Постанова № 97544450, 09.06.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/7640/21

пр. № 3/759/3425/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

13.04.2021 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 15.03.2021 р. серії ААБ № 118750 відносно ОСОБА_1 .

Розгляд справи призначено на 20.05.2021 р. о 09:50.

Від ОСОБА_1 надійшла заява від 07.04.2021 р., у якій він просить перенести судове засідання у зв`язку з тим, що його адвокат захворів.

Розгляд справи відкладено на 31.05.2021 р. о 09:15.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, у якій він просить розгляд справи відкласти у зв`язку з його зайнятістю в Дарницькому районному суді м. Києва.

Розгляд справи відкладено на 09.06.2021 р. о 09:50 (дату та час погоджено).

В судовому засіданні 09.06.2021 р. ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю його захисника в іншому судовому засіданні.

Суд відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 , оскільки судом неодноразово було відкладено судові засідання у зв`язку із зайнятістю його та захисника в інших судових засіданнях, а також з ОСОБА_1 було погоджено наступну дату судового засідання. Таким чином, суд розцінює зазначене клопотання ОСОБА_1 як зловживання процесуальними правами. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 є захисник до матеріалів справи не додано, починаючи з дати надходження матеріалів до суду (13.04.2021 р.).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2021 р. серії ААБ № 118750, 15.03.2021 р. о 15:10 у м. Києві по вул. Ромена Ролана, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Space back, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка, яка не відповідає обстановці, зіниці не реагують на світло, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно довідки інспектора ВА УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Шахова В., фабулу протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2021 р. серії ААБ № 118750, слід вважати як "ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення", оскільки відносно ОСОБА_1 у період часу з 15.03.2020 р. по 15.01.2021 р. не складалися протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що він має з ОСОБА_2 , який є заступником начальника відділу поліції та його сусідом, досить неприязні стосунки і тому саме ОСОБА_2 викликає патрульних, які його постійно зупиняють і складають відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення. Так, 15.03.2021 р. він їхав із станції технічного обслуговування автомобілів, яка знаходиться недалеко від його будинку та його зупинили працівники поліції, які повідомили, що причиною зупинки стало те, що небайдужий громадянин повідомив на лінію "102" про те, що водій автомобіля Skoda Space back, д.н.з. НОМЕР_1 , неадекватно поводить себе на дорозі. Після чого, працівники поліції повідомили, що він перебуває в стані наркотичного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд у лікаря-нарколога, він погодився, однак не бажав їхати до лікарні в автомобілі працівників поліції, а хотів поїхати на іншому автомобілі або із супроводженням, проте працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому вказано, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, зазначив, що працівники поліції також складають протоколи про адміністративні правопорушення стосовно його близьких та друзів, що свідчить про упередженість працівників поліції до його близького оточення. Також повідомив, що 19.04.2021 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 10 200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на підтвердження чого долучено постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2021 р. у справі № 759/3260/21 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 - ч. 6 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

П. 2, п. 3, п. 6 - п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103 (далі - Порядок № 1103) передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану,установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;

- лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду

з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

П. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З відеозаписів, які містяться на компакт-дисках вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 повідомив, що поїде до лікарні лише на автомобілі друзів, до яких зателефонує та попросить під`їхати або лише із супроводженням працівників поліції, але жодним чином не поїде з працівниками поліції в їх службовому автомобілі. В подальшому, ОСОБА_1 повідомив, що він не керував транспортним засобом, а керував його товариш. Також, в присутності свідків ОСОБА_1 повідомив, що їхати до лікаря-нарколога немає потреби, оскільки у нього відсутнє посвідчення водія та фактично в присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 9 Інструкції № 1452/735, саме на поліцейського покладено обов`язок забезпечувати доставку водіїв транспортних засобів до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, а відтак суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_1 , що він бажав їхати до лікарні на автомобілі друзів або лише із супроводженням працівників поліції, оскільки це суперечить положенням Інструкції № 1452/735.

Таким чином, зафіксована на відеозаписах поведінка ОСОБА_1 , яка підтверджується його особистими поясненнями, до та під час складання протоколу не спростовує відомостей про ігнорування ним законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду, на що він повинен погодитись добровільно та беззаперечно без висунення будь-яких умов. Згода чи незгода на певні дії можуть висловлюватись не тільки вербально, але й жестами, мімікою чи іншою поведінкою, яка свідчить про згоду чи незгоду. Виловлювання про згоду пройти медичний огляд з одночасним запереченням зробити це через не бажання їхати в автомобілі працівників поліції, свідчить про відмову ОСОБА_1 пройти огляд, з приховуванням дій, спрямованих на таку відмову, шляхом висловлювання нібито згоди на проходження огляду. Ці дії ОСОБА_1 є намаганнями уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Вказані обставини підтверджуються відомостями письмових пояснень свідків від 15.03.2021 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до яких в їх присутності водій ОСОБА_1 від проходження огляду у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров я відмовився.

Відповідно до протоколу, інспектором поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки накротичногосп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці та зіниці, які не реагують на світло.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції № 1452/735, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 були об`єктивно розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки він своїми діями вказував на не бажання проходити відповідний огляд.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Отже, аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що ними був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння та в присутності двох свідків останній своєю поведінкою відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що повністю відповідає вимогам вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а такожстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.

Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення , є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.

Згідно ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII), керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до аб. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами (на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2021 р. у справі № 759/3260/21), суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовує до нього стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200,00 грн.).

Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст. ст. 7, 23, 24, 27, 33, 36, 40-1, 130, 221, 245, 251 - 252, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200,00 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA708999980313121206000026009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Святошинський районний суд міста Києва ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Суддя В.М. Кравець