Рішення № 97526272, 09.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8422/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.21 ВП № 64802392.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.20 № 420/13017/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент) задоволено та зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 23.03.21 до Департаменту надійшла постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження 64802392, на що Департаментом надано відповідь-лист № 02-23/73, яким повідомлено, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечування формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та не може здійснювати виплату відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також повідомлено, що 12.03.21 Департаментом подано апеляційну скаргу на рішення ООАС від 31.12.20 № 420/13017/20. Також 21.04.21 на електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано інформацію про те, що 08.04.21 відкрито апеляційне провадження по справі № 420/13017/20, а тому на переконання позивача державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження на період апеляційного оскарження. Однак 12.05.21 на адресу Департаменту надійшла постанова від 21.04.21 ВП № 64802392 про накладання штрафу в розмірі 5100 грн (300 нмдг), яку позивач вважає необґрунтованою та підлягаючою скасуванню. За змістом спірної постанови боржником за виконавчим провадженням не виконано вимоги виконавчого документу, що не відповідає дійсності, оскільки позивач стверджує, що здійснив нарахування стягувачу у визначеному судовим рішенням розмірі, тобто частково виконав виконавчий документ. Повністю виконати судове рішення змоги не має, оскільки не володіє достатніми для цього коштами.

Ухвалою судді від 01.06.21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ.

07.06.21 до суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 64802392 з виконання виконавчого листа № 420/13017/20, виданого 19.02.2021 Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, яке було відкрито постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2021, відповідно до вимог ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 21.04.2021 вимоги виконавчого листа щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 05.05.2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, не виконані. Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання боржником рішення суду, постановою державного виконавця від 21.04.2021 на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. Також 22.04.2021 на адресу відділу надійшов лист за вх. № 3544 з поясненнями, а також повідомлено про те, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.2020, у зв`язку із чим постановою старшого державного виконавця відділу від 13.05.2021 ВП № 64802392 було зупинено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримала та просила задовольнити позов.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи відповідно до ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.12.20 по справі № 420/13017/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зазначеним рішенням визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Судове рішення набрало законної сили 02.02.21 та 19.02.21 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/13017/20, який пред`явлено до виконання та 11.03.21 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. відкрито виконавче провадження № 64802392.

Вищезазначена постанова державного виконавця від 11.03.21 про відкриття виконавчого провадження 64802392 надійшла до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 23.03.21 та 02.04.21 Департамент направив до Відділу примусового виконання лист № 02-23/73, яким повідомлено, що Департамент не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечування формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та не може здійснювати виплату відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також повідомлено, що 12.03.21 Департаментом подано апеляційну скаргу на рішення ООАС від 31.12.20 № 420/13017/20.

21.04.21 на електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надано інформацію про те, що 08.04.21 відкрито апеляційне провадження по справі № 420/13017/20.

12.05.21 на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшла постанова державного виконавця від 21.04.21 № ВП64802392 про накладення штрафу, не погодившись із якою, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

За змістом оскаржуваної постанови від 21.04.21 № ВП 64802392, станом на 21.04.21 вимоги виконавчого листа щодо проведення нарахування та виплати стягувачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня 2020 р. у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплачених суми допомоги - не виконано. У зв`язку із цим на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» до боржника - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за невиконання без поважних причин рішення застосовано штраф в розмір 5100 грн.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позивач дійсно не є центральним органом виконавчої влади та залежить від наявності бюджетних асигнувань на здійснення відповідних виплат. При цьому відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Разом із тим, розглядаючи справи даної категорії, суду слід оцінити, чи вчинив боржник всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, яке в силу вимог ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

З огляду на матеріали справи, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, якого за виконавчим листом № 420/13017/20 зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошової допомоги, почав вчиняти належні та необхідні дії із виконання судового рішення лише після 12.05.21 шляхом направлення відповідних листів про виділення коштів для цих цілей до Міністерства соціальної політики України, 21.05.21 - до Департаменту соціальної та сімейної політки Одеської обласної державної адміністрації. Тобто не лише з порушенням відведеного на добровільне виконання рішення строку постановою про відкриття виконавчого провадження, а вже після накладення штрафу спірною постановою від 21.04.21 та фактично перед подачею даного позову до суду.

При цьому, суд враховує, що належними діями позивача стало б вчинення достатніх та необхідних дій з виконання рішення суду по справі № 420/13017/20 в строк, що встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, зокрема протягом 10 робочих днів.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 360/3573/20 та від 20 травня 2021 року по справі № 480/4549/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

В такому випадку позивач (боржник за виконавчим провадженням) зобов`язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів, як на те посилається позивач чи вжиття інших заходів з виконання судового рішення. Проте таких доказів позивач державному виконавцю не надав, обмежившись лише листом від 02.04.21. Не надав таких доказів позивач і до суду.

Повна відсутність інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов`язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.

Доводи позивача щодо подачі ним апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки виконавчий лист було видано судом за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та підлягав обов`язковому виконанню. При цьому судом апеляційної інстанції не вирішувалося питання щодо зупинення дії оскаржуваного рішення.

Відкриття ж апеляційного провадження за умови набрання судовим рішенням суду першої інстанції законної сили не впливає на обов`язок відповідача по справі виконати відповідне судове рішення. При цьому сама собою незгода сторони із рішенням не є підставою для його невиконання.

Поряд із тим, відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Однак за обставин розглядуваного спору, П`ятим апеляційним адміністративним судом 08.04.21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року по справі № 420/13017/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, про що Департамент повідомив відділ ДВС листом від 21.04.21 № 02-23/73, який було надіслано засобами електронного зв`язку 21.04.21 о 15:29 год., тобто за дві з половиною години до завершення робочого дня, в якому державним виконавцем прийнято оспорювану постанову про накладення штрафу.

При цьому суд враховує, що у подальшому постановою 5ААС від 19.05.21 апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року - без змін.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Департамент не виконав рішення суду без поважних причин, а тому постанова від 21.04.2021 про накладення штрафу на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 64802392 є законною та обґрунтованою, і скасуванню не підлягає.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; ЄДРПОУ 36290160) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37; ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправною та скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.287 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк