Ухвала суду № 97537297, 14.04.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/760/148/21

Справа №760/7016/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

секретаря судового засідання - Король О.О.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Обухівського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катерина Олександрівна, Обухівський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить:

- визнати постанову державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ) Назаренко К.О. від 19.02.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №48380536 згідно виконавчого листа №2-4195/08 виданого Солом`янським районним судом м. Києва 24.02.2012 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках в АТ «Державний ощадний банк України», зокрема районом на який ОСОБА_2 отримує заробітну плату НОМЕР_2 протиправною та зобов`язати виконавця зняти арешт із зазначеного рахунку.

Скаргу мотивовано тим, що 19.02.2021 державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ) Назаренко К.О. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 ,

Зокрема було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в «Ощадбанку», на який надходять зарахування субсидії та заробітної плати.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.03.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, 12.04.2021 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшла заява, відповідно до якої останній просив розглядати справу без його участі.

Інші сторони, які беруть участь у справі, не з`явились, повідомлялись вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі. При цьому, 13.04.2021 від Обухівського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до канцелярії суду за допомогою поштового зв`язку надійшли пояснення, відповідно до яких останні просили розглянути справу без участі свого представника та відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до висновку про задоволення скарги.

Відповідно до положень ст.ст.447, 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч.1 ст.451 ЦПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно ч.1 до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ) Назаренко К.О. від 19.02.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, в тому числі картковий рахунок в АТ «Державний ощадний банк України», що належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2314874,47 грн.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст.56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п.9.1. Інструкції, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (в тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.

ОСОБА_1 працює в Департаменті патрульної поліції, заробітна плата перераховується в на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий у АТ «Державний ощадний банк України», що підтверджується довідкою про доходи ДПП №415 від 09.03.2021.

Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України», на виконання постанови державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМУ МЮ (м. Київ) Назаренко К.О. від 19.02.2021, було зобов`язано накласти арешт на грошові кошти, що містяться на зарплатному рахунку ОСОБА_1 .

Частинами 2, 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За умовами ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

15.03.2021 начальником відділу Обухівського міськрайонного відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Гаврилюком О. було надано відповідь на звернення ОСОБА_1 про зняття арешту з карткового рахунку відкритого в АТ «Ощадбанк», з якої серед іншого вбачається, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з ЗУ «Про виконавче провадження». Також виконавець зазначив, що зазначений ОСОБА_1 рахунок є поточним, тобто рахунком фізичної особи для власних потреб і на нього зараховуються будь-які кошти, в тому числі кошти цільового призначення.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстави для зняття арешту з майна (коштів), а саме підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналізуючи вимоги цієї норми закону, у взаємозв`язку із фактичними обставинами у цій справі, необхідно зазначити, що в даному випадку зняття арешту можливе лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949 р., ратифікована 23 червня 1992р. визначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч.1 ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що внаслідок винесення виконавцем постанови про арешт коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , який використовується останнім для отримання заробітної плати. При цьому, на підставі вказаної постанови арешт було накладено на всі грошові кошти, які є отриманим боржником заробітною платою, що суперечить положенням ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у даному випадку, із заробітної плати боржника може бути утримано її частину у розмірі 20 відсотків.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, та з урахуванням того, що арешт було накладено на грошові кошти, що містяться на рахунку з отримання заробітної плати ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, оскільки, встановлені обставини та відповідні їм докази підтверджують протиправність постанови державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) Назаренко К.О. від 19.02.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 48380536 в частині накладення арешту на зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_1 відкрити у АТ «Державний ощадний банк України».

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 129-1 Конституції України, ст.ст.4, 5, 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.4, 76, 77, 81, 258 - 260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Обухівського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катерина Олександрівна, Обухівський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)- задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Катерини Олександрівни щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», постановою про арешт коштів боржника від 19.02.2021 у виконавчому провадженні №48380536.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 19.02.2021 у виконавчому провадженні №48380536 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України».

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Солом`янський районний суд міста Києва.

Суддя - Г.О. Козленко