Рішення № 97530501, 08.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року м. Київ № 640/5338/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019 №0089364204, №0089424204, № 0089414204, №0089384204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно оскільки, відповідач необґрунтовано нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо.

Так, позивач зазначає, що до загального місячного (річного) доходу позивача за 2017 рік не включається сума, прощена (анульована) АТ «Укрсиббанк» по споживчому кредиту у порядку, передбаченому Законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами і іноземній валюті, що отримані на придбання житла (іпотечні кредити).

У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позов не подав.

Згідно частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 25.10.2019 №333/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, перевіркою встановлені порушення:

- п. 179.1 ст. 179 розділу ІV Кодексу з урахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу - податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві не подано;

- пп. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Кодексу , не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 з урахуванням вимог пп. «д» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не задекларовано річний оподатковуваний дохід за 2017 рік у сумі 1599648,65 грн., не перераховано до бюджету податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 287936,76 грн.;

- пп.1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податкове зобов`язання з військового збору за 2017 рік у сумі 23994,73 грн.

На підставі акта від 25.10.2019 №333/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2019:

- №0089364204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 359920,95 грн., з яких 287936,76 грн. - грошове зобов`язання, 71984,19 грн. - фінансові санкції;

- №0089424204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 29993,41 грн., з яких 23994,73 грн. - сума грошового зобов`язання та 5998,68 грн. - штрафні санкції;

- №0089424204, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.;

- №0089384204, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПК України об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

В силу абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Проте, відповідно до пункту 165.1.59 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України (норма набула чинності з 1 січня 2016 року) сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити) відноситься до доходу, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту від 26.09.2007 №11223985000, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, Доллар США, в сумі 130857,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 660827,85 грн. за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит, в порядку та на умовах, зазначених в договорі.

Згідно умовами договору, цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається позивальнику на його особисті потреби, а саме: придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, кредитні кошти позивачем були отримані як іпотечний кредит для придбання єдиного житла, проте, вказані обставини податковим органом не враховані і взагалі не досліджувались.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. І ст.598 ПК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 - VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року внесено ряд змін.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу)) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Проте, відповідачем на час розгляду справи не було надано жодних прийнятних та переконливих доказів які б підтверджували суму додаткового блага.

Зокрема, в акті перевірки останній посилається на лист АТ «УкрСиббанк» від 12.03.2019 №14-2.02/19139 про надання інформації та документальних підтверджень щодо прощеного боргу позичальнику ОСОБА_1 , проте. Вказаний лист з відповідною інформацією та документальним підтвердженням, що слугували підставою для висновків контролюючого органу, до суду відповідачем не наданий.

Відповідно до Закон України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09.04.2015 №321- VIII, який набрав чинності з 07.05.2015, пунктом 3 якого підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, відповідно до підрозділу 1 якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

При цьому, до додаткового блага не належить сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Отже, при анулюванні (прощенні) суми основного боргу, що виникла після 01.01.2014 і не була погашена після цією дати, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є додаткове благо платника податку, до якого належить сума основного боргу платника податку за фінансовим кредитом в іноземній валюті (сума боргу за тілом кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, яка прощена за самостійним рішенням кредитора.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника у встановленому законом порядку про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року за № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума відсотків, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Згідно постанови Верховного Суду України від 17.09.2014, ухваленого у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягення заборгованості за кредитним договором, яке в силу ч. І ст.360-7 ЦПК України є обов`язковим для усіх суб`єктів владних повноважень та для всіх судів України, за договором про надання банківських послуг перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Натомість, як вбачається з акта перевірки, перевіряючими не вказано та не витребувано наступної інформації:

- коли у позивача виникла кредитна заборгованість перед ПАТ "УкрСиббанк», списана останнім, копію рішення про списання простроченої заборгованості позивачу, з наданням повної розшифровки суми, у тому числі із зазначенням сум складових, з яких складається прощений борг (тіло кредиту, проценти за користуванням тілом кредиту, пеня, штраф, тощо);

- суть кредитних взаємовідносин банку з позивачем щодо отримання ним іпотечного кредиту на придбання єдиного житла;

- чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, із неї яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;

- яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, із неї яка сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;

- еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом Національного банку України, із неї: еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014, на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014;

- різницю між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.

За таких обставин у відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірних рішень.

В той же час, відповідач як суб`єкт владних повноважень відзив на даний адміністративний позов не надав. Більше того, суду також не повідомлено про причини неподання відзиву, не заявлялось клопотання про продовження процесуального строку на його подання.

Згідно частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Також, суд враховує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Оцінюючи вищевикладені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.11.2019 №0089364204, №0089424204, № 0089414204, №0089384204.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 3905,94 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ять гривень 94 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян