Рішення № 97544037, 03.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1319/21

Провадження 2/711/1424/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.

за участі: представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Азот» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.08.2019 (справа №711/5882/19) позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Азот» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 5118.75 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 186044.70 грн., з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. 16.10.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 60303729 про стягнення з ПрАТ «АЗОТ» на користь відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 5118,75 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 186044,70 грн з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. 19.12.2019 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження № 60303729 було закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням. Однак, під час виконання вказаного виконавчого провадження відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.08.2019. Вказує, що позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу та, як податковий агент, сплатив податок на доходи фізичних осіб в сумі 33488,05 грн. та військовий збір в сумі 2790,67 грн. за відповідача за свій кошт, не маючи можливості відрахувати необхідну суму з належних відповідачу коштів. Таким чином, на думку позивача, у нього виникло право вимагати від відповідача відшкодування понесених на сплату податку і збору витрат, а у відповідача відповідне зобов`язання відшкодувати позивачу ці витрати. У зв`язку з вказаним, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 36 278,72 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 33 488,05 грн. та військовий збір - 2 790,67 грн. Відповідач, зазначену в листі вимогу, залишив без реагування. Отже, в порушення положень Податкового кодексу України, відповідач отримав дохід у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованого за рішенням суду, в сумі 186 044,70 грн. без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, як було визначено в рішенні суду, тобто набув частину коштів без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом (позивачем) в дохід держави. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 36278,72 грн.

Відповідно до даних протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацька Н.М. визначена для розгляду судової справи № 711/1319/21.

Ухвалою суду від 24.03.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву

В судове засідання представник позивача ПАТ «Азот» - адвокат Савенко Ю.Н. не з`явилася, через канцелярію суду подала клопотання, в якому просила проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Дрига Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги та обставини викладені в позовні заяві визнала.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29.08.2019 стягнуто з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 5118,75 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 186044,70 грн., судові витрати із сплати судового збору в сумі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн..

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 16.10.2019 відкрито виконавче провадження №60303729 з виконання виконавчого листа № 711/5882/19 про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 5118,75 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 186044,70 грн., судові витрати із сплати судового збору в сумі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн..

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 19.12.2019 виконавче провадження закінчене у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду.

Згідно довідки ПАТ «АЗОТ» від 13.01.2021 №10 підприємство нарахувало, утримало та сплатило до бюджету від імені ОСОБА_2 з суми 186044,70 грн. податок на доходи фізичних осіб в сумі 33488,05 та військовий збір в сумі 2790,67 грн., що підтверджується також платіжними дорученнями №74425 від 07.02.2020 та №74428 віл 07.02.2020.

На письмову вимогу від 05.06.2020 №501-06/339 щодо необхідність перерахунку коштів у сумі 36278,72 грн., що становлять суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33488,05 грн. та військовий збір у розмірі 2790,67 грн.., відповідач ОСОБА_2 не відреагував.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Обраний позивачем спосіб захисту свого цивільного права не суперечить положенням ст. 16 ЦК України.

Предметом спору в даному випадку є повернення на користь позивача, як податкового агенту, коштів у вигляді не відрахованих із заробітної плати звільненого працівника податку та військового збору у спосіб, визначений ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 163 Податкового кодексу України визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно із п.п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також, слід зазначити, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є і об`єктом щодо сплати військового збору, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування.

Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Схожі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 та у справі № 369/10046/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27.11.2019, справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Однак, згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів, а відповідач в свою чергу набув частину грошових коштів без достатньої правової підстави, адже вони повинні були бути сплачені його податковим агентом в дохід держави.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги та обставини викладені в позовній заяві визнала.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На переконання суду визнання відповідачем пред`явленого позову, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси учасників справи та третіх осіб, а тому може бути прийнято судом.

Таким чином, виходячи з викладеного, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про грошових коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн., що відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір» є мінімальним розміром за подання позову майнового характеру юридичною особою та відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) грошові кошти в розмірі 36278,72 грн, судовий збір в розмірі 2270 грн., а всього –38548,72 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 03.06.2021

Головуючий: Н. М. Кондрацька