Рішення № 97552428, 01.06.2021, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/183/21 р.

2/622/173/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участю секретаря Дмитренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в смт Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання заповіту недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

До Золочівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій вони просять суд визнати заповіт від 31.08.2016 року від імені спадкодавця ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчений секретарем Калиновецької сільської ради Золочівського району Харківської області Подолян А.В. за реєстровим номером 100, недійсним.

Позов обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня матір ОСОБА_4 . Вони є рідними дітьми та спадкоємцями першої черги після смерті матері. Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2161 гектарів, що розташована на території Калиновецької (Жовтневої) сільської ради та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,3747 гектарів, що розташована на території Калиновецької (Жовтневої) сільської ради Харківської області. У встановлений законодавством шестимісячний строк до Золочівської державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини звернулися із заявами дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , син ОСОБА_1 спадщину прийняв на підставі постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підставі чого було відкрито спадкову справу. Звернувшись повторно до нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадкодавцем було складено заповіт, за яким все майно заповідано дочці ОСОБА_3 , а даний заповіт має недоліки. Вважають даний заповіт недійсним, так як він не відповідає вимогам чинного законодавства, крім того в заповіті зазначено, що все майно заповідається ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як спадщину прийняла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому неможливо з`ясувати дійсну волю заповідача щодо особи спадкоємця. Крім цього у даному заповіті відсутній посвідчувальний напис, який відповідав би встановленій формі. Наведене дає підстави вважати, що заповіт ОСОБА_4 складений з порушенням норм існуючого законодавства та не відповідав його внутрішній волі, а відтак повинен бути визнаний судом недійсним.

Позивачі в судове засідання не з`явились, через канцелярію суду надали відповідні заяви. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити, справу розглядати за їх відсутності.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у родині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Карасівською сільською радою Золочівського району Харківської області 12.03.1949 року, актовий запис № 4 (а.с.12).

У родині ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Карасівською сільською радою Золочівського району Харківської області 20.08.1954 року (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у родині ОСОБА_8 народилася донька ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого Чорноглазівською сільською радою 16.02.1968, актовий запис № 4 (а.с.41).

30 грудня 1968 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був укладений шлюб, зареєстрований Великорогозянською сільською радою Золочівського району Харківської області, актовий запис № 20, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу визначено – ОСОБА_12 (а.с. 13).

08 вересня 1990 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 був укладений шлюб, зареєстрований в палаці «Жовтневий» у м. Харкові, актовий запис № 1384, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу визначено – ОСОБА_15 (а.с. 41 на звороті).

31 серпня 2016 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося та взагалі все те, що на день своєї смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Калиновецької сільської ради Подолян А.В., зареєстровано в реєстрі за № 100. Цей заповіт за проханням заповідача записано з його слів секретарем сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, складено та посвідчено о 09 годині 05 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні Калиновецької сільської ради Золочівського району Харківської області, в двох примірниках, з яких перший примірник залишається у справах сільської ради, а другий видається заповідачу. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_4 і власноручно підписаний нею у присутності секретаря виконкому Калиновецької сільської ради Подолян А.В.. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено (а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 рік померла ОСОБА_4 , про що 06 квітня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Дергачівському та Золочівському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено актовий запис № 144 та видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.14).

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи №117/2018, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.03.2021 Золочівською державною нотаріальної конторою Харківської області, 18.04.2018 заведена спадкова справа № 117/2018 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 . 18.04.2018 до Золочівської державної нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_3 .. 18.05.2018 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 , яка має право на одержання обов`язкової частки у спадщині, оскільки на час відкриття спадщини була непрацездатна за віком - ІНФОРМАЦІЯ_9 . ОСОБА_4 прийняв спадщину, так як на момент відкриття спадщини був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою, та має обов`язкову частку в спадковому майні (а.с.31-53).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру наявний заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 31.08.2016 Калиновецькою сільською радою Золочівського району Харківської області, номер у реєстрі №100 (а.с.55).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Крім того, згідно ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( ч.1 ст.1233 ЦК України).

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.1234 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст.1235 ЦК України).

Частиною першою та другою статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як слідує із роз`яснень, викладених в ч.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (частина перша статті 1251 ЦК України).

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11 листопада 2011 року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку в редакції 2015 року зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат" (пункти 2.1., 2.3. розділу II Порядку).

Згідно з п.2.11 розд. II Порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок із них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом учинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування та скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування.

У пункті 1.4. розділу III цього Порядку зазначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

З матеріалів спадкової справи №117/2018 слідує, що склавши 31.08.2016 заповіт та призначивши своїм спадкоємцем ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скористалася своїм правом на особисте розпорядження на випадок своєї смерті.

Особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном. Заповіт на ім`я в той же день був належним чином нотаріально посвідчений секретарем Калиновецької сільської ради Золочівського району Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 100. При цьому, зміст ст.ст.1241, 1247, 1254 та ст.1307 ЦК України заповідачу роз`яснено, заповіт до підписання заповідачем прочитаний вголос і власноручно підписаний в присутності секретаря, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Також в заповіті зроблено відмітку про сплату держмита на суму 0,85 грн.

Виконання посвідчувального напису не у точній відповідності до додатку № 1 Порядку вчинення нотаріальних дій не свідчить про недійсність заповіту та не є порушеннями під час його посвідчення. Формальні та не значні порушення, допущені при складанні заповіту не є підставою для встановлення нікчемності заповіту.

Вказаний заповіт відповідає вимогам законодавства, оскільки було дотримано обов`язкову нотаріальну форму, а сам правочин відповідає волі спадкодавця та направлений на реалізацію його права власності в частині розпорядження належним йому майном, оскільки був підписаний з доброї волі за власним бажанням та з власної ініціативи власноручно спадкодавцем.

Суд приймає до уваги, що заповіт дійсно містить технічні помилки, а саме невірно зазначено місяць народження спадкоємця, але такі помилки не можуть бути підставами для визнання його недійсним та не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину (ст.203 ЦК України), зокрема того, що волевиявлення ОСОБА_4 в момент складення заповіту 31 серпня 2016 року не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, позивачами суду не надано.

Зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2019 у справі №522/904/16-ц та постанові від 03.07.2019 у справі №725/2412/15-ц, наявність формальних помилок при складанні заповіту, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем, заповіт відповідав волі особи та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18) вказано, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивачі не надали достатніх доказів, які б підтвердили позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним заповіту, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись нормами матеріального права та ст. ст. 12, 13, 23, 76, 268, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рнокпп НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області, код ЄДРПОУ 02893509, адреса: Харківська область, смт Золочів, вул. 8 Березня, 3.

Повний текст рішення виготовлено 10.06.2021.

Суддя О. В.Чернова