Ухвала суду № 97526498, 07.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

07 червня 2021 року м. Рівне №460/9558/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

ОСОБА_1 доВійськової частини А4240 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А4240, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А4240 пов`язану з відмовою в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14.08.2020 по 16.09.2020 у сумі 245806,06 грн.

-стягнути з військової частини А4240 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14.08.2020 по 16.09.2020 у сумі 245806,06 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.05.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку та додати докази поважності причин його пропуску.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, справу передано для розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 31.05.2021 передано в провадження судді Борискіна С.А.

31.05.2021 позивач, на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2021, подав заяву про поновлення строку звернення до суду. У такій заяві ОСОБА_1 зазначав про те, що після виключення його зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону, остаточний розрахунок з ним проведено лише 16.09.2020, шляхом перерахування грошових коштів з компенсації за неотримане речове майно на його картковий рахунок. З викладеного позивач дійшов до висновку, що з 17.09.2020 для нього розпочався перебіг процесуальних строків, встановлених законодавцем для захисту порушеного права у відносинах пов`язаних з проходженням публічної служби. Зауважив, що оскільки в даних правовідносинах зверненню до суду з позовом про стягнення грошових коштів повинно передувати звернення до суб`єкта владних повноважень з вимогою про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, він так і вчинив. Місячний строк для звернення до суб`єкта владних повноважень з відповідною вимогою сплив 17.10.2020, що потягнуло за собою процесуальні наслідки, передбачені ч.5 ст.254 ЦК України. Вказав, що 19.10.2020, з метою досудового врегулювання спору, він звернувся із заявою до відповідача, в якій висловив прохання (вимогу) виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14.08.2020 по 16.09.2020 у сумі 245806,06 грн. Листом від 19.11.2020 за вих.№1648/1 відповідач відмовив позивачу у виплаті вказаних грошових коштів, не оспорюючи саму суму середнього заробітку, який він повинен був виплатити за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Вказаний лист відповідача позивач отримав 23.11.2020. Відповідно, на переконання позивача з 24.11.2020 для нього розпочався місячний строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Позивач наголошував, що в даному випадку предметом його позовних вимог є саме визнання протиправною бездіяльності військової частини А4240, мотиви та обставини якої повідомлені мені у листі від 19.11.2020 за вих.№1648/1 та стягнення з відповідача грошових коштів, при цьому місячний строк передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду в даному випадку не пропущений, оскільки саме з 19.11.2020 йому стало відомо про необхідність захисту порушеного права у судовому порядку.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини А4240 та стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 14.08.2020 по 16.09.2020 у сумі 245806,06 грн.

Нормами ст.116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас суд зауважує, що ч.1 ст.233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте, слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

Виходячи з цього, встановлений у ч.1 ст.233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст.122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.1 ст.233 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №240/532/20, постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №240/5092/20, 17.03.2021 у справі №460/4872/20.

З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 23.12.2020, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції Рівненського окружного адміністративного суду з вхідним номером 42650/20.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який було проведено з позивачем 16.09.2020 шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача.

При цьому, ОСОБА_1 , не заперечує того, що про відповідне зарахування коштів 16.09.2020 та їх призначення йому було відомо станом на день їх надходження.

Виходячи з наведеного, позивач з 16.09.2020 по дату звернення до суду з позовом мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії спрямовані на своєчасне звернення в межах місячного строку до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, позивачем пропущений місячний строк на звернення до суду із даним позовом, який визначений ч.5 ст.122 КАС України, так як перебіг вказаного строку розпочинається з дня проведення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20).

При цьому, суд враховує, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст.122 КАС не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Також необхідно зауважити, що відповідно до змісту положень ст.122 КАС України особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

У поданій заяві підстава на яку, позивач посилається для поновлення йому пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, є отримання ним листа відповідача від 19.11.2020.

Проте, на переконання суду, з огляду на вказані вище норми права, наведені обставини не мають відношення до прав або можливостей звернення до суду з даним позовом.

Позивач суб`єктивно та свідомо, попередньо обрав зазначений вище спосіб захисту свого порушеного права.

Звернення позивача до відповідача із заявою від 19.10.2020 про виплату йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, вже свідчить про обізнаність позивача про факт остаточного розрахунку з затримкою, що відбувся 16.09.2020 шляхом перерахунку коштів на його картковий рахунок.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов`язку досудового порядку вирішення спору щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Тому факт звернення позивача до відповідача із заявою 19.10.2020 суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об`єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.

Положеннями КАС України не передбачена можливість збільшення строку звернення до суду в разі реалізації особою права на звернення особи до суб`єкта владних повноважень з тих чи інших питань.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, у рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Враховуючи, що обставини, які встановлені судом, не спростовано позивачем, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч.15 ст.171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 123, 171, 240, 241, 256, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 07 червня 2021 року

Суддя С.А. Борискін