Рішення № 97545869, 08.06.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/755/21

Провадження № 2/191/252/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

08.06.2021 м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду від 09 жовтня 2008 року, що підтверджено також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20880629 від 11.11.2008 року. На дату придбання вказаного житлового будинку, в ньому були зареєстрованими відповідачі у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , але про їх реєстрацію позивачу нічого відомо не було. Вказані особи не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 року, згідно довідки виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області від 16.02.2021 року. Реєстрація відповідачів у житловому будинку порушує право позивача на користування та розпорядження своє власністю. Посилаючись на ст. 391 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном, шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

До початку судового засідання позивач надав суду письмову заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, просить розгляд справи здійснювати без його присутності, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи без їх присутності, відзиву на позов не надали, хоча були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання.

Представником виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Воловоденко Н.В. до початку проведення судового засідання надано суду заяву про розгляд справи без її участі, за вимогами чинного законодавства.

Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З наданої суду копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2008 року Комунального підприємства «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2008 року (а.с.5, 6)

Відповідно до довідки, виданої 16.02.2021 року виконавчим комітетом Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 , є зареєстрованими, але не проживають з 2003 року по теперішній час: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.11)

Статтею 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вказана норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до ст.7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-ІV, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили виключно про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Виходячи з того, що закон №1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13 червня 1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п. 69).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України зміст права власності становить належність власнику права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд, з`ясувавши підставу позову ОСОБА_1 , встановив належність останньому на праві власності з 09 жовтня 2008 року житлового будинку, реєстрація в якому відповідачів, які не є членами його сім`ї і зареєстровані, але не проживають з 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 , створює позивачу перешкоди у користуванні даним нерухомим майном, тому заявлений позов підлягає задоволенню у спосіб усунення перешкод у здійсненні права розпорядження будинком шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 391 ЦК України, Законом України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10-13, 76-80, 189, 198, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права розпорядження майном, шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А. В. Твердохліб