Рішення № 97528253, 09.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 р. м. Чернівці cправа № 600/1772/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій?-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ) щодо відмови, яка оформлена листом від 16.12.2020 р. №2427-2280/С-17/8-2400/20, у виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з 01.10.2020 р. виходячи із розміру 90 % від суми грошового забезпечення;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 різницю суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією в період 01.10.2020 р. по 31.03.2021 р. в сумі 300000,00 грн;

- встановити судовий контроль за виконання судового рішення в даній справі.

В обґрунтування позову позивач вказав, що є пенсіонером органів прокуратури, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з жовтня 2001 р. отримує пенсію за вислугою років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% від заробітної плати. 05.11.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2020 на підставі довідки Чернівецької обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-480вих-20. Відповідачем здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2020 із застосуванням ст.86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з 60% місячної (чинної) заробітної плати, а виплата обмежена десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, в результаті чого пенсія позивача суттєво зменшилася. Не погодившись з таким перерахунком позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку та виплати його пенсії в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати, зазначеної у довідці від 19.10.2020 р., без застосування обмежень. Проте, листом від 16.12.2020 р. ГУ ПФУ залишило вказану заяву без задоволення. Позивач вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення йому пенсії та звужують його права. Стверджує, що його право на перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром є незаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

19.04.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.05.2021 р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач з 2001 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугою років, призначену згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991. Зазначив, що Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ, крім, зокрема, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 вказане положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України установив, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 зі змінами підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014. При цьому, діють норми вказаної статті (абз.6 ч.15 ст.86) щодо обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (17120 грн).

Повідомив, що 05.11.2020 р. позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Чернівецької обласної прокуратури від 19.10.2020 р. №21-480 вих-20. Після проведеного перерахунку за вказаною довідкою, розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2020 р. становив 17120 грн., бо відповідний перерахунок проведено із 60 % сум місячної заробітної плати, як визначено ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", та застосовано обмеження щодо її виплати, а з 01.12.2020 р. у зв`язку із підвищенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - 17690 грн. Вважає, що підстав для задоволення позову немає. З урахуванням наведеного відповідач просив в позові відмовити.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ, призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Статтею 50-1 Закону України було встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців

Позивачу на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово перераховувалась пенсія у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

У подальшому ст.50-1 №1789-ХІІ, а також ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року були змінені та зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

КМУ з часу внесення змін в Закони не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення закону, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України вирішив, що ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" підлягає застосуванню в первинній редакції, відповідно до якої працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

19.10.2020 року позивачу надано довідку №21-480вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 року, що враховується для перерахунку пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р)/2020.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії на підставі отриманої довідки.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії позивачу з розрахунку 60% заробітку та застосував обмеження. Розмір пенсії склав з 01.10 2020 року - 17120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17690,00 грн.

Позивач не погодився з рішенням відповідача за звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (ст.92 Конституції України).

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

На час призначення позивачу пенсії за вислугу років, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон № 1789).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення статті 50-1 Закону №1789 передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

В подальшому до статті 50-1 Закону № 1789 вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Зокрема, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, частину першу статті 50-1 Закону № 1789 замінено двома частинами, друга з яких встановлювала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

На підставі Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, який набрав чинності 01 квітня 2014 року, у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "80" замінено цифрами "70".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) та втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Стаття 86 Закону №1697 встановлює умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, частина друга статті 86 Закону № 1697, станом на момент набрання ним чинності, передбачала, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, з 01 січня 2015 року набрали чинності норми Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), якими у частині другій статті 50-1 Закону № 1789 цифри "70" замінено цифрами "60", а з 25 квітня 2015 року - норми Закону № 76, якими у частині другій статті 86 Закону № 1697 цифри "70" замінено цифрами "60".

Суд повторює, що у цій справі предметом спірних правовідносин є наявність підстав у територіального органу Пенсійного фонду України для застосування при здійсненні перерахунку пенсії позивача, зокрема, положень законодавства України в сфері пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які не були прийнятими та/або чинними на момент призначення пенсії позивача, та стосуються обмежень відсоткового розміру призначеної йому у 2001 р. пенсії.

Системний аналіз наведених вище норм права дозволяє дійти висновку про те, що відсотковий розмір пенсії за вислугу років працівників прокуратури при її призначенні до 15 липня 2015 року визначався положеннями частини другої статті 50-1 Закону № 1789 (максимальний розмір - 90%), а з 15 липня 2015 року - положеннями частини другої статті 86 Закону № 1697. В свою чергу, розмір складових пенсії працівників прокуратури визначався з заробітної плати, яку отримували такі працівники.

Тобто, з наведених норм слідує, що складові пенсії працівників прокуратури, як і їх розміри, не є сталими і регулюються нормативно-правовими актами, які встановлюють розмір заробітної плати відповідної категорії громадян.

Разом з тим, відсоткове значення розміру вже призначеної пенсії, встановлене до 15 липня 2015 року Законом № 1789, а з 15 липня 2015 року - Законом № 1697, є сталим, позаяк визначається на день призначення пенсії працівнику прокуратури.

Судом встановлено, що позивачу пенсія була призначена у жовтні 2001 року, та відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789 (в редакції, чинній на час призначення) її розмір був визначений на рівні 90 % його місячної заробітної плати, що не заперечується учасниками справи.

У подальшому стаття 50-1 Закону № 1789 неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому значенні до розміру місячної (чинної) заробітної плати, а з 15 липня 2015 року фактично замінена нормою іншого закону - статтею 86 Закону № 1697.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин чинна редакція статті 86 Закону № 1697 передбачала, що максимальний розмір пенсії працівників прокуратури, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Разом з тим, на переконання суду, застосування відповідачем нового відсоткового розміру (60%) до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Враховуючи те, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697, яка на момент виникнення спірних правовідносин визначає порядок проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури, не містить положень щодо зменшення відсоткового значення розміру вже призначеної пенсії при здійсненні її перерахунку, то застосування частини другої статті 86 цього Закону, якою встановлені умови призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, застосування відповідачем до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення відсоткового розміру пенсії позивача на рівні 60%, замість первісно встановлених 90 % є протиправним, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, тоді як позивачу пенсія призначена у розмірі 90% за нормами ст. 50-1 Закону №1789.

З огляду на встановлене, належним способом захисту порушених прав позивача в цій частині є визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% відповідних сум місячної заробітної плати при здійсненні з 01.10.2020 перерахунку його пенсії, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII.

Стосовно того чи підлягає пенсія позивача перерахунку без обмеження її граничного розміру, то суд виходить з такого.

На час призначення позивачу пенсії, частина дванадцята статті 50-1 Закону № 1789 встановлювала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789).

Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону №1789, норми яких не містили жодних застережень щодо обмеження максимального розміру пенсії певною величиною, в тому числі десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом №3668, який набрав чинності з 01.10.2011 року, частину 15 статті 50-1 Закону №1789 викладено в новій редакції, згідно з другим реченням якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Як зазначалося судом раніше, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697.

Відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому, суд зауважує, що абзац 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697 доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911), який набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

При цьому, згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 911, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, запроваджені Законом № 911 обмеження щодо виплати максимального розміру пенсії у зв`язку із викладенням частини 15 статті 86 Закону 1697 в новій редакції, застосовуються до тих пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що запроваджені Законом № 3668 та Законом №911 обмеження щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовуються до пенсій, які призначені до набрання чинності вказаними Законами.

Наведене дає суду підстави для висновку, що оскільки пенсія позивачу призначена у жовтні 2001 року відповідно до статті 50-1 Закону № 1789, тобто до прийняття Законів №3668 та №911, то застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії, на підставі статті 86 Закону №1697 при здійсненні з 01.10.2020 перерахунку пенсії позивачу, є протиправним.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд неодноразово наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Так, згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом вже призначеної пенсії, при визначенні її розміру не може поширюватись законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обмеження максимальним розміром пенсійної виплати позивача із посиланням на норми Закону, які прийняті після призначення йому пенсії і які суттєво погіршують його становище в порівнянні із попереднім, зокрема зменшують розмір отримуваної ним пенсії після проведеного перерахунку з 01.10.2020 до 17690 грн., є неприпустимими, а відтак дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при її перерахунку позивачу суперечать конституційним гарантіям його прав, суті взятих Державою на себе зобов`язань та вимогам чинного законодавства, а отже є протиправними.

За наведених обставин в їх сукупності, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивача відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% відповідних сум місячної заробітної плати та щодо обмеження максимальним розміром пенсії - десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при проведенні перерахунку з 01.10.2020 р. раніше призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789 пенсії, є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, то відповідно наявні підстави для задоволення і похідних позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з 01.10.2020 р. виходячи із розміру 90 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки Чернівецької обласної прокуратури від 19.10.2020 р. №21-480вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на користь позивача грошові кошти, як різницю між нарахованою та фактично отриманою пенсією за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 р., суд зазначає, що така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки перерахунок такої пенсії ще не здійснювався і відповідачем не визначалась сума, яка підлягає для перерахунку.

Стосовно позовної вимоги, щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне встановити для суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області місячний строк з дати набрання законної сили рішенням суду в справі №600/1772/21-а.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, відповідно до квитанції № 0.0.2089145232.1 від 15.04.2021 р. (а.с. 1).

Таким чином з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 605,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови, яка оформлена листом від 16.12.2020 р. №2427-2280/С-17/8-2400/20, у виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з 01.10.2020 р. виходячи із розміру 90 % від суми грошового забезпечення на підставі довідки Чернівецької обласної прокуратури від 19.10.2020 р. №21-480вих-20, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Встановити для суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області місячний строк з дати набрання законної сили рішенням суду в справі №600/1772/21-а.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 605,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, буд. 3, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя І.В. Маренич