Вирок № 97554797, 10.06.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2649/19

Номер провадження 1-кп/184/39/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського міського суду кримінальне провадження за №12019040360000250 від 28.03.2019 року відносно обвинуваченого

? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Покров Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо - спеціальна, працював ПАТ ПГЗК, не одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-11.04.2018 року Орджонікідзевським міським судом за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

сторони кримінального провадження:прокурор – Петренко О.П.,

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

захисник – адвокат Алмамедов М.А.,

неповнолітній потерпілий – ОСОБА_4 ,

законний представник – ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Вранці 10 лютого 2019 року ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебував в гостях у ОСОБА_6 , а саме в будинку АДРЕСА_1 , де в той час знаходився малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час спілкування з малолітнім ОСОБА_4 у ОСОБА_1 , на ґрунті раптово з виниклих неприязних відносин, виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 .. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в той же ж день та час, перебуваючи з дитиною в одній із кімнат будинку АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підійшов до малолітнього ОСОБА_4 , який сидів на дивані та умисно рукою схватив його за ліву ногу, після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, та тримаючи ОСОБА_4 рукою за ліву гомілку, умисно з достатньою силою повернув її у протилежну сторону, таким чином, умисно вивернув ногу потерпілого, спричинивши вказаними діями малолітньому ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої великогомілкової кістки, яке згідно висновку судово-медичного експерта №442 від 25.07.2019 року відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині не визнав та пояснив, що в той день у лютому 2019 року він, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 сиділи випивали по АДРЕСА_2 , був малолітній ОСОБА_9 - син ОСОБА_10 . Потім він, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пішли до ОСОБА_6 , яка мешкає по АДРЕСА_3 , де також випивали. Вранці подзвонила ОСОБА_13 і сказала, що у ОСОБА_9 зламана нога. Він ногу дитині не ламав, дитина мала ще, оговорює його. Він пробував ногу у дитини вже вранці, той сказав, що болить. Він з ОСОБА_14 пішли з будинку вже пізно ввечері. ОСОБА_12 і ОСОБА_11 залишились в будинку. Це трапилось по АДРЕСА_3 , де була і дитина. Він дитину не чіпав. Коли переходили з одного будинку до іншого, дитина була здорова, йшов сам.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина останнього підтверджується показаннями безпосередньо допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків.

Допитаний у судовому засіданні малолітній потерпілий ОСОБА_4 надав показання, згідно яких повідомив, що в той день він спав. Зайшов ОСОБА_15 і зламав йому ніжку. Тоді він був у кімнаті з мамою. Це ОСОБА_15 , який в залі. Його мама любить випити. В той день ОСОБА_15 був у них у гостях з дружиною та дитиною, пили горілку. Він тоді спав, коли ОСОБА_15 до нього підходив, мама була на кухні. Йому було боляче, він плакав. Викликали поліцію і швидку допомогу. В лікарні мама сказала про те, що трапилось. У нього була зламана права ніжка, був гіпс. ОСОБА_15 був сильно п`яний, це він зламав йому ніжку. Мама кинула його в лікарні.

Так, допитана у судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 надала показання, згідно яких повідомила, що 22.02.2019 року вона забрала з лікарні ОСОБА_16 , який повідомив, що ОСОБА_17 зламав йому ніжку, яка була в гіпсу. Мати його кинула. Зі слів дитини, в той день ОСОБА_15 був п`яний, схватив його за ніжку і крутонув. Дитина всього боялась. Відносно покарання покладається на розсуд суду.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надала показання, згідно яких повідомила, що вона директор служби у справах малолітніх. До служби надійшло повідомлення про те, що дитині ОСОБА_19 спричинені тілесні ушкодження. Виїхали фахівці, було оглянуто приміщення, там був повний безлад, ОСОБА_20 була п`яна. Дитина знаходилась в будинку АДРЕСА_2 . Дитину доставили до лікарні. Дитина сказала, що ніжку їй зламав ОСОБА_21 . В лікарні зробили знімок, був перелом ноги. Після чого дитину доставили до лікарні м. Дніпро.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 надала показання, згідно яких повідомила, що вона начальник служби у справах дітей. 14.02.2019 року до центру надійшло повідомлення з Центру пробації. Представник служби прибув до будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходилась дитина ОСОБА_9 . Також була його мати ОСОБА_23 в п`яному вигляді. Дитину доставили до лікарні, де з`ясувалось, що у дитини перелом ноги. Ніжку ОСОБА_9 зламав ОСОБА_15 . Після чого дитину відправили до лікарні м. Дніпро.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надала показання, згідно яких повідомила, що вона працює у службі у справах дітей. 14.02.2019 року надійшло повідомлення з Центру пробації. Представник служби прибув до будинку АДРЕСА_2 , в якому знаходилась дитина ОСОБА_9 . Також була його мати ОСОБА_23 в п`яному вигляді. Дитину доставили до лікарні, де з`ясувалось, що у дитини перелом ноги. Ніжку ОСОБА_9 зламав ОСОБА_15 . Після чого дитину відправили до лікарні м.Дніпро.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 надала показання, згідно яких повідомила, що до неї додому прийшли ОСОБА_17 і ОСОБА_7 . Взяли її сина ОСОБА_9 та пішли до бабусі ОСОБА_6 . На наступний день ОСОБА_9 розповів, що ОСОБА_26 схватив його за ногу, смикнув і зламав її нібито за те, що ОСОБА_9 щось вкрав. Це було в лютому 2019 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 надала показання, згідно яких повідомила, що вона взяла у ОСОБА_19 її дитину ОСОБА_9 , тому що у тої в будинку було холодно і була з дитиною по АДРЕСА_3 , де переночували. Вранці дитина поскаржилась на біль в нозі. В будинку у ОСОБА_28 вони випивали, з ними були ще ОСОБА_17 і ОСОБА_29 . Дитину взяли вона та ОСОБА_26 . Вони уходили разом з дитиною. Давід йшов ніжками, все було добре. Коли прийшли до будинку АДРЕСА_3 , там вона також випивала з ОСОБА_17 , який пізніше пішов. Вдень дитину забрали до лікарні. ОСОБА_13 прийшла о 10 годині, забрала ОСОБА_9 з собою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_30 надав показання, згідно яких повідомив, що він нічого не бачив, тому що був п`яний і спав. Пили вдома у ОСОБА_28 , були також ОСОБА_11 та ОСОБА_31 . Він співмешканець ОСОБА_28 , мешкають разом останні три роки. На наступний день він дізнався, що у ОСОБА_9 – дитини ОСОБА_28 зламана нога. З дому дитина уходила здоровою. Хто зламав дитину ногу, він не знає, йому не казали. До того, що трапилось, дитина була здоровою.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 надала показання, згідно яких повідомила, що вона бачила ОСОБА_16 , все було добре. На наступний день їй стало відомо, що у дитини зламана нога. В той вечір вона забрала ОСОБА_33 , який був в будинку АДРЕСА_3 , додому. Там залишались ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_34 – хазяйка будинку. Дитина тоді спала. Вранці їй подзвонила ОСОБА_35 . Вона разом з ОСОБА_17 прийшли до неї. Дитина вже не вставала на ногу. ОСОБА_15 не бив дитину.

Інших свідків як сторона обвинувачення, так і сторона захисту не заявляли.

Надаючи юридичну оцінку показанням свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , суд враховує, що свідки були безпосередньо допитаними у судовому засіданні у відповідності до вимог ст. 352 КПК України та будучи під присягою та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, кожен окремо, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, повністю доводиться наданими сторонами та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні сукупністю письмових доказів та висновку експертизи, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019040360000250 від 28.03.2019 року, відповідно до якого 28.03.2019 року о 16.33 годині до ЧЧ Покровського ВП надійшло повідомлення про те, що невідома особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , спричинила тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої гомілки (а.с.1 т.2);

- повідомленням в.о. головного лікаря КЗ «Центральна міська лікарня м. Покров» ДОР», відповідно до якого малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає: АДРЕСА_2 , звертався за медичною допомогою до приймального відділення 14.02.2019 року о 16.35 годині. Діагноз: закритий перелом великої гомілкової кістки зліва зі зміщенням уламків (а.с.11 т.2);

- актом проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_16 , відповідно до якого рівень безпеки дитини визначено як дуже небезпечно (а.с.15-17 т.2);

- направленням на консультацію до спеціаліста КЗ «ЦМЛ м. Покров» ДОР», відповідно до якого малолітнього ОСОБА_16 направлено на консультацію до хірурга. Діагноз: закритий перелом великої гомілкової кістки зліва зі зміщенням уламків (а.с.18 т.2);

- Рішенням виконкому Покровської міської Ради Дніпропетровської області №44 від 15.02.2019р., відповідно до якого вирішено було відібрати від ОСОБА_19 малолітнього ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19 т.2);

- висновком судово-медичної експертизи №442 від 25.07.2019 року, відповідно до якого виявлене тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої великогомілкової кістки відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Виявлене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету або від удару об такий предмет (а.с.61-62 т.2);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.12.2019 року за участі потерпілого ОСОБА_4 та законного представника ОСОБА_5 і фото таблицями (а.с.80-83 т.2);

- висновком судово-медичної експертизи (додатковий) №769 від 18.12.2019 року (а.с.95 т.2).

Форма і зміст кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься, верховенство права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст.7, ч.2 ст.8 КПК України).

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази у даному кримінальному провадженні, суд керується критерієм доведення вини «поза розумним сумнівом», у відповідності до якого таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Таким чином, на підставі вищенаведеного, проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності, суд дійшов до переконання, що стороною обвинувачення під час судового розгляду доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, поза розумним сумнівом, так як надані прокурором докази, що досліджені судом, зібрані у передбаченому законом порядку, є достатньо чіткі, повні та узгоджені між собою і відповідають стандартам належності та допустимості.

Суд, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до переконання про наявність події злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у його вчиненні та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Суд дає критичну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_1 , висловлені ним в судовому засіданні щодо невизнання своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, оскільки обвинувачений та його захисник не надали жодного доказу на підтвердження зазначеної версії, не навели жодної обставини, на підставі яких можна було б піддати сумніву докази, надані на підтвердження обвинувачення.

Зазначена позиція обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника повністю спростовується належними та допустимим доказами дослідженими в судовому засіданні, а саме показами законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні підтвердила факт заподіяння тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 , показами потерпілого малолітнього ОСОБА_4 , який в судовому засіданні підтвердив, що саме ОСОБА_1 зломав йому ногу, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , кожен з яких окремо в судовому засіданні підтвердили факт спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_4 , про що їм стало відомо зі слів ОСОБА_4 , висновком судово-медичної експертизи №442 від 25.07.2019 року та висновком судово-медичної експертизи (додатковий) №769 від 18.12.2019 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 10.12.2019 року за участі потерпілого ОСОБА_4 та законного представника ОСОБА_5 , в ході якого останній підтвердив факт заподіяння йому збоку ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, матеріалами справи в їх сукупності.

Суд вважає обрану позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника як спосіб захисту, передбачений законом з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.

Суд дає критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_32 , викладені нею в судовому засіданні в тій частині, що ОСОБА_1 не трогав дитину, оскільки вони є голослівними та безпідставними та спрямовані задля уникнення від покарання ОСОБА_1 , тому як ОСОБА_32 є дружиною ОСОБА_1 , мають спільних дітей та підтримують близькі стосунки.

Безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню суд вважає твердження обвинуваченого ОСОБА_1 щодо повторного допиту всіх свідків та допит свідка ОСОБА_12 , оскільки підстави, передбачені КПК України для повторного або додаткового допиту допитаних свідків відсутні, а такі дії обвинуваченого лише спрямовані для затягування судового розгляду з метою подальшого ухилення від покарання.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину щодо малолітньої дитини, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий та, маючи не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, вчинив злочин в період іспитового строку, думку законного представника неповнолітнього потерпілого, яка відносно міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду, на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, а також обставини, які обтяжують покарання, відсутність пом`якшуючих обставин і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки призначення саме такого виду покарання буде достатнім для виправлення винної особи, попередження нових злочинів і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_1 слід застосувати ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Речові докази у справі відсутні.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не обирався, але при винесенні вироку суд вважає за необхідне застосувати у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Згідно ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати не відбуту частину покарання у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі, призначеного вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 11.04.2018 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили застосувати у вигляді тримання під вартою, взяв останнього під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню рахувати, починаючи з моменту його фактичного затримання, а саме з 10 червня 2021 року.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Речові докази по справі відсутні.

Витрати на проведення експертизи відсутні.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міській суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш