Рішення № 97527490, 08.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1258/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1604 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини А1604 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та зобов`язати військову частину А1604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

- визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2020 року (проведеного в порушення порядку розгляду заяви (клопотання) суб`єкта такого звернення, передбаченого приписами ст.ст. 15, 19 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР «Про звернення громадян») в частині заниження суми нарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року в проведених розрахунках (згідно довідки-розрахунку від 04.12.2020 року за вихідним №989 військової частини А1604 «нарахованої індексації грошового забезпечення на ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (останній базовий місяць - квітень 2015 року) з урахуванням фіксованої суми індексації у розмірі 64,40 грн.» та невиплати ОСОБА_1 належної суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (такими, що суперечить нормам ст.ст. 17, 40, 43 Конституції України в розумінні приписів ст.ст. 15, 19 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР «Про звернення громадян» і ст. 116 КЗпП України), та зобов`язати військову частину А1604 провести перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року) та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

- визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно заниження в розрахунках (згідно довідки-розрахунку від 04.12.2020 року за вихідним №989 військової частини А1604 «нарахованої індексації грошового забезпечення на ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (останній базовий місяць - квітень 2015 року) з урахуванням фіксованої суми індексації у розмірі 64,40 грн.)» суми нарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та зобов`язати військову частину А1604 провести перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року).

- визнати протиправними дії військової частини А1604 стосовно неналежного розгляду заяви (повторного звернення) ОСОБА_1 від 24.12.2020 року (тобто, проведеного в порушення порядку розгляду заяви (клопотання) суб`єкта такого звернення, передбаченого приписами ст.ст. 15, 19 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР «Про звернення громадян») в частині ненадання ОСОБА_1 довідки-розрахунку індексації' грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року) та зобов`язати військову частину А1604 підготувати та надати ОСОБА_1 довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року).

- визнати протиправними дії військової частини А1604 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року) та зобов`язати військову частину А1604 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (із застосуванням для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як базовий місяць січень 2008 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно наказу командира Військової частини А1604 (по стройовій частині ) від 16.10.2020 №226, підполковника ОСОБА_1 , керівника польотами групи управління польотами, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.09.2020 за №351 з військової служби у запас, відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 17.10.2020 зі всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату м. Херсон. Під час звільнення з військової служби відповідачем не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. З метою отримання належних виплат, 18.11.2020 р. звернувся із заявою до Військової частини А1604, проте відповідач протиправно листом від 04.12.2020 р. № 2078 відмовив в її задоволенні. Вказує на порушення відповідачем ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернень від 18.11.2020 та 24.12.2020 (повторне звернення). Крім того вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації, оскільки в силу приписів діючого законодавства грошове забезпечення підлягає індексації, при цьому базовим місяцем для нарахування індексації є січень 2008 року.

Ухвалою від 02.04.2021 р. у справі відкрито спрощене провадження, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

27.04.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві. Зокрема, щодо вимог позивача про визнання протиправними дій ВЧ А1604 стосовно неналежного розгляду заяв від 18.11.2020 та 24.12.2020 зазначає, що неналежний розгляд зазначених звернень позивач пов`язує виключно з ненаданням йому довідки – розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із зазначенням базового місяця січень 2008 року. Відповідач звертає увагу на те, що обов`язок надання такої довідки у ВЧ А1604 виник би у тому разі, якщо б відповідач за результатами розгляду звернення позивача прийшов би до висновку про обґрунтованість його заяв. Однак відповідач у листі від 04.12.2020 за №2078 вказав, на відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період є окремими позовними вимогами, заявленими позивачем у даній справі. Також зазначає, що заяви позивача від 18.11.2020 та 24.12.2020 розглянуто відповідачем у встановлені Законом №393/96-ВР строки та надано відповідь по всіх зазначених питаннях. Щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, зазначає, що проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі. Розрахунком фонду грошового забезпечення Військової частини А1604 на рік, Розрахунком фонду грошового забезпечення Військової частини А1604 на 2016 рік, що затверджені розпорядником коштів вищого рівня, не передбачено асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення. Відтак, у відповідача були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації. Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№ 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 р., № 248/3/9/1/940 від 16.08.2017 р., № 248/1485 від 26.03.2018 р., № 248/7/9/1/1661 від 19.12.2017 р.), якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз`яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Стосовно базового місяця (січень 2008 року) зазначає, що починаючи з 01.12.2015 р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі. Тому доводи позивача про необхідність застосування січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. є безпідставними, так як позивач бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по грудень 2015 року норму пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015 р. Окрім цього, визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України.

29.03.2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача та вважає їх необґрунтованими. Також зазначив, що згідно змісту відзиву відповідач визнає, що в період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення. Невиплата індексації є протиправним обмеженням конституційних прав ОСОБА_1 та порушенням вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Не нарахування індексації грошового забезпечення за спірний період із встановленням базового місяця січень 2008 року порушує гарантії щодо грошового забезпечення військовослужбовця. Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 є січень 2008 року, в якому постановою № 1294 встановлено підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не інший базовий місяць. Тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Положеннями ст.258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 21.08.2003 року по 17.10.2020 р. проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А1604.

У період з 2014 року по 2020 рік , позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, про що свідчить довідка від 19.05.2015 р. № 2852 та службова характеристика.

Також позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 18.06.2015 р.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.09.2020 р. № 351 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за пп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира Військової частини А1604 від 16.10.2020 р. № 226 підполковника ОСОБА_1 виключено з 18.10.2020 р. зі списків особового складу військової частини, всіх видів та направлено для зарахування на військовий облік до Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату м. Херсон.

18.11.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.;

- видати довідку – розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- видати повну довідку стосовно проведеного військовою частиною А1604 розрахунку під час звільнення з військової служби із обов`язковим зазначенням розміру всіх сум і їх складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо);

- окремо видати довідку – розрахунок виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно – правові акти;

- видати копії карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ), що перебував на фінансовому забезпеченні ВЧ А1604 (код ЄДРПОУ 08501380) за період з січня 2008 року по жовтень 2020 року;

- видати повну довідку про розміри грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.10.2020.

Листом від 04.12.2020 р. за вих. № 2078, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 наступну інформацію:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1120,00 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 130,00 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 500,00 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату.

24.12.2020 р. позивач повторно звернувся до Військової частини А1604 із заявою, в якій просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за період за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати нову довідку – розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 ( обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку - розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.10.2020.

Листом від 28.01.2021 р. за вих. № 182 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 наступну інформацію:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1120,00 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 130,00 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 500,00 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням бази 2008 року зазначено, що відповідно до п.10-2 Порядку №1078 ( у редакції, яка діє з 01.12.2015):

- до 01.12.2015 за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі та організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; у іншому випадку – місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим;

- після 01.12.2015, для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник – тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць для обрахування індексації після підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Також позивачу роз`яснено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, у тому числі, від обставин проходження служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань тощо). Отже виконати пункти 3 та 4 заяви з визначенням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не є обґрунтованим, оскільки заявник бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по листопад 2015 року норму п.5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Посилання на лист Міністерства соціальної політики України не є нормативно – правовим актом, носить інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., неналежному розгляді його звернень, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій стосовно неналежного розгляду звернень від 18.11.2020 р. (порушення порядку розгляду заяви в частині заниження суми нарахованої індексації грошового забезпечення) та від 24.12.2020 р. (ненадання довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року) та зобов`язання відповідача надати довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (із застосуванням базового місяця січень 2008 року), суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно ч.1 ст.5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Статтею 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

За приписами ст.15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 19. Обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

Відповідно до ст.19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.

Згідно ст.20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань. При цьому загальний строк розгляду звернень становить один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Зі змісту позовної заяви слідує, що неналежний розгляд заяви від 18.11.2020 р. позивач пов`язує з нарахуванням відповідачем індексації грошового забезпечення за базовим місяцем квітень 2015 року, а не січень 2008 року, а заяви від 24.12.2020 р. - ненаданням довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Судом встановлено, що у поданій відповідачу заяві від 18.11.2020 р. ОСОБА_1 просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.;

- видати довідку – розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018;

- видати повну довідку стосовно проведеного військовою частиною А1604 розрахунку під час звільнення з військової служби із обов`язковим зазначенням розміру всіх сум і їх складових, а також письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо);

- окремо видати довідку – розрахунок виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні з письмовим роз`ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно – правові акти;

- видати копії карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ), що перебував на фінансовому забезпеченні ВЧ А1604 (код ЄДРПОУ 08501380) за період з січня 2008 року по жовтень 2020 року;

- видати повну довідку про розміри грошового забезпечення із врахуванням всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.10.2020.

Згідно відповіді, оформленої листом від 04.12.2020 р. за вих. № 2078, відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви, зазначивши зокрема:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1120,00 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 130,00 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 500,00 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату.

Таким чином, відповідачем надано відповідь на всі питання, які ставилися у звернені позивача. Крім цього, до відповіді було долучено копію витягу з роздавальних відомостей від 28.01.2016 №3 та від 22.02.2016 №14 за 2016 на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини – пп В4067, довідку – розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, довідку – розрахунок щодо проведеного розрахунку з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, копії карток особового рахунку на 13 аркушах, довідку про розміри грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 17.10.2020.

Також, Військова частина А1604 зазначила про відсутність підстав для виплати індексації грошового забезпечення позивача за вказаний ним період. При цьому, позивачу роз`яснено його право звернутися до суду у разі незгоди з прийнятим рішенням.

Тобто, відповідач на виконання вимог ст.19 Закону № 393/96-ВР за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.11.2020 року прийняв рішення, яке довів до відома суб`єкта звернення. Незгода позивача з самим рішенням по суті, не може свідчити про порушення відповідачем порядку розгляду такого звернення, передбаченого Законом України “Про звернення громадян”.

Стосовно розгляду відповідачем заяви від 24.12.2020 р. судом встановлено, що ОСОБА_1 просив:

- нарахувати та виплатити частину не виплаченого грошового забезпечення за період за січень 2016 року (а саме: посадовий оклад за січень 2016 року, оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років) відповідно до тієї посади, яку займав станом на січень 2016 року;

- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ) за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати нову довідку – розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 ( обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, здійснювати з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, тобто, як базовий місяць застосовувати січень 2008 року);

- видати довідку - розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 17.10.2020.

Дане звернення ОСОБА_1 розглянуто відповідачем та 28.01.2021 р. за вих. № 182 надано відповідь наступного змісту:

- щодо нарахування та виплати посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за січень 2016 року: посадовий оклад за січень 2016 року у розмірі 1120,00 грн., оклад за військовим званням за січень 2016 року у розмірі 130,00 грн., надбавка за вислугу років за січень 2016 року у розмірі 500,00 грн. фактично виплачені в лютому 2016 року разом з іншими видами грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для їх нарахування та виплати;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року: з січня 2016 року індексація не нараховувалася і не виплачувалася у зв`язку з відсутністю фінансування на її виплату;

- щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням бази 2008 року зазначено, що відповідно до п.10-2 Порядку №1078 ( у редакції, яка діє з 01.12.2015):

- до 01.12.2015 за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі та організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; у іншому випадку – місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим;

- після 01.12.2015, для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник – тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць для обрахування індексації після підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Також позивачу роз`яснено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, у тому числі, від обставин проходження служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань тощо). Отже виконати пункти 3 та 4 заяви з визначенням січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 не є обґрунтованим, оскільки заявник бажає застосувати до правовідносин за період з січня 2008 року по листопад 2015 року норму п.5 Порядку №1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015. Посилання на лист Міністерства соціальної політики України не є нормативно – правовим актом, носить інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер.

Неналежний розгляд цього звернення позивач пов`язує виключно з ненаданням йому довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із зазначенням базового місяця січень 2008 року.

У той же час суд зауважує, що обов`язок надання такої довідки у Військової частини А1604 виник би у тому разі, якщо б відповідач за результатами розгляду звернення позивача прийшов до висновку про обґрунтованість його заяви.

Однак відповідач у листі від 28.01.2021 р. за вих. № 182 вказав на відсутність підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. Наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період є окремими позовними вимогами, заявленими позивачем в рамках даної справи, яким суд надасть оцінку поза межами дії Закону України "Про звернення громадян".

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки заяви позивача від 18.11.2020 р. та від 24.12.2020 р. розглянуто відповідачем у встановлені Законом № 393/96-ВР строки та надано відповідь по всіх зазначених у них питаннях та.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015. р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.ч.2, 3 ст.9 Закону № 2011-XII).

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри "101" замінено цифрами "103".

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Як встановлено п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п.6 Порядку № 1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених ст.4 Закону № 1282-ХІІ, для проведення індексації, а лише зазначає про те, що у межах виділених Військовій частині А1604 коштів, не було передбачено виплати індексації грошового забезпечення.

При цьому, відповідач жодним чином не спростовує наявності підстав для проведення позивачу у період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. індексації грошового забезпечення та не оспорює визначеного позивачем у позові періоду, протягом якого така індексація мала бути нарахована і виплачена.

Таким чином, фактично єдиною підставою, на якій ґрунтуються заперечення Військової частини А1604, є відсутність протягом спірного періоду бюджетних призначень для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005 р., заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тому суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 р. у справі № 620/1892/19.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими.

В той же час в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а не дії як вказує позивач, оскільки за заявами ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. Військовою частиною А1604 не вчинено жодних дій.

Стосовно доводів позивача про нарахування індексації за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 р. у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 р. у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця січень 2008 року відсутні.

Окрім цього, суд зауважує, що в порядку адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України підлягають захисту порушені права, свободи чи інтереси особи. В даному випадку вимога позивача про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. з урахуванням базового місяця січень 2008 року направлена на майбутнє, оскільки ці правовідносини ще не настали у зв`язку з тим, що Військовою частиною А1604 ще не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за спірний період.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 в цій частині не підлягає задоволенню.

Приписами ч.1 ст.90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок. В даному спорі суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.383 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Рішення у даній справі прийнято 08.06.2021, оскільки суддя Войтович І.І. перебував у відпустці з 24.05.2021 по 07.06.2021 включно.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1604 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка, код ЄДРПОУ 08501380) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

Зобов`язати Військову частину А1604 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с.Чорнобаївка, код ЄДРПОУ 08501380) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 106030000