Вирок № 97550987, 10.06.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3883/19

Провадження № 1-кп/175/184/19

Вирок

Іменем України

10 червня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Біленка Р.А.,

захисника Алієва Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника потерпілих Білоусова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040440001072 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Личково Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітнього сина, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

встановив:

08 серпня 2019 року приблизно о 01.00 годині ОСОБА_4 знаходився за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_2 , де під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між ними стався конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якого у обвинуваченого виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень

ОСОБА_6 цією метою ОСОБА_4 схопив бейсбольну биту та із силою умисно наніс нею численні удари потерпілому в грудну клітину, по голові, нижніх і верхніх кінцівках.

Унаслідок цих умисних дій обвинуваченого, ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді:

- закритої тупої травми грудної клітини: синців і саден на тулубі, численних переломів 3-8, 10 ребер ліворуч та 2-7 ребер праворуч по середньо ключичній лінії з викришуванням компактної речовини по зовнішній кістковій пластині, з відносно рівними краями по внутрішній, з масивними темно-червоними крововиливами навколо та ушкодження легень, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті о 02.40 годині 08 серпня 2019 року;

- перелому лівої променевої кістки, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

- численних синців і саден на голові та кінцівках, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину не визнав і пояснив, що 06 чи 07 серпня 2019 року він із колишнім викладачем і його товаришем ОСОБА_8 їздив у с. Голубівка до спільного знайомого, де відпочивали разом зі студентами. 07.08.2019 року у денний час він із ОСОБА_9 повернувся додому на АДРЕСА_2 . ОСОБА_10 у магазині «АТБ» придбав горілку, яку вживав самостійно. Ані напередодні, ані в день інкримінованих подій він не вживав алкоголі напої, оскільки мав намір йти на співбесіду. Із ОСОБА_9 у нього завжди були добрі стосунки та ніяких тілесних ушкоджень останньому він не наносив. У темну пору доби він ліг спати, а ОСОБА_10 сказав, що ще трішки побуде та поїде додому. Оскільки у будинку було жарко, то ОСОБА_10 роздягнувся до спідньої білизни. Прокинувшись від скуління собаки, побачив у коридорі ОСОБА_9 , який стогнав і тяжко дихав. Останній мав синець на нозі. На його запитання що трапилося, ОСОБА_10 нічого не зміг пояснити. Він дав йому попити води з пляшки, яку той тримав у руці. Аби ОСОБА_10 вмився, він його притримував доти, доки той не втратив свідомість. За його викликом прибула швидка медична допомога. У зв`язку з цими подіями подзвонив до поліції та ОСОБА_11 , яка говорила про необхідність повідомити матір ОСОБА_12 . Вилучена сувенірна бита належить йому, але нею він ніяких ударів не наносив, а тому походження слідів крові на ній йому невідоме. Під час досудового розслідування говорив неправду, оскільки працівники поліції одразу йому не повірили та під час затримання розказали, що він має говорити, щоб піти додому. Слідчому на допиті він розповів версію слідства. Обставин проведення 26.09.2019 року слідчого експерименту не пам`ятає. Надаючи визнавальні показання, він не усвідомлював, що таким чином підтверджує свою причетність до загибелі ОСОБА_12 . У зв`язку з викладеним просив його виправдати.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка у суді пояснила, що 08.08.2019 року з телефонної розмови зі своєю матір`ю ОСОБА_13 дізналась про смерть брата ОСОБА_12 . На місці події по АДРЕСА_2 приблизно о 07.30 годині вона побачила на ґанку тіло брата. ОСОБА_9 лежав на підлозі обличчям догори, одягнутий лише у спідню білизну. На кінцівках, тулубі та обличчі ОСОБА_14 були помітні гематоми. Зі слів поліцейських їй відомо, що брат відпочивав разом із ОСОБА_15 , який і вчинив злочин. 07.08.2019 року о 15.00-16.00 годині у телефонній розмові із ОСОБА_8 вона дізналась, що останній перебуває у м. Підгородне разом із обвинуваченим і додому у м. Синельникове планує повернутись на наступний день. Просила стягнути з ОСОБА_16 на її користь 500000 грн. моральної шкоди, оскільки втратила рідного брата, який був дуже талановитою людиною. Вважає, що обвинувачений заслуговує на максимальне покарання.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка у судовому засіданні повідомила, що 08.08.2019 року о 06.00 годині їй зателефонувала викладач ОСОБА_17 і сказала, що їй терміново необхідно подзвонити ОСОБА_18 , оскільки із її сином ОСОБА_8 сталося лихо. Через 10-15 хвилин їй зателефонував поліцейський та повідомив, що ОСОБА_9 вбили, а тому вона повинна взяти гроші та їхати до АДРЕСА_2 . За вищевказаною адресою у коридорі приватного будинку на підлозі вона побачила тіло сина, яке було розташоване головою до порогу будинку. 06.08.2019 року о 07.15 годині ОСОБА_9 на маршрутному таксі поїхав у с. Голубівка до товариша ОСОБА_19 , який є батюшкою тамтешньої церкви. Із м. Новомосковська разом із сином і батюшкою поїхав відпочивати також і ОСОБА_20 . Приблизно о 17.00 годині цього ж дня у телефонній розмові син сказав, що відпочиває у товариша разом зі своїми студентами з смт. Губиниха. 07.08.2019 року приблизно о 09.00 годині ОСОБА_9 по телефону говорив, що буде повертатись через м. Дніпро, ще трішки відпочине та приїде додому 08.08.2019 року. Цього ж дня о 18.30 годині вона декілька разів телефонувала сину, але слухавку ніхто не піднімав, а потім телефон вже був вимкнений. Оскільки втратила рідного сина, просила стягнути з ОСОБА_16 87810 грн. матеріальної шкоди та 1000000 грн. моральної шкоди. У судових дебатах зазначила, що дії ОСОБА_16 мають бути кваліфіковані за ст.115 КК України як умисне вбивство. Просила призначити обвинуваченому максимально суворе покарання.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , яка у суді пояснила, що перебуваючи на відпочинку у Херсонській області, 08.08.2019 року приблизно о 02.30 годині їй зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про смерть ОСОБА_12 . На її запитання ОСОБА_21 відповів, що ОСОБА_10 кудись ходив і приблизно годину був відсутній, а коли повернувся, то переступив поріг і одразу впав. У розмові було відчутне хвилювання. Як вона зрозуміла, обвинувачений підняв постраждалому футболку та намагався надати допомогу, зробити штучне дихання. Зауважував про велику кількість рідини, що вийшла із ротової порожнини ОСОБА_22 просив її дати номер мобільного телефону матері ОСОБА_14 , на що вона порадила подзвонити ОСОБА_17 , яка може знати її номер. Зі слів, останній зателефонував їй після від`їзду працівників швидкої допомоги, які не змогли врятувати ОСОБА_12 . Вона сказала ОСОБА_18 , що необхідно викликати поліцію, з чим останній погодився. Приблизно о 05.20-05.30 годині під час другої телефонної розмови ОСОБА_4 повідомив, що працівники поліції проводять слідчі дії. На її запитання ОСОБА_4 розповів, що ОСОБА_10 ходив по горілку, а коли повернувся, то був дуже сильно побитий. У телефонній розмові 08.08.2019 року о 10.00 годині від матері студентки ОСОБА_23 дізналася, що 6 або 7 серпня 2019 року ОСОБА_10 зустрічався зі студентами у неучбовій обстановці, але їй невідомо де саме. Пізніше з інформації у мережі Інтернет, яку надіслали їй батьки студентів, вона довідалася про те, що ця подія сталася у м. Підгородне. Було зазначено, що під час бійки студент убив свого викладача.

Показаннями свідка ОСОБА_24 , який у судовому засіданні повідомив, що йому зателефонував викладач ОСОБА_10 і розповів, що приїде у с. Голубівка до батюшки, який є його товаришем. 06.08.2019 року приблизно о 18.00 годині він разом із одногрупницею ОСОБА_25 та другом ОСОБА_26 за запрошенням ОСОБА_14 прибули у с. Голубівка, де із батюшкою та ОСОБА_8 знаходився ОСОБА_20 . По їх приїзду всі вони розпивали спиртні напої та спілкувались на різні теми. Приблизно через 2 години він із ОСОБА_26 і ОСОБА_25 поїхав додому. На наступний день в обідній час у телефонній розмові з ОСОБА_25 ОСОБА_10 повідомив, що перебуває у м. Новомосковську і повертається додому. Приблизно опівночі того ж дня на телефонні дзвінки ОСОБА_10 вже не відповів. Про те, що вночі у м. Підгородне ОСОБА_4 вбив ОСОБА_14 , дізнався від одногрупників і викладачів.

Аналогічними по суті показаннями у суді свідка ОСОБА_23 , яка, крім того, доповнила, що 07.08.2019 року приблизно об 11.00 годині їй зателефонував ОСОБА_10 і повідомив, що повертається додому. Цього ж дня приблизно о 22.00 годині на телефонний дзвінок ОСОБА_10 не відповів, а близько опівночі телефон останнього вже був вимкнений. Про смерть ОСОБА_14 їй стало відомо 08.08.2019 року приблизно о 10.00 годині у телефонній розмові з класним керівником ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_27 , яка у судовому засіданні показала, що останній раз спілкувалась з ОСОБА_8 по телефону у липні 2019 року, а особисто вони бачились наприкінці 2018 року. 07.08.2019 року, перебуваючи у смт. Губиниха разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_28 , вона запропонувала зателефонувати ОСОБА_7 , але на телефонний дзвінок приблизно о 22.00 годині той не відповів, а опівночі телефон був вимкнений. Про смерть ОСОБА_14 дізналась 08.08.2019 року від однокурсниці, якій повідомила класний керівник ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_29 , який у суді пояснив, що працює лікарем швидкої медичної допомоги. У 2019 році приблизно о 01.00-02.00 годині, число та місяць не запам`ятав, надійшов виклик швидкої допомоги на вул. Центральну у м. Підгородне у зв`язку з тим, що людина втратила свідомість. У дорозі диспетчер перетелефонувала та повідомила, що вживаються реанімаційні заходи. Через 8-10 хвилин по прибуттю на місце події їх зустрів ОСОБА_4 , який повідомив, що у будинку вмирає людина та їй терміново потрібна допомога. У коридорі будинку він побачив на підлозі чоловіка без ознак життя, який повністю мокрий лежав на спині. Для зручності маніпуляцій тіло було зміщено. Спочатку загиблий, який мав гематоми на ногах, руках і грудній клітині, лежав на підлозі головою до дверей ванної кімнати. Голова була трішки припіднята та обіперта об стіну. Із одягу на ОСОБА_7 була лише спідня білизна. Підлога навколо тіла була заповнена водою приблизно на 0,5 сантиметра. Обвинувачений пояснив наявність води тим, що таким чином ОСОБА_10 промивав собі шлунок. Невідкладні реанімаційні заходи протягом півгодини ефекту не дали, а тому було констатовано смерть чоловіка. ОСОБА_4 повідомляв, що разом із загиблим вжили велику кількість алкогольних напоїв. Зі слів обвинуваченого, ОСОБА_10 декілька разів виходив на вулицю і через годину відсутності повернувся вже побитий та через алкогольне отруєння одразу почав пити воду та блювати. За його порадою, оскільки була наявна неприродна смерть ОСОБА_14 , ОСОБА_4 викликав працівників поліції. Для себе зробив висновок, що ОСОБА_10 помер приблизно за годину до приїду швидкої.

Показаннями свідка ОСОБА_30 , який у судовому засіданні пояснив, що його розбудив працівник поліції та запросив прийняти участь у якості понятого при проведенні слідчих дій по АДРЕСА_2 . Йому повідомили, що вночі відбулося вбивство. У будинку він побачив тіло чоловіка, яке знаходилось на підлозі у коридорі на спині ногами до вхідних дверей. Загиблий був одягнутий у спідню білизну. На трупі були помітні синці. Працівник поліції розповів про обставини події та швидко прочитав складений протокол, у якому він поставив свій підпис. Також він підписав декілька пакетів для речових доказів, після чого залишив місце події.

Показаннями свідка ОСОБА_31 , який у судовому засіданні пояснив, що приблизно о 06.30 годині він ішов із залізничної станції у м. Підгородне і в цей час працівник поліції запросив його прийняти участь у якості понятого при проведенні слідчих дій. У коридорі будинку на підлозі він побачив труп чоловіка у спідній білизні, який лежав на спині ногами до входу. У загиблого був великий синець на правій нозі вище коліна. Працівники поліції роз`яснили його права та повідомили, що сталося вбивство. У його присутності вилучалися бита з шафи, ножі, одяг і три порожні пляшки з-під горілки у пакеті.

Показаннями свідка ОСОБА_32 , який у суді повідомив, що приблизно рік тому рано вранці він разом із знайомим ОСОБА_33 виїхав на роботу та у м. Підгородне їх зупинили поліцейські, які запросили бути присутніми у якості понятих при проведенні слідчих дій. У коридорі приватного будинку на підлозі він побачив тіло чоловіка у спідній білизні, яке знаходилось обличчям донизу. На тілі були синці у кількості не менше двох. У його присутності здійснювалась фотозйомка, жінка у формі відібрала у пробірку зразки крові, але не бачив звідки. Йому прочитали протокол, який він потім підписав.

Показаннями свідка ОСОБА_34 , який в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2019 року прямував на роботу разом із своїм товаришем ОСОБА_32 і був залучений поліцейськими у якості понятого. Місцем проведення огляду був приватний будинок у м. Підгородне, де у коридорі чи передпокої він побачив тіло чоловіка. Загиблий лежав обличчям до підлоги. У його присутності тіло чоловіка оглядала жінка, а працівники поліції заповнювали документи.

Показаннями свідка ОСОБА_35 , який в суді пояснив, що приймав участь у даному кримінальному провадженні в якості слідчого. 08.08.2019 року він у складі СОГ виїздив на місце події, де за письмовим дозволом обвинуваченого провів огляди. Під час огляду трупа приблизно о 04.00 годині понятими були запрошені двоє чоловіків, яких зупинили на автомобілі. У цій слідчій дії приймав участь експерт бюро СМЕ. З трупа вилучалися зрізи нігтьових пластин і змиви рук. Під час інших оглядів були вилучені речі загиблого, пляшки з-під алкогольних напоїв, бейсбольна бита зі свіжими слідами РБК і спідня білизна обвинуваченого зі слідами РБК. ОСОБА_4 мав ознаки алкогольного сп`яніння. Ним було складено три протоколи огляду і при проведенні цих слідчих дій приймали участь різні поняті.

Показаннями експерта ОСОБА_36 , який в судовому засіданні підтвердив висновки проведених ним експертних досліджень і пояснив, що при спричиненні виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_10 міг лише короткий проміжок часу самостійно вчиняти якісь дії та маловірогідно, що постраждалий міг самостійно пройти велику відстань. Перелом ребер мав місце по одній лінії. Під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 , останній добровільно розповідав про обстави вчиненого злочину і відповідав на його уточнюючі запитання.

Показаннями експерта ОСОБА_37 , яка у суді підтвердила висновок проведеного нею експертного дослідження і пояснила, що на робочій частині бейсбольної бити були виявлені сліди речовини бурого кольору у вигляді штрихів і помарок, не суцільні. Інші сліди були деформовані та не підлягали дослідженню.

Матеріалами кримінального провадження № 12019040440001072, а саме:

- рапортами начальника СРПП № 2 Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Корженка В.В. від 08.08.2019 року, зареєстрованими у той же день в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) під № 12700 і № 12701, із яких убачається, що зі служби «102» надійшли повідомлення ОСОБА_16 про те, що цього дня приблизно за годину від 02.47 години по АДРЕСА_2 внаслідок тяжких тілесних ушкоджень помер його товариш ОСОБА_10 , із яким він вживав алкогольні напої (а.к.п.7,8);

- протоколом огляду місця події від 08.08.2019 року з фото-таблицями до нього, з яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_16 у період часу з 04.20 години до 05.20 години проведено огляд місця вчинення злочину, яким є будинок АДРЕСА_2 , де у присутності понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_32 виявлено труп ОСОБА_14 із численними синцями на тулубі, верхніх і нижніх кінцівках, а також вилучені змиви та зрізи з обох рук трупа (а.к.п.10,11-31);

- протоколами оглядів місця події від 08.08.2019 року з фото-таблицями до них, з яких убачається, що у період часу з 06.30 години до 08.05 години у будинку АДРЕСА_2 у присутності понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 виявлено та вилучено пакет зі сміттям, бейсбольну биту зі слідами РБК, два кухонні ножа (столові прибори), дві чарки, три стакани, приналежні ОСОБА_7 сумку чорного кольору з речами, та добровільно видані ОСОБА_15 приналежні останньому труси зі слідами РБК і капці (а.к.п.9,15-36);

- записами розмов ОСОБА_16 з операторами швидкої допомоги, з яких убачається, що обвинувачений здійснив чотири дзвінки, під час яких просить найшвидшого прибуття лікаря до ОСОБА_14 у зв`язку зі втратою свідомості. Під час судового провадження вказані записи відтворені у судовому засіданні (а.к.п.158);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.09.2019 року і відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника та спеціаліста СМЕ розповів і на статисті відтворив обставини конфлікту з ОСОБА_38 . Під час судового провадження вказаний відеозапис переглянутий у судовому засіданні (а.к.п.197-201);

- висновком експерта № 821/1 від 27.09.2019 року, відповідно до якого кров ОСОБА_14 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО, а кров ОСОБА_16 - до групи В з ізогемаглютиніном анти-А тієї ж ізосерологічної системи. На робочій частині бейсбольної бити (об`єкт № 2) встановлена наявність крові та виявлений білок людини, за результатами дослідження якої не виключається можливість її походження від особи (осіб) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, у тому числі й від ОСОБА_14 (а.к.п.210-214);

- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1555 і

висновком експерта № 1555/787-Е від 04 і 11 вересня 2019 року, із яких убачається, що на трупі ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини: синців і саден на тулубі, численних переломів ребер, ушкоджень легень, численних синців і саден на голові та на кінцівках, які спричинені прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі).

Закрита тупа травма грудної клітини у вигляді численних переломів і ушкодження внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті за 2-5 годин до моменту складання протоколу огляду трупа. Перелом лівої променевої кістки відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а синці та садна на голові та кінцівках - до категорії легких тілесних ушкоджень.

При судово-токсилогічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 1,72 проміле, що стосовно до живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння (а.к.п.216-219,221-223);

- висновком експерта № 1555/922-Е від 27.09.2019 року, відповідно до якого наявність, локалізація та вираженість тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_14 свідчать про те, що всі вони могли утворитися при обставинах, на які вказував ОСОБА_4 під час слідчого експерименту. Враховуючи наявність та вираженість тілесних ушкоджень на грудній клітині загиблого, масивні крововиливи навколо переломів, вогнищеві крововиливи на поверхнях навколо легень, ймовірно, що дані ушкодження не могли утворитися при непрямому масажі серця (а.к.п.228-230);

- речовими доказами, вилученими при огляді місця події, а саме приналежними ОСОБА_18 трусами сірого кольору та тапками сірого кольору із вставками чорного кольору, а також бейсбольною битою зі слідами крові (а.к.п.51).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд, дотримуючись принципів змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті від 30 вересня 2019 року, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_5 .

Доводи ОСОБА_16 про свою непричетність до смерті ОСОБА_14 , суд розцінює як спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності та покарання за умисний тяжкий злочин, оскільки ці доводи спростовуються сукупністю усіх зазначених доказів, які свідчать про те, що саме ОСОБА_4 умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 , які призвели до смерті останнього.

Твердження сторони захисту про можливу причетність до побиття ОСОБА_14 інших осіб судом не приймаються до уваги як безпідставні та голослівні.

Так, під час судового провадження потерпіла ОСОБА_39 зазначала, що бачила на місці події кухонні прибори для трьох персон, а тому припускала, що у будинку було троє осіб.

Однак, як убачається з фото-таблиць (а.к.п.20), у кухонній кімнаті у мийці та поряд з нею зафіксовані дві виделки, два ножі та дві чарки, що свідчить про присутність за столом саме двох осіб. Наявність на фото трьох тарілок і трьох стаканів не дає суду підстав зробити однозначний висновок про присутність третьої сторонньої особи, оскільки зайві тарілка і стакан могли використовуватися обвинуваченим чи ОСОБА_8 у власних потребах.

Повідомлення ОСОБА_15 свідкам ОСОБА_40 і ОСОБА_11 , а також операторам швидкої допомоги про побиття ОСОБА_14 іншими особами, на думку суду, є вигадкою самого ОСОБА_16 , оскільки одразу після спричинення тілесних ушкоджень постраждалому, внаслідок яких той загинув, обвинувачений усвідомлював можливість понесення покарання за вчинене.

Безумовним фактом причетності ОСОБА_16 до вчинення інкримінованого злочину є виявлення на місці події приналежної обвинуваченому бейсбольної бити зі слідами крові загиблого ОСОБА_12 . Ймовірність проникнення сторонньої особи до будинку ОСОБА_16 , у якому також знаходилася собака, фактично зводиться до нуля та нічим не підтверджується.

За сукупності наведених обставин, у суду наявні підстави для висновку про те, що ОСОБА_4 підлаштовує свої показання під фактичні обставини, які встановлюються судом під час дослідження доказів, намагається викривити дійсні обставини вчинення ним тяжкого злочину. З огляду на викладене, відповідні твердження сторони захисту судом відхиляються.

Окрім того, з відеозапису слідчого експерименту, проведеного 26.09.2019 року за участю ОСОБА_16 , убачається, що останній, у присутності захисника Алієва Н.Д. і експерта СМЕ відтворив події, які відбувалися 08.08.2019 року за його участю, а також розповів про те, куди після скоєння злочину поклав знаряддя злочину (а.к.п.197-201).

Беручи до уваги показання ОСОБА_16 , які він надавав під час слідчого експерименту, суд враховує, що відповідно до положень ч.2 ст.84, ч.1 ст.99, п.3 ч.2 ст.99 КПК України, протокол проведеного із обвинуваченим слідчого експерименту є самостійним процесуальним джерелом доказів. А викладені в ньому фактичні відомості є доказом, який відповідає визначеним у ст.ст.85, 86 КПК України, критеріям належності та допустимості доказів.

Вказана позиція суду ґрунтується на наступному.

Так, метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК

України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного… відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети та вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України, є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95 КПК України, у системному зв`язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного… не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 КПК України.

Відповідно до нормативного змісту засад безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст.23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного… є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст.94 КПК України.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених ст.225 КПК України. Під час досудового розслідування за наявності належних підстав слідчим суддею можуть бути допитані свідок або потерпілий.

Показання підозрюваного в будь-якому випадку не можуть бути судовим доказом, у той час як протоколи слідчих (розшукових) дій після їх оцінки судом із точки зору належності, допустимості і достовірності набувають значення судового доказу.

В аспекті вирішення завдань цього провадження має бути витлумачене поняття «показання» у взаємозв`язку з нормами, передбаченими статтями 23, 95, 240 КПК України.

У площині порушеного питання змістом показань як процесуального джерела доказів є лише відомості, повідомлені на допиті або одночасному допиті двох чи більше раніше допитаних осіб. Термін «показання» в контексті ч.4 ст.95 КПК України законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст.95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним… під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду відзначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК.

При цьому Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважує, що протилежні підходи колегій суддів до вирішення поставленого питання обумовлені як «автономністю» поняття «показання» у КПК у вузькому його значенні (ч.1 ст.95 КПК України), так і відсутністю у чинному кримінальному процесуальному законі законодавчої імплементації критеріїв з практики Європейського суду ?з? прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо допустимості позасудових тверджень особи як доказів її винуватості, з огляду на широке тлумачення змісту поняття «показання» в його прецедентній практиці (як тверджень особи під час здійснення будь-яких процесуальних дій).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (справи «Шенк проти Швейцарії», «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2), «Хеглас проти Республіки Чехія»).

Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому (рішення у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства», «Аллан проти Сполученого Королівства»).

Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням прав на захист.

З практики ЄСПЛ щодо використання як доказу в кримінальному провадженні результатів слідчого експерименту (або відтворення обстановки та обставин події за КПК 1960 року) вбачається, що ЄСПЛ підкреслює необхідність застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості процедури отримання доказів, у тому числі й гарантій дотримання прав особи, яка під час такої слідчої дії дає показання (в широкому змісті цього поняття). Широкий підхід щодо розуміння поняття «показання» покладений у підґрунтя правових позицій ЄСПЛ, який розглядає це поняття як будь-які відомості, що були надані особою та на які повинні поширюватися гарантії, передбачені ст.6 Конвенції.

У своїх рішеннях ЄСПЛ акцентує свою увагу на справедливості судового розгляду в цілому, критеріями чого є належна реалізація права підозрюваного на мовчання, права на захист, належне розслідування тверджень про те, що визнавальні показання отримано у незаконний спосіб (справа «Яременко проти України» (№ 2), де ЄСПЛ повторив свої головні висновки з рішення у справі «Яременко проти України».

Такий підхід ЄСПЛ застосував у справах «Дудка проти України», «Леонід Лазаренко проти України», «Гелетей проти України», де зазначив про несправедливість судового розгляду через порушення права на захист.

Таким чином, ЄСПЛ наголошує на необхідності застосування процесуальних гарантій забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому та порядку (процедури) проведення слідчої (розшукової) дії, під час якої від особи отримуються відомості (права на справедливий суд, на захист, на мовчання і права не свідчити проти себе тощо). За умови застосування передбачених національним законодавством гарантій, що мають відповідати Конвенції, ЄСПЛ не ставить під сумнів допустимість протоколу слідчої (розшукової) дії як доказу, оскільки це питання перебуває в площині регулювання національного законодавства.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного…, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав і процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Отже, буквальне тлумачення змісту ст.23 КПК України у системному зв`язку з нормами, викладеними в статтях 83, 84, 93, 95, 240 цього Кодексу, з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК України) не містить підстав для висновку про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за умови дотримання судами України законодавчо визначеного порядку проведення такої слідчої дії з огляду на критерії ЄСПЛ щодо забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому, що по своїй суті є проходженням «тесту допустимості показань у широкому змісті цього поняття».

Норми чинного кримінального процесуального закону щодо оцінки судом протоколу слідчого експерименту як окремого процесуального джерела доказів у провадженні узгоджуються з критеріями, застосованими ЄСПЛ для оцінки справедливості судового розгляду в цілому. Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного… у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.

Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, відповідно до ст.91 КПК України.

З огляду на викладене, приписи ч.4 ст.95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст.95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного… досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Вказана думка суду повністю узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року по справі № 740/3597/17 провадження № 51-6070кмо19, які є обов`язковими для застосування судами нижчого рівня.

Оскільки під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого було повністю дотримано встановлений порядок його проведення, із забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому, без порушення жодних процесуальних норм, вказана слідча дія відбувалася за участю захисника, із застосуванням безперервного відеозапису та за відсутності протиправного тиску на ОСОБА_16 за його волею та вільним волевиявленням, під час якої ним вільно та добровільно були не тільки відтворені обставини злочину, а й надані визнавальні покази, суд вказані докази також бере до уваги із точки зору належності, допустимості та достовірності.

Перевіряючи твердження ОСОБА_16 щодо застосування до нього психологічного тиску, судовим розглядом встановлено наступне.

Так, обвинувачений в судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2021 року (тобто майже зі спливом 1 року 8 місяців після затримання) уперше стверджував, що під час всього досудового розслідування свою вину він визнавав повністю, оскільки з боку працівників поліції на нього здійснювався психологічний тиск, а тому під час слідчого експерименту він розповідав версію подій слідства.

Доводи обвинуваченого в суді, що він себе обмовив через застосування на нього тиску, суд вважає такими, що не відповідають дійсності.

Так, як убачається з відеозапису слідчого експерименту від 26.09.2019 року (через 1,5 місяці після затримання), ОСОБА_4 за участю захисника Алієва Н.Д. (залученого 19.09.2019 року матір`ю обвинуваченого) під час проведення вказаної слідчої дії вів себе спокійно, показання надавав самостійно, добровільно та без зупинок, був спокійний та послідовний в своїх показах, був чітким та без вагань надавав відповіді на запитання учасників експерименту.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що твердження ОСОБА_16 про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувалися заходи психологічного впливу з боку працівників поліції, а тому він обмовив себе, не заслуговують на увагу. Відтак, відсутні й підстави вважати, що показання, надані ним в ході слідчого експерименту неправдиві.

Крім того, з приводу застосування психологічного тиску зі сторони працівників поліції ані обвинувачений, ані його захисник як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження з будь-якими заявами до правоохоронних органів з приводу даної ситуації взагалі не зверталися, що і не заперечувалося ними у суді.

На думку суду, відсутність інших прямих доказів не свідчить про невинуватість ОСОБА_41 . Жодними правовими нормами, ні в якій мірі, не зумовлюється яка достатність в кількісному або якісному виразі тих або інших доказів потрібна для вирішення найважливіших питань у кримінальному провадженні, включаючи питання винуватості.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні надані як прямі, так і непрямі докази, які, на думку суду, свідчать про умисні злочинні дії обвинуваченого. Факти, які були предметом дослідження суду, знаходяться в тісному та безсумнівному зв`язку з фактом скоєння злочину, а тому висновки про винуватість ОСОБА_16 ґрунтуються не на припущеннях, а на належних і допустимих доказах, які підтверджують факт його причетності до спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , що призвели до смерті останнього.

У відповідності до ч.7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Так, свідок ОСОБА_30 у суді пояснив, що приблизно о 08.00 годині працівник поліції запросив його прийняти участь у якості понятого. У будинку працівник поліції розповів про обставини події та швидко прочитав складений протокол, у якому за проханням він поставив свій підпис. Також він підписав декілька порожніх пакетів для речових доказів, після чого покинув місце події. У його присутності будь-які слідчі дії не проводились. Всього на місці події він знаходився 5-10 хвилин. Зазначив, що у другому протоколі підписи не схожі на його.

Однак, такі показання свідка ОСОБА_30 повністю спростовуються показаннями іншого понятого ОСОБА_31 , який у судовому засіданні пояснив, що слідчі дії розпочалися близько 06.30 години, коли він ішов із залізничної станції у м. Підгородне. Конкретизував час слідчої дії тим, що у такий час прибуває електричка. Інший понятий чоловік приблизно 30 років весь час був поряд із ним. Після прочитання слідчим, він і інший понятий підписали документи. На місці події разом із іншим понятим знаходився від початку та до кінця слідчих дій.

Показання свідка ОСОБА_31 повністю узгоджуються з часом проведення слідчих дій, зазначених у протоколах оглядів за його та свідка ОСОБА_30 участі (а.к.п.32-36).

Свідок ОСОБА_32 у суді повідомив, що близько 04.30 години він разом із знайомим ОСОБА_33 тільки виїхав з дому у с. Спаське. У м. Підгородне він міг опинитися через 15-20 хвилин. На місці події він з ОСОБА_33 знаходився не більше 10-15 хвилин, оскільки поспішав на роботу.

Свідок ОСОБА_34 у суді пояснив, що у серпні 2019 року приблизно о 04.45 годині був залучений поліцейськими у якості понятого. Місцем проведення огляду був приватний будинок у м. Підгородне, де у коридорі чи передпокої він побачив тіло чоловіка.

Показання вказаних свідків в частині часу початку та закінчення слідчої дії не узгоджуються з часом, зазначеним у протоколі огляду (04.20-05.20 години) (а.к.п.11-14).

Такі показання свідків ОСОБА_32 і ОСОБА_42 , на думку суду, викликані стресовою ситуацією, яка була викликана спостереженням за трупом людини, що не є для них повсякденним явищем. Більш того, вказані особи намагалися взагалі не дивитися на труп. На запитання суду останні не змогли однозначно відповісти, чи могли вони виїхати зі ОСОБА_43 раніше та чи не запізнювалися вони того дня на роботу.

З огляду на викладене, твердження сторони захисту про те, що свідки ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_34 та ОСОБА_32 не були очевидцями всіх обставин проведених оглядів за місцем проживання ОСОБА_16 , є хибним, оскільки останні у суді підтвердили, що фактично були присутніми під час оглядів. Показання зазначених свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, зокрема, протоколами оглядів і вилученими речовими доказами.

У зв`язку з цим суд вважає, що будь-яких істотних порушень вимог законодавства, які б тягли безумовне визнання вищевказаних доказів недопустимими, у ході судового провадження не встановлено, у зв`язку з чим доводи сторони захисту в цій частині є неспроможними.

Під час судових засідань ОСОБА_20 заявляв, що в день події не вживав алкогольних напоїв. Однак, такі його показання суперечать показанням допитаного у суді свідка ОСОБА_29 , якому обвинувачений повідомляв, що разом із загиблим вжили велику кількість алкогольних напоїв. У зв`язку з цим суд не бере до уваги показання ОСОБА_16 в цій частині.

У суді свідок ОСОБА_29 пояснював, що тіло ОСОБА_14 було вологе, а навколо було багато води. Однак, допитані у суді поняті і потерпілі, які були присутні на місці події, не бачили ніяких ознак вологи. Потерпіла ОСОБА_44 заявила, що ОСОБА_4 навмисно витер підлогу з метою знищити сліди вчинення ним злочину.

Суд вважає, що з урахуванням літніх погодних умов (температура повітря у будинку на момент огляду складала 22.7 градуси), а також маніпуляцій навколо трупа, які проводилися працівником швидкої допомоги, вода навколо загиблого могла просто висохнути, а тому пояснення свідків і потерпілих в цій частині судом не беруться до уваги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені та була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (рішення у справах «Ван де Хурк проти Нідерландів», «Болдеа проти Румунії», Морейра Феррейра проти Португалії»).

Решта заперечень сторони захисту судом також відхиляється, оскільки зводиться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.

Той факт, що орган досудового розслідування та суд по іншому оцінюють докази порівняно з їх оцінкою обвинуваченим і його захисником, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість слідчих органів і суду. Сторона захисту оцінює і тлумачить такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. У зв`язку з цим суд позбавлений можливості надати правову оцінку наявності в діях ОСОБА_16 умисного вбивства, а тому в цій частині позиція потерпілої ОСОБА_45 про перекваліфікацію дій обвинуваченого на більш тяжкий склад злочину є неспроможною та залишається поза увагою.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про повну доведеність «поза розумним сумнівом» вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і необхідність призначення йому покарання, передбаченого законом, і не вбачає підстав для винесення виправдувального вироку, на чому наполягали в судових дебатах захисник і обвинувачений в судових дебатах і

останньому слові.

Суд не посилається у вироку на інші матеріали кримінального провадження, досліджені у судовому засіданні, оскільки вони є процесуальними документами, не доводять та не спростовують вини обвинуваченого.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи та особу ОСОБА_16 , - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, за місцями проживання та колишнього навчання характеризується задовільно, зі слів - має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання, суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_16 , який вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії умисних тяжких злочинів, наслідком якого стала смерть людини, суд вважає необхідним призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до максимального, передбаченого санкцією ч.2 ст.121 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

На переконання суду, призначення такого покарання буде відповідати таким принципам Конвенції як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

У зв`язку з викладеним, суд не вбачає підстав для призначення максимального покарання, на чому наполягали потерпілі та їх представник.

До початку судового розгляду потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявили цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Під час судового засідання 10.10.2019 року ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги. За цими позовами потерпілі просили стягнути з ОСОБА_16 : ОСОБА_3 - 87810,00 грн. матеріальної шкоди та 1000000 грн. моральної шкоди (т.1,а.с.п.63-69); ОСОБА_2 - 500000 грн. моральної шкоди (т.1,а.с.п.59-62).

Дослідивши надані потерпілими та їх представником докази на обґрунтування позовів, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.1201 ЦК України вбачається, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної приналежності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили; ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши копії долучених до позову документів, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_3 у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню і з ОСОБА_16 на її користь слід стягнути 70260 грн.

Витрати, понесені потерпілою ОСОБА_3 на організацію поминальних обідів, відшкодуванню не підлягають, оскільки не відносяться до витрат на поховання, що узгоджується з практикою Верховного Суду при розгляді аналогічних справ.

Її ж вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають

частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Як роз`яснив Верховний суд у своїй Постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 303/4076/15-к, згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Окрім того, Верховний суд у своїй Постанові від 25 серпня 2020 року по справі № 372/3192/18 підкреслив, що сталою судовою практикою визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній… особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення ЄСПЛ у справі STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, з урахуванням розумності та достатності, глибини душевних переживань і моральних страждань потерпілої ОСОБА_3 , яка внаслідок вчиненого кримінального правопорушення втратила сина, що вкрай негативно вплинуло на її життя, оскільки її звичний життєвий устрій зазнав значних змін, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 500000 грн., на думку суду, є співрозмірною та компенсує завдану моральну шкоду.

З позову ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_10 останній час постійно проживав у неї, допомагав у справах, а вона іноді підтримувала брата матеріально, у зв`язку з чим вважає, що проживала з ним однією сім`єю.

Разом з тим, у позові ОСОБА_2 зазначено, що вона проживає за місцем реєстрації по АДРЕСА_3 (т.1,а.с.п.58-59), а із копій паспорта ОСОБА_14 та лікарського свідоцтва про смерть убачається, що останній проживав за місцем реєстрації по АДРЕСА_4 (а.к.п.17,39). У судових засіданнях потерпілі зазначали, що напередодні смерті ОСОБА_10 повідомляв, що мав намір повернутися додому у смт. Синельникове, а не у м. Новомосковськ.

Під час судового провадження ОСОБА_2 і її представником не надано суду будь-яких доказів щодо проживання з ОСОБА_8 однією сім`єю, а тому вона не є особою, визначеною ч.2 ст.1168 ЦК України, якій відшкодовується моральна шкода, завдана смертю фізичної особи.

З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.1 ст.81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що її позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Долю речових доказів, з урахуванням думки потерпілих, суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Відповідно до ст.174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У зв`язку з цим підлягає скасування арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 року.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.121 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 9 (дев`ять) років.

Строк покарання обчислювати по протоколу, складеному відповідно до ст.208 КПК України, тобто з 08 серпня 2019 року.

До набрання вироком законної сили залишити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН невідомий) на користь потерпілої ОСОБА_3 (ІПН невідомий) 70260 (сімдесят тисяч двісті шістдесят) гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500000 (п`ятсот тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Два кухонні ножі, дві чарки та три стакани, які знаходяться на зберіганні у ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області (до реорганізації - Дніпровський РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області) на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 08.08.2019 року, - після набрання вироком законної сили повернути особі, уповноваженій ОСОБА_1 , а у разі відмови від отримання - знищити як такі, що не мають матеріальної цінності.

Чорну шкіряну сумку з речами, спортивні кофту та штани, смугасту кофту чорно-сірого кольору, шорти помаранчевого кольору і футболку сірого кольору, що належали ОСОБА_5 , які знаходяться на зберіганні у ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 08.08.2019 року, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілим ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 , або особі, уповноваженій ними, а у разі відмови їх отримати - знищити як такі, що не мають ніякої цінності.

Труси сірого кольору зі слідами РБК, капці сірого кольору із вставками чорного кольору зі слідами РБК, поліетиленовий пакет із написом «АТБ» з трьома скляними пляшками з-під горілки та однією скляною пляшкою з-під коньяку, бейсбольну биту зі слідами РБК, змиви з рук та зрізи нігтьових пластин трупа ОСОБА_5 , які знаходяться на зберіганні у ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови старшого слідчого Дніпровського РВП Скрипника А.П. від 08.08.2019 року, - після набрання вироком законної сили знищити.

Арешт на вище перелічене майно, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2019 року, - скасувати після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко