Рішення № 97527013, 03.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1847/21

03 червня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Семеха В.Т.

представника позивача адвоката Нюні О.І.

представника відповідача Васильчук І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через представника - адвоката Нюню Олександра Ігоровича звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600074/1 від 09.03.2021, винесене Галицькою митницею Держмитслужби.

Позов обґрунтовано тим, що 05 березня 2021 року ФОП ОСОБА_2 в інтересах ФОП ОСОБА_1 для здійснення митною оформлення жатки насівні, бувші у використанні, частково в розібраному стані для зручності транспортування, для комбайнів: JOHN DEERE модель 635F, серійний H00635F721798 -1 шт., 2007 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 630F, серійний номер 1H00630FJB0740282 - 1 шт., 2011 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 930F, серійний номер H00930F/02079 - 1 шт., 2003 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 925F, серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., 1998 року випуску, відсоток зносу 45%. Виробник: JOHN DEERE. Торгова марка: JOHN DEERE. Країна виробництва: США/US, подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA209230.2021.000514. Для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару позивачем додані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а відтак у митного органу були відсутні підстави для відмови в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного.

За таких підстав, вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600074/1 від 09.03.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено у справі судове засідання на 12.05.2021.

22.04.2021, у строк встановлений судом, представником відповідача подано до суду відзив на позов, у якому просить в задоволенні позову відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що декларантом не надано повного пакету документів на підтвердження всіх складових митної вартості товару, визначених частиною другою статті 53 МК України, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, згідно з пунктом 2.2 Договору №382101 від 05.01.2021 ціна та загальна сума вказуються в Доповненні до Договору. Однак, в 70 графі додатково наданого платіжного доручення №25 від 29.01.2021 наявне посилання лише на Договір №382101 від 05.01.2021 та відсутнє посилання на Доповнення №382101 від 05.01.2021 до Договору №382101 від 05.01.2021. Крім того відповідно до Доповнення до Договору №382101 від 05.01.2021 передоплата за товар повинна бути здійснена покупцем до 25.01.2021, проте згідно з поданим платіжний дорученням №25 оплата позивачем здійснена 29.01.2021.

Представник позивача 28.04.2021 подав до суду відповідь на відзив, де вказав, що відповідачем не обґрунтовано правильність і правомірність коригування митної вартості за резервним методом і вважає, що відповідач не довів у оскаржуваному рішенні, що товар за такою митною вартістю дійсно придбаний та ввезений на територію України та відповідно з якої його неправомірно зобов`язали доплачувати кошти за митне оформлення товарів.

В судовому засіданні 12.05.2021 розгляд справи відкладено до 03.06.2021 за клопотанням представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2021 позовні вимоги підтримав, з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2021 позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На виконання зовнішньоекономічного контракту від 05.01.2021 №382101, укладеного між компанією "WMP Alliance Іnс" (США) та ФОП ОСОБА_1 (Україна), доповнення №382101 від 05.01.2021 до контракту від 05.01.2021 №382101, рахунку-фактури (інвойс) від 05.01.2021 №382101, CMR від 01.03.2021, коносаменту №21008271 від 26.01.2021 позивачем на митну територію України ввезено товар: "жатки для комбайнів..."

05 березня 2021 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_3 , було подано до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) типу ІМ40ДЕ №UA209230/2021/000514, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар "жатки насівні, бувші у використанні, частково в розібраному стані для зручності транспортування, для комбайнів: JOHN DEERE модель 635F, серійний H00635F721798 - 1 шт., 2007 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 630F, серійний номер 1H00630FJB0740282 - 1 шт., 2011 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 930F, серійний номер H00930F/02079 - 1 шт., 2003 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 925F, серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., 1998 року випуску, відсоток зносу 45%. Виробник: JOHN DEERE. Торгова марка: JOHN DEERE. Країна виробництва: США/US".

Згідно інформації, що міститься в графі 44 МД , уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) №382101 від 05.01.2021;

- коносамент №21008271 від 26.01.2021;

- автотранспортна накладна - CMR №б/н від 01.03.2021;

- декларація про походження товару №382101 від 05.01.2021;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка №б/н від 02.03.2021;

- висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №В-0107 від 05.03.2021;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) №382101 від 05.01.2021;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №382101 від 05.01.2021;

- договір про надання послуг митного брокера №МП-1/18-02-2020 від 18.02.2020.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" (надалі - АСМО "Інспектор") було згенеровано форми митного контролю: "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". АСМО "Інспектор" посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: "Перелік індикаторів ризику. Індикатор 3.3.4 "Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено".

У зв`язку з цим декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів такого змісту: "Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VІ"

Уповноваженою особою декларанта, на вимогу митниці, було додатково надано наступні документи:

- технічну документацію;

- платіжне доручення від 29.01.2021 №25.

Також, листом від 09.03.2021 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що додаткові документи підтверджуючі митну вартість задекларованого товару надані в повному обсязі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600074/1 від 09.03.2021.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 09.03.2021 №UA209000/2021/600074/1 зазначено "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено, а також, у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: згідно з п. 2.2 Договору №382101 від 05.01.2021 ціна та загальна сума вказані в Доповненні до Договору, проте в 70 графі банківського платіжного документу №25 від 29.01.2021 наявне посилання лише на договір №382101 від 05.01.2021; відповідно до Доповнення до Договору передоплата за товар повинна бути здійснена покупцем до 25.01.2021, однак згідно з поданими документами оплата здійснена 29.01.2021. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, а саме: копія митної декларації країни відправлення, каталог, прайс лист, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. В результаті проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно інтернет джерел (витяги долучено до ЕМД) з урахуванням транспортних витрат на рівні 9813,9625 дол США/шт. Відповідно до п.2. ст.55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду".

У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА209230/2021/00002.

Вважаючи дії митного органу протиправними та не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Положення МК України передбачають можливість визначення митної вартості товарів за резервним методом, у разі неможливості визначення її за основним іншими другорядними методами.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини другої статті 246 МК України, з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року №631, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (далі - Порядок №631).

Згідно з пунктом 4.5.4 Порядку №631, при здійсненні митного оформлення МД, зокрема, виконуються такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР.

Відповідно до пункту 4.9.1 Порядку №631, під час завершення митного оформлення посадовими особами проводиться перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі за допомогою АСАУР.

У разі коли під час виконання відповідно до пункту 5.4 цього розділу за попередньою МД митних формальностей, визначених пунктом 4.5 розділу IV цього Порядку, у тому числі за результатами спрацювання АСАУР, встановлено необхідність надання додаткових документів та/або відомостей про товари, проведення митного огляду товарів, взяття їх проб (зразків), посадова особа ПМО органу доходів і зборів у строк, визначений частиною п`ятою статті 259 Кодексу, за допомогою АСМО надсилає зазначену інформацію Декларанту на відповідну електронну адресу (пункт 5.6 Порядку №631).

З метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій розроблено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 №684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466 (далі - Порядок №684).

Відповідно до абзацу 2 та 6 пункту 3 розділу І Порядку №684: автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів; модуль АСАУР - одна з підсистем АСАУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСАУР під час митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Згідно з розділом VІІІ Порядку №684, з метою прискорення митних формальностей у пунктах пропуску через державний кордон України при здійсненні аналізу та оцінки ризиків перевага надається такому підходу: у пунктах пропуску через митний кордон України переважно здійснюються аналіз та оцінка ризиків на предмет наявності нефіскальних ризиків, а також ризиків недоставки товарів до митниці призначення або їх підміни; у митницях призначення при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюються аналіз та оцінка ризиків на предмет наявності фіскальних та нефіскальних ризиків.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Порядку №684, з метою забезпечення повноти збереження інформації щодо форм та обсягів митного контролю посадова особа митниці (митного поста) ДФС, визначена для здійснення митних формальностей, фіксує за допомогою АСМО або іншого ПІК ДФС у Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР усі митні формальності, виконані під час здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів (окрім митних формальностей, які автоматично фіксуються у графі E/J митної декларації), а також внесення інформації про результати виконання митних формальностей відповідно до пунктів 12, 13 розділу VIІ цього Порядку (далі - зворотна інформація про застосування СУР).

Щодо роботи посадових осіб відповідача розроблено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та затверджені наказом ДФС 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, за змістом розділу 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу ряд документів та застосував основний метод визначення митної вартості за ціною договору на рівні 25305,85 доларів США.

В розумінні норм статті 53 МК України, декларант подав на підтвердження заявленої митної вартості наступні документи: Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 382101 від 05.01.2021, Коносамент (Bill of lading) 21008271 від 26.01.2021, Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 01.03.2021, Декларація про походження товару (Certificate of origin) 382101 від 05.01.2021, Документ, що підтверджує вартість перевезення від 02.03.2021, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією В-0107 від 05.03.2021, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 382101 від 05.01.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 382101 від 05.01.2021, Договір про надання послуг митного брокера МП-01/18-02-20 від 18.02.2020. Додатково в ході консультацій з митним органом, відповідачу надані, на вимогу відповідача: swift платіж від 29.01.2021, інформація щодо товару та технічна документація на 32 аркушах від виробника товарів, що надана продавцем.

В даному переліку документів наявні Рахунок-фактура (інвойс), swift платіж, Коносамент, Автотранспортна накладна, Документ, що підтверджує вартість перевезення, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), які прямо визначені нормами частин другої та третьої статті 53 МК України, кожен з цих документів є самостійним та таким, що підтверджує заявлену митну вартість.

На переконання відповідача в 70 графі додатково наданого платіжного доручення №25 від 29.01.2021 наявне посилання лише на договір №382101 від 05.01.2021 та відсутнє посилання на Доповнення №382101 від 05.01.2021 до Договору №382101 від 05.01.2021, однак як основний контракт так і доповнення до нього складені під №382101 і датовані 05.01.2021, тому вказане призначення платежу абсолютно ідентифікує оплату з даною операцією купівлі-продажу товарів. Додатково це підтверджується й інвойсом №382101 від 05.01.2021.

Щодо посилання відповідача стосовно того, що відповідно до доповнення до договору передоплата за товар повинна бути здійснена покупцем до 25.01.2021, однак згідно з поданими документами оплата здійснена 29.01.2021 суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Контракту №382101 від 05.01.2021, який погоджено між сторонами, передоплата згідно інвойсу - повна або часткова, оплата після поставки товару, тобто між сторонами погоджено здійснення оплати за вибором, крім того 29.01.2021 оплата за товари сплачена, це жодним чином не спростовано відповідачем у оскаржуваному Рішенні.

Суд відзначає, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацію мережі Інтернет не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтованість визначення позивачем митної вартості імпортованого товару жатки насівні, бувші у використанні, частково в розібраному стані для зручності транспортування, для комбайнів: JOHN DEERE модель 635F, серійний H00635F721798 - 1 шт., 2007 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 630F, серійний номер 1H00630FJB0740282 - 1 шт., 2011 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 930F, серійний номер H00930F/02079 - 1 шт., 2003 року випуску, відсоток зносу 45%; JOHN DEERE модель 925F, серійний номер НОМЕР_1 - 1 шт., 1998 року випуску, відсоток зносу 45%. Виробник: JOHN DEERE. Торгова марка: JOHN DEERE. Країна виробництва: США/US.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що декларантом заявлено достовірні відомості щодо митної вартості товару та подано документи, що підтверджують рівень митної вартості товарів, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600074/1 від 09.03.2021, є необґрунтованим, винесеними без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог частини другої статті 2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

При цьому суд враховує роз`яснення, що викладені у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, за нормами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення.

Оскільки суд задовольняє позов, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2270,00 грн, сплаченого згідно платіжного доручення №337 від 29.03.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/600074/1 від 09.03.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно платіжного доручення №337 від 29.03.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 червня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: м. Підгайці, Тернопільська область, 48001, РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Галицька митниця Держмитслужби (місцезнаходження: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ: 43348711).

Головуючий суддя Мартиць О.І.