Рішення № 97526134, 07.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4517/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 26 грудня 2016 року 11 грудня 2020 року включно з урахуванням середньоденного грошового забезпечення в розмірі 239 грн. з індексацією; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання судового рішення по адміністративній справі № 420/5577/20 за період з 11 грудня 2020 року по 23 грудня 2020 року включно з урахуванням середньоденного грошового забезпечення в розмірі 239 грн. з індексацією; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з одноразової грошової допомоги в розмірі 374,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в день її звільнення, а саме 24.10.2016р. відповідачем не здійснено остаточного розрахунку. В період з 07.11.2015р. по 24.10.2016р. включно під час проходження позивачем служби в поліції відповідачем не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення та здійснено помилку при розрахунку одноразової грошової допомоги.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020р. у справі № 420/5577/20, що набрало законної сили 11.12.2020р., 24.12.2020р. позивачу перераховано належні їй кошти. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що відповідач виконав рішення із затримкою з 11.12.2020р. по 23.12.2020р., при цьому, загальний період виплати індексації грошового забезпечення при звільненні з поліції - з 26.12.2016р. по 23.12.2020р.

24.05.2021р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 26136/21), у якій зазначено, що відповідачем жодного розрахунку ОСОБА_1 не спростовано.

31.05.2021р. від позивача до суду надійшло пояснення на заперечення (вхід. № 27832/21), в якому зазначено, що відповідач протиправно вважає, що індексація не включається в грошове забезпечення.

11.05.2021р. від відповідача до суду надійшло клопотання (вхід. № ЕП/12708/21) про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву у зв`язку з направленням запитів представником відповідача до відповідних підрозділів. Також, представник відповідача звертає увагу, що встановлений законом та судом строк фактично охоплює 9 вихідних та святкових неробочих днів (з урахуванням 09.05 та 10.05).

18.05.2021р. від відповідача до суду надійшов письмовий відзив (вхід. ЕП/13525/21), в якому Головне управління Національної поліції в Одеській області заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити в повному обсязі у зв`язку з наступним. Відповідно до статті 223 Кодексу законів про працю України перебіг строку на звернення працівника до суду починається з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, фактично, таким днем є 11.12.2020, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду. Також, відповідач зазначає, що сума, яку просить стягнути ОСОБА_1 є такою, що більше ніж у 887 разів перевищує розмір затримки, що стала підставою для подання позову.

28.05.2021р. від відповідача до суду надійшло заперечення (вхід. ЕП/14492/21), в якому Головне управління Національної поліції в Одеській області зазначило, що твердження позивача про те, що відповідачем станом на 29.04.2021р. отримано всі документи, не відповідає дійсності.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі № 420/4517/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 07.11.2015р. №44 ОСОБА_1 призначено старшим інспектором з особливих доручень управління документального забезпечення ГУНП в Одеській області, відповідно до п.9, 12 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 20.10.2016р. № 1081о/с підполковника ОСОБА_1 з 24.10.2016р. звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Позивачу за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року не нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020р. у справі № 420/5577/20, що набрало законної сили 11.12.2020р., визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області шляхом не здійснення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 06.11.2015р. по 24.10.2016р.; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення з 06.11.2015р. по 24.10.2016р.

24.12.2020р. ГУНП в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2020р. у справі № 420/5577/20, перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк" суму нарахованої індексації грошового забезпечення під час служби в поліції.

Також, позивач вважає, що внаслідок перерахування суми нарахованої індексації грошового забезпечення під час служби в поліції її грошове забезпечення було більшим на 65,11 грн, а тому одноразова грошова допомога при звільненні виплачена у сумі меншій на 374,38 грн.

24.02.2021р. ОСОБА_1 направила до ГУНП в Одеській області звернення щодо нарахування та виплати середньомісячного грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу за весь час затримки належних до виплати при звільненні зі служби в поліції коштів (одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, з урахуванням індексації грошового забезпечення). За результатами розгляду звернення ГУНП в Одеській області повідомлено позивача про відсутність можливості здійснити таку виплату.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

За змістом пункту 23 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016р., поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено 24.10.2016р. зі служби в поліції, тоді як, фактичний розрахунок не проведено (індексації грошового забезпечення своєчасно не виплачено, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні здійснено у меншому розмірі).

Так, відповідно до аналізу вищевикладених положень КЗпП України, суд встановив, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йде мова у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, необхідно зазначити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, а тому суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ст.ст 116, 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на всіх працівників.

В даному випадку, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10 травня 2019 року справа №П/811/276/16, від 07 лютого 2019 року справа №804/5067/16, від 14 березня 2019 року справа № 820/660/17.

Так, вищеозначеними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

При вирішенні спору суд враховує, що наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, зокрема, після вирішення спору.

Таким чином, судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не проведено остаточний розрахунок в день звільнення ОСОБА_1 , що призвело до порушення чинних норм КЗпП України, як наслідок - прав позивача. Суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 .

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При вирішенні цього питання враховуються такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що остаточний розрахунок відбувся, проте пізніше, аніж у визначені законодавством терміни. Зокрема, Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/5577/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області шляхом не здійснення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 06.11.2015р. по 24.10.2016р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З урахуванням статті 117 КЗпП України, а саме, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 26 грудня 2016 року по 11 грудня 2020 року та щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення по справі № 420/5577/20 за період з 11 грудня 2020 року по 23 грудня 2020 року фактично стосуються одного періоду з 26 грудня 2016 року по 23 грудня 2020 року у зв`язку з наступним. У відповідності до приписів статті 117 КЗпП України, середній заробіток за весь час затримки виплачується працівнику по день фактичного розрахунку.

Здійснивши аналіз вищеозначених норм, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачені підстави для поділу періоду, визначеного статтею 116 КЗпП України. Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління Національної поліції середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 26 грудня 2016 року по 23 грудня 2020 року.

Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оскільки в даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , та враховуючи приписи статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, враховуючи характер заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає пропорційним та справедливим визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 1400 (одна тисяча чотириста ) грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь позивача заборгованість з одноразової грошової допомоги в розмірі 374,38 (триста сімдесят чотири гривні 38 копійок) суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві здійснено розрахунок та зазначено, що при звільненні було не правильно визначено розмір одноразової грошової допомоги та протиправно не сплачено 374 (триста сімдесят чотири) гривні 38 копійок. Судом встановлено, що відповідачем розрахунки позивача не спростовувались.

Враховуючи, що на виконання рішення суду у справі № 420/5577/20, яке набрало законної сили 11.12.2020р., ОСОБА_1 доплачена індексація, у зв`язку з чим зросла середня заробітна плата позивача. Таким чином, Головним управління Національної поліції в Одеській області мало бути здійснено перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги. У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з одноразової грошової допомоги в розмірі 374,38 грн.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення зі служби в поліції.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 26 грудня 2016 року по 23 грудня 2020 року у сумі 1400 (одна тисяча чотириста ) грн.

4. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з одноразової грошової допомоги в розмірі 374,38 грн.

5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення складено 07.06.2021, враховуючи перебування судді Харченко Ю.В. у щорічній основній відпустці у період з 05.05.2021 по 04.06.2021.

Суддя Харченко Ю.В.