Ухвала суду № 97552194, 07.06.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа №428/5210/21

Провадження №1-кс/428/3462/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., за участю секретаря судового засідання Голуб Т.М., прокурора відділу Луганської обласної прокуратури Зіньковського А.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Воронка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №22017130000000061 від 07.04.2017 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Парасковіївки Артемівського району Донецької області, громадянина України, росіянина, із вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, не є людиною з інвалідністю, не перебуває на обліку у лікарів-нарколога і психіатра, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 року до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання.

Обґрунтовуючи внесене клопотання сторона кримінального провадження вказує, що СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22017130000000061 від 07.04.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28.05.2021 року знаходився на території Російської Федерації, м. Улан-Уде Республіки Бурятії, посвідка на тимчасове проживання серія НОМЕР_1 від 30.06.2017 року, видана ВМД по Республіці Бурятія РФ, входив до складу НЗФ т.зв. «ЛНР», а саме «7 окремої мотострілецької бригади 2 АК Народної міліції ЛНР», у складі якого брав участь у збройному супротиві правоохоронним органам України та ЗСУ, що задіяні в АТО/ООС.

Крім того, у вересні 2020 року ОСОБА_1 ініціативно встановив контакт з представниками «Федеральної служби безпеки РФ» з метою виконання розвідувально-підривної діяльності на території України на користь іноземної держави.

На виконання завдань ФСБ РФ ОСОБА_1 залучив особу, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, мешканця м. Миколаєва, який здійснював збір інформації про військові об`єкти, що виконують поставлені завдання у зоні проведення ООС.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 отримував завдання від представників спецслужб РФ та переадресовував їх особі, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України, направлено до суду, який для виконання таких завдань налагодив спілкування з заступником директора ТОВ «Інституту електромагнітних досліджень» ОСОБА_2 , який у зв`язку з виконанням своїх посадових обов`язків має доступ до державної таємниці та безпосередньо працює з науковими розробками з обмеженим доступом в сфері безпеки та оборони України.

ОСОБА_2 звернувся до слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та повідомив, що невідома йому особа цікавиться програмою розробки електромагнітних генераторів для ураження БПЛА (безпілотних літальних апаратів). Останнього було залучено до конфіденційного співробітництва в рамках вказаного кримінального провадження з метою викриття злочинної діяльності особи, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду.

Так, особа, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, на виконання завдання представників спецслужб РФ мав намір отримати від ОСОБА_2 матеріали таємної програми розробки електромагнітних генераторів для ураження БПЛА (безпілотних літальних апаратів), які згідно відповіді на запит з ТОВ «Інституту електромагнітних досліджень» щодо здійснення закритої програми по виготовленню генераторів електромагнітних випромінювань, а також наслідків їх впливу на безпілотні літальні апарати є «Програма ДЭМИ. Определение технического облика генератора импульсного электромагнитного излучения», зміст якої містить відомості про мету, напрям, науково-технічні ідеї, результати, можливість застосування (реалізації фундаментальних, пошукових прикладних наукових досліджень спрямованих на підвищення обороноздатності держави і мають принципове значення для розробки нових видів озброєння та військової техніки, що становлять державну таємницю зі ступенем секретності «Таємно» та відповідають статті 1.9.1 ЗВДТ.

Під час особистої зустрічі з особою, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, ОСОБА_2 , діючи у рамках контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, передав останньому документ – заздалегідь виготовлений несправжній (імітаційний) засіб - «Програма ДЭМИ. Определение технического облика генератора импульсного электромагнитного излучения» (згідно з висновку експерта з питань державної таємниці МО України не містять державної таємниці).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, особа, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, після ознайомлення із змістом отриманого від ОСОБА_2 документа, переконавшись, що отримані документальні матеріали є тими самими, які він мав отримати на виконання завдання спецслужби РФ та з використанням можливостей свого мобільного телефону здійснив фотографування вказаних документів на свій власний мобільний телефон для подальшої передачі представникам спецслужби РФ.

07.02.2021 року особу, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та 21.05.2021 року обвинувальний акт щодо нього направлено до суду для розгляду по суті.

Так, у ОСОБА_1 , який перебуваючи на території РФ дізнався про затримання особи, стосовно якої обвинувальний акт за ч. 1 ст. 111 КК України направлено до суду, співробітниками СБУ, виник злочинний умисел прибути на територію України та вчинити терористичний акт з метою порушення громадської безпеки, залякування населення та фізичної ліквідації ОСОБА_2 , який сприяв органам СБУ у викритті злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

З метою реалізації свого злочинного умислу та на виконання завдання спецслужб РФ, ОСОБА_1 28.05.2021 року перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Мілове – Чертково» на в`їзд до України та приїхав до м. Сєвєродонецька Луганської області.

Після чого, ОСОБА_1 орендував житло у м. Сєвєродонецьку та почав проводити розвідувальні заходи щодо встановлення можливого місця перебування ОСОБА_2 та автомобіля, на якому пересувається останній.

03.06.2021 року ОСОБА_1 у мобільному додатку «Telegram», встановленому на його мобільному телефоні, отримав повідомлення від представників ФСБ РФ, де зазначені координати розташування місця, в якому ОСОБА_1 має забрати заздалегідь підготовлений вибуховий пристрій для вчинення терористичного акту. Також у повідомленні містилась інформація про координати розташування місця вчинення терористичного акту, а саме зона паркування автомобілів біля будівлі Луганського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, просп. Космонавтів, б. 18.

03.06.2021 року слідчим слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проведено огляд місця події у недобудованій нежитловій будівлі, розташованій на перехресті вулиці Новікова та проспекту Центрального м. Сєвєродонецька (приблизні координати 48°56'07.5"N 38°30'11.8"E), де невстановлені досудовим розслідуванням особи залишили для ОСОБА_1 саморобний радіокерований вибуховий пристрій (що відповідно до довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №171 від 03.06.2021 року відноситься до категорії «небезпечний»), пульт дистанційного керування до нього та паспорт громадянина України, в якому вклеєні фотознімки ОСОБА_1 , але вказані анкетні дані іншої особи.

04.06.2021 року на виконання постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту виготовлено несправжній (імітаційний) засіб, а саме імітація саморобного радіокерованого вибухового пристрою, який було виявлено та вилучено в ході огляду місця події 03.06.2021 року, та здійснено його підміну.

Надалі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 05.06.2021 року, приблизно о 05 годині 50 хвилин, забрав у вказаному йому місці заздалегідь виготовлений співробітниками СБУ несправжній імітаційний засіб саморобного радіокерованого вибухового пристрою, пульт дистанційного керування до нього та паспорт громадянина України зі зміненими анкетними даними.

Будучи впевненим, що вказаний саморобний радіокерований вибуховий пристрій є справжнім та небезпечним, ОСОБА_1 маючи злочинний намір на вчинення терористичного акту та фізичну ліквідацію ОСОБА_2 шляхом вчинення вибуху, який може створити небезпеку для життя чи здоров`я людей або заподіяти значну майнову шкоду чи призведе до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення одразу вирушив по вул. Новікова м. Сєвєродонецька у напрямку проспекту Космонавтів. Використовуючи засоби конспірації, ОСОБА_1 рухався по вул. Новікова, далі по проспекту Космонавтів міста Сєвєродонецька Луганської області.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_1 05.06.2021 року приблизно о 06 годині 50 хвилин прибув на територію паркувального майданчику автомобілів біля будівлі Луганського окружного адміністративного суду за адресою: м. Сєвєродонецьк, просп. Космонавтів, б. 18, де був припаркований автомобіль марки «Toyota Сorolla», державні номерні знаки НОМЕР_2 , на якому пересувався ОСОБА_2 .

Далі, ОСОБА_1 з метою вчинення вибуху переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, будучи впевненим, що вибуховий пристрій є небезпечним та вибухне у випадку його активації за допомогою дистанційного пульту керування, встановив заздалегідь виготовлений імітаційний засіб саморобного радіокерованого вибухового пристрою під праве переднє крило автомобіля марки «Toyota Сorolla», державні номерні знаки НОМЕР_2 , на якому пересувався ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 вирушив до території Свято-Христо-Різдвяного Кафедрального Собору, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, б. 23 та вставив елемент живлення (батарейку) до пульту дистанційного керування саморобним вибуховим пристроєм для приведення його у дію.

В подальшому, використовуючи засоби конспірації, ОСОБА_1 , дочекавшись коли ОСОБА_2 прибув до паркувального майданчику автомобілів біля будівлі Луганського окружного адміністративного суду за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, б. 18, та наблизився до автомобілю марки «Toyota Сorolla», державні номерні знаки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 намагався, за допомогою дистанційного пульту керування, привести у дію вищевказаний вибуховий пристрій (імітаційний засіб), під час чого був затриманий співробітниками СБУ.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, а саме у закінченому замаху на вчинення терористичного акту шляхом вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров`я населення з метою порушення громадської безпеки, залякування населення.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, повністю підтверджується матеріалами вказаного кримінального провадження, доданими до клопотання.

05.06.2021 року о 07-10 год. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

05.06.2021 року органом досудового розслідування складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, яке відповідно до ч. 1, 2 ст. 278 КПК України вручено останньому.

Сторона кримінального провадження у своєму клопотанні зазначає, що підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Про існування вказаних ризиків свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України; а також обставини, що підозрюваний тривалий час мешкає на території Російської Федерації, не має постійного місця проживання на території Луганської області та України в цілому, співпрацює зі спецслужбами Російської Федерації та своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів та, знаходячись на свободі, має можливість скоювати інші подібні кримінальні правопорушення на виконання завдань вказаних спецслужб; не допитані свідки протиправної діяльності ОСОБА_1 , який може вплинути на вказаних свідків з метою зміни їх показань для уникнення від кримінальної відповідальності. Для запобігання зазначеним ризикам застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 для забезпечення його належної поведінки буде недостатньо, тому слід застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у максимальному розмірі, передбаченому для вказаної категорії тяжкості злочинів.

Прокурор Зіньковський А.Ю. в судовому засіданні повністю підтримав подане клопотання, підтвердив доводи, викладені в його обґрунтування. Просив застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для забезпечення його належної поведінки.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави є занадто великим та просив застосувати до нього домашній арешт. Він відмовився від надання додаткових пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.

Захисник Воронко В.В. в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково пояснив, що додані до клопотання не підтверджують наявність ризиків. Підозрюваний офіційно зареєстрований м. Бахмут Донецької області. Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення щодо протиправної діяльності підозрюваного також прокурором не підтверджений. До кримінальної відповідальності ОСОБА_1 не притягувався. Ризик впливу підозрюваним на свідків нічим не підтверджений, оскільки свідки вже надали свої свідчення. Максимальний розмір застави, визначений згідно положень кодексу, є завеликим, оскільки ОСОБА_1 не працює та у нього відсутні доходи. Визначення застави у такому розмірі є несправедливим, а тому слід визначити заставу у мінімальному розмірі.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Частиною першою ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, повністю підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом затримання ОСОБА_1 від 05.06.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 05.06.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 31.05.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 05.06.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 21.05.2021 року; протоколом огляду від 05.06.2021 року; протоколом огляду місця події від 03.06.2021 року; рапортом оперативного співробітника від 03.06.2021 року; відповідь на виконання доручення від 11.05.2021 року; відповідь на виконання доручення від 28.05.2021 року; відповідь на виконання доручення від 07.12.2020 року; відповідь на виконання доручення від 21.12.2020 року; повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 05.06.2021 року.

На вказаній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, є обґрунтованою.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України, за скоєння якого може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, та яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Сторона кримінального провадження відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України вважає, що під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 258 КК України. Крім того, підозрюваний тривалий час мешкає на території Російської Федерації і за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та не має в Україні соціальних зв`язків. Зазначене підтверджує існування ризику втечі підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор довів існування ризику здійснення підозрюваним ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки він знайомий із свідками, внаслідок чого йому відомі їх контактні телефони та інші відомості. Також додані до клопотання матеріали вказаного кримінального провадження містять відомості на підтвердження існування вказаного ризику.

Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_1 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, та вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать його співпраця зі спецслужбами Російської Федерації та його незаконні дії, якими він проявив схильність до скоєння інших злочинів на виконання завдань вказаних спецслужб. Отже, ОСОБА_1 вчинялися дії на підтвердження його наміру продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, та вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_1 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров`я, відсутність судимості, відсутність офіційного місця роботи, соціальний стан, відсутність родини та перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, відсутність міцних соціальних зв`язків.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини у сукупності з наданими доказами, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризиків - можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а тому з урахуванням приписів п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_1 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

За таких обставин з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, існування ризиків та особи підозрюваного слідчий суддя вважає можливим клопотання задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На виконання положень ч. 3 ст. 183 КПК України, та враховуючи, що не встановлено обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 7 ст. 182 КПК України передбачено, що у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, а також відносно особи підозрюваного та його репутації, визначити розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1816000 грн., яка має бути у будь-який момент внесена на спеціальний рахунок у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, зазначені в ст. 194 КПК України і він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

При цьому слідчий суддя враховує, що підозрюваним та його захисником у судовому засіданні не підтверджено обставини щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_1 , в тому числі розміру його щомісячної заробітної плати чи іншого доходу, та не наведено обґрунтованих підстав для можливості визначення підозрюваному застави у мінімальному розмірі, передбачений положеннями п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину.

Водночас, слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_1 передбачених законом обов`язків під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, враховуючи майновий, сімейний стан підозрюваного та тяжкість вчинення злочину.

Керуючись ст.ст. 40, 110, 131-132, 176-178, 182, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 05.06.2021 року по 03.08.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Ухвала діє протягом 60 днів з 05.06.2021 року по 03.08.2021 року, включно, в межах строку досудового розслідування та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ – 26297948, банк отримувача – Держказначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, рахунок отримувача – UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ Сєвєродонецького міського суду Луганської області – 05381484.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_1 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській області, який здійснюватиме досудове розслідування, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на два місяці, який починається з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 09.06.2021 року.

Слідчий суддя Ж. І. Кордюкова