Рішення № 97551175, 10.06.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1198/21

Номер провадження 2/213/1088/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бабейкіної Н.О.

розглянув заочно в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ПРАТ “ІНГЗК”) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику у разі ушкодження здоров`я. Вобґрунтування позову зазначає, що він з 04 грудня 2000 року по 24 березня 2017 року працював на підприємстві відповідача спочатку слюсарем черговим і по ремонту обладнання технологічного автотранспорту, з 25 березня 2003 року – водієм на вивозі гірничої маси з кар`єру. 24 березня 2017 року звільнився за власним бажанням. Внаслідок недосконалості робочого місця він отримав професійне захворювання, встановлене Українським НДІ промислової медицини 12 січня 2021 року. Причинами виникнення професійного захворювання визнано вплив шкідливих виробничих факторів, які перевищували гранично допустимі норми. Оглядом МСЕК від 25 березня 2021 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, протипоказана важка праця в умовах вібрації.

Внаслідок професійного захворювання він змушений часто проходити обстеження у лікарів, лікуватися. Встановлення інвалідності у віці 46 років призводить до його моральних страждань, відчуття неповноцінності, вимагає сторонньої допомоги з боку рідних.

Наявність вказаних явищ негативно позначається на його душевному та фізичному станах, що завдає йому моральної шкоди.

Позивач вважає, що з боку роботодавця йому повинна бути відшкодована моральна шкода у розмірі 200 000 грн, яку просить стягнути з відповідача без урахування податків, та обов`язкових платежів.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2021 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників справи про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У відповідності до вимог ст. ст. 280 - 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлений про перебування в провадженні суду даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того позивач не подав заперечень проти заочного розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видно, що 04 грудня 2000 року він був прийнятий в Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат на рудозбагачувальну фабрику №2 слюсарем черговим і по ремонту обладнання виробничої дільниці №1; 06 грудня 2002 року переведений в цех технологічного автотранспорта слюсарем по ремонту автомобілів; 25 квітня 2003 року переведений водієм всіх марок занятий повний робочий день по вивезенню гірничої маси з кар`єра глибиною 150 м. і більше; 24 березня 2017 року– звільнений за власним бажанням (а.с. 6-8).

Відповідно до наданих виписок –епікризів видно, що позивач в період з 24 вересня 2019 року по 15 жовтня 2019 року та з 06 жовтня 2020 року по 23 жовтня 2020 року проходив стаціонарне лікування з приводу скарг на болі в шийному, грудному та попереко-крижовому відділах хребта з іррадіацією в кінцівки, порушення ходи, біль у суглобах, біль та заніміння кінцівок, підвищену мерзлякуватість кистей, головний біль, задишку при фізичному навантаженні (а.с.14-16).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 лютого 2021 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим енцефалопатією помірно вираженою з вестибулопатією, антено-вегетативним синдромом у поєднанні з полірадикулопатією попереко-крижовою L4-L5-S1 та шийною С6-С8 білатерально з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним синдромом, з двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ст.), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), стійким больовим синдромом, яке встановлено Державною установою «Український НДІ промислової медицини» м. Кривий Ріг 12 січня 2021 року. Згідно з пунктами 17, 18 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи водієм автотранспортних засобів, керував автомобілями БелАЗ-75145, НОМЕР_1 , виконував роботи по вивозу гірничої маси з кар`єру, підпадав під дію загальної вібрації, показники котрої перевищували ГДР, через конструктивні недоліки автомобіля та неналежний стан доріг транспортування, а саме: рівень загальної вібрації складає 112 дБ при ГДР – 107 дБ (а.с.9-12).

При первинному огляді МСЕК 25 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності по вібраційній хворобі з 22 березня 2021 року по 01 квітня 2022 року. Встановлена 3 група інвалідності. Протипоказана важка праця в умовах вібрації (а.с.13).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці” та настанням у позивача негативних наслідків- втрати професійної працездатності встановленої первинно 25 березня 2021 року– 60% та встановлення третьої групи інвалідності.

Із пунктів 17,18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 лютого 2021 року видно, що підставою для встановлення ОСОБА_1 професійного характеру захворювання стала праця позивача водієм усіх марок автотранспортних засобів по вивезенню гірничої маси з кар`єру ПрАТ «ІнГЗК».

Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача - відповідачем не надано.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI ( 3988-17 ) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що “громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди”. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПРАТ «ІНГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня вібрації на робочому місці позивача через конструктивні недоліки автомобіля та неналежний стан доріг транспортування, що визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, які не оспорило підприємство – відповідач та підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення позивачу первинно з 22 березня 2021 року 60% ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третьої групи інвалідності, обсяг і характер фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Суд враховує, що згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 лютого 2021 року причиною профзахворювання позивача є вплив шкідливих факторів - перевищення рівня загальної вібрації. Вказані положення акту недійсними не визнані. Також суд враховує тривалість праці позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів – 13 років 10 місяців.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 150000 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням стану здоров`я під час роботи на підприємстві відповідача. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн - позивачу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 1500 грн.

На підставі ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.13 Закону України "Про охорону праці" та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247 ч.2, 263-265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905, юридична адреса: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064.

Дата складення повного тексту судового рішення - 10 червня 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв