Рішення № 97533727, 07.06.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/264/21

Номер провадження 2/289/322/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей Радомишльської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

17.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з відповідачем він проживав певний час однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від спільного життя мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідач, будучи матір`ю дитини, з травня 2015 року не проживає з дитиною, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не приймає участі у її вихованні, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, всі ці обов`язки виконує позивач як батько дитини, а ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років жодних контактів з дочкою не підтримує, не спілкується з дочкою, матеріально не допомагає, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 01.03.2021 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.25).

Ухвалою суду від 12.04.2021 закрито підготовче засідання у справі та призначено до судового розгляду справи по суті на 11.05.2021 (а.с.40), в подальшому розгляд справи відкладено на 07.06.2021 (а.с.78).

Судом застосовувалися всі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідача про місце, день та час розгляду справи, однак вся направлена за останнім відомим місцем проживання відповідача кореспонденція повертається до суду не врученою із зазначенням причин невручення «інші причини» (а.с.49,83), в зв`язку з чим було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик відповідача в судове засідання (а.с.46,82).

Таким чином, враховуючи вжиття судом всіх передбачених законом заходів для сповіщення відповідача, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленими про розгляд справи.

Позивач 11.05.2021 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення (а.с.68).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.85).

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", заяву позивача та представника третьої особи про розгляд справи без їх участі та те, що явка учасників справи в суд не визнавалася обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи.

У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст. 280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Право на подання заяви про перегляд ухваленого заочного рішення відповідачем урівноважує його права з позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в постанові за № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема п.п. 15, 16, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 являється матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 06.11.2019 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_1 в розмірі 1500,00 грн. щомісячно, з урахуванням щомісячної індексації, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду - 22.01.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-11).

Відповідно до виданої Радомишльським ліцею № 1 ім. Т.Г. Шевченка характеристики, батько приділяє належну увагу вихованню доньки, бере активну участь у житті класу. Мати не цікавиться навчанням доньки, за роки навчання у ліцеї жодного разу не відвідувала класні та загальношкільні збори (а.с.13).

З довідки про неотримання аліментів від 02.02.2020 №18.15-28/3/2020/1369 виданої Радомишльським РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно матеріалів виконавчого провадження № 60927003, відкритого 21.12.2019 по виконанню виконавчого листа № 2/289/178/19 від 19.12.2019 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_1 за період з 22.01.2019 по 02.02.2021 не отримував, заборгованість складає 37500, грн. (а.с.16,17).

Як вбачається з довідки про склад сім`ї за № 30 від 01.02.2021 виданої Потіївською сільською радою Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входить ОСОБА_4 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

З письмових пояснень свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які попереджені про кримінальну відповідальність встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час не проживає і вихованням дитини не займається, матеріально не забезпечує дитину (а.с.69,71).

Рішенням органу опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області від 20.04.2021 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.75,76-77).

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року. № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як передбачено ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Як випливає з Рішення Європейського суду з прав людини справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

За роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р., позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом п. 16 вищевказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В судове засідання відповідач не надала жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення її батьківських прав та відсутності її вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню малолітньої дочки, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітньої дитини у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Неявка відповідача в судові засідання також свідчить про її байдужість до долі дитини.

З огляду на наведене, у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками стосовно свого малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклуються про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідним вихованням, навчанням, доглядом, що в сукупності суд розцінює як ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а надані по справі докази вказують на свідоме небажання відповідача належним чином виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину та займатись вихованням дочки.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що при зміні своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, згідно із ст. 169 СК України, вона має право звернутися до суду із позовом про поновлення батьківських прав.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 89, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ), третя особа без самостійних вимог - Служба у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області (12201, Житомирська область, м. Радомишль, Соборний майдан, 12, Код ЄДРПОУ 44109423) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст заочного рішення складено 09.06.2021.

Суддя Н. С. Сіренко