Рішення № 97526330, 09.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2132/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

12.03.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної прокуратуру (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, а саме просить:

- стягнути з Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 за період з 17.06.2020 по 05.03.2021 у розмірі 63445,93 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 10.07.2015 ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області та в частині стягнення з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5888,82 грн. Водночас, зазначене рішення було виконано відповідачем лише 09.03.2021. Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами статті 236 Кодексу законів про працю України, за доводами позивача, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 17.06.2020 по 05.03.2021 у загальному розмірі 63445, 93 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/2132/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 31/.

12.04.2021 до суду надано відзив. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що позивач подав заяву про добровільне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 лише 09.03.2021. На підставі зазначеної заяви та на виконання рішення суду, відповідачем прийнято наказ від 09.03.2021 №75к, яким позивача поновлено на раніше займаній посаді з 10.07.2015. Крім того, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 був адвокатом Ради адвокатів Полтавської області, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, питання виконання рішення суду повинно бути вирішено тільки після прийняття в установленому порядку рішення про припинення адвокатської діяльності позивачем /а.с. 35-51/.

05.05.2021 до суду надана відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги /а.с. 53-65/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 позов ОСОБА_1 до прокуратури Полтавської області, Офісу Генерального прокурора України про скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 09.07.2015 №337к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області, зокрема: поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області з 10.07.2015; стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.07.2015 по 16.06.2020 у сумі 425893,55 грн, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 10.07.2015 ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області та в частині стягнення з прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5888,82 грн /а.с. 14-20/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №816/3418/15 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 залишено без змін /а.с. 21-28/.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №816/3418/15 касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі №816/3418/15 повернуто особі, яка її подала.

09.03.2021 наказом керівника Полтавської обласної прокуратури №75к скасовано наказ прокуратури Полтавської області від 09.07.2015 №337к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Полтавської області з 10.07.2015 /а.с. 64/.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те що, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципом адміністративного судочинства є обов`язковість судових рішень.

Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також стаття 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно (пункт 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої - другої, сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так, за загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 34 постанови від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржене.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №815/1676/18.

Враховуючи вищенаведене, зазначена відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника, чим спростовуються доводи відповідача про безпідставність вимог позивача у зв`язку з поданням ним заяви про добровільне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 лише 09.03.2021.

Крім того, з огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 не було виконано вчасно відповідачем через те, що будь-яких документів виконавчого провадження щодо поновлення позивача на посаді до відповідача не надходило та про те, що відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 був адвокатом Ради адвокатів Полтавської області.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 243/2748/16-ц та від 27.06.2019 у справі №821/1678/16.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП).

Так, затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 17.06.2020 по 08.03.2021 складає 184 робочих днів, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" від 29.07.2019 №1133/0/206-19 та листа Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" від 12.08.2020 №3501-06/219 (червень 2020 року - 9 робочих дні; липень 2020 року - 23 робочих дня; серпень 2020 року - 20 робочих днів; вересень 2020 року - 22 робочих дня; жовтень 2020 року - 21 робочий день; листопад 2020 - 21 робочий день; грудень 2020 року - 22 робочих дня; січень 2021 року - 19 робочих днів; лютий 2021 - 20 робочих днів; березень 2021 - 5 робочих днів).

Як вбачається з рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 та довідки прокуратури Полтавської області від 05.06.2020 №18-448вих20. середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає 350,53 грн /а.с. 13/.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі за період з 17.06.2020 по 08.03.2021 складає 63796,46 грн (350,53 грн х 182 дні).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Полтавської обласної прокуратуру (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 02910060) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №816/3418/15 за період з 17.06.2020 по 08.03.2021 у розмірі 63796,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна