Постанова № 9755453, 09.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2010 р. Справа № 2а - 2468/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,

за участю представників:

позивача: Лушнікова В.П. дов. №1 від 06.01.2009,

відповідача: Кальяна О.Д. дов. №46/к/100-014 від 11.01.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомГосподарське ТОВ "Югпромсервіс", вул. Суворова, 126,Чорноморка,Очаківський район, Миколаївська область,57515 доОчаківська ОДПІ, вул. Шкрептієнко, 27,м. Очаків,57500 проскасування повідомлення-рішення відповідача від 20.03.2009р. №0000102302 на суму 1320 грн., №0000132300 на суму 23739,54 грн., №0000142300/0 на суму 992 грн., №0002531700/0 на суму 113488,44 грн., які прийняті на підставі акту перевірки від 06.03.2009р. №23/23/32907464 та податкові повідомлення-рішення від 29.05.2009р. №0000142300/1 на суму 992 грн., №0002531700/1на суму 84434,76 грн. прийнятих на підставі рішення №5145/10/25-012 «Про результати розгляду скарги», Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.02.2010: скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2009р. №0000102302 на суму 1320 грн., №0000132300 на суму 23739,54 грн., податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 на суму 992 грн., №0002531700/0 на суму 113488,44 грн., які прийняті на підставі акту перевірки від 06.03.2009 №23/23/32907464 та податкові повідомлення-рішення від 29.05.2009 №0000142300/1 на суму 992 грн., №0002531700/1 на суму 84434,76 грн. прийнятих на підставі рішення №5145/10/25-012 «Про результати розгляду скарги», - в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень№0000102302, №0000132300, №0000142300/0, №0002531700/0 від 20.03.2009 та №0000142300/1, №0002531700/1 від 29.05.2009.

Заявою від 09.02.2010 позивач змінив вимоги та просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2009 №0000102302 на суму 1320,0 грн., №0000132300 на суму 23739,54 грн., податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 на суму 992 грн., №0002531700/0 на суму 113488,44 грн., які прийняті на підставі акту перевірки від 06.03.2009 №23/23/32907464 та податкові повідомлення-рішення від 29.05.2009 №0000142300/1 на суму 992,0 грн., №0002531700/1 на суму 84434,76 грн. прийнятих на підставі рішення №5145/10/25-012 «Про результати розгляду скарги».

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.51, ст.137 КАС України, позивач скористався своїм правом змінити позовні вимоги до прийняття рішення, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача від 09.02.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне:

- стосовно рішень №0000102302 на суму 1320,0 грн., №0000132300 на суму 23739,54 грн., винесення рішення про застосування штрафних санкцій за порушення які вчиненні в 2006 році в супереч вимогам ст.250 ГК України є протизаконним, що є підставою для скасування цих рішень судом;

- стосовно податкових повідомлень-рішень №0002531700/0 та №0002531700/1 якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників за основним платежем 37829,48 грн. та штрафних санкцій 75658,96 грн. позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав нараховувати податкові зобовязання, оскільки висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях та покладають обовязки на підприємство мати документи наявність яких не передбачено ні законом ні жодним іншим нормативним актом. Вимоги відповідача, які стосуються обовязку позивача перевіряти сплату податків у своїх контрагентів СПД фізичних осіб, витребувати копії підтверджуючих це документів та потім предявляти їх при перевірці є незаконними, а тому не можуть бути підставою для прийняття рішення відповідачем.

- стосовно податкових повідомлень-рішень №0000142300/0 від 20.03.2009 та №0000142300/1 від 29.05.2009 на суму 992,0 грн., якими донараховано єдиного податку в сумі 661,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 331,0 грн. за порушення ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування»від 03.07.1998 № 727/98, позивач вважає, що порушення вказаної норми Указу не мало місце оскільки базою оподаткування відповідно до Указу є виручка отримана від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а не будь які кошти отримані підприємством на розрахунковий рахунок. Кошти які отриманні підприємством для придбання матеріалів з метою виконання робіт по капітальному ремонту (і які є цільовими бюджетними коштами саме на придбання цього обладнання та механізмів для сільради), а придбані за ці кошти матеріали (обладнання та механізми) потім передані на баланс Чорноморської сільради не є виручкою від продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102302 на суму 1320,0 грн. та №0000132300 на суму 23739,54 грн. винесені за порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки. За результатами розгляду первинної скарги позивача, відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, що відповідає вимогам чинного законодавства.

- податкове повідомлення-рішення №0002531700/0 від 29.05.2009 є цілком законним, оскільки позивачем під час перевірки не було надано відповідних документів, які підтверджували б його право не утримувати податок з доходів фізичних осіб при виплаті їх доходів. По операціях, які здійснювались з фізичними особами, або з фізичними особами-підприємцями поза межами їх підприємницької діяльності, саме позивач є податковим агентом, в розумінні п.п.9.12.1, 9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то він повинен утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм вказаного Закону;

- рішення №0000142300/0 також є цілком правомірним, оскільки відповідно до абз.5 ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування»від 03.07.1998 № 727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума фактично отримана на рахунок або (та) через касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Перевіркою було встановлено не включення до бази оподаткування єдиним податком суми 7126,0 грн., отриманої від ОВК ДОСКГ «Облсількомунгосп»як аванс на придбання матеріалів для виконання робіт по капітальному ремонту башти в с.Чорноморка, що і стало підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 09.02.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 16.02.2009 ПО 27.02.2009 Очаківською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Югпромсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2008.

За результатами перевірки Очаківською ОДПІ складено акт №23/23/32907464 від 06.03.2009 (а.с.19-27) та 20.03.2009 винесені наступні рішення:

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132300 на суму 23739,54 грн. за порушення абз.26 п.1.2 ст.1, п.п.3.1, 3.2 ст.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (далі Положення №637), на підставі абз.6 п.1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95 (надалі Указ №436/95);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102302 на суму 1320,0 грн. за порушення абз.29 п.1.2 ст.1, п.п.3.1, 3.2 ст.3 Положення №637, на підставі абз.6 п.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування» від 03.07.1998 №727/98 (надалі Указ №727/98);

- податкове повідомлення-рішення №0002531700/0 на суму 113488,44 грн. за порушення абз.«3»пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.7.1 ст.7, абз.«а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 №889-IV (надалі Закон №889-IV);

- податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 на суму 992,0 грн. за порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 №727/98 (надалі Указ №727/98).

01.04.2009 ТОВ «Югпромсервіс»оскаржило вказані рішення до Очаківської ОДПІ (а.с.28-32).

За результатами розгляду зазначеної скарги позивача, 29.05.2009 Очаківською ОДПІ прийняло рішення про часткове її задоволення (а.с.33-35), а саме податкове повідомлення-рішення №0000142300/0 на суму 992,0 грн. залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0002531700/0 скасовано у частині нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 9684,56 грн. та застосування штрафної санкції на суму 19369,12 грн. в решті, рішення залишено без змін.

29.05.2009 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000142300/1 на суму 992,0 грн. та №0002531700/1 на суму 84434,76 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

1. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102302 від 20.03.2009 на суму 1320,0 грн. та №0000132300 від 20.03.2009 на суму 23739,54 грн. винесені відносно позивача за порушення останнім абз.26 п.1.2 ст.1, п.п.3.1, 3.2 ст.3 Положення №637.

При проведенні перевірки дотримання позивачем вимог з регулювання готівки відповідачем було встановлено, що ТОВ «Югпромсервіс»допущені випадки оформлення касових операцій без подання одержувачами коштів платіжного документу до авансового звіту, який підтверджував би сплату готівкових коштів. Сума проведення розрахунків за період з 01.01.2006 по 30.09.2008 становить 25059,54 грн. Дані по періодах внесені у таблицю (а.с.26,27).

Відповідно до ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю субєктів господарювання, в тому числі у сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням субєктами господарювання кредитних зобовязань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами та визначені у ст.239 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, штраф, визначений відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст.ст.238, 239 Господарського кодексу України, тому повинен застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено відповідачем, порушення позивачем вимог з регулювання готівки допущені у 2006 році, ІІ та ІІІ кварталах 2008 року. Рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000102302 на суму 1320,0 грн. та №0000132300 від 20.03.2009 на суму 12874,54 грн., за порушення вчинені у 2006 році, винесені 20.03.2009, тобто за межами строків, встановлених ст.250 Господарського кодексу України. Позивач наполягає на застосуванні зазначених строків.

Що стосується рішення №0000132300 від 20.03.2009 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10865,0 грн. за порушення вчинені у ІІ та ІІІ кварталах 2008 року, слід зазначити наступне.

У акті перевірки зазначено, що у ІІ кварталі 2008 року підзвітною особою ОСОБА_3 отримані готівкові кошти у сумі 10185,0 грн. (авансовий звіт б/н від 08.05.2008), які витрачені на товари отримані від ПП ОСОБА_1 (товарний чек від 07.05.2008 без номера, відсутні дані на підприємця, а саме: імя, по-батькові, код ДРФО, відомості про сплату єдиного податку).

У ІІІ кварталі 2008 року підзвітною особою ОСОБА_3 отримані готівкові кошти у сумі 680,0 грн. (авансовий звіт б/н від 13.07.2008), які витрачені на товари отримані від ПП ОСОБА_2 (товарний чек від 15.07.2008 без номера, відсутні дані на підприємця, а саме: імя, по-батькові, код ДРФО, відомості про сплату єдиного податку).

Вказані обставини розцінюються відповідачем, як оформлення касової операції без подання одержувачем коштів платіжного документа, що підтверджує витрачання отриманої під аванс готівки.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 ст.3 Положення №637 касові операції оформлюються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання готівкових коштів.

Згідно абз.29 п.1.2 ст.1 Положення №637, розрахунковим документом, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу товарів, надання послуг, отримання готівкових коштів.

Абзац 6 пункту 1 Указ №436/95 передбачає, що штрафні санкції у розмірі сплачених коштів застосовуються до субєктів господарювання за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового документа, квитанції до прибуткового касового ордеру іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, до авансових звітів від 08.05.2008 та 13.07.2008 ОСОБА_3 прикладені товарні чеки отримані від ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2, тобто платіжні документи, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів та отримання товару є у наявності.

Враховуючи, що форма та зміст товарного чеку на даний час законодавчо не визначена, субєкти господарювання не позбавлені права, на підтвердження факту продажу товару та отримання готівки видавати товарні чеки довільної форми. Відсутність у товарному чеку даний про підприємця - продавця товару не може бути підставою для висновку про відсутність розрахункового документа як такого.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірність прийнятих ним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000102302 від 20.03.2009 на суму 1320,0 грн. та №0000132300 від 20.03.2009 на суму 23739,54 грн.

2. Що стосується податкових повідомлень-рішень №0002531700/0 від 20.03.2009 на суму 113488,44 грн. та №0002531700/1 від 29.05.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання

з податку з доходів найманих працівників за основним платежем 37829,48 грн. та штрафних санкцій 75658,96 грн. слід зазначити наступне.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 , п.7.1 ст.7, абз.«а» п.17.2 ст.17 Закону №889-IV позивачем не утримано податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за реалізацію товарів, надання послуг (підтвердження того, що доходи виплачені СПД фізичній особі, яка є платником податків, відсутні та на час перевірки не надано підтверджуючих документів про те, що фізичні особи, з якими позивач мав господарські відносини є платниками податків (а.с.22-24). Тобто, донарахування податку з доходів фізичних осіб зроблено на підставі того, що при проведені перевірки позивач не надав документів, які підтверджують, що особи, з якими позивач мав господарські відносини є СПД та відповідно платниками податків. Оскільки відповідно до товарних чеків та накладних підприємство сплачувало СПД - фізичним особам кошти за придбані товари, виконані роботи та надані послуги, воно повинно було утримувати з них прибутковий податок як податковий агент.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У акті перевірки відповідачем не зазначено, на підставі яких документів ним зроблено висновок, що зазначені у акті перевірки особи, з якими позивач мав господарські правовідносини не є субєктами підприємницької діяльності, і відповідно, платниками податків.

Доречним суд вважає посилання позивача на те, що будь-якої правової норми (закону чи підзаконного нормативного акту), яка встановлювала б обовязок позивача витребувати у СПД та зберігати копії документів, що підтверджують їх статус як СПД та платника податків, з метою подальшого предявлення при перевірці органу податкової служби, ні в акті перевірки ні в рішенні про розгляд скарги відповідачем не наведено.

Крім того, оглянуті відповідачем під час перевірки, та надані суду копії товарних чеків та накладних, що підтверджують факти здійснення позивачем оплати товарів (послуг), на що міститься посилання у акті перевірки (а.с.22-24), у переважній більшості містять відтиски печатки субєктів підприємницької діяльності (продавців) із зазначенням ідентифікаційних кодів, що надавало податковій можливість самостійно встановити, чи є перелічені у акті субєкти підприємницької діяльності платниками податків, оскільки саме до функцій податкових органів віднесено здійснення їх обліку.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0002531700/0 від 17.04.2009 та №0002531700/1 від 29.05.2009.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0002531700/0 від 20.03.2009 та №0002531700/1 від 29.05.2009 підлягають задоволенню в повному обсязі.

3. Податковим повідомленням-рішенням №0000142300/0 від 20.03.2009 та №0000142300/1 від 29.05.2009 (складеним за наслідками розгляду скарги позивача) за порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»від 03.07.1998 №727/98 (надалі Указ №727/98) позивачу донараховано 992,0 грн., з них: 661,0 грн. за основним платежем та 331,0 грн. штрафних санкцій.

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено заниження позивачем бази оподаткування за червень 2006 року у розмірі 6605,96 грн. внаслідок не включення підприємством до бази оподаткування єдиним податком суми отриманої на рахунок позивача як аванс на придбання матеріалів для виконання робіт по капітальному ремонту башти у с.Чорноморка, призвело до заниження у ІІ кварталі 2006 року єдиного податку на суму 661,0 грн. (а.с.20).

Відповідно до ст.1 Указу №727/98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана субєктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2006 між позивачем та Чорноморською сільською радою було укладено договір №53 на виконання робіт з капітального ремонту свердловини і водонапірної башти по вул.Приморська у с.Чорноморка.

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума робіт та послуг, згідно кошторису складає 20579,0 грн., з яких 7126,0 грн. сплачується замовником на придбання матеріалів.

16.08.2006 Чорноморською сільською радою та позивачем було підписано акт виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року (форма КБ-2в) на загальну суму 20579,0 грн., з яких 7574,0 грн. визначено як прямі затрати у вигляді вартості матеріалів.

Враховуючи викладене, кошти перераховані Чорноморською сільською радою по договору підряду №53 від 19.06.2006 на придбання матеріалів для виконання позивачем підрядних робіт не можуть вважатись отриманою позивачем виручкою від реалізації продукції за здійснення операцій з продажу продукції, оскільки фактично позивачем реалізація продукції не здійснювалась, між ним та Чорноморською сільською радою склались по договору №53 від 19.06.2006 підрядні відносини, на виконання яких позивачу були перераховані кошти за виконання підрядних робіт.

Суд вважає доречним посилання позивача на те, що у даному випаду базою оподаткування, є плата за виконані роботи по капітальному ремонту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 від 20.03.2009 та №0000142300/1 від 29.05.2009 не обґрунтовані, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.71, ч.1 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати рішення Очаківської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.03.2009р. №0000102302 на суму 1320 грн., №0000132300 на суму 23739,54 грн., податкові повідомлення-рішення №0000142300/0 на суму 992 грн., №0002531700/0 на суму 113488,44 грн., які прийняті на підставі акту перевірки від 06.03.2009 №23/23/32907464 та податкові повідомлення-рішення від 29.05.2009 №0000142300/1 на суму 992 грн., №0002531700/1 на суму 84434,76 грн., які прийняті на підставі рішення №5145/10/25-012 «Про результати розгляду скарги».

3. Відшкодувати Господарському товариству з обмеженою відповідальністю «Югпромсервіс» (вул.Суворова, 126, с.Чорноморка, Очаківський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 32907464) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності зі ст. 163 КАС України

та підписана суддею 07 червня 2010 року.