Ухвала суду № 97541254, 07.06.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/698/20

провадження № 1-кп/691/205/21

УХВАЛА

07 червня 2021 рокум. Городище

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області у складі головуючої судді Синиці Л.П., суддів Черненка В.О., Савенко О.М., за участю секретаря судового засідання Коваленко А.В., прокурора Левченко Р.М., захисника (адвоката) Кучеренко Н.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання щодо дії запобіжного заходу, за матеріалами об`єднаного кримінального провадження, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

на розгляді суду перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України.

04.06.2021 року, на адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строком на 60 діб. Вказує, що ОСОБА_1 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного правопорушення та відносно якого 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин. Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так після вчинення кримінального правопорушення, яким є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду, крім того після вбивства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, не повідомив працівників поліції та швидку про вказану подію, натомість умисно, замотав труп ОСОБА_2 у клейонку та покривала, маючи намір приховати трупний запах (1), незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а саме на жителів будинку в якому він проживає (2), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (3). Так, як відповідно до вимоги про судимість, ОСОБА_1 попередньо був неодноразово судимим за вчинення умисного правопорушення та відносно якого 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, на шлях виправлення не став та скоїв умисний злочин. При продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , необхідно враховувати наступне: наявність обґрунтованої підозри та доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України; ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочини, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років; ОСОБА_1 являється особою молодого віку, не одружений, в ході досудового розслідування не здобуто будь - яких даних, які вказували б на наявність в останнього будь - якої хвороби, яка б унеможливила застосування відносно нього запобіжного заходу; ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, джерела його прибутків не відомі, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він є не одруженим, не працюючим, неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. Крім того, є раніше не судимою особою, однак щодо нього 31 жовтня 2018 року обвинувальний акт направлено до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто на шлях виправлення не став, що дає підстави вважати, що останній, може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які у ході судового розгляду кримінального провадження ще не допитувалися і свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. В зв`язку з викладеним, вважаю, що на даний час відсутні належні гарантії, які б переважали наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому на даний час відсутні підстави для обрання обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

До судового засідання прибули: прокурор Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури Левченко Р.М., захисник (адвокат) Кучеренко Н.В. та доставлений під вартою обвинувачений ОСОБА_1 ..

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та заявлені свідки для допиту в судовому засіданні, не з`явилися, повідомлялися належно.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового розгляду, ухвалила судове засідання відкласти, розглянувши клопотання щодо дії запобіжного заходу обвинуваченому.

В судовому засіданні прокурор Левченко Р.М., підтримав внесене клопотання, з наведених в ньому підстав, та просив задовольнити, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , на 60 діб, заперечив щодо пом`якшення на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 , категорично заперечує щодо задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що протягом трьох місяців потерпілий чинив над ним протизаконне насильство, систематично знущався та тяжко ображав його та його близьких, яких навіть не знав, присутнє було навіть фізичне насильство у вигляді побоїв, 10 квітня його зранку не було вдома, додому повернувся близько 15 години, потерпілий знаходився вдома один та був сильно сп`янілий, зранку він змусив його придбати йому пляшку горілки, після чого пішов по свої справах (потрібно було до міграційної служби), горілку з потерпілим він не вживав, додому повернувся близько 15:00 год. потерпілий почав вимагати в нього щоб ще придбав йому горілки, за його кошти, так як ранкову пляшку він уже випив, на що він категорично заперечив внаслідок чого виникла сварка, в ході якої потерпілий вчинив над ним протизаконне насильство у вигляді побоїв, був змушений захищатися, скоєний ним злочин це наслідок вчинення протизаконного насильства, систематичного знущання та тяжких образ і погрози його життю в продовж трьох місяців, просить взяти до уваги те, що потерпілий напав на нього у його помешканні, а не він на нього в його домі. Тільки дослідивши цілком та повністю і з`ясувавши всі обставини даної справи з усією повнотою та об`єктивністю розгляду можна встановити його провину або невинуватість, щодо його дій, не за даною інкримінованою йому статтею. Обвинувачення вважає не обґрунтованим, оскільки в його діях немає складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Прокурор в клопотанні зазначає, що характеризується негативно, але це не відповідає дійсності, сусіди надавали пояснення, і характеризують його позитивно-задовільно, те що не працює офіційно не говорить про те, що не працює взагалі, мав постійну не офіційну роботу в м. Черкаси, зі стабільним заробітком. Також наголошує на тому, що особа не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинен відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості і з огляду на це є неприпустимим взагалі посилатися на те, що він був раніше засудженим. Просить врахувати позиції ЄСПЛ. Вважає, що прокурором в ході судового розгляду не наведено належним чином обґрунтованості подальшого утримання під вартою, оскільки прокурор обмежився виключно переліком ризиків без надання їм належного обґрунтування – оцінки. Просить змінити міру запобіжного заходу а саме тримання під вартою на більш м`якішу міру, а саме на нічний домашній арешт, гарантує, що при заміні не буде переховуватися від органів правосуддя та суду, прибуватиме до суду за першим викликом. Повідомляє, що має постійне місце проживання та прописки в с. Мліїв, Городищенського району Черкаської області, квартира АДРЕСА_2 належить йому на праві власності, в даному населеному пункті також проживає його брат.

Захисник Кучеренко Н.В. заперечила щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає його необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні та змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт, так як ризики зазначені в клопотанні прокурора - не найшли підтвердження. Особа перебуває під вартою, жодного процесуального рішення щодо його винуватості немає. Строк перебування під вартою збільшується. Допитані свідки характеризують обвинуваченого позитивно. Аргументів щодо можливого переховування не надано. Має постійне місце проживання, зареєстрований.

Колегія суддів, вирішуючи подане клопотання, про продовження (зміну) запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши доводи сторін, виходить з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини, та враховуючи положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, та те, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, рішення ЄСПЛ у справах "Белевитський проти Росії" від 01 березня 2007 року, "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, та враховує дані про особу обвинуваченого, обставини у справі, в тому числі характер протиправного діяння, яке інкримінується обвинуваченому, серйозність звинувачень, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, вплив на свідків, та приходить до такого.

За нормами ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку, суд, зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Кожна заарештована або затримана особа, за п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Тримання під вартою, як запобіжний захід, що продовжений обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно ухвали судді Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. від 13.04.2021 року, закінчує свою дію 11.06.2021 року. Судовий розгляд у кримінальному провадженні, триває, залишаються недопитані в суді свідки за ч.1 ст.115 КК України, які є жителями одного багатоквартирного будинку, де і проживав до затримання обвинувачений, та в разі прийняття рішення щодо пом`якшення запобіжного заходу, планує проживати в подальшому, не розпочато судовий розгляд за ч.3 ст.185 КК України, після об`єднання судових проваджень в одне.

Ризики, які існували та передбачені ст.177 КПК України на час обрання (продовження) дії запобіжного заходу, на даний час, не зменшились, та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та визначенні ст.177 КПК України ризики на час розгляду кримінального провадження не відпали.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміни запобіжного заходу на більш м`який не пов’язаний з триманням під вартою, обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року "Летельє проти Франції").

Так, виходячи з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об’єднаного Королівства" від 28.10.1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства"від 30.08.1990 року).

При вирішенні клопотання щодо дії обраного запобіжного заходу колегія суддів, враховує, що причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.1 ст.115, ч.3 ст.185 КК України, підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні доказами.

Європейський суд з прав людини у справі "Ільгар Маммадов проти Азербайджану" від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 року у справі "Воляник проти України"). Крім цього, колегією суддів взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі "Москаленко проти України", в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, та продовження до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри (обвинувачення), з урахуванням встановлених ризиків, не буде надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,тому клопотання прокурора слід задовольнити, як доведене в суді, та продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою до 60 днів.

Оскільки, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину який спричинив загибель людини, згідно з п.2 ч.4 ст.183 КПК України, колегія суддів, при постановленні даної ухвали не визначає розмір застави.

Керуючись ст. ст. 331, 350, 181, 183, 197, 199, 201, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити, обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою, на 60 діб, по 05.08.2021 року, з утриманням в Державній установі "Черкаський слідчий ізолятор".

Повідомити родичів ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ) про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , та іншим учасникам судового (кримінального) провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 08.06.2021 року.

Головуючий суддя Л. П. Синиця Судді О.М. Савенко В.О. Черненко