Рішення № 97539390, 27.05.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3447/20

№ 2/336/261/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Жупанової І.Б.

секретаря судового засідання Палубінської К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3272, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. 12.06.2018 р. про витребування від позивача на користь відповідача автомобіля GEЕLY, модель FE1, д.р.н. НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Шевченківського районного суд із позовною заявою про стягнення з позивача суми заборгованості з договором лізингу.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року по справі № 336/2261/16-ц у задоволенні позовних вимог банку було відмовлено з підстав, що договір фінансового лізингу від 26.02.2013 року, сторонами в якому була ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», за яким ОСОБА_1 отримала у платне користування автомобіль марки «Geely», 2012 року випуску не був нотаріально посвідчений, що не відповідало положенням ст.799 ЦК України, а тому відповідно до положень ст.215 ч.2 ЦK є нікчемним. При цьому він і не підлягає визнанню судом недійсним за законом. Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та було залишено без змін.

Таким чином судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено нікчемність правочину - договору фінансового лізингу від 26 лютого 2013 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» та відмовлено банку у стягненні грошових коштів із ОСОБА_1 з підстав нікчемності правочину.

Незважаючи на це, АТ КБ «Приватбанк», 20.06.2018 року, тобто вже після залишення Верховним Судом в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року, звертається до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та отримує виконавчий напис. У зв`язку з чим у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження №57566199 від 30.12.2018 року, за яким боржником є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та який полягає у поверненні на користь АТ КБ «Приватбанк» автомобіль марки GЕELY, модель FE1, д.р.н. НОМЕР_1 , що був переданий в користувач на підставі договору лізингу.

Виконавчий напис вчинений на підставі ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка передбачає можливість вчинення виконавчого напису у випадку відмови лізингодавця від договору лізингу.

Зазначена норма закону не могла бути застосована при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, оскільки договір, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» є нікчемним.

Також нотаріус при вчиненні виконавчого напису кервався п.8 Переліку документів, за якими стягнення відбувається у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172, застосовувати нотаріусом вказаний пункт Порядку також неможливо, оскільки договір лізингу, який укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» відсутній в силу нікчемності.

Позивач наголошує, що спірним виконавчим написом порушуються його права, адже заборгованість на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною, а напис вчинено нотаріусом на основі договору лізингу, який є нікчемним в цілому і не створює будь-яких правових наслідків для його сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.07.2020 року відкрито провадження у зазначеній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Окрім того витребувано у приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О. копію матеріалів нотаріальної справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про надання судового доручення про допит свідка - задоволено та зупинено провадження до надходження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів.

05.05.2021 року до суду надійшла ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про повернення без виконання судового доручення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2021 року поновлено провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

Від відповідача АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просять їх відхилити.

Від третьої особи, Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) пояснень не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. пояснень не подав. На виконання ухвали від 10.07.2020 року нотаріусом було надано копії документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис №3272 від 12.06.2018 року.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 26.02.2013 року договору лізингу між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та позивачем, остання отримала у платне користування автомобіль марки Geely, модель FЕ1, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 123900.00 грн. та зобов`язалась сплачувати щомісячні платежі, у строк та у розміри, встановлені графіком лізингових платежів, переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору(а.с. 53). Вказаний вище автомобіль відповідно до свідоцтва про реєстрацію належить на праві власності ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.24).

12.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3272, про повернення лізингоодержувачем - ОСОБА_1 на користь лізингодавця - ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль марки Geely, модель FE1, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ: легковий седан-В, державний номер НОМЕР_1 , що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу № KI00A-47775511 від 26 лютого 2013 року, внаслідок несплати заборгованості, яка виникла в строк з 26.02.2013 року по 07.03.2018 року у розмірі 235924,22 грн., з урахуванням: заборгованість залишок вартості предмету лізингу - 85285,10 грн.; заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу - 35333,72 грн.; заборгованість винагорода за проведення моніторингу предмету лізингу - 6640,61 грн.;заборгованість з пені - 108664,79 грн.(а.с.6).

31.10.2018 постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій обл. Маринченко Є.О. відкрито виконавче провадження №57566199 з примусового виконання виконавчого напису №3272, виданого 12.06.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.(а.с.17).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 11 72, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Статтями 87-88 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як передбачено пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, одержання виконавчого напису про повернення об`єкта лізину можливе на підставі договорів лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об`єкта лізингу. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал договору лізингу; б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18) вказала, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-887цс17). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувана, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц та відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах від 27.03.2019 по справі №137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 з подібних правовідносин.

Спірний виконавчий напис від 12.06.2018, зареєстрований в реєстрі за №3272, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. на основі договору фінансового лізингу № KI00A-47775511 від 26 лютого 2013 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ..

Разом з цим, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року по справі № 336/2261/16-ц встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір фінансового лізингу № KI00A-47775511 від 26 лютого 2013 року укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, що не відповідає положенням ст.799 ЦК України, а так відповідно до положень ст.215 ч.2 ЦK є нікчемним. При цьому він і не підлягає визнанню судом недійсним за законом. Вказане заочне рішення було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року, а Постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року по вказаній справі, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.09.2016 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 17.01.2017 року залишено без змін.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Зазначений договір є юридично нікчемним в цілому в силу порушення імперативних вимог щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань.

В силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки договір фінансового лізингу № KI00A-47775511 від 26 лютого 2013 року на підставі якого було вчинено спірний виконавчий напис від 12.06.2018 року є юридично нікчемним в цілому і не створює правових наслідків для сторін, визначених його умовами, то на момент вчинення виконавчого напису у стягувача, АТ КБ «ПриватБанк», було відсутнє право на звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису про повернення об`єкта лізину.

Враховуючи, що виконавчий напис від 12.06.2018 вчинений на основі нікчемного договору фінансового лізингу № KI00A-47775511 від 26 лютого 2013 року, який є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін будь-яких зобов`язань, дані обставини є підставою для визнання виконавчого напису від 12.06.2018 року таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису, АТ КБ «ПриватБанк» не надав приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача, а тому посилання позивача знайшли своє законне обґрунтування та є такими, що підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3272, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем 12.06.2018 року про повернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, автомобіль марки Geely, модель FE1, номер шасі (кузова, рами) VIN: НОМЕР_2 , тип ТЗ: легковий седан-В, державний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: І.Б. Жупанова