Ухвала суду № 97528380, 07.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 червня 2021 року Чернігів Справа № 620/1887/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про прийняття звіту щодо виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/1887/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005) щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005) провести з 25.04.2019 перерахунок та виплатити пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначене рішення суду набрало законної сили 04 жовтня 2019 року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено, встановлено ГУ ПФ України в Чернігівській області строк подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі № 620/1887/19 терміном один місяць з дня набрання ухвалою законної сили. Вказана ухвала була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Чернігівській області задоволено частково, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 змінено в мотивувальній частині, в іншій частині ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.05.2020 залишено без змін.

30.06.2020 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов звіт про виконання судового рішення та 06.10.2020 надійшли доповнення до звіту про виконання рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 прийнято звіт ГУ ПФ України в Чернігівській області про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі № 620/1887/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83А, код ЄДРПОУ 21390940) новий строк подання до Чернігівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року в місячний строк з дня отримання даної постанови.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області 21.05.2021 надало до суду звіт про виконання рішення суду від 04.09.2019 у справі № 620/1887/19.

Розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, суд приходить до наступного висновку.

Так, стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується зі змістом статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, особа, якій належить виконати рішення суду, що набрало законної сили, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання у чіткій відповідності до висновків суду, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, завершальним етапом у передбаченій ст. 382 КАС України процедурі судового контролю за виконання судового рішення є надання судом оцінки поданому відповідачем звіту про виконання рішення суду.

Як випливає із норм ч. 2 ст. 382 КАС України, за наслідком розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд може дійти висновку про виконання або невиконання (неповне виконання) судового рішення. При цьому, в залежності від стану виконання рішення, суд може: 1) встановити новий строк подання звіту; 2) накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у передбаченому розмірі або 3) прийняти звіт і вважати рішення виконаним у належний спосіб, що виключає підстави для прийняття одного із двох зазначених вище рішень.

Фактичне виконання судового рішення можливе виключно у випадку повного його виконання.

Оцінюючи повноту виконання рішення від 04.09.2019, суд першочергово враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Приписами п. 9-1 Постанови № 1210 передбачено обчислення розміру пенсії за відповідною формулою, а не в розмірі п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як це передбачено ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, яка не містить будь-яких відсилочних норм, прямо передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за бажанням пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, під час вирішення справи суд дійшов висновку, що застосуванню в даному випадку, підлягають саме норми частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ.

Крім того, у звіті про виконання судового рішення відповідач зазначав, що сума доплати за період з 25.05.2019 по 30.06.2019 – 13670,99 грн, включена у реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, відповідно до п.1 якого, він визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з п. 3-5 наведеного Порядку боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.

Отже, виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2019, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Отже, станом на момент надання відповідачем звіту про виконання судового рішення , виконання якого здійснюється за окремою бюджетною програмою, норми, які регулювали ведення обліку рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, втратили свою чинність.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Разом з тим, відсутність бюджетного фінансування або законодавчо визначено механізму виконання судового рішення в частині виплати перерахованої пенсії не може бути підставою для не виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки не може позбавляти особу права на отримання належного соціального захисту та є невиправданим втручанням у права, передбачені ст. 1 Першого протоколу.

Таким чином, розглянувши поданий звіт про виконання рішення суду та доповнення до нього, відсутні підстави вважати, що відповідачем були вчинені всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 в частині виплати позивачу перерахованої пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У звіті ГУ ПФУ у Чернігівській області відсутні дані про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019, адже відповідачем не надано обґрунтованих доказів щодо його виконання.

Зміст звіту про виконання судового рішення не узгоджується із висновками рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 та суперечить змісту його резолютивної частини, а тому не може вважатись виконанням рішення суду.

З огляду на це, суд вважає, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, наявні підстави для вжиття судом додаткових заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 КАС України, а саме надання відповідачу нового строку подання звіту.

Керуючись ст. 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області таким, що не підтверджує виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у адміністративній справі № 620/1887/19.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у адміністративній справі № 620/1887/19.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) подати до суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 у адміністративній справі № 620/1887/19 протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали.

Попередити суб`єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про те, що в разі неподання звіту, суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Суддя О.В. Заяць