Рішення № 97537338, 27.05.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 751/5510/20

2-2711/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 травня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Мельник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що 02.10.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Новозадводського районного суду м. Чернігова від 31.10.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивач посилається на те, що вони з відповідачем не дійшли згоди щодо місця проживання малолітніх дітей. Позивач не згодна з тим, щоб діти проживали з відповідачем та наполягає на визначенні їх місця проживання разом з нею як з матір'ю, так як батько участі у їх вихованні не приймає. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30.09.2020 року справу передано до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю, яка надійшла до останнього 23.10.2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.11.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року замінено Службу у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради на Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилася, у матеріалах справи наявна заява, з якої вбачається, що вона позовні вимоги підтримує, просить проводити розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, передбаченому процесуальним законом. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Третя особа у судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. 18.05.2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов висновок щодо визначення місця проживання дітей.

Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 7, 8).

З позовної заяви вбачається, що рішенням Новозадводського районного суду м. Чернігова від 31.10.2018 року шлюб між сторонами розірвано.

У підготовчому засіданні за участю позивача встановлено, що сторони проживають окремо, відповідач участі у вихованні та спілкуванні з дітьми не приймає.

За положеннями ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9, 10), а мешкають вони за інформацією, наданої у висновку Управлінням (службою) у справах дітей Чернігівської міської ради, разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , у частині приватного будинку з усіма комунальними зручностями. Зазначається, що у приміщення створені належні умови для виховання та розвитку дітей.

Також у висновку мітиться інформація про те, що батько дітей їх вихованням не цікавиться, опікується дітьми мати. Батько - ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей не сплачує, станом на грудень 2020 року має заборгованість у сумі 109 435,71 грн., на засідання комісії не з`явився, будь-яких пояснень не надав, що, на думку суду, підтверджує факт відсутності у нього бажання виконувати свої батьківські обов`язки.

За наданим до суду висновком орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір`ю.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків.

Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Суд звертає увагу також на те, що в Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1).

Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини діти мають право на належне спілкування та допомогу. Дані гарантії закріплені і в інших нормативних документах щодо охорони дитинства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 150 СК України батьки повинні поважати дитину.

Статтею 155 цього ж Кодексу встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Тобто, можна зробити висновок, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, поведінка батьків повинна бути такою, щоб дитина сама прагнула до них.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Виходячи з вимог чинного законодавства та наявних у справі доказів, суд вважає, що проживання дітей з матір`ю буде відповідати їх інтересам, а тому вимога позивача підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача також підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 1, 150-152, 154, 155, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання малолітніх дітей задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з їх матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 07 червня 2021 року.

Суддя: