Рішення № 97533638, 28.05.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/509/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

28 травня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Нафтогазова компанія «Фактор»» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і просить по уточнюючій позовній заяві стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі та розрахункових на день звільнення в сумі 24848 грн. 64 коп. та середньомісячний заробіток за несвоєчасний розрахунок в сумі 29804 грн. 94 коп. за період з 05.01.2021 по 28.05.2021, а всього в загальній сумі 54653 грн. 58 коп., мотивуючи тим, що з 04.02.2020 він працював у відповідача на посаді наповнювача балонів. 04.01.2021 його було звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням штату підприємства згідно п.1 ст.40 КЗпП України. На день звільнення з роботи відповідач заборгував йому заробітну плату за листопад- грудень 2020 року та січень 2021 року в загальній сумі біля 14529 грн. 22 коп., вихідну допомогу при звільненні в сумі 6472 грн. 71 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6472 грн. 71 коп.. В лютому 2021 року відповідачем йому перераховано на картковий рахунок 2626 грн., а тому на даний час йому відповідачем заборговано 24848 грн. 64 коп.. Розрахунок з ним до даного часу не проведено.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутність. Позовні вимоги підтримала. Представник відповідача про причини неявки не повідомив, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до вимог ст. ст.128-130 ЦПК України, був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Дослідивши письмові докази в справі, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач працював у відповідача з 04.02.2020 по 04.01.2021 і був звільнений в зв`язку із скороченням штату підприємства на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача (а. с.3).

З долученої до матеріалів справи довідки №НГК00000016 від 15.02.2021 (а. с. 23) вбачається, що борг підприємства перед позивачем за листопад – грудень 2020 року та січень 2021 становить в загальній сумі 18048 грн. 72 коп..

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В п. п.6, 20 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз вище зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Такого висновку Верховний Суд дійшов у справі №225/4384/16-ц, що викладено в постанові від 21.02.2019.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано інформації щодо виплати заборгованості по заробітній платі позивачеві, хоча це є його обов`язком відповідно до положень ст.81 ЦПК України, також не доведено, що позивачеві не виплачено належні від підприємства суми не з їх вини.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( 994-535 ). Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідачем заборгованість по заробітній платі в повному обсязі не погашено до даного часу, тобто відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню на користь працівника і середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)

Так, відповідно до ч.2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В довідці ДП «Нафтогазова компанія «Фактор»» №НГК 00000016 від 15.02.2021 за листопад – грудень 2020 року відображено нараховану заробітну плату в розмірі 6525 грн.22 коп. та 6420 грн.20 коп. за 21 та 22 робочих днів відповідно. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить: (6525,22+6420,20): (21+22) = 301 грн. 06 коп..

З позивачем в день звільнення мав бути проведений розрахунок.

Копія виписки ощадбанку (а с. 24-25) свідчить, що 24.02.2021 на рахунок позивача за листопад 2020 року було зараховано заробітну плату в сумі 2626 грн.. Відповідно відповідач на час розгляду справи заборгував позивачеві заробітну плату в сумі 15422 грн. 72 коп.. Однак, стягненню підлягає сума заробітної плати в межах позовних вимог – 14529 грн. 22 коп., а також компенсація за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за час затримки – по 28.05.2021, тобто по день ухвалення рішення, яка складає: 301 грн. 06 коп. (середньоденний заробіток) х 99 (робочі дні з часу звільнення, з 05.01.2021 по 28.05.2021 = 29804 грн. 94 коп. (середній заробіток за час затримки по 28.05.2021).

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, позивачу мала бути виплачена вихідна допомога при звільненні в розмірі 6472 грн. 79 коп. (301,06 грн. – середньоденний заробіток, Х43 – робочі дні : 2 ), яка і підлягає стягненню з відповідача на його користь. Однак, до стягнення також підлягає сума в межах позовних вимог – 6472 грн. 71коп., як наведено позивачем у розрахунку.

Згідно з вимогами ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

У відповідності до положень ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Однак, доказів, які б свідчили про невикористані позивачем відпустки, останнім не надано, відповідно відсутні підстави для стягнення компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі (908х84,52%)=767 грн. 44 коп. в дохід держави та в сумі 908 грн. 00 коп. на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 282, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Нафтогазова компанія «Фактор»» (код ЄДРПОУ 3655818), що знаходиться за адресою: вул. Жилянська,9-11 в м. Київ, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 14529 грн. 22 коп., вихідну допомогу при звільненні в сумі 6472 грн. 71 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29804 грн. 94 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ДП «Нафтогазова компанія «Фактор»» судовий збір в розмірі 767 грн. 44 коп. в дохід держави та 908 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 .

Рішення в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 07.06.2021.