Рішення № 97526101, 08.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4407/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування протиправною та скасування постанови від 10.12.2019 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП №56277809, вирішив адміністративний позов задовольнити.

І. Суть спору:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся позивач, ОСОБА_1 до відповідача Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.12.2019 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП №56277809.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що з 06.09.2017 року по 19.08.2020 року на примусовому виконанні у головного державного виконавця Відділу ДВС Тріфонова О.Ю. перебував виконавчий лист №664/597/17, виданий Цюрупинським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 458 470,54 грн. (виконавче провадження №56277809).

10.12.2019 р. відповідач виніс постанову у ВП № 56277809 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн.

19.08.2020 року у виконавчому провадженні №56277809 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у відповідності з п.9 ст.39, ст..40 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання.

07.10.2020 року представник позивача отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №62867416 щодо примусового виконання постанови від 29.09.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847,05 грн. ВП №56277809.

Представник позивача, зазначив, що виконавче провадження №56277809 закрито на підставі укладеної Угоди №766 від 18.08.2020 року, підписану у нотаріуса Марченко О.М. в м. Одесі, між сторонами справи виконавчого листа №664/597/17. Отже фактично відповідачем на виконання виконавчого листа №664/597/17 не стягнуто будь-якої суми на користь стягувача, а отже підстави для стягнення виконавчого збору на його думку у відповідача відсутні.

(б) Позиція Відповідача

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позовну заяву до суду не надав.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08.04.2021 року суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст. ст. 268-273, 287 КАС України.

IV. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що 06.09.2017 року по 19.08.2020 року на примусовому виконанні у головного державного виконавця Відділу ДВС Тріфонова О.Ю. перебував виконавчий лист №664/597/17, виданий Цюрупинським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми у розмірі 458 470,54 грн. (виконавче провадження №56277809).

10.12.2019 р. відповідач виніс постанову у ВП № 56277809 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн.

19.08.2020 року у виконавчому провадженні №56277809 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у відповідності з п.9 ст.39, ст..40 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання.

Виконавче провадження №56277809 закрито на підставі укладеної Угоди №766 від 18.08.2020 року, підписану у нотаріуса Марченко О.М. в м. Одесі, між сторонами справи виконавчого листа №664/597/17.

Відповідно до Угоди №766 від 18.08.2020 року ОСОБА_2 отримав від позивача відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до умов, викладених в Заочному рішенні Цюрупинського районного суду Херсонської області від 07 липня 2017 року по справі №664/597/17, що набрало законної сили. Розрахунок проведений між сторонами у повному розмірі. Сторони стверджують, що всі обов`язки між ними виконані в повному обсязі та відсутні претензії будь-якого характеру.

07.10.2020 року представник позивача отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №62867416 щодо примусового виконання постанови від 29.09.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847,05 грн. ВП №56277809.

Не погодившись зі стягненням виконавчого позивач звернуся до суду з вимогою скасувати постанову відповідача від 29.09.2020 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847,05 грн. за виконавчим провадженням №62867416.

Постаново П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 р. по справі №420/10351/20, якою апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 р. без змін.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стало те, що оскаржувалась постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2020 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847,05 грн. за виконавчим провадженням №62867416, а треба оскаржувати постанову від 10.12.2019 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП № 56277809.

V Джерела права та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404- VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначений виключний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

Так, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (ч. 5).

Відповідно до частини 6 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція)

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Згідно з п. 8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція) стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Зокрема, ч.2 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вищенаведена правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 22 січня 2021 року по справі №400/4023/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року по справі №400/4023/19 також зазначив, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Повертаючись до спірних правовідносин суд встанови, що виконавче провадження №56277809 закрито на підставі укладеної Угоди №766 від 18.08.2020 року, підписану у нотаріуса Марченко О.М. в м. Одесі, між сторонами справи виконавчого листа №664/597/17.

Відповідно до Угоди №766 від 18.08.2020 року ОСОБА_2 отримав від позивача відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до умов, викладених в Заочному рішенні Цюрупинського районного суду Херсонської області від 07 липня 2017 року по справі №664/597/17, що набрало законної сили. Розрахунок проведений між сторонами у повному розмірі. Сторони стверджують, що всі обов`язки між ними виконані в повному обсязі та відсутні претензії будь-якого характеру.

Державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, але не стягнув у примусовому порядку суму зазначену у вказаному виконавчому листі.

Таким чином, суд робить висновок, що у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та належить до скасування.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд робить висновок про задоволення позовних вимог.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.12.2019 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП №56277809.

3.Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім),00 грн.

4. Відповідно до ч.1 ст.272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої , статтями 286-288 цього Кодексу , набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч.6 ст.287 КАС України рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення повного тексту рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

5. Позивач : ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) адреса:65102, м. Одеса, вул. Перша Сортувальна, буд.36-Г, код ЄДРПОУ 41405290.

Суддя О.Я. Бойко