Вирок № 97534452, 09.06.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

09.06.2021 ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ Справа № 553/2296/20 Провадження № 1-кп/553/95/2021 В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року м.Полтава Ленінський районний суд м.Полтави у складі головуючого судді Високих М.С., з участю: секретарів судового засідання Яковенко В.С., Лунич Ю.Г., прокурора Мандича С.М., потерпілого ОСОБА_1 , його представника Балабанова Л.К., обвинуваченої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019170030001087 від 17.12.2019 за обвинуваченням: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Полтави, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

16.12.2019 близько 17 год. 20 хв., у темну пору доби, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (висновок медичного огляду №521 від 16.12.2019), у порушення п.2.9а Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним транспортним засобом – автомобілем марки «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_1 , рухалась по проїзній частині поблизу будинку №1/2 по вулиці Вузькій у м.Полтаві з боку під`їзду №3, у напрямку під`їзду №1 вказаного будинку.

Пересуваючись на вказаному автомобілі, біля під`їзду №2 будинку №1/2 по вул.Вузька у м.Полтаві, ОСОБА_2 допустила наїзд переднім правим колесом автомобіля «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_1 , на ліву ногу пішохода ОСОБА_1 , який стояв нерухомо на правому краю проїзної частини відносно напрямку її руху.

У результаті наїзду пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо-суглобового перелому внутрішньої кісточки лівої гомілки та заднього краю дистального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки; закритого косого скалкового перелому нижньої третини діафізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, розривом дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивихом лівої ступні та значним набряковим синдромом; закритого лінійного перелому задньо-зовнішнього відділу лівої п`яткової кістки, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

За вказаних обставин, причиною дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, що перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, стало порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_2 , згідно з яким: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, що знаходився у нерухомому стані, екстреним гальмування при вибраній швидкості, для чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Таким чином ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винною себе визнала та пояснила, що внаслідок алкогольного сп`яніння майже не пам`ятає обставини кримінального правопорушення. Вона є власником автомобіля «Nissan Almera» і можливо для того, щоб перепаркувати транспортний засіб біля свого під`їзду сіла за кермо і здійснила наїзд на потерпілого, який є її сусідом.

Цивільний позов потерпілого визнала частково, прохаючи зменшити суму компенсації моральної шкоди. Позов прокурора визнала у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 16.12.2019 повертався з роботи додому і біля під`їзду на нього здійснив наїзд автомобіль, за кермом якого знаходилась обвинувачена ОСОБА_2 . Оскільки в салоні автомобіля було увімкнене світло він чітко бачив водія і впізнав обвинувачену, яка є його сусідкою. Подія відбулась після 17 год., коли вже було темно. Автомобіль, за кермом якого знаходилась обвинувачена, рухався вперед та збив його передньою частиною. Після наїзду потерпілий впав і майже одразу зателефонував до поліції.

Потерпілим ОСОБА_1 до обвинуваченої пред`явлено цивільний позов про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 150000 грн, який обґрунтовано глибиною фізичних і душевних страждань, яких він зазнав у результаті отримання тілесних ушкоджень, обмеженням вільно пересуватись і вимушеністю зміни звичайного укладу життя, тривалістю непрацездатності тощо.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.146), 17.12.2019 до реєстру були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.286 КК України за фактом наїзду на пішохода ОСОБА_3 .

Відповідно до рапорту інспектора-чергового відділення поліції №2 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (т.1 а.с.147-148), 16.12.2019 о 17 год. 28 хв. зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що 16.12.2019 о 17 год. 28 хв. за адресою: м.Полтава, вул.Вузька, Ѕ автомобіль сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на ногу ОСОБА_1 . Після чого водій припаркував автомобіль поряд та пішов у бік гаражів.

Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.12.2019 із схемою пригоди та фототаблицею до нього (т.1 а.с.151-162), 16.12.2019 о 21 год. 40 хв. у присутності ОСОБА_2 було проведено огляд місця пригоди, яке розташовано по вул.Вузька, Ѕ у м.Полтаві. За даними протоколу, огляд проведено у зв`язку із наїздом транспортного засобу на пішохода, обстановка на місці пригоди до початку огляду не змінювалась, дорожньо-транспортна пригода сталась во дворі будинку на горизонтальній ділянці асфальтобетонного зволоженого чистого (пори насичені вологою, проте плівка вільної вод відсутня) покриття без нерівностей та пошкоджень, шириною 2,9м за відсутності дорожньої розмітки, дорожніх знаків та регулювання руху праворуч від буд.№1/2 по вул.Вузькій у темну пору доби за відсутності об`єктів, що обмежують оглядовість.

Під час огляду транспортного засобу були виявлені пошкодження бамперу з правового боку у вигляді подряпин, характерні сліди для даного ДТП та сліди шин не виявлені, гальмові системи та рульове керування у нормі, зовнішні світлові прилади справні.

Згідно із висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу за №9 від 10.01.2020 (т.1 а.с.164-171), на момент проведення огляду рульове керування, ходова частина, робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «Nissan Almera», державний номер НОМЕР_2 знаходилися у працездатному стані.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №163 від 03.03.2020 (т.1 а.с.174-176), згідно представленої медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , у якого мали місце тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо-суглобового перелому внутрішньої кісточки лівої гомілки та заднього краю дистального метаепіфізу лівої великогомілкової кістки; закритого косого скалкового перелому нижньої третини діафізу лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, розривом дистального міжгомілкового синдесмозу, підвивихом лівої ступні та значним набряковим синдромом; закритого лінійного перелому задньо-зовнішнього відділу лівої п`яткової кістки, які утворились від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею та можливо у строк і за обставин, які вказані у постанові і представленій медичній документації та кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (п.2.2.1.;2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995).

Згідно із даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12.08.2020 із план-схемою та фототаблицею до нього (т.1 а.с.177-184), 12.08.2020 за адресою: м.Полтава, вул.Вузька, Ѕ, у темний час доби, без опадів, на сухому асфальтобетонному покритті, за участі потерпілого ОСОБА_1 проведено слідчий експеримент, під час якого останній детально розповів та показав про обставини наїзду на нього на місці пригоди.

Так, під час відтворення обставин події потерпілий вказав, що близько 17 год. 30 хв. він перебував напроти другого під`їзду будинку №1/2 по вул.Вузькій у м.Полтаві, будо темно, але над під`їздами горіли ліхтарі, в цей час він почув як від третього під`їзду рухається автомобіль, що належить його сусідці ОСОБА_4 . Через вітрове скло він побачив, що за кермом знаходилась обвинувачена, швидкість автомобіля була не більше 5-10 км/год, фари увімкнені. Стоячи нерухомо на краю проїзної частини з правого боку по напрямку руху автомобіля, транспортний засіб проїжджаючи повз потерпілого наїхав правим переднім колесом на ліву ногу потерпілого ззаду (на п`яточну частину), від чого потерпілий впав на правий бік. Автомобіль проїхав далі та обвинувачена припаркувала його напроти під`їзду, після чого пішла у бік гаражів.

Аналогічні пояснення були надані потерпілим в ході судового розгляду, при цьому він ствердив, що за кермом була саме обвинувачена, яка за ознаками знаходилась у стані сп`яніння.

Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи за №635 від 24.09.2020 (т.1 а.с.187-190), у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В умовах заданої події водій автомобіля «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мала технічну-можливість запобігти наїзду на пішохода, що знаходився в нерухомому стані, екстреним гальмуванням при вибраній швидкості.

Згідно із п.12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Полтави від 16.01.2020, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за фактом керування транспортним засобом «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння 16.12.2019 близько 17 год. 30 хв. в районі буд. №1/2 по вул.Вузькій у м.Полтаві.

Згідно з матеріалами справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 №553/2955/19 (провадження №3/553/1035/2019), стан алкогольного сп`яніння водія було встановлено за висновком щодо результатів медичного огляду № 521, проведеного лікарем КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер Полтавської обласної ради» 16.12.2019 о 18 год. 59 хв. в умовах медичного закладу.

Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що є поліцейським Управління патрульної поліції і прибув на місце пригоди за викликом. В той час потерпілого забрала швидка, а його родич пояснив, що відбувся наїзд на пішохода, після чого викликали слідчо-оперативну групу. Зі слів свідків встановили особу, яка була за кермом автомобіля під час наїзду, якою виявилась обвинувачена і неї були явні ознаки алкогольного сп`яніння. Обвинувачена повідомила, що сьогодні керувала транспортним засобом. На транспортному засобі були видимі пошкодження. Місце наїзду було перед самим під`їздом, проте, автомобіль був перепаркований в інше місце.

Будучи допитаним свідок ОСОБА_6 показав суду, що знайомий із обвинуваченою через свого брата. Приблизно у грудні свідок йшов пішки з центру на «Південний вокзал» та зустрів у дворі будинку обвинувачену, яка знаходилась у стані сп`яніння біля автомобіля з ключами, тому він вирішив самостійно перепаркувати автомобіль, що знаходився на проїжджій частині, при цьому «здав назад» метрів 5 та припаркував автомобіль біля під`їзду. ОСОБА_2 не сідала в автомобіль поки свідок паркував його. На дворі вже темніло, оскільки було приблизно початок на четверту вечора, проте фари свідок не вмикав. Після того як ОСОБА_6 припаркував автомобіль, він провів обвинувачену до квартири і чув як вона замкнула за собою двері, тому свідок пішов.

Під час допиту свідок ОСОБА_7 показав, що рік тому у грудні місяці, разом із обвинуваченою, з якою давно товаришує, вони поїхали на дачу, де вживали алкоголь. Оскільки його кум не вживав спиртного, коли повертались додому останній сів за кермо. Свідок вказав, що на той час пересувався за допомогою візка, оскільки потрапив в аварію. Під`їхавши до його будинку, обвинувачена залишилась в салоні авто, а кум ОСОБА_8 пішов допомогти йому дістатися третього поверху будинку, де він проживає. З вікна квартири свідок побачив автомобіль обвинуваченої, в якому вона знаходилась на пасажирському сидінні, а за кермом був якийсь чоловік. Це було у світлий час доби. Будинок, в якому проживає свідок, розташований в 50 метрах від будинку обвинуваченої паралельно один від одного. В полі зору свідка автомобіль перебував 3 секунди, і він бачив як автомобіль рухався назад. На думку свідка, обвинувачена не була п`яна.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, надаючи оцінку дослідженим доказам суд керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення випливає із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою («Кобець проти України», № 16437/08, п. 43, рішення від 14.02.2008).

Отже, оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумного сумніву, вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, оскільки вона, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 винною себе визнала та зазначила, що майже не пам`ятає обставини наїзду на потерпілого, через вживання алкоголю. При цьому, погоджуючись із думкою сторони обвинувачення, суд не розцінює позицію обвинуваченої як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності, а вважає, що внаслідок алкогольного сп`яніння, остання дійсно може чітко не пам`ятати всі обставини кримінального правопорушення. Обвинувачена вказувала, що оскільки її автомобіль не було припарковано на звичайному місці, вона могла сісти за кермо для того щоб перепаркувати свій автомобіль біля під`їзду, в якому мешкає, що у свою чергу не суперечить даним отриманим в ході слідчого експерименту щодо напрямку руху автомобіля та здійснення ним маневрів у дворі та показанням свідка ОСОБА_9 , який вказав, що залишив автомобіль біля під`їзду у дворі будинку обвинуваченої. Також, згідно із показами свідка ОСОБА_6 , паркуючи автомобіль обвинуваченої, він рухався назад, не вмикаючи фар, оскільки на вулиці ще не стемніло. Проте, згідно із протоколом відтворення та поясненнями потерпілого, під час наїзду фари в автомобілі горіли, було вже темно і автомобіль рухався вперед.

При цьому свідок ОСОБА_7 показав, що разом із обвинуваченою вони повернулись з відпочинку до м.Полтави ще за світло і він через вікно бачив як автомобіль обвинуваченої рухався назад і ОСОБА_2 в цей час знаходилась на пасажирському сидінні. Проте суд критично ставиться до показань даного свідка в іншій частині, оскільки він давно товаришує з обвинуваченою.

В судовому засіданні обвинувачена пояснила, що її будинок і будинок свідка ОСОБА_7 фактично розташовані в одному дворі. Після того як вони підвезли ОСОБА_7 до його під`їзду, вона спочатку залишалась в салоні автомобіля, а потім вийшла і залишалась поряд на вулиці.

У свою чергу свідок ОСОБА_6 в ході допиту вказав, що зустрів ОСОБА_2 у дворі її будинку з ключами від автомобіля і оскільки вона знаходилась у стані сп`яніння, сів за кермо її автомобіля та припаркував його напроти гаражів.

Як встановлено судом, наїзд на потерпілого було здійснено у темну пору доби, а саме близько 17 год. 30 хв., що об`єктивно підтверджується дослідженими доказами, зокрема, показаннями потерпілого, який вказав, що повертався з роботи, яку він закінчує о 17 год. і одразу після наїзду зателефонував у службу «102», відомостями з рапорту інспектора-чергового, згідно з якими дзвінок від ОСОБА_1 на службу «102» зафіксовано о 17 год. 28 хв.

Таким чином, враховуючи показання свідків щодо повернення до міста за світло, фактичного часу наїзду на потерпілого, який стався у темну пору доби, у суду не виникає обґрунтованого сумніву, що за кермом автомобіля знаходилась саме обвинувачена.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч.1 ст. 286 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі і відповідно до ст.12 КК України це кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

У п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Обвинувачена ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке віднесене до кримінальних проступків, з необережності, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, під спостереженням лікаря нарколога та психіатра не перебуває, розлучена, проживає одиноко, займається підробітками, що є джерелом її доходу.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд також враховує досудову доповідь «Центру пробації», відповідно до якої ОСОБА_2 не становить високої небезпеки для суспільства та ймовірність вчинення нею повторного правопорушення є середньою. За висновком органу пробації виправлення обвинуваченої можливо без реального обмеження чи позбавлення волі.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд враховує щире каяття та збіг тяжких життєвих обставин.

Вирішуючи питання щодо врахування такої обставини, яка пом`якшує покарання, як щире каяття, суд наголошує на тому, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувача в судовому засіданні щиро розкаялась у вчиненому, осудила свою поведінку та вибачилась перед потерпілим, зазначивши, що буде намагатись повністю відшкодувати завдані нею збитки. Також суд враховує той факт, що після вчинення кримінального правопорушення обвинувачена вживала дії для відшкодування шкоди потерпілому, для чого через знайому намагалась передати йому грошові кошти, про що в судовому засіданні було зазначено як обвинуваченою так і потерпілим.

За таких обставин, зважаючи на обставини справи та ставлення обвинуваченої до вчиненого, суд вважає за необхідне врахувати при призначенні покарання таку пом`якшуючу обставину, як щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченої суд враховує вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Інших обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання судом на встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченої, думку потерпілого та його представника, які наполягали на суворому покаранні для обвинуваченої, суд вважає, що для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України в редакції кримінального закону, що діяв на день вчинення кримінального правопорушення, з метою дотримання вимог ст.5 КК України, у виді обмеження волі з позбавленням спеціального права керувати транспортними засобами.

Суд вказує, що санкція ч.1 ст.286 КК України в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення передбачала можливість альтернативного застосування додаткового покарання у виді позбавлення спеціального права. Між тим, враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинене особою, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на суспільну небезпеку, суд не вбачає підстав для не застосування до ОСОБА_2 позбавлення права керування транспортним засобом, що у свою чергу не є для обвинуваченою джерелом існування. Як убачається з повідомлення Територіального сервісного центру №5341 РСЦ МВС в Полтавській області від 27.12.2019 (т.1 а.с.210), транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_3 є зареєстрованим за ОСОБА_2 , яка має посвідчення водія категорії «В» серії НОМЕР_4 від 29.03.2017.

Щодо інших покарань, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що призначення таких покарань як штраф та виправні роботи, за умови відсутності у обвинуваченої постійного заробітку та офіційного працевлаштування є неможливим, а арешт, на думку суду, не відповідатиме загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та принципу індивідуалізації покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої особи без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов`язків.

Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_2 , яка вперше вчинила кримінальне правопорушення з необережності, відсутність у неї негативних характеристик, і ставлення до вчиненого, визнання нею своєї провини та осуд поведінки, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги позицію прокурора, який вважав можливим призначити обвинуваченій покарання з випробуванням, та висновок органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченої без відбування покарання у виді обмеження волі, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити її від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України. При цьому строк випробування, на думку суду, не може бути мінімальним.

Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави в порядку ст.124 КПК України. Згідно із долученими до справи матеріалами (т.1 а.с.172,191), витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні складають 1935,64 грн.

Застосований до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

За ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м.Полтави від 20.12.2019, 05.02.2020 та 08.07.2020 у даному кримінальному провадженні було застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до речей і документів, а також арешту майна, які підлягають скасуванню.

В ході розгляду справи прокурором в інтересах держави до обвинуваченої пред`явлено позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 10963,86 грн.

Пред`явлений позов обвинувачена визнала повністю.

З урахуванням позиції обвинуваченої та доданих в обґрунтування цивільного позову прокурора документів (т.1 а.с.198-202), суд вважає необхідним задовольнити заявлений прокурором позов в інтересах держави в особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради, стягнувши з обвинуваченої 10963,86 грн витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в умовах Комунального підприємства «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» за період з 16.12.2019 по 27.12.2019 та з 03.03.2020 по 06.03.2020.

Також до обвинуваченої ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_1 було пред`явлено цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди, яка ним оцінена у 150000 грн.

Вимоги за цивільним позовом вмотивовані потерпілим глибиною та тривалістю душевних страждань, вимушеністю змін у житті, обмеженням у рухливості, відчуттям фізичного болю, який існує й дотепер та необхідністю у подальшому відновленні.

Обвинувачена цивільний позов потерпілого визнала, проте прохала зменшити суму відшкодування, посилаючись на майновий стан.

Вирішуючи заявлений позов, суд зазначає, що згідно із ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України суд, зокрема, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Водночас, згідно з положеннями ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України саме судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди. При цьому законодавець встановлює лише загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні цього питання, а саме залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Щодо обґрунтованості позову, суд виходить з того, що факт заподіяння такої шкоди є доведеним і очевидним, оскільки являється наслідком протиправних дій з боку обвинуваченої та при визначенні розміру відшкодування враховує характер кримінального правопорушення, тривалість лікування, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого та те, що у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий зазнав фізичного болю, був прооперований, протягом тривалого періоду перебував на лікуванні, а саме з 16.12.2019 по 05.06.2020 був непрацездатним, користувався милицями та був обмеженим у рухливості, що переконливо вказує на вимушені зміни у його житті.

Враховуючи надані потерпілим докази на підтвердження розміру моральної шкоди, беручи до уваги реальну можливість обвинуваченої її відшкодувати, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілого, всіх обставин справи та безпосередніх обставин наїзду на пішохода, який знаходився нерухомо, а обвинувачена після вживання алкогольних напоїв свідомо сіла за кермо автомобіля, та маючи технічну можливість уникнути наїзду на доволі широкій ділянці дороги, не маючи будь-яких перешкод в умовах достатньої оглядовості не вжила всіх необхідних заходів для зупинку транспортного засобу, суд дійшов висновку що співрозмірним понесеним потерпілим моральним стражданням буде моральна шкода в розмірі 150000 грн.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 02 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 02 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_2 від цього покарання, на підставі ст.ст.75,76 КК України з випробуванням на два роки, якщо вона протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані за ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м.Полтави від 20.12.2019, 05.02.2020 та 08.07.2020 у виді тимчасового доступу до речей і документів, а також арешту майна.

Вилучений оригінал судової справи № 553/2955/19 повернути до Ленінського районного суду м.Полтави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 1935,64 грн.

Цивільний позов прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави особі Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради 10963,86 грн витрат на лікування потерпілого у кримінальному провадженні.

Цивільний позов потерпілого задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди в розмірі 150000 грн.

Речові докази: автомобіль «Nissan Almera», номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ; ключі від автомобіля з брилком сигналізації, які передані обвинуваченій на відповідальне зберігання (т.1 а.с.195,197) – залишити ОСОБА_2 , як їй належні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Ленінський районний суд м.Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Після проголошення вироку обвинувачений має право отримати в суді його копію, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження теж мають право отримати копію вироку.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його проголошення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих