існування оригіналу наказу №25 від 20 грудня 2011 року про преміювання директора Палацу культури Просянської селищної ради ОСОБА_1 відсутні;

- так звана «виписка з наказу №25 від 20 грудня 2011 року» не є належним документом, на підставі якого Просянська селищна рада могла б нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію оскільки така виписка не є первісним організаційно-розпорядчим документом і не містить всіх необхідних реквізитів;

- відсутні докази того, що так звана «виписка з наказу №25 від 20 грудня 2011 року» підписана саме ОСОБА_1 ;

- відсутні докази того, що так звана «виписка з наказу №25 від 20 грудня 2011 року» була виготовлена, підписана і надана обвинуваченою ОСОБА_1 до бухгалтерії Палацу культури Просянської селищної ради з метою нарахування та виплати їй премії у грудні 2011 року;

- судом у діях ОСОБА_1 не встановлено шахрайських дій шляхом обману чи зловживання довірою, спрямованих на нарахування та виплату їй премії у грудні 2011 року.

Таким чином, жодна з обставин, викладених в обвинувальному акті, стороною обвинувачення в ході судового слідства доведена не була.

Суд прийшов до висновку, що наведені вище докази, на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини ОСОБА_1 , не доводять вину обвинуваченої.

Відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ст. 91 КПК України).

Обов`язок доказування обставин, передбачених Кодексом, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 370, 373 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим - на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КК України, вмотивованим - в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Отже, виходячи з загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведення вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження процесуальних прав та обов`язків, якими вони наділені, оцінивши отримані докази у сукупності, суд вважає, що під час судового розгляду не здобуто та не надано безсумнівних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

У зв`язку з цим обвинувачену ОСОБА_1 необхідно виправдати у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено останньою.

Цивільний позов по справі не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод ст. ст. 373, 374,376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України та виправдати її у зв`язку з недоведеністю того, що нею було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В. Чорна