Рішення № 97553809, 08.06.2021, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/577/17-ц

Провадження №2/471/168/21

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2021 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді – Гукова І.Б.,

за участю секретаря – Кравченко Л.В.,

представника відповідача - Киричука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Братське цивільну справу № 471/577/17-ц за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 22.06.2007 року на загальну суму 82 234,97 грн. та судові витрати.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 17.10.2017 року позов було задоволено повністю та стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за договором № б/н від 22.06.2007 року в розмірі 82234 (вісімдесят дві тисячі двісті тридцять чотири) гривні 97 копійок.; витрати, понесені при сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 12.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Братського районного суду Миколаївської області від 17.10.2017 року у справі № 471/577/17-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 17.10.2017 року у справі № 471/577/17-ц - скасовано. Виконавчі листи справи № 471/577/17-ц - відкликано.

07.06.2021 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 22.06.2007 року.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість – 25 245, 72 грн., яка складається з наступного: 9556,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15033,81 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 655,38 грн. - заборгованість з пені.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду надсилав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання з`явився представник відповідача, проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволені позовних вимог у зв`язку з закінченням строків загальної позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22.06.2007 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.05.2017 року має заборгованість – має заборгованість – 25 245, 72 грн., яка складається з наступного: 9556,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15033,81 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 655,38 грн. - заборгованість з пені.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 22.06.2017 року зазначена базова процентна ставка - 3%, проте умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) вказана анкета-заява не містить.

У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в подібних правовідносинах неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.06.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 09.08.2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Анкета - заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.06.2017 року містить лише розмір базової процентної ставки, а відомості про розмір кредиту (кредитної лінії), про види відповідальності (штрафи, пеня) за порушення умов кредитування, тощо - відсутні.

Тому, з врахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на момент укладення договору), про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Вказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з пені, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 22.06.2017 року та відсутність обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Тому, суд дійшов висновку, що позов Банку підлягає частковому задоволенню, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9556,53 грн. та заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 15 033, 81 грн.

Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності суд, виходячи із приписів цивільного судочинства, встановив наступне.

Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

З наданої виписки вбачається, що операції по картковому рахунку самостійно здійснювалися відповідачем до 30.11.2014 року, оскільки 30.11.2014 була внесена готівка в сумі 720,00 грн. за користування кредитними коштами (а.с. 5).

З позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося 09.08.2017 року, а тому банк не пропустив право вимоги, а строки загальної позовної давності не сплили.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1558,46 грн. судового збору (24 590, 34 грн. (сума, задоволена судом) х 1600 грн. (сума судового збору за позовну заяву): 25245,72 грн. (загальна сума позову).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" суму боргу за кредитним договором № б/н від 22.06.2007 року у розмірі 24 590 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто) гривень 34 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” витрати, понесені при сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, в розмірі 1558 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 46 копійок.

Позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Братський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 09.06.2021 року.

СуддяІ.Б. Гукова