Ухвала суду № 97534208, 04.06.2021, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 362/1426/17

Провадження № 2-994/21

У Х В А Л А

04 червня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесі Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд фінанси», треті особи – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Міністерство юстиції України, про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

Представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не одноразово в судові засідання не з`являються, ігноруючи судові виклики.

Інші особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи належно повідомлялись, про що в матеріалах справи містяться повідомлення Укрпошти з відмітками про вручення повісток.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає можливим в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Суд погоджується із доводами клопотання про те, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з`являлись, однак з матеріалів справи не вбачається станом на цей час достатніх доказів про те, що вони належно обізнані про час і місце слухання справи при повторній (щонайменше другій поспіль) неявці в це судове засідання, а причини їх неявки залишились не з`ясованими. Крім того, слід враховувати висновки судів апеляційної інстанції у цій справі щодо вирішення аналогічного питання раніше.

За таких обставин, достатніх правових підстав для залишення позову без розгляду не вбачається, тому клопотання не підлягає задоволенню.

За час відкладення розгляду справи 04.06.2021 року за вх. № 19450 від позивача ОСОБА_3 надійшла заяви про продовження строків розгляду справи на період дії карантину та про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення карантину, обґрунтовуючи заяву запровадженням на території України карантину.

26.05.2021 року від третьої особи ОСОБА_7 за вх. № 18210/21 надійшли заяви про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляд справи на інший час після закінчення карантину, обґрунтовуючи заяви запровадженням на території України карантину.

27.04.2021 року за вх. № 14457/21 від позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення карантину, також просить продовжити строк розгляду справи на період дії карантину.

Після повернення справи після розгляду в апеляційному порядку в судові засідання позивачі вкотре не з`явились, при цьому позивач подає заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути до суду через запроваджений на території України карантин.

Позивачами та третіми особами направлено до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, в яких вони дату та час справи просять визначити після закінчення карантину.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із відповідними змінами, з 12.03.2020 на території всієї України установлено карантин.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесені зміни до Цивільного процесуального Кодексу України, а саме: розділ XII «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України № 731-IX від 18.06.2020 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений вказаним Законом строк сплинув 06.08.2020 року.

Чинним процесуальним законодавством, або судом для позивачів чи третіх осіб у цій справі не встановлювались строки для вчинення певних процесуальних дій в період карантину, тому підстав для продовження таких строків суд не вбачає.

Слід відмітити, що до жодної із заяв про відкладення розгляду справи позивачі та треті особи доказів поважності причин неявки не подавали. Всі заяви містять загалом ідентичні доводи та неточні дані про карантинні обмеження, які на їх думку, унеможливлюють їх прибуття до суду. При цьому у судових засіданнях 26.04.2021 року, 04.06.2021 року представник відповідача особисто приймав участь, що вказує на можливість такої явки і відсутність перешкод для прибуття учасника процесу до приміщення суду.

В клопотанні позивачі та треті особи недостатньо конкретизували, які саме карантинні обмеження перешкоджають їм з`явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може.

Наведені у клопотанні відомості щодо умов карантину та нормативно-правових актів щодо карантинних обмежень дійсності частково не відповідають.

Суд погоджується із доводами заяв щодо неможливості прийняти участь в судовому засіданні у зв`язку із впровадженням карантину, припиненням пасажирських перевезень в Київській області, оскільки дійсно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання виникненню, поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 було запроваджено тимчасовий особливий режим роботи, однак ці обставини носили тимчасовий характер та враховувались судом.

Однак, надалі 20 травня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». З 26 травня 2020 року в Київській області запроваджено послаблення протиепідемічних заходів відповідно до рішення Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Таким чином, рішеннями Уряду та уповноважених органів місцевої влади були дозволені пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному сполученні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивачів та третіх осіб про неможливість прибуття до суду.

На офіційному сайті суду неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі із застосуванням засобів індивідуального захисту або у режимі відеоконференції. Позивачі та треті особи не зверталась до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з`являлись.

Наведені у заявах обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином не перешкоджали позивачам та третім особам з`явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв`язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв`язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.

Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).

Процесуальні права та обов`язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Водночас учасник справи зобов`язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.

Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Це підтверджується постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.

«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законнім діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).

Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.

Ухилення позивачів від участі в судовому розгляді поданого ними ж позову порушує права іншої сторони – відповідачів, тому позивачів та третіх осіб, які ухиляються від явки до суду, слід попередити про відповідальність за зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов`язків і про можливість вирішення судом питання про залишення позову без розгляду.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивачі не подавали заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивача не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу. При цьому представник відповідачів неодноразово посилається, що на сумнівність існування позивачки ОСОБА_2 через те, що вона жодного разу до суду не з`являлась, а підписані від її імені документи мають суттєві розбіжності у виконанні підпису. Оголошене у одному із судових засідань зобов`язання ОСОБА_3 сприяти особистій явці іншого позивача ОСОБА_2 залишилось нереалізованим.

Крім того, суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину було рекомендовано і не мало обов`язкового характеру. Обухівський районний суд Київської області не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення, про що свідчить і особиста участь іншої сторони у спорі. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням, двічі знято справу з розгляду та призначено розгляд справи після закінчення дії встановленого обмеження, послаблення умов карантину і відновлення транспортного пасажирського сполучення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

У зв`язку з наведеним, враховуючи повторність неявки в судове засідання, відсутність клопотання про участь в режимі відеоконференції, беручи до уваги те, що в постанові від 16.07.2020 року Верховний Суд висловив позицію про те, що саме адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття у суд, достатніх підстав для задоволення заяв позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи на значний невизначений строк суд не вбачає.

За таких обставин в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_7 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання слід відмовити.

Позивачі в судове засідання не з`явились, подавши до суду заяву про зміну предмету позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечив про клопотання позивача про зміну предмету позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Згідно п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вважає клопотання позивачів безпідставним, оскільки правових підстав для вчинення подібної процесуальної дії представником позивача наведено не було, суд таких правових підстав не вбачає.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання про зміну предмету позову не підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_6 подав до суду заяву про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи, обґрунтовуючи яку вказав, що позивачі звертаючись з даним позовом до суду, вказали, що оскаржувані договори призвели до прийняття незаконних оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені внаслідок протиправності дії нотаріусів, що в свою чергу стало причиною завдання значної матеріальної шкоди позивачам, третім особам на боці позивачів. Відповідачами навмисно в свою чергу замовчуються факти порушення ряду кримінальних справ що стосуються даних договорів.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе задовольнити клопотання третьої особи ОСОБА_6 про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 27, 43, 49, 51, 183, 197, 198, 200, 222, 223, 251, 255, 256, 257, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовити.

В задоволенні клопотань позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_7 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання відмовити.

В задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову відмовити.

Заяву третьої особи ОСОБА_6 про ознайомлення із матеріалами справи задовольнити.

Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя М.В.Кравченко