Вирок № 97550951, 09.06.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1649/18

Провадження № 1-кп/209/27/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі судового засідання Кулік О.О.,

за участі прокурорів Супруна М.О., Бойченко В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Сафронова О.С.,

цивільного позивача ОСОБА_3

представника потерпілої та цивільного позивача - Резніка О.Г.,

третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 19.02.2018 року за № 12018040000000267, за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який є приватним підприємцем, одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджувався,

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 близько 18 години 40 хвилин водій ОСОБА_2 маючи посвідчення водія НОМЕР_1 від 18.08.1996, керуючи автомобілем «Тоуоtа RAV 4ЕV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 08.11.2016, належить ОСОБА_5 , в темний час доби при ввімкненому зовнішньому вуличному освітленні, здійснював рух по проїзній частині вул. Таманська, з боку вул. Залізничної, в напрямку вул. Романківської, що проходить по території Дніпровського району, м. Кам`янське.

Під час руху по вищезазначеній проїзній частині, 19.02.2018 близько 18 години 40 хвилин, в районі електроопори № А-2, розташованої по вул. Таманській м. Кам`янське, водій ОСОБА_2 , здійснював рух зі швидкістю приблизно 60 км\год, тобто з перевищенням допустимої швидкості в населеному пункті, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги Правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, та легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала проїзну частину вул. Таманської, з ліва на право відносно напрямку руху його автомобіля, не вжив заходів своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого, в районі електроопори № А-2, яка розташована на вул. Таманській, м. Кам`янське, скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля «Тоуоtа RAV 4ЕV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішохода ОСОБА_1 , після чого зник з місця пригоди.

Своїми діями водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3(б), 12.3., 12.4. та 12.9.(б) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»

п. 12.9. «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12,7., на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пункту «и» пункту 30.3 цих Правил»

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пішоходу ОСОБА_1 , спричинено наступні тілесні ушкодження: сумісна тупа травма тіла, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку 1-го ступеню, лінійний перелом потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепу, забійної рани та підапоневротичної гематоми в потиличній області, поверхневої забійної рани в проекції тіла нижньої щелепи праворуч, синців на правій щоці, підборідді праворуч та у правій виличній області, відкритого перелому нігтьової та середньої фаланги 5-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани 5-го пальця правої кисті, саден на внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на внутрішній поверхні правого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини. За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження - відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, та частково визнав цивільний позов. Надав суду показання про те, що 19.02.2018 року приблизно о 19 годині він керував автомобілем «Тоуоtа RAV 4ЕV», рухаючись по по вул. Таманській в сторону центральної частини міста Кам`янське до місця роботи на СТО. Дорога була в поганому стані, швидкість була близно 50 км/год. Проїзна частини дороги по цій вулиці вузька, з трудом розминаються зустрічні автомобілі. Приблизно за 100 м до нього він побачив автомобіль , який стояв з ввімкненими фарами на зустріій йому полосі проїзної частини. Він не бачив, щоб з автомобіля виходили пасажири, не бачив пішохода, який переходив дорогу. Він проїзжав повз стоячий автомобіль з інтервалом приблизно 0,5 м. Коли зрівнявся з тим автомобілем, а передня частина його автомобіля проїхала задню частину стоячого автомобіля на 0,5-1 м. почув хлопок і подумав, що зачепив боковим дзеркалом стоячий автомобіль. Проїхав приблизно 20 м не зупиняючись, подивився у дзеркало заднього виду, але нікого не побачив і поїхав далі. Бачив задні фонарі автомобіля, що стояв на зустрічній смузі, але не бачив чи він їхав, чи стояв. Марку зустрічного автомобілю він не бачив. Зовнішнього освітлення на вулиці не було. Приїхав на роботу, поставив машину на стоянку і побачив, пошкодження на автомобілі: ліва частина пластикового бампера відбита, висіло на дротах відбите ліве бокове дзеркало заднього виду, пом`ята передня частина лівого переднього металевого крила зі шматком бампера, відлетів лівий габаритний фонарь. Від місця ДТП до місця роботи 2-4 км. Побачивши пошкодження він хотів повернутися на місце ДТП, оскільки там залишились деталі автомобіля, але до нього приїхали працівники поліції та повезли в 1-шу міськулікарню для перевірки на стан сп`яніння, якого у нього не виявили. Йому повідомили, що потерпілу в ДТП відвезли в лікарню. Наступного дня він поїхав у лікарню, хотів зустрітися з потерпілою, але зустрівся з її матір`ю та сказав, що буде все оплачувати, давав їм кошти, які вони говорили, на лікування. Він пропонував 10000 грн.на відшкодування моральної шкоди, але вони відмовились, сказали, що це недостатньо. Він частково визнає позов щодо відшкодування шкоди. Витрати потерпілої на лікування від повністю відшкодував, сплативши приблизно 7400 грн. Згоден відшкодувати 10000 моральної шкоди. З ним проводили слідчий експеримент. Перший раз, коли вони приїхали на місце події, він відмовився від участі у слідчому есперименті бо там знаходилися потерпілі. Іншого разу слідчий експеримент проводився за його участі в денний час, тобто обстановака експерименту по часу доби не відповідала обстановці події ДТП. При ДТП, що сталося, він не міг бачити пішохода.

Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_1 у судовому засідання надала покахання про те, що 19.02.2018 року у неї був День народженні і вона знаходилась на роботі у Криничанському ВП, де працювала слідчою, а ввечері о 18.00 годині разом з колегою - ОСОБА_6 поїхала маршруткою у м. Кам`янське. Встали на перехресті дороги, що йде на Верхньодніпровськ. Там викликали таксі, яким керував ОСОБА_7 , та їхали по вул. Таманській. Вона попросила водія зупинитись на перехресті з вул. Чкалова, щоб йти додому. Таксі зупинилось майже на перехресті, не доїхавши передньою частиною близько 1 м до проїзної частини - асфальтного покриттям по вул. Чкалова, правими колесами на краю проїзної частини дороги. Вийшла з автомобіля через задні праві двері, обійшла автомобіль та зупинилася своїм правим боком позаду автомобіля навпроти заднього лівого фонаря, не виходячи за бокову сторону автомобіля, щоб потім перейти проїзну частину вул. Таманської та йти по вул. Чкалова до місця, де домовилася зустрітися з мамою. Це був темний час доби, але перехрестя освітлювалось вуличним фонарем. Авто-таксі в цей час почав рухатись від місця зупинки. Праворуч за 40-50 м від себе вона побачила фари автомобіля, який рухався в напрямку автомобіля-таксі та в її напрямку з великою швидкістю, тому вона зупинилась, та не стала переходити дорогу і майже в цей час стався наїзд. Якою частиною її вдарив автомобіль вона не знає та не може сказати як він рухався, чи змінював напрямок ліворуч, підїзжаючи до неї, бо не спостерігала за ним. До моменту наїзду на неї автомобілем під керуванням ОСОБА_2 автомобіль-таксі від`їхав від місця зупинки приблизно 5 метрів. Що було далі вона не пам`ятає, до пам`яті прийшла через 3 доби в реанімації лікарні швидкої медичної допомоги. ПДР вона не порушувала бо дорогу перед автомобілем під керуванням ОСОБА_2 не переходила. Їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Майже місяць вона була у лікарні, потім 2 місяці по травень лікувалась амбулаторно, після цього брала відпустку. Коли знаходилась у лікарні з ОСОБА_2 не спілкувалась, витрати на її лікування здійснювали батьки, Добровільно ОСОБА_2 нічого не платив. 20.03.2018 року ОСОБА_2 приїздив до неї додому, погрожував, потім скаржився, що вона вимагає з нього гроші, що було предметом розбирання на роботі. Заявлений нею цивільний позов підтримує повністю, матеріальна шкода полягає у витратах на лікування. Під час ДТП були пошкоджені та стали непридатними для використання її речі. Моральна шкода полягає в перенесеному нею фізичного болю та моральних стражданнх пов`язаних з її тяжким станом. Їй показане оздоровче санаторно-курортне лікування. У санаторії «Березовий гай» вона не лікувалась та гроші за санаторно-курортне лікування не сплачувала. На даний час вона продовжує працювати.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надав показання про те, що 19.02.2018 року в період часу з 18 до 19 години він керував автомобілем «Пежо» та підвозив двох дівчат від перехрестя дороги, що йде на Верхньодніпровськ, з дорогою, що йде до Селища Кринички. Дівчат треба було везти на вул. Залізняка. На вулиці Таманська одна з дівчат попросила зупинитися на перехресті з вулицею Чкалова. Дорожньої розмітки на проїзній вулиці Таманська не було, асфальтове покриття не широке, але там можуть розминатися автомобілі, що рухаються в зустрічному напрямку. Він зупинився на перехресті, а за два метри від його авто, була зупинка громадського транспорту. На його автомобілі було ввімкнено ближнє світло фар. Дівчина, яка сиділа на задньому сидінні з права, вийшла з автомобіля але не повністю закрила двері, тому він потягнувся назад, закрив двері та почав рух автомобілем далі по вул. Таманській. Куди пішла дівчина він не бачив. Коли починав рух, бачив світло автомобіля, що рухався в зустрічному напрямку, але в який момент він його побачив сказати не може. Асфальт був сухий, видимість не обмежена, як для нічного часу, по вулиці було фонарне освітлення. Від`їхавши від місця зупинки декілька метрів, він почув звук похожий хлопок, ніби лопнула пластикова пляшка під колесами. Він одразу зупинився щоб подивитися, що трапилось і чи все в порядку з його автомобілем, чи не лопнула шина. Коли вийшов з автомобіля, побачив позаду на проїзній частині вул. Таманська на відстані 10-15 метрів від задньої частини його автомобіля пластикові фрагменти автомобільного бамперу, протитуманну фару, а на правій обочині по ходу його руху, на відстані 7-10 метрів від задньої частини його автомобіля, за 3-4 метри ділі перехрестя проїзних частин лежала дівчина, на боку, ногами в напрямку його автомобіля. Іншого автомобіля він не побачив навіть пройшовши за поворот дороги. Він почав викликати по телефону "швидку допомогу", обмежував рух транспорту, щоб не перемістити деталі, що були на дорозі, до приїзду поліції. Друга дівчина-пасажир також комусь телефонувала. Дівчина, що лежала на дорозі, була у свідомості, але не вставала і її ніхто не чіпав. Вона стогнала та кричала від болю, у неї була кров на обличчі. Приблизно через 10 хвилин приїхав автомобіль швидкої допомоги і потерпілу забрали. Через хвилин 10-15 приїхали працівники поліції. На місці пригоди він пробув близько 2,5 годин. За його участі проводили на місці ДТП слідчий експеримент, все , що він вказував відобразили в протоколі.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні надала показання про те, що вона є колегою потеропілої ОСОБА_1 19.02.2018 року вони разом повертались з роботи з Криничанського ВП. Близько 18.00 години вийшли з маршрутки на перехресті з дорогою, що йде в напрямку м. Верхньодніпровськ. Викликали таксі і поїхали у напрямку вул. Залізняка. Вона сиділа на передньому сидінні, а ОСОБА_1 - на задньому. Їхали по вул. Таманській, де було вуличне освітлення, але не дуже ярке, дорожнє покриття було сухе. На перехресті з вул. Чкалова водій зупинив автомобіль і ОСОБА_1 вийшла з автомобіля через задні праві двері та хотіла йти на зустріч матері - вверх по вул. Чкалова, бо та повинна була її зустрічати. Потім автомобіль почав рух, проїхали до 5 м., розминувшись з зустрічним автомобілем, і почули якийсь звук, схожий на пошкодження пластика. Водій зупинився, щоб подивитись, що сталося, та побачив за перехрестям з вул. Чкалова ОСОБА_1, яка лежала на краю асфальтного покриття, ближче до правого узбіччя по ходу їхнього руху. Вонона кричала від болю, її обличчя і рука були в крові. На відстані приблизно 70 м. по вул. Таманській вона побачила задні фонарі автомобіля світлого кольору з яким вони розминулись. Який був боковий інтервал із зустрічним авто та його швидкість, вона сказати не може. Викликали по телефону "швидку" та поліцію. Вона утримувала ОСОБА_1 щоб вона не рухалась до приїзду лікарів. До того, як приїхала "швидка" до місця події прийшла мати ОСОБА_1 , яка йшла, щоб її зустріти. З нею, свідком, проводили слідчий експеримент в денний час, вимірювання проводили з її слів, транспортні засоби не застосовували.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтвердив свій висновок експерта №5/10.1/321 від 16.05.2018 року та пояснив, що він працює експертом НДЕКЦ та проводив експертизу, але у слідчому експерименті участі не приймав. Йому була надана постанова слідчого, на підставі якої він і проводив експертизу, відповідаючи на питання зазначені у постанові. Органами розслідування не були встановлені темп руху пішохода, траєкторію руху, відстань, яку подолав пішохід з моменту виходу з-за автомобяля до місця наїзду, тому він не зміг надати відповіді на всі поставлені питання. Водій повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, а оцінку дій пішохода повинен надавати слідчий, а не експерт . Експерт може приймати участь у слідчому експерименті для надання методичної допомоги, щоб встановити вихідні дані необхідні для проведення експертизи. Якщо учасник слідчого експерименту не може вказувати вихідні дані, то це вказується у протоколі і при цьому такі дані слідчим експериментом не встановлюються.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснив, що він працює експертом Дніпропетровського НДІСЕ, підтримував свій висновок за результатами комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експартизи №1385/1386-18 віж 18.04.2018 року. Експертиза проводилася за достатньо наданими даними, на підставі матеріалів кримінального провадження та огляду автомобіля. Він приймав участь у слідчих експериментах за участі водія та потерпілої. Час та умови проведення слідчих експериментів він не пам`ятає. Швидкість автомобіля була задана слідчим: 60 км/год - зі слів ОСОБА_1 , 40 км/год - ОСОБА_2. Наїзд згідно вихідних даних 3,1 м від правого краю проїжджої частини по ходу руху автомобілю. Водій повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2 та 19.1 ПДР, при виборі швидкості руху враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним. Давати оцінку будь-яких дій пішохода не відноситься до компетенції експерта.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що він працював слідчим слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області та розслідував це кримінальне провадження в якому призначалися: експертиза технічного стану транспортного засобу; авто-технічні експертизи. Чи призначалася трасологічна експертиза не пам`ятає. Авто-технічних експертиз було дві та вони призначалися ним на підставі протоколу огляду місця події, даних отриманих в результаті слідчих експериментів зі свідками, потерпілою та з обвинуваченим. Перша експертиза була проведена за даними отриманими за показаннями свідка та потерпілої при слідчих експериментах і за протоколом огляду місця події, друга - за даними отриманими при слідчому експерименті за участі обвинуваченого. Друга експертиза проводилася через те, що спочатку ОСОБА_2 відмовлявся давати показання щодо обставин ДТП, приймати участь у слідчому експерименті. Потім стороною захисту було заявлено клопотання про проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 . За даними отриманими в ході слідчого експерименту, була призначена друга експертиза. Визначали місце наїзду, темп руху пішохода, розташування транспортного засобу на дорозі, але вихідних даних було недостатньо. Траєкторію руху пішохода визначалася за показаннями потерпілої. За показаннями ОСОБА_2 не було встановлено траєкторію руху пішохода. Всі дані ОСОБА_2 надавав за участі захисника та експерта ОСОБА_14, який був присутній при слідчому експерименті. Чи велась відеозйомка при слідчому експерименті за участю ОСОБА_2 він, свідок, не пам`ятає. Не пам`ятає чи ставив питання експерту щодо порушення ПДР потерпілою. Документи складав відповідно до КПК, всі отримані відомості вносилися у документи правильно. Вважає, що всі експертизи провадені об`єктивно, відповідно діючого законодавства.

Допитаний за клопотанням сторони захисту Свідок ОСОБА_16 надав показання про те, що він був понятим при проведенні слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 . Також були присутні два працівники поліції, ОСОБА_2 з адвокатом і ще один понятий. Коли починався слідчий експеримент на вулиці було ще світло, а коли закінчувався - потемніло. Що пояснював ОСОБА_2 він не пам`ятає. На місці ставили автомобіль Toyota RAV 4 та ще один автомобіль червоного кольору, марку не пам`ятає, щось заміряли. Червоний автомобіль поставили не на початку проведення слідчого експерименту, а коли вже були сутінки. Взагалі вони там були до 1 години. Був складений протокол і схема. Адвокат казав, що щось не правильно, слідчий вносив корективи, учасники підписували протокол. Протокол був зачитаний та відповідав тому, що відбувалось при слідчому експерименті. Схему склали також відповідно проведеним замірам. Він підписував протокол та схему, у нього зауважень не було. Коли підписували протокол було вже темно, час вказаний у ньому відповідає дійсності. Чи була відеозйомка, чи казали звідки вийшов пішохід, чи горіли фонарі, яку швидкість вказував ОСОБА_2 він не пам`ятає. ОСОБА_2 вказував місце наїзду на пішохода та казав, що їхав з ввімкненими фарами.

Допитаний за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_17 надав показання про те, що він був понятим при проведенні слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 , який проводився ввечері, але у світлий час доби. ОСОБА_2 пояснював, що їхав на автомобілі по вул. Таманській в сторону вул. Романківська. Зупинилась машина, з якої вискочила жінка, він не встиг відреагувати та вдарив жінку, чи вона вдарилась об машину. ОСОБА_2 показував місце на дорозі, де стався наїзд та показував на якій відстані від нього вискочила жінка, казав, що їхав зі швидкістю в межах 50 км/год. Також вказував, що там був інший автомобіль, а чи казав, що на ньому були ввімкнені фари він, свідок, не пам`ятає. При слідчому експерименті було два автомобілі. Чи робив захисник зауваження слідчому він не пам`ятає. У слідчому експерименті приймали участь він, обвинувачений, захисник, працівники поліції та ще один понятий. Обвинувачений розповідав та показував де були автомобіль та жінка. Вони підписували протокол і схему. Слідчий давав для ознайомлення документи, зауважень не було ані по протоколу, ані по схемі. Слідчий експеримент тривав приблизно 2 години, можливо це було о 20.00 годині. Він, свідок, був присутній при замірах, що вказані в схемі. Всі дані в схемі відповідають тим, що вказував ОСОБА_2 .

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується також дослідженими судом документами кримінального провадження №12018040000000267, що є доказами у справі.

Витягом з кримінального провадження внесеного в ЄРДР 19.02.2018 року під номером 12018040000000267 за правовою кваліфікацією - ч.2 ст. 286 КК України (а.с. 2 т.2).

- Протоколом огляду місця ДТП від 19.02.2018 року зі схемою та фототаблицею (т. 2 а.с. 4-16), в ході якого було оглянуто місце наїзду на пішохода та було встановлено, що стан покриття дороги - сухе забруднене, виявлено фрагменти пластикових деталей та осипи, ліве дзеркало заднього виду, ліва блок-фара автомобіля, пляму бурого кольору схожу на кров.

Протоколом огляду транспортного засобу від 19.02.2018 року з фототаблицею та план-схемою (т.2 а.с.17-25), згідно якого автомобіль "Toyota RAV 4 EV", р.н. НОМЕР_2 , білого кольору, знаходився за автомийкою на вулиці ( пр. Гімназичний, 73 ). На момент огляду з лівої сторони розбитий пластик на бампері, відсутня протитуманна фара, зім`яте ліве крило, ліве дзеркало відбито та висить на дротах. Під час огляду було вилучено: ключ живлення, водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_4 , технічний паспорт на авто "Toyota RAV 4 EV" НОМЕР_3 , відповідно до якого власником є ОСОБА_4 , які упаковані в пакет № 2831790, також з лівого відбитого дзеркала вилучається волосина світлого кольору та поміщена в пакет №2831789.

Висновком експерта №800е від 14.03.2018 року (т. 2 а.с.29-31-А), відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 1-го ступеню, лінійного перелому потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепу, забійної рани та підапоневротичної гематоми в потиличній області, поверхневої забійної рани в проекції тіла нижньої щелепи праворуч, синців на правій щоці, підборідді праворуч та у правій виличній області; відкритого перелому нігтьової та середньої фаланги 5-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани 5-го пальця правої кисті; саден на внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на внутрішній поверхні правого колінного суглобу, на зовнішній поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини. Виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, що діяли в праву половину тіла, з послідуючим падінням на дорожнє покриття за умов ДТП. В момент первинного контакту з транспортним засобом ОСОБА_1 знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні та була звернута правою поверхнею тіла до виступаючих частин транспортного засобу, що підтверджується характером та локалізацією виявлених у неї тілесних ушкоджень.

Висновком експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 1779-18 по кримінальному провадженню № 12018040000000267 від 18.04.2018 року (т. 2 а.с. 34-40), відповідно до якого було встановлено, що на момент огляду рульове керування та робоча гальмова система автомобіля "Toyota RAV 4 EV" р/н НОМЕР_5 перебували у працездатному стані.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2018 року зі схемою до нього за участі свідка ОСОБА_10 (т.2 а.с. 41-44), відповідно до якого він вказував, що зупинився на відстані 16,8 м. від будинку №49 для висадки пасажирів, після чого поновив рух та на відстані 20,7 м від будинку №49 почув удар та зупинив автомобіль.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2018 року за участю свідка ОСОБА_6 (т.2 а.с. 45-47), відповідно до якого вона вказувала, що бачила автомобіль білого кольору, який рухався зі швидкістю 60 км/год їм на зустріч та скоїв наїзд на пішохода, після чого зник з місця пригоди, не зупиняючись.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.04.2018 року (т.2 а.с. 48-50) за участю ОСОБА_2 , який в присутності захисника Сафронова О.С., потерпілої ОСОБА_1 , спеціаліста ОСОБА_14 та понятих відмовився від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.04.2018 року та схемою до нього (т.2 а.с. 51-58) за участю потерпілої ОСОБА_1 , яка в присутності спеціаліста ОСОБА_14 , та понятих, розповідала про обставини ДТП, вказувала місце наїзду, траєкторію та швідкістьл свого руху з моменту виходу на проїзну частину до моменту наїзду, було встановлено відстань, яку вона пройшла, встановлено де знаходився автомобіль-таксіна та на яку відстань від`їхав, видимість пішохода з автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 , а також було визначено, з врахуванням швидкості вказаної ОСОБА_2 , на якій відстані був його автомобіль, коли потерпіла вийшла на проїзну частину та перебувала в його видимості. Висновком експерта за результатами проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 1385/1386-18 (т. 2 а.с. 61-68), відповідно до якого експертним шляхом визначити розташування місця наїзду автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» на пішохода ОСОБА_1 , як геометричну точки, з повздовжніми та поперечними координатами по відношенню до об`єктів прив`язки слідової інформації - не надається можливим. Однак виходячи з зафіксованої інформації у протоколі огляду місця ДТП від 19.02.2018 та схеми до нього (див. зображення № 14) місце наїзду автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» на пішохода ОСОБА_1 знаходиться перед початком слідів осипу та пластмасових деталей на проїзній частині. У заданій постановою слідчого дорожній обстановці водій автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п. 12.3., п. 12.4., 12.9. (б) Правил дорожнього руху України. При заданих постановою слідчого вихідних даних водій автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти технічному характеру настання ДТП - наїзду на пішохода ОСОБА_1 . При заданих постановою слідчого вихідних даних в діях водія автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом на пішохода ОСОБА_1 . У заданій постановою слідчого дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Тоуоtа RAV 4 ЕV» ОСОБА_2 вбачаються невідповідності технічним вимогам п. 12.4., 12.9. (б) Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом на пішохода ОСОБА_1 .

Зідно протоколу проведення слідчого експерименту від 03.05.2018 року та схеми до нього (т.2 а.с. 69-74) проведеного за участі ОСОБА_2 , в приутності його захисника Сафронова О.С. та спеціаліста ОСОБА_14 , ОСОБА_2 вказував місце наїзду на пішохода на відстані 2,6 м від лівого краю проїжджої частини відносно напрямку руху його автомобіля, вказував місце знаходження його автомобіля на проїхній частині, а також автомобіля, який стояв на дорозі в зустрічному йому напрямку з включеним ближнім світлом фар. Швидкість та траєкторію руху пішохода вказати не міг, бо він його не бачив.

Висновком експерта № 5/10.4/165 від 06.03.2018 року (т. 2 а.с. 77-78), відповідно до якого в повздовжньому напрямку місце наїзду автомобіля " Тоуоtа RAV 4 ЕV " реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода знаходиться перед місцем розташування, за напрямком його руху, об`єктів, які відокремилися і були відкинуті при ударі. З причин вказаних в дослідницький частині (у зв`язку з відсутністю достатньої кількості слідової інформації, зафіксованої на місці ДТП) встановити фактичне місіє наїзду автомобіля " Тоуоtа RAV 4 ЕV " реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода експертним шляхом відносно меж проїзної частини не уявляється можливим.

Висновком експерта № 5/10.1/321 від 16.05.2018 року (т. 2 а.с. 81-82), відповідно до якого було зазначено, що водій автомобіля "Тоуоtа RAV 4 ЕV" ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. Відповісти на питання 2, 3 не надається можливим з причин наведених в дослідницькій частині (Оскільки органами розслідування не надалося можливим встановити темп руху пішохода, траєкторію руху пішохода, відстань яку подолав пішохід з моменту виходу з-за задньої частини автомобіля до місця наїзду, то відповісти на питання: "Чи мав (не мав) водій автомобяла "Тоуоtа RAV4ЕV" ОСОБА_2 технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, та чи відповідали (не відповідали) його дії вимогам п. 12.3 ПДР і якщо не відповідали, то чи знаходяься (не знаходяться) вони в причинному зв`язку з ДТП не надається можливим).

Для оцінки дій пішохода не потрібно застосування спеціальних технічних знань, тому оцінити дії пішохода ОСОБА_1 органи розслідування можуть самостійно, згідно вимог розділу 4 ПДР.

Згідно Ввисновку № 1/56 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.02.2018 року (т. 2 а.с.87), у ОСОБА_2 ознак сп`яніння не виявлено.

Оцінюючи вказані вище, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність цих доказів взаємопов`язаною та достатньою для ухвалення у справі обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 .

При оцінці доказів суд вважає необгрунтованими та не приймає до уваги твердження захисника - адвоката Сафронова О.А. викладені в його клопотанні (а.с.220-221 т.2) щодо недопустимості доказів - протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 та судової автотехнічної експертизи, проведеної на підставі данних отриманих при вказаному слідчому експерименті, які обгрунтовуються тим, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_2 проводився в літню пору у світлий час доби, а ДТП сталася взимку о 18.40 год. в темний час доби. В протоколі слідчого експерименту не були відображені покази, які давав ОСОБА_2 в частині відстані з моменту виходу потерпілої від задньої частини автомобіля, не віроно вказаний інтервал роз`їзду з автомобілем таксі, про що ним були зроблені зауваження в протоколі. До участі у слідчому експерименті було залучено спеціаліста НІІ МВС України, про що не було відомо захиснику, що не дало змогу заявити йому відвід, оскільки потерпіла є співробітником полійії - слідчою.

Слідчий експеримент від 03.05.2018 року (т.2 а.с. 69-74) за участі ОСОБА_2 проводився у присутності його захисника Сафронова О.С. та спеціаліста ОСОБА_14 , який є судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України, а не МВС, як вказує захисник Сафронов О.С., тому ніяких підстав для його відвроду не існувало.

У вказаному протоколі слідчого експерименту за участі ОСОБА_2 та схемі до нього вказувалися дані отримані в процесці цього експерименту. Вказаний протокол та схема до нього підписані всіма учасниками, в тому числі ОСОБА_2 , а також адвокатом Сафроновим О.А. без зауважень.

Допитані в суді за клопотанням сторони захисту свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які були понятими при слідчому експерименті, підтвердили в суді, що всі заміри були зроблені згідно пояснень ОСОБА_2 та правильно відображені в схемі до протоколу. Зауважень до складених протоколу і схеми не було.

На стадії досудового розслідування кримінального провадження захисник Сафронов О.А. та підозрюваний ОСОБА_2 не заявляли клопотань щодо проведення повторного слідчого експерименту або щодо проведення повторної судової автотехнічної експертизи на підставі данних отриманих під час слідчого експерименту. Стосовно дій чи бездіяльностіь слідчого стороною захисту не подавалися скарги слідчому судді.

На думку суду слідчий експеримент за участі ОСОБА_2 , а також слідчі експерименти за участі потерпілої ОСОБА_1 та свідків були проведені відповідно вимог ст. 240 КПК України, а тому у суду немає підстав для визнання недопустимими доказами протоколів вказаних слідчих експериментів, а також немає підстав для визнання недопустимим висновків судових експертиз № 1385/1386-18 від 18.04.2018 року (т. 2 а.с. 61-68) та № 5/10.1/321 від 16.05.2018 року (т. 2 а.с. 81-82), які проводився на підставі вихідних даних отриманих в результаті огляду місця події та вказаних вище слідчих експериментів, про що вказував в судовому засіданні допитаний в якосі свідка ОСОБА_15 , який розслідував це кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_2 в суді давав показання про те, що він взагалі не бачив пішохода, не зрозумів що скоїв наїзд на пішохода, а тому не зупинився на місці ДТП, хоча ці його показання суд вважає неправдивими, оскільки при наявності пошкоджень передньої лівої частини його автомобіля і лівого дзеркала заднього виду, якими автомобіль контактував з потерпілою (а.с.17-23 т.2), з міся водія неможливо було не побачити пішохода, незалежно від часу доби, якщо тільки водій не відволікався від керування автомобілем.

Суд також вважає неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_2 стосовно того , що коли передня частина його автомобіля проїхала задню частину стоячого автомобіля-таксі на 0,5-1 м. він почув хлопок і подумав, що зачепив боковим дзеркалом стоячий автомобіль.

В ході розгляду кримінального провадження судом встановлено, що автомобіль-таксі з якого вийшла потерпіла ОСОБА_1 , від`їхав від місця зупинки і до моменту наїзду на неї автомобілем під керуванням ОСОБА_2 автомобіль таксі проїхав певну відстань, що підтверджується показаннями самої потерпілої, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .

Отже наїзд на пішохода ОСОБА_1 автомобілем під керуванням ОСОБА_2 стався, коли автомобіль таксі був від неї на певній відстані, яка була встановлена під час слідчих експерементів, і автомобіль-таксі не міг закривати видимість пішохода на проїзній частині водію ОСОБА_2 , що також було встановлено під час слідчих експериментів.

Щоб запобігти ДТП відій ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пункту 12.2 ПДР, де вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. ОСОБА_2 також повинен був керуватися вимогами п. 19.3 ПДР, де вказано, що у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

Проте, в причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом на пішохода ОСОБА_1 є невідповідність дій водія ОСОБА_18 вимолгам п. 12.3 ПДР України, де передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Аналізуючи зазначені вище доказа, суд вважає доведеним, що водій ОСОБА_2 , виконуючи ПДР України, міг своєчасно виявити набезпеку для руху - пішохода ОСОБА_1 на проїзній частині дороги, та мав можливість шляхом зупинення автомобіля (екстренного гальмування) запобігти наїзду на неї.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , який керував технічно справним автомобілем «Тоуоtа RAV 4ЕV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , були порушені вказані вище пункти Правил дорожнього руху України, в результаті чого стався наїзд на потеропілу ОСОБА_1 та їй були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, зазначені у висновку експерта №800е від 14.03.2018 року.

Діяння обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який як тяжкий, вчинений з необережності.

Суд враховує особу обвинуваченого, який частково визнав свою вину, раніше не засуджувався, одружений, має чотирьох дітей, двоє з яких на даний час є малолітніми, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває. При призначенні покарання, в тому числі додаткового, суд приймає до уваги також те, що ОСОБА_2 після наїзду автомобілем під його керуванням на потерпілу поїхав з місця ДТП, не зупинившись, не надавши їй будь якої домомоги та не викликавши лікарів.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує: часткове відшкодування ним завданої шкоди; наявність на його утриманні неповнолітніх дітей; грубу необережність потерпіло ОСОБА_1 , яка порушила п.п. "а" п. 4.14 Правил дорожнього руху України, що сприяло настанню дорожно-транспортної пригоди та заподіянню їй тілесних ушкоджень.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження нових злочинів йому необхідно призначити покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Враховуючи обставини і тяжкість вчиненого злочину, який хоча і є тяжким, але скоєний з необережності, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше не засуджувався, має на утриманні та вихованні двох малолітніх дітей, є приватним підприємцем, позитивно характеризується, згідно висновку органу пробаціїя ризик повторного вчинення ним кримінального правопороушення та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, оцінюються як низькі, а його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк і не становить небезпеки для суспільства, суд вважає можливим, згідно ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням та покладенням на нього обов`язків в період іспитового строку, передбачених ст. 76 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 та цивільним позивачем ОСОБА_3 заявлені цивільні позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 39-42 , а.с.58-60 т.1).

ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування майнової шкоди 47056,45 грн. та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримувала заявлений позов, обґрунтовуючи його тим, що після завданих в результаті ДТП тілесних ушкоджень, нею були понесені витрати на лікування, пов`язані з придбанням ліків та інших спеціальних засобів для лікування на загальну суму 47056,45 грн., які складаються з: 7438,45 грн. - кошти, витрачені на придбання ліків; 4000 грн. - кошти витрачені на посилене та специфічне харчування; 400 грн. - транспортні витрати; 2650 грн. - вартість пошкоджених під час ДТП речей: куртки зимової, вартістю 1200 грн., та джинсів, вартістю 1450 грн.; 21168 грн. - вартість санаторно-курортного лікування; 11400 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Моральна шкоду потерпіла ОСОБА_1 обгрунтовує перенесеним нею фізичним болем у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, перенесеним нею нервовим стресом - миттєвим глобальним переляком та страхом за своє життя, перенесеними нею хірургічними втручаннями, тривалим лікуванням. В результаті ДТП досить сильно постраждала її нервова система, вона переживає через можливість втратити роботу, оскільки щорічно, як працівник поліції, повинна проходити медичний огляд. Вона також зазнала душевних страждані у зв`язку з пошкодженням її особистих речей.

В ч. 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розрахунку позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обвинувачений ОСОБА_2 частково визнав заявлений до нього потерпілою ОСОБА_1 позов. Визнав позов в частині відшкодування майнової шкоди, яка складається: з витрат на придбання ліків - 7438,45 грн., витрат на посилене та специфічне харчування - 4000 грн., транспортних витрат - 400 грн. ; вартості пошкоджених під час ДТП речей - 2650 грн.

Не визнав позов в частині стягнення витрат на санаторно-курортне лікування в сумі 21168 грн., оскільки потерпілою не надані докази, що підтверджують оплату такого лікування.

Обвинувачений також частково визнає заявлений потерпілою позов щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 вказав також, що в період знаходження потерпілої на стаціонарному лікування він передав її матері ОСОБА_3 на придбання ліків та медпрепаратів 7320 грн., тобто добровільно відшкодував збитки понесені на лікування потерпілої.

ОСОБА_3 , яка приймала участь в розгляді кримінального провадження в якості цивільного позивача, підтвердила, що ОСОБА_2 надав їй грошові кошти в сумі 7320 грн. на лікування її дочки ОСОБА_1 .

Отже, в удовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 частково відшкодував потерпілій завлану їй матеріальну шкоду в сумі 7320 грн.

Витрати потерпілої ОСОБА_1 на лікування підтверджуються доданими до позовної заяваи чеками (т. 1а.с. 45-53).

Проте, суду не надано доказів понесення витрат потерпілою на оплату санаторно-курортеого лікування в сумі 21168 грн. та доказів того, що вона потребує такого лікування у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_2 не можуть бути стягнуті витрати на санаторно-курортне лікування в сумі 21168 грн.

Часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 позову щодо відшкодування матеріальної шкоди не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому, відповідно ч.4 ст. 206 ЦПК України, позов в частині позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат на придбання ліків (за мінусом добровільно відшкодовоної суми), на посиленне спеціальне харчування, на транспорт, а також з вартості пошкодженого майна підлягає задоволенню, та з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягає стягненню 118,45 грн. витрачених на придбання ліків (7438,45 грн. - 7320,00 грн. = 118,45 грн), 4000 грн. - витрат на посилене та специфічне харчування, 400 грн. - транспортних витрат, 2650 грн. - вартості пошкоджених під час ДТП речей, а всього 7168,45 грн.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В пункті 1 частині 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є у тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Суд вважає, щона час ДТП ОСОБА_2 , маючи при собі свідоцтво про реєстрацію ТЗ, володів автомобілем «Toyota RAV 4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що зареєстрований на ім`я його дружини ОСОБА_4 .

В пунктах 1, 2, 3 частини 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає доведеним, що в результаті заподіяного злочину відносно потерпілої ОСОБА_1 їй було завдано моральну шкоду, яка полягала в фізичному болю та стражданнях перенесених нею у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та хірургічними втручаннями і тривалим лікуванням, а також у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 , який, порушивши ПДР скоїв наїзд на неї автомобілем, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, а після того не зупинився, не надав ніякої допомоги, не викликав лікарів, в результаті чого потерпіла перенесла нервововий стрес - миттєвий глобальний переляк та страху за своє життя. В результаті неправомірних дій обвинуваченого постраждала її нервова система, вона переживає через можливість втратити роботу, оскільки щорічно, як працівник поліції, повинна проходити медичний огляд. Вона також зазнала душевних страждань у зв`язку з пошкодженням її особистих речей.

З урахуванням обставин та тяжкості скоєного кримінального правопорушення, заподіяного фізичного болю потерпілій ОСОБА_1 та глибини її душевних страждань, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь 100000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В ч.1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У цьому кримінальному провадженні заявлено цивільний позов ОСОБА_3 , яка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь на відшкодування майнової шкоди 1600 грн. та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримувала заявлений нею цивільний позов, обґрунтовуючи його тим, що поки її дочка ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні, нею були витрачені кошти на транспортні витрати, пов`язані з оплатою поїздок до лікарні в сумі 200 грн., а також 1400 грн. було сплачено нею за професійну правничу допомогу її представнику - адвокату Резніку О.Г.

Моральну шкоду вона огбгрунтовує своїми моральними стражданнями пов`язаними: з заподіянням з вини ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень її дочці ОСОБА_1 , з тривалим та виснажливим фізичним болем, який відчувала її дочка, з невпевненістю стосовно того, чи відновиться здоров`я дочки та чи повернеться вона до свого звичайного життя, чи зможе працювати в подальшому на займаній посаді. Травмування її дочки потягнуло за собою погіршення її, позивачки, стану здоров`я, втрату душевного спокою, втрату сну, депресію.

Обвинувачений ОСОБА_2 не визнав цивільний позов ОСОБА_3 .

Суд погоджується з твердженнями цивільного позивача ОСОБА_3 стосовно того, що на поїздки до лікароні, де лікувалася дочка, нею витрачалися кошти, які є майновими збитками заподіяними їй у зв`язку з вчиненням ОСОБА_2 злочину відносно її дочки ОСОБА_1 .

Проте, цивільним позивачем ОСОБА_3 не надано суду доказів на підтвердження понесення нею вказаних витрат, тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні її позову щодо стягнення майнової шкоди пов`язаної з їй витратами на поїздки до лікарні.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд вважає доведеною протиправну поведвнку обвинуваченого ОСОБА_2 , який порушивши ПДР скоїв наїзд автомобілам на дочку ОСОБА_3 - потерпілу ОСОБА_1 , заподіявши їй тяжкі тілесні пошкодження та покинув місце ДТП.

Такі протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_2 звісно ж завдали душевних страждань ОСОБА_3 .

З урахуванням обставин та тяжкості скоєного відносно потерпілої ОСОБА_1 кримінального правопорушення та заподіяних в результаті цього душевних страждань її матері ОСОБА_3 , а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

В заявлених у кримінальному провадження позовах потерпіла ОСОБА_1 та цивільний позивач ОСОБА_3 просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на їх коисть, відповідно, 11400 грн. та 1400 грн. - понесених ними витрат на правову допомогу.

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

В ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правовову допомогу потерпілими ОСОБА_1 та цивільним позивачем ОСОБА_3 до позовних заяв було долучено договори про надання адвокатом правничої допомоги з додатками до них (а.с. 54, 55, 61, 62).

Потерпілою ОСОБА_1 до позовної заяви були долучені ордери від 23.03.2018 року та від 01.06.2018 року (а.с. 56, 57 т.1) якими підтверджується сплата нею адвокату Резніку О.Г. , відповідно, 7000грн. і 3000 грн. за надання правової допомоги

Понесені цивільним позивачем ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні підтверджуються долученим до позовної заяви договором про надання адвокатом правових послуг з додатком №1 та ордером до договору від 23.06.2018 року, згідно якого вона заплатила адвокату Резніку О.Г. 1400 грн. за надання правової допомоги.

Обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником в судовому засіданні не надано доказів на доведення неспівмірності витрат понесених на правничу допомогу потерпілою ОСОБА_1 та цивільним позивачем ОСОБА_3 .

Враховуючи складність справи, час витрачений адвокатом на підготовку цивільних позовів та на його участь в численних судових засіданнях, з обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 10000 грн., а на користь цивільного позивача ОСОБА_3 1400 грн. понесених ними витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні.

З обвинуваченого ОСОБА_2 також підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 11154 грн.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року у кримінальному провадженні, з метою збереження речового доказу, було накладено арешт на автомобіль «Toyota RAV 4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить дружині обвинуваченого - ОСОБА_4 (а.с. 84 т.2).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Оскільки цивільні позови у кримінальному провадженні до ОСОБА_4 не заявлялися, арешт на вказаний автомобіль накладався з метою збереження речового доказу, суд вважає за необхідне скасувати арешт на автомобіль «Toyota RAV 4 EV», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно пунктів 1, 2 ч. 1 та пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 в період іспитового строку обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018040000000267 - автомобіль марки «Toyota RAV 4 EV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у Кам`янському РУП ГУНП Дніпропетровської області за адресою: м. Кам`янське, вул. Медична, 15А, за квитанцією № 002884 від 19.02.2018 року (номер книги обліку 338, порядковий №43), - передати за належністю власнику ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2018 року, на автомобіль «Toyota RAV 4 EV» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

Задовольнити частково заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов у кримінальному провадженні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 7168,45 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та 10000 грн. понесених витрат на правову допомогу, а всього 117168,45 грн.

Задовольнити частково заявлений цивільним позивачем ОСОБА_3 цивільний позов у кримінальному провадженні.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30000 грн. на відшкодування завданої злочином моральної шкоди та 1400 грн. витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, а всього 31400 грн.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному проваджені в сумі 11154 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подано апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Копію вироку негайно надати прокурору та обвинуваченому.

Суддя Г.А. Байбара.