Постанова № 9753361, 18.05.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2010 р. справа № 2а-3076/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15год.25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріОленьченко М.В.

за участю представника позивача Андрєєвої О.А.,

представника відповідача 1 Кононенко В.К.

представника відповідача 2 Вертела М.В.

представника третьої особи Вертела М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства фірми “Дебекс Україна” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство України про визнання дій протиправними, визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у розмірі 29795,67 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Фірма “Дебекс Україна”звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із п позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство України про визнання дій протиправними, визнання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів та зобов"язати повернути на розрахункові рахунки надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у розмірі 29795,67 грн. 18.05.2010р. представником позивача надані уточнення позовних вимог, в яких він просить суд визнати дії протиправними, визнати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений до бюджету податок на додану вартість у розмірі 29795,67 грн.

Позов мотивують тим, що 25.12.2009 року до Східної митниці позивачем були подані вантажно-митні декларації № 700030015/2009/002478 та №700030015/2009/002477 для митного оформлення товару - деревоволокнистих плит сухого безперервного способу виробництва у кількості 81000 кв.м. Разом з деклараціями також була подана відповідна товарно-супровідна документація, згідно якої задекларована митна вартість товару склала 34830,00 Євро або 399480,84 гривень, з урахуванням вартості за одиницю товару 0,43 Євро. Однак, 25.12.2009 року відповідач відмовив у митному оформленні товару картками відмови № 700030015/9/000017 та № 700030015/9/000016 з причин невідповідності вантажно-митних декларацій вимогам ст. ст. 86, 90, 260, 262, 264, 265 Митного кодексу України, постанови КМУ № 1766 від 20.12.2006 року.

Фірма “Дебекс Україна”вважає, що Східна митниця безпідставно відмовила у митному оформленні товару за вартістю, визначеною позивачем за ціною договору. Так, для визначення митної вартості товариством було використано зовнішньоекономічний контракт № НЕЛХК-ДЕБ/1-09 від 02.11.2009 року, специфікація №1 від 02.12.2009 року до договору, за якою ціна 1 кв. м. деревоволокнистих плит склала 0,43 Євро; рахунок-фактура №1 від 09.12.2009 року, інвойс (рахунок) № 1 від 02.12.2009 року, платіжне доручення в іноземній валюті №11 від 07.12.2009р. про сплату загальної вартості товару, калькуляції виробника б/н від 01.11.2009р. Крім того, з метою визначення ринкової вартості товару при ввезенні на митну територію України позивач звертався до оцінювача субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, за звітом якого станом на 12.02.2009 року ринкова ціна 1 кв. м. товару, що ввозився позивачем, складає 17,62 рос. рублів без вартості ПДВ (без ПДВ). Позивач вказує, що подані документи були достатніми для підтвердження заявленої ним митної вартості та відповідач незаконно відмовив у митному оформленні вантажно-митних декларацій № 700030015/2009/002478 та №700030015/2009/002477 від 25.12.2009 року.

25.12.2009 року рішенням митного органу № 700030015/2009/002478 було визначено митну вартість товару, що ввозиться, на рівні 31879,43 Євро або 365639,43 грн., де вартість за одиницю товару складає 0,5904 Євро.

25.12.2009 року рішенням митного органу № 700030015/2009/002477 було визначено митну вартість товару, що ввозиться, на рівні 15939,72 Євро або 182819,66 грн., де вартість за одиницю товару складає 0,5904 Євро.

На підставі визначеної відповідачем вартості позивачем була заповнені нові вантажно-митні декларації та разом з додатковими документами надані митному органу, у звязку з чим підприємством було зайво сплачено податку на додану вартість на суму 29795, 67 грн.

У позові просить суд суд визнати дії протиправними, визнати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений до бюджету податок на додану вартість у розмірі 29795,67 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. У якості уточнень зазначила, що повернення надмірно сплачених до бюджету податків проводиться саме органами Державного казначейства.

Представник відповідача Східної митниці проти позову заперечував, зазначивши, що Східна митниця діяла на підставі положень ст. ст. 88, 264, 265 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, з приписів яких вбачається, що митний орган має право вимагати, а декларант зобовязаний надати необхідні документи. Відповідач вважає, що достатність наданих документів визначає саме митний орган, а не декларант вантажу.

Крім того, представник відповідача вказав на те, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, в тому числі, що міститься в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області позов не визнав, зазначив, що контроль за стягненням митних платежів, вказаних позивачем у позові, здійснюється митними органами. Основною умовою повернення коштів, вказаних у позові є обовязкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. Чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. В силу покладених законом повноважень та функцій Головне управління є органом, що здійснює виключно обслуговування державного бюджету, тому ототожнення Головного управління з державним бюджетом є неправомірним. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Державне казначейство України позов не визнав, зазначив, що контроль за стягненням митних платежів, вказаних позивачем у позові, здійснюється митними органами. Основною умовою повернення коштів, вказаних у позові є обовязкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету. Чинним законодавством чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету. В силу покладених законом повноважень та функцій Державне казначейство України є органом, що здійснює виключно обслуговування державного бюджету, тому ототожнення його з державним бюджетом є неправомірним. Просив у задоволенні позову відмовити

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, здійснюють виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи; захист економічних інтересів України; забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; ведення митної статистики; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 12 МК України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці та митниці.

Дочірнє підприємство Фірма “Дебекс Україна”є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 25601597, діє на підставі статуту та є платником податку на додану вартість.

02.11.2009 року між Дочірнім підприємством Фірмою “Дебекс Україна”(Покупець) та Закритим акціонерним товариством “Новоенисейский лесохимический комплекс”Російська Федерація (Продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт № НЕЛХК-ДЕБ/1-09, відповідно до якого Продавець зобовязується поставити, а Покупець прийняти та сплатити деревоволокнисті плити (ДВП), у подальшому “Товар”в номенклатурі та по ціні, вказаним у специфікаціях.

Асортимент, кількість, ціна, строки оплати та поставки кожної конкретної партії товару, а також інші умови поставки товару узгоджуються сторонами у специфікаціях, які є невідємною частиною контракту.

Згідно специфікації № 1 від 02.12.2009 року товар представляє собою - плити деревоволокнисті сухого безперервного способу виробництва, не піддані хімічному обробленню, без облицювання, розміром 2,5*1220*2440 мм, кількість товару - 81000 кв.м., ціна за одиницю товару 0,43 Євро за 1 кв. метр, загальна ціна поставки складає 34830,00 Євро або 399480,84 гривень.

З рахунку-фактури № 1 від 09.12.2009р. та інвойсу № 1 від 02.12.2009р. вбачається, що вартість одного квадратного метру ДВП розміру - 2,5*1220*2440 мм складає 0,43 Євро, а вартість партії (81000 кв.м. товару) складає - 34830,00 Євро.

Зазначена партія товару була переміщена через митний кордон України.

Відповідно до положень ст. 1 Митного кодексу України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 25.12.2009 року фірмою “Дебекс Україна” були надані до Східної митниці ВМД № 700030015/2009/002478 та №700030015/2009/002477, відповідно до якої задекларований товар плити деревоволокнисті сухого безперервного способу виробництва, не піддані хімічному обробленню, без облицювання, розміром 2,5*1220*2440 мм, густиною більше 0,810 г/см3, не марковані, без пакування у кількості 81000 кв. м. Виробником товару визначено ЗАТ “Новоенисейский ЛХК”Росія .

Відповідно до вантажно-митні декларації та відомостей, зазначених на другому аркуші, в якості додаткових документів декларантом додано: зовнішньоекономічний контракт № НЕЛХК-ДЕБ/1-09 від 02.11.2009 року; специфікація № 1, рахунок-фактура № 1, інвойс № 1, платіжне доручення в іноземній валюті про сплату загальної вартості, калькуляція виробника б/н, паспорти якості, сертифікати про походження, накладні на товар.

25.12.2009 року у вказаних деклараціях Східною митницею було зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року для підтвердження заявленої митної вартості декларанту необхідно надати додаткові документи, а саме калькуляції вартості товару виробника, розрахунки вартості товару, експертні висновки про вартість товару.

Як вбачається зі зворотнього боку зазначеної декларації позивач був ознайомлений з необхідністю надання таких додаткових документів та надав наступні документи калькуляції вартості 1 кв.м деревоволокнистих плит Виробника - ЗАТ "Новоєнісейський лісохімічний комплекс" від 01.11.2009р., в яких вказано розрахунок витрат виробника на 1 кв.м з урахуванням всіх затрат в сумі 0,43 Євро, розрахунок ціни на продукцію Виробника - ЗАТ "Новоєнісейський лісохімічний комплекс" вих. №358 від 01.09.2009р., в якому вказана ціна товару відповідного розміру 0,38 Євро.

У подальшому при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем було встановлено, що заявлена митна вартість товару складає 0,43 Євро за 1 кв.м., що значно нижче у порівнянні з цінами на подібні товари згідно цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ). За ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ найнижчий рівень митної вартості аналогічних товарів (плит деревоволокнистих) походженням з Росії на час здійснення митного оформлення товару склав 0,5904 Євро за 1 кв.м., у звязку з чим митна вартість вантажу позивачем була занижена.

25.12.2009р. Східною митницею було прийнято рішення № 700030015/2009/000005/1 про визначення митної вартості товару до ВМД №700030015/2009/002477, згідно якого ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів визначена у валюті в сумі 15939,72 Євро (або 133160,28 гривень) за партію (27000 кв. м.) та ціна за одиницю (1 кв. м. товару) - 0,5904 Євро замість заявлених 0,43 Євро за 1 кв. м. товару.

25.12.2009р. Східною митницею було прийнято рішення № 700030015/2009/000006/1 про визначення митної вартості товару до ВМД №700030015/2009/002478, згідно якого ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів визначена у валюті в сумі 31879,43 Євро (або 266320,56 гривень) за партію (54000 кв. м.) та ціна за одиницю (1 кв. м. товару) - 0,5904 Євро замість заявлених 0,43 Євро за 1 кв. м. товару

Визначення митної вартості відповідачем було здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати другий, третій, четвертий та пятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація Державної митної служби України.

25.12.2009 року позивачу Східною митницею були надані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700030015/9/000017 та № 700030015/9/000016.

Згідно вказаної картки товар не підлягає митному оформленню через митний кордон України з причин неподання у повному обсязі додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України відповідачем визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею.

25.12.2009 року фірма “Дебекс Україна” подала відповідачу нові ВМД, за якими митна вартість товару була визначена з коригуванням митного органу (рішення № № 700030015/2009/000005/1, 700030015/2009/000006/1 про вартість товару). У звязку з цим доплата з податку на додану вартість згідно наданих позивачем платіжних доручень склала 29795,67 грн.

Вказані вище обставини сторонами не оспорюються.

У даному випадку позивач не згоден з тим, що митний орган безпідставно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, у звязку з чим була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, та підприємством зайво сплачено податку на додану вартість на суму 29795,67 грн.

Суд вважає, що Східна митниця при визначенні митної вартості товару в даних правовідносинах діяла на підставі закону, в межах компетенції та у спосіб, передбачений законом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 262 Митного Кодексу України встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товару.

Статтею 265 Митного Кодексу України передбачено, що право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей до компетенції митного органу відноситься самостійне визначення митної вартості товару на підставі наявних у митного органу відомостей, в тому числі цінової інформації.

Згідно ст. 261 Митного Кодексу України відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що до виключної компетенції митних органів віднесено вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках.

Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VІІ Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст. 11 Митного Кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, суд вважає, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики. Питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь-якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Перевіряючи законність дій відповідача при визначенні митної вартості товару, результатом яких є рішення 700030015/2009/000005/1, 700030015/2009/000006/1 від 25.12.2009 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Судом встановлено, що необхідність надання додаткових документів позивачем була обумовлена тим, що митна вартість раніше оформленого вантажу за аналогічними умовами поставки була значно вищою.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару, у звязку з чим і були витребувані додаткові документи.

Так, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем було встановлено, що:

-платіжне доручення в іноземній валюти № 11 від 07.12.2009 року не містить печатки підприємства та підписів директора та головного бухгалтера у порушення п.8 Наказу та п. 12 зазначеного Порядку;

-у звіті оцінювача ОСОБА_5 не міститься порівнянь та інформації щодо вартості на подібний товар, а саму оцінку виконано станом на лютий 2009 року, в той час, як поставка товару та його митне оформлення мало місце у грудні 2009 року;

-калькуляційний розрахунок вартості виробника товару не засвідчений підписом генерального директора, що є порушенням вимог п.8 Наказу п. 12 вказаного Порядку;

-прайс-листи, подані позивачем, не містять умов поставки товару, адресування документа та не підписані головним бухгалтером у порушення вимог п.8 Наказу п. 12. Порядку.

Судом також встановлено, що позивач на підтвердження заявленої митної вартості товару на вимогу митного органу подав не всі додаткові документи, у звязку з чим відповідач був позбавлений можливості перевірити правильність обчислення декларантом митної вартості.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ № 339 від 09.04.2008 року, визначено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Відповідачем було зясовано, що згідно з ціновою інформацією ЄАІС Державної митної служби України станом на день здійснення митного оформлення найнижчий рівень митної вартості подібного (аналогічного) товару - плити деревоволокнисті, густиною більше 0,810 г/см3, ввезені з Російської Федерації, склав 0,5904 Євро за кв.м., замість заявленої декларантом 0,43 Євро за 1 кв.м., у звязку з чим митна вартість вантажу була позивачем занижена.

Таким чином, суд вважає, що у звязку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, враховуючи ту обставину, що позивачем не надані всі додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема, цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення відповідачем митної вартості.

При цьому суд зазначає, що перший метод визначення митної вартості, передбачений ст. 267 Митного Кодексу України, може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим методом, Східною митницею відповідно до вимог ст. 273 Митного Кодексу України вказано на неможливість застосування попередніх методів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд вважає, що Східною митницею доведена правомірність своїх дій щодо визначення митної вартості товару за шостим методом та обґрунтованість прийняття нею картки відмови у митному оформленні товару.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми з податку на додану вартість в розмірі 29795, 67 грн. суд зазначає, що, оскільки в судовому засіданні встановлена правомірність дій Східної митниці та обґрунтованість прийнятих нею карток відмови, вимоги фірми “Дебекс Україна”в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства фірми “Дебекс Україна” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне казначейство України про визнання дій по визначенню митної вартості товару, наданого до оформлення за ВМД № 700030015/2009/002478 від 25.12.2009 року та №700030015/2009/002477 від 25.12.2009 року протиправними, визнання карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України №700030015/9/000016 від 25.12.2009року, №700030015/9/000017 від 25.12.2009року та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 29795,67 грн. відмовити

У судовому засіданні 18.05.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови у присутності представників сторін та третьої особи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мозговая Н. А.