Вирок № 97550546, 10.06.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/759/20 Провадження № 1-кп/450/151/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити кримінальне провадження №12020140270000094 , внесене до ЄРДР 24.01.2020 року щодо

ОСОБА_1 , уродженця с.Солонка Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого у ФОП ОСОБА_2 на посаді водія, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора Лущанець Х.М.,

потерпілого ОСОБА_3 та його представника-адвоката Кунців П.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Мартинюк А.Д.,-

встановив:

судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 23.01.2020р. , близько 17:13 години, керуючи вантажним автомобілем марки « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним автодорогою «Мукачево-Івано-Франківськ-Рогатин-Львів» у напрямку до м.Мукачева, при наближенні до 438 км+885 м вказаної автодороги, в районі нерегульованого перехрестя цієї автодороги із приляганням праворуч другорядної дороги, що поблизу с.Пасіки-Зубрицькі Пустомитівського району Львівської області, в напрямку до с.Оброшине Пустомитівського району Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.5; 1.10 розділу 1; пункту 2.3 (підпунктів «б», «д») розділу 2; пункту 10.1 ( в частині визначення термінів « безпечна швидкість», «дорожня обстановка») розділу 10; пункту 12.1 розділу 12; пункту 13.1 розділу 13 Правил дорожнього рухуУкраїни, які виразились в тім, що він, керуючи вказаним транспортним засобом та рухаючись по мокрій асфальтованій дорозі із завантаженістю близько 25 тон зі швидкістю біля 50 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, наближившись в межах своєї смуги руху до попутного спереду автомобіля марки «Фольксваген Транспортер» , реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , не вибрав безпечної швидкості руху у даній дорожній обстановці та без причин технічного характеру, не дотримуючись безпечної дистанції щодо цього транспортного засобу, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, з метою уникнення попутного зіткнення, не переконавшись у безпечності, змінив напрямок руху, вивернувши кермо ліворуч та виїхавши на перехресті на смугу зустрічного руху, на яку в той час, вже переконавшись, що у зустрічному напрямку до перехрестя не наближаються транспортні засоби, почав виконувати маневр розвороту водій ОСОБА_3 , в результаті чого на даному перехресті відбулося зіткнення двох вказаних транспортних засобів.

Внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , водій іншого автомобіля ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої ключиці зі зміщенням фрагментів, рани в тім`яно-потиличній ділянці зліва, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За таких обставин ОСОБА_1 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому йому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України визнав повністю та показав, що з 2019 року працює водієм у ФОП ОСОБА_2 та 23.01.2020р. перебував на роботі. В той день він на вантажному автомобілі « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля 17 години їхав на кар`єр зі швидкістю біля 50-55 км/год. В кінці вул.Зелена у м.Львові він побачив попереду себе легковий автомобіль «Фольксваген Транспортер» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого з наміром зміни напрямку руху, включив лівий поворот. Тому він включив екстрене гальмування, однак його автомобіль був завантажений та мав вагу понад 20 тон, тому не зміг раптово зупинитися, із-за чого він, щоб уникнути зіткнення, прийняв вліво, та не зумів уникнути зіткнення з даним автомобілем.

Після ДТП він з потерпілим не спілкувався до даного часу, так як не було нагоди, та не відшкодував тому будь-які витрати. У вчиненому кається та просить при обранні міри покарання, не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки працює водієм та це його єдиний вид заробітку

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 заявив, що має претензії до обвинуваченого ОСОБА_1 , який після ДТП з ним до даного часу жодного разу не зустрічався і не відшкодував понесені ним витрати. При обранні обвинуваченому покарання просить застосувати до такого штраф та позбавити права керування транспортним засобом.

Крім визнання ОСОБА_1 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об`єктивно підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження в судовому засіданні не оспорюються .

Показання обвинуваченого не суперечать фактичним обставинам справи, тому суд, згідно частини 3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і проти цього учасники судового провадження не заперечують.

Суд всебічно і повно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що 23.01.2020 р. мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , і що такі його діяння містять склад кримінального правопорушення , передбаченого ч.1ст.286 КК України за знаками порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України є вірною, обвинувачений винний у вчиненні даного кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та праці характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце праці та проживання, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікарів психіатра та нарколога , та що він раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до вимог ст.66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд, враховуючи посткримінальну поведінку обвинуваченого, приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу.

Крім того, беручи до уваги принцип змагальності в кримінальному процесі, а також , що обвинувачений працює водієм, що є єдиним джерелом його доходу, та має на утриманні неповнолітню дитину , суд приходить до висновку про можливість не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

У даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_3 пред`явив цивільний позов до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (надалі-Відповідач 1) та ФОП « ОСОБА_2 » (надалі-Відповідач 2), а третьою особою залучив обвинуваченого ОСОБА_1 , та просить стягнути на його користь з Відповідача 1 в загальному розмірі 87 720,35 грн. спричиненою матеріальної шкоди та

9 789,04 грн. моральної шкоди, а з Відповідача 2 стягнути 149 020,95 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.01.2020р. сталася ДПТ, внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження і був доставлений в лікарню, у зв`язку з лікуванням поніс витрати на придбання медикаментів та оплату лікарських послуг розміром 19580,98 грн.

В результаті зіткнення належний йому автомобіль «Фольксваген Транспортер» , р.н. НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, тому він звернувся до судового експерта, який в результаті експертного дослідження від 14.05.2020р. встановив, що вартість пошкоджень даного автомобіля становить 61 958,13 грн. За проведення даного експертного дослідження він заплатив 3 000,00 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля« МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу №АО1757843.

Посилаючись на норми ст.ст.999, 1187,1194 ЦК України та статей ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( надалі -Закон №1961-IV) вважає, що сума шкоди, заподіяна його здоров`ю, яка підлягає стягненню з Відповідача 1, становить 19 580,98 грн., а сума шкоди за знищений транспортний засіб визначається з розрахунку різниці між вартістю транспортного засобу до (127 097,50 грн.) та після ДТП ( 61 958,13 грн.) та становить 65 139,37 грн.

Крім того, внаслідок ДТП йомубула заподіяна моральна шкода, яка виразилась у фізичному болі та стражданнях від отриманих травм, яку він оцінює в розмірі 150 000 грн.

Згідно ст.26-1 Закон №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, завдану здоров`ю.

На момент ДТП ОСОБА_1 виконував обов`язки водія у ФОП « ОСОБА_2 ».

Тому вважає, що обов`язок по стягненню моральної шкоди повинен бути покладений на Відповідача 1 у розмірі 5 % від суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю

(19580,98 х0,05=468,97) 979,04 грн., а на Відповідача 2 , дії працівника якого спричинили ДТП , у розмірі 149020,95 грн.

Представник Відповідача 1 в судове засідання не явився та не повідомив причин неявки, однак 16.03.2021р. подав відзив на позов, в якому зазначив, що частково погоджується з позовними вимогами та визнав, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу №АО1757843. За даним полісом страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 200 000,00 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн.

03.02.2020р. ОСОБА_3 надав ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» повідомлення про ДТП, що мала місце 23.01.2020р., якому представник компанії повідомив перелік документів, які необхідно подати для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування. Однак на день подання відзиву - 09.03.2021р. , ОСОБА_3 не подав заяви про страхове відшкодування з необхідними додатками.

До даних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний Закон №1961-IV , яким встановлений порядок виплати страхового відшкодування, а також граничні його розміриТому рішення по зверненню потерпілого буде прийнято Страховиком після набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі та подання встановлених Законом документів і відповідних доказів. З цих підстав вважає передчасним проводити примусове стягнення шкоди зі Страховика.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні подала відзив на позов, в задоволенні якого просить відмовити, оскільки позов вважає безпідставним та необґрунтованим. Щодо заявленої позивачем причиненої йому моральної шкоди у розмірі 150 000 грн., то таку вважає необґрунтованою та явно завищеною. Крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку розміру такої шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 , залучений як третя особа та його представник-адвокат Мартинюк А.Д. заявлений позов вважають безпідставним, в задоволенні якого просять відмовити.

Вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.ст.128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого за шкоду, завдану його діями, який розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичні особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому , в тому числі, додаткові витрати на придбання ліків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( правовласності) володіє транспортним засобом.

Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п.35.1 ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Даним Законом ( ст.ст.2,35) визначено вичерпний перелік документів, які потерпіла чи інша особа повинні подати Страховику для отримання страхового відшкодування , а також встановлено порядок виплати такого відшкодування.

Судом встановлено, що момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» відповідно до полісу №АО1757843.

З повідомлення ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» від 02.04.2020р., направленого за місцем проживання ОСОБА_3 слідує, що 03.02.2020р. ОСОБА_3 звернувся до страхової компанії з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, і такому роз`яснено , що у відповідності вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування відстрочується до моменту отримання страховиком зазначеної в даному листі інформації ( вироку суду, що набрав законної сили та інших визначених документів).

Крім того, як слідує з відзиву ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ», станом на 09.03.2021р. ОСОБА_3 не подав заяви про страхове відшкодування з необхідними додатками.

З цих підстав суд вважає позов ОСОБА_3 в частині вимог до Відповідача 1- ТДВ «СК» Ю.ЕС.АЙ» передчасним, тому таким, що не підлягає до задоволення в цій частині.

Щодо позовних вимог до Відповідача 2, суд вважає доведеним факт, що на момент ДТП обвинувачений ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », та під час виконання ним трудових обов`язків водія, спричинив ДТП, в результаті якої спричинив потерпілому ОСОБА_3 шкоду. Тому ФОП « ОСОБА_2 » являється належним відповідачем.

Визначаючи розмір завданої потерпілому злочином моральної шкоди, суд виходить з того, що під час дорожньо - транспортної пригоди потерпілий в результаті протиправних дій обвинуваченого зазнав середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а відтак фізичних і моральних страждань, що мало наслідком стаціонарного лікування останнього протягом 7 днів, призвело до значних змін його життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для відновлення таких.

З врахуванням вчиненого обвинуваченим та наслідків такого діяння , суд приходить до переконання, що розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди в розмірі 149 020,95 грн. не відповідає вимогам розумності, справедливості та вважається судом явно завищеним. Тому, у відповідності до вимог ст.ст.1187,1195 ЦК України, враховуючи посткримінальну поведінку обвинуваченого, який не вибачився перед потерпілим, та до даного часу ні обвинувачений, ні представник Відповідача 2 не здійснили будь-якого відшкодування потерпілому, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши з Відповідача 2 на користь потерпілого 50 000,00 грн.

Судовими витратами у даному кримінальному провадженні є витрати на залучення експертів, які склали в загальному 6 280,40 грн., оскільки такі здійсненні на отримання висновків експертиз, що лягли в основу обвинувачення. Тому такі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Постановою слідчого від 24.01.2020р. речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано автомобіль « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль «Фольксваген Транспортер» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рішення щодо яких слід прийняти у відповідності зі ст.100 КПК України.

Ухвалами слідчого судді від 27.01.2020р., прийнятих під час досудового розслідування, накладено арешт на автомобіль « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , та автомобіль «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 .

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст.94,100, 124,128,129, 368-371,372-376,392-395,532 КПК України, суд-

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та визначити йому покарання у виді шрафу триста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати , пов`язані з залученням експертів, розміром 6 280,40 гривень ( шість тисяч двісті вісімдесят гривень 40 копійок).

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 », РНООКП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , 50 000,00 грн. (п`ятьдесят тисяч гривень 00 копійок) відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме: автомобіль марки « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль марки «Фольксваген Транспортер» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернути законним власникам.

Заходи забезпечення кримінального провадження , застосовані згідно ухвал слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.01.2020р. у виді арешту на автомобіль марки « МАН 35.414», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , та автомобіль марки «Фольксваген Транспортер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяМ. О. Кіпчарський