Ухвала суду № 9754641, 04.02.2010, Апеляційний суд Миколаївської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-29 2010 року Категорія: ст. 286 ч.2 КК України

Головуючий у першій інстанції Тихоненко М.І.

Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого - судді Ржепецького О.П.

суддів Тимошевського В.П., Фаріонової О.М.

при секретарі Захарченку О.В.

за участю прокурора Данчуку В.М.

представників цивільного

відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4.

засудженого ОСОБА_5

виправданого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7

ОСОБА_8

“4” лютого 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві кримінальну справу за апеляціями:

помічника прокурора Врадіївського району Миколаївської області, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції,

захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ДП “Миколаївській облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” Голобородька В.А.

на вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2009 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Первомайськ, Миколаївської області, не судимий згідно ст. 89 КК України,

- засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт. Врадіївка Миколаївської області, раніше не судимий,

- виправданий за ст. 286 ч. 2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, на підставі п. 4 ст. 327 КПК України.

Постановлено стягнути з ДП “Миколаївській облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь потерпілих:

- ОСОБА_10 в рахунок відшкодування майнової шкоди 23 647 грн. 88 коп. та моральної шкоди 25 000 грн.;

- ОСОБА_11 в рахунок відшкодування майнової шкоди 5 040 грн. та моральної шкоди 25 000 грн.;

- ОСОБА_12 в рахунок відшкодування майнової шкоди 4 984 грн. 35 коп. та моральної шкоди 12 000 грн.;

- ОСОБА_13 в рахунок відшкодування майнової шкоди 773 грн.70 коп. та моральної шкоди 12 000 грн.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_5 судові витрати на користь: Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в сумі 3078 грн. 80 коп. та Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз в сумі 1434 грн.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишений без розгляду.

При постановленні вироку суд послався на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачуються у порушенні правил безпеки дорожнього руху. Суд зазначив, що відповідно до обвинувального висновку, 12 вересня 2007 року близько 15 години 30 хвилин водій ОСОБА_6, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу технічно справним автомобілем ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3, рухався в умовах нормальної видимості, у світлий час доби, по мокрій асфальтованій проїжджій частині автодороги «Миколаїв-Доманівка-Берізки» з боку смт. Доманівка в напрямку смт. Врадіївка Миколаївської області, зі швидкістю приблизно 90-100 км/год, і йому було необхідно здійснити проїзд нерегульованого перехрестя.

У цей час попереду автомобіля ВАЗ 21099020 і в попутному для нього напрямку, зі швидкістю приблизно 20 км/год, рухався технічно справний трактор Т-І50 К, державний номер НОМЕР_1, належний філії «Врадіївський автодор» дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» під управлінням водія ОСОБА_5, який керував ним на підставі подорожнього листа № 178 «а», і йому було необхідно в районі нерегульованого перехрестя здійснити маневр повороту ліворуч.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.4, 14.6 «а», а також вимоги дорожньої розмітки, передбаченої п. 1.1 Додатку 2 Правил дорожнього руху, тобто проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, не стежив за її змінами, з метою обгону, рухаючись в попутному напрямку транспортного засобу - трактору Т-150 К, перетнув дорожню розмітку - «вузька суцільна лінія», що робити категорично заборонено, продовжив рух по зустрічній смузі зі швидкістю 90 -100 км/год, хоча завчасно міг бачити, що його транспортний засіб наближається до дорожнього знаку, передбаченому п. 5.45 Додатку 1 Правил дорожнього руху України - населений пункт «Врадіївка», не знизив швидкість свого транспортного засобу до дозволеної максимальної швидкості в межах населеного пункту - 60 км/год, продовжуючи виконувати маневр обгону трактору в межах перехрестя доріг, що робити категорично заборонено.

У свою чергу, водій трактора Т-150 К, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5, наближаючись до нерегульованого перехрестя, з метою здійснення маневру повороту наліво, завчасно включив покажчик лівого повороту, однак в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до ситуації, дорожньої обстановки та її змін, маючи можливість завчасно бачити, що по зустрічній для його руху смузі, в попутному напрямку, здійснюючи маневр обгону його транспортного засобу до нерегульованого перехрестя наближається автомобіль ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що є для його маневру повороту ліворуч перешкодою, не переконавшись у безпеці даного маневру, почав здійснювати маневр повороту ліворуч, внаслідок чого автомобіль ВАЗ 21099020 своєю передньо-бічною правою частиною зіткнувся з лівою бічною частиною трактора.

В результаті дорожньо - транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_14 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання померла, а пасажирам ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заподіяні середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Настанню даної дорожньо-транспортної пригоди сприяло злочинне порушення водієм ОСОБА_6 вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.4, 14.6 «а», а також злочинне порушення водієм ОСОБА_5 п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляції помічник прокурора просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок відносно засудженого ОСОБА_5 та виправданого ОСОБА_6, яким призначити покарання ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; а ОСОБА_6 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України і призначити покарання на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Також просить задовольнити позови потерпілих про стягнення моральної шкоди. Апелянт вважає вирок незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Посилається на те, що судом у мотивувальній частині вироку не викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_5, визнаного судом доведеним, а містить лише формулювання обвинувачення, предявлене ОСОБА_5 і ОСОБА_6 органом досудового слідства.

Оспорює вирок стосовно виправдання ОСОБА_6 та про те, що останній, рухаючись по зустрічній смузі руху і, наближаючись до перехрестя, об'єктивно не міг передбачити, що водій ОСОБА_5, не включаючи сигналу повороту, здійснить на перехресті поворот вліво і це призведе до ДТП. Посилається на те, що ці висновки суду суперечать доказам, дослідженим судом. Апелянт зазначив, що суд визнав доведеним невідповідність дій ОСОБА_6 вимогам п. п. 12.4 та 14.6 Правил дорожнього руху, однак безпідставно послався, що ці порушення не перебувають у причинному зв'язку з подією ДТП.

Посилається на необгрунтованність прийнятого судом рішення в частині цивільного позову про відшкодування майнової і моральної шкоди, оскільки у мотивувальній частині вироку суд визнав їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, однак фактично задовольнив позови частково.

В апеляції захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити провадження у відношенні засудженого ОСОБА_5 за відсутністю в діях останнього складу злочину, оскільки немає даних вважати про порушення останнім п. 10.1. Правил дорожнього руху. Зазначає, що при постановленні вироку суд вийшов за межі предявленого ОСОБА_5 обвинувачення, визнавши в його діях порушення вимог п. 9.2 Правил дорожнього руху.

Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що матеріали справи свідчать про вчинення злочину саме ОСОБА_6, однак суд безпідставно останнього виправдав.

В апеляції представник цивільного відповідача ДП “Миколаївській облавтодор”, просить вирок скасувати, закрити провадження у справі відносно ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу. Посилається на безпідставність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_5 у порушенні вимог п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху в частині того, що останній перед здійсненням повороту не подав світловий покажчик повороту. Зазначає, що в цій частині суд вийшов за межі предявленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Вважає необгрунтованими висновки суду про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Оспорює висновки суду стосовно стягнення на користь потерпілих майнової та моральної шкоди лише з ДП «Миколаївський облавтодор», оскільки відповідачем по справі повинен бути і ОСОБА_6 Не згоден з розміром сум, які підлягають відшкодуванню, вважаючи, що однією з причин отримання потерпілими тілесних ушкоджень є їх груба необережність.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав апеляцію та просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, а також про часткове задоволення апеляцій захисника та представника цивільного відповідача; захисника ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ДП “Миколаївській облавтодор” на підтримку поданих апеляцій; засудженого ОСОБА_5 на підтримку апеляцій захисника ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача, його заперечення проти апеляції прокурора; виправданого ОСОБА_6, його захисника ОСОБА_7 та представника цивільного відповідача ОСОБА_3 про залишення вироку без зміни; вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України та згідно з розясненнями, що містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 “Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”, складаючи вирок, суд зобовязаний додержувати вимог ст. 334 КПК України. Засуджений має право знати, у вчиненні якого злочину його визнано винним. У мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обовязковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обгрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, помякшують або обтяжують покарання. Порушення при складенні вироку вимог статей 332335 КПК може бути підставою для його скасування.

Згідно вимогам ст. 327 КПК України, вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримав.

Так, в порушення вимог ст. 334 КПК України, у мотивувальній частині вироку взагалі відсутнє формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, хоча закон вимагає викладення обвинувачення у ствердній формі з зазначенням хто, де, коли, яким способом та з яких мотивів і які дії вчинив, які наслідки від цього настали.

У мотивувальній частині зазначеного вироку міститься лише посилання на предявлене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачення органами досудового слідства, згідно якого дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.3, 12.4, 14.6 «а», а ОСОБА_5 п. п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Проте, незважаючи на викладене обвинувачення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в мотивувальній частині вироку суд дійшов висновку про доведеність вини лише ОСОБА_5 у вчиненні злочину при обставинах, зазначених органами досудового слідства в обвинуваченні, та про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

При цьому, на порушення вимог ст. ст. 327, 334 КПК України суд у вироку послався на усі докази, якими органи досудового слідства обґрунтовували предявлене ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачення, обмежився лише їх перерахуванням, не дав їм оцінки, тобто належним чином не мотивував прийняте рішення.

Крім того, в порушення вимог ст. 275 КПК України суд вийшов за межі предявленого ОСОБА_5 обвинувачення, визнавши в його діях порушення вимог п. 9.2 “б” Правил дорожнього руху України. Проте ці висновки викликають сумніви, оскільки не грунтуються на усіх доказах по справі, однак вони покладені в основу висновків суду щодо виправдання ОСОБА_6 Зазначене свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Таким чином, у вироку не викладено обвинувачення, визнане судом доведеним, мотивувальна частина вироку містить істотні суперечності, судом належним чином не мотивоване прийняте рішення щодо виправдання ОСОБА_6, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунені при апеляційному розгляді справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, скасовуючи вирок, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання.

Тому наведені в апеляціях доводи прокурора, захисника та представника цивільного відповідача колегія суддів не обговорює, але ж вони підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляції помічника прокурора Врадіївського району Миколаївської області, захисника ОСОБА_8 та представника цивільного відповідача ДП “Миколаївській облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” задовольнити частково.

Вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 жовтня 2009 року у відношенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

Головуючий:

Судді: