Рішення № 97525773, 08.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4266/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1108 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1108. Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини А1108 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати військову частину А1108 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбаченому ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, з відрахуванням раніше проведених виплат;

- визнати протиправними дії військової частини А1108 в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у листопаді 2014, липні 2015, березні 2016, квітні 2017, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889;

- зобов`язати військову частину А1108 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у листопаді 2014, липні 2015, березні 2016, квітні 2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889;

- визнати протиправними дії військової частини А1108 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційного часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби", та бездіяльність військової частини А1108 щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна;

- зобов`язати військову частину А1108 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.02.2017 вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не враховано при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та допомоги на оздоровлення у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Також стверджує, що при звільненні відповідач не в повному обсязі виплатив компенсацію за неотримане речове майно, яке належалося ОСОБА_2 у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби. У довідці про вартість речового майна, що належить до видачі, суттєво занижено його вартість шляхом її нарахування пропорційно термінів носіння речового майна, а ціни на предмети обмундирування не відповідають цінам, що встановлені вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби". Позивач наполягає, що при нарахуванні грошової компенсації за неотримане речове майно застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядок №178, а не підзаконні акти, які звужують обсяг майнових прав військовослужбовця та суперечать вимогам зазначеного Закону.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 22.04.2021 за вх. №28284, в якому зазначає, що позивачем пропущено строк до суду передбачений ч.5 ст. 122 КАС України в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення. Щодо компенсації неотриманого речового майна зазначив, що із заявою (рапортом) про грошову компенсацію за неотримане речове майно позивач до виключення його із списків особового складу військової частини не звертався, відтак правила виплати грошової компенсації на ОСОБА_1 не поширюються. Також наголошує, що позивачем в цій частині позовних вимог пропущено строк звернення до суду передбачений ч.5 ст. 122 КАС України. Просить адміністративний позов залишити без розгляду.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

Щодо твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - закон №2011) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011 установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Позовні вимоги стосуються виплати одноразової грошової допомоги передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011 та компенсації за речове майно.

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" вказано, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

З огляду на абз.8 п.2.1 рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. №8-рп/2013 під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати, яка включає усі витрати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій. Установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Суд враховує, що перебування особи на публічній службі, у тому числі проходження військової служби, є однією з форм реалізації закріпленого в ст.43 Конституції права на працю.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються "порушення законодавства про оплату праці" для цілей застосування ч.2 ст.233 КЗпП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 25.09.2018 р. у справі №815/4421/15, від 13.03.2019 р. у справі №807/363/18, від 25.04.2019 р. у справі №804/496/18, від 26.06.2019 р. у справі №820/4748/17, від 22.05.2020 р. у справі №808/3200/17, а також правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 р. у справі №620/4218/18.

На підставі викладеного та беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі не обмежені позовною давністю, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.05.2017 №124 капітана ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі п. "а" ( у зв`язку із закінченням строку контракту) п.1 ч.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з урахуванням п.п. "ї" (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не вислови бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом 2 ч.3 ст. 23 цього Закону) п.1 ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", та наказом командира військової частини А1108 від 19.05.2017 №99 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення військової частини А1108 з 19.05.2017.

Відповідно до посвідчення серії № НОМЕР_1 від 23.02.2015 ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій з правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Представник позивача зазначає, що згідно з відомостями військової частини А1108, встановлено, що ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за неотримане речове майно та інші види грошового забезпечення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Військової частини А1108 в частині виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 та зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбаченому ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, з відрахуванням раніше проведених виплат, суд зазначає наступне.

Згідно наказу командира військової частини А1108 від 19.05.2017 №99 ОСОБА_1 належала до виплати одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби. З долученої до матеріалів справи довідки про грошове забезпечення №161 від 20.11.2020 до складу грошового забезпечення з якого ОСОБА_1 було здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою 889.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" №889 від 22.09.2010 (далі - Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №16 постанову Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" №889 від 22.09.2010 доповнено новою нормою, згідно з якою виплата винагороди поширюється на усіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби) без урахування займаних ними посад.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 16.05.2019 у справі №826/11679/17 вказав таке:

"Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Колегія суддів враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 по справі №825/1138/17, від 18.07.2018 по справі 3826/5785/16 та від 03.10.2018 по справі №817/1207/17, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 16.05.2019 у справі №826/11679/17 зазначала, що такі не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше поставлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду".

Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, викладені у постанові від 06.02.2019, відповідно до яких до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд на підставі наявних в справі письмових доказів встановив, що ОСОБА_1 в період з травня 2013 року і до дати звільнення зі служби (травня 2017 року) щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889. Отже, для ОСОБА_1 як військовослужбовця за контрактом щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-ХІІ була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: - виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення; - складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця. За таких фактичних обставин доводи відповідача про нібито тимчасовий чи одноразовий характер цієї щомісячної додаткової винагороди є надуманими та суперечать об`єктивній реальності.

При звільненні з військової служби ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби 34471,13 грн.).

Разом з тим, при проведенні розрахунку цієї допомоги до бази її нарахування не включена винагорода згідно Постанови №889, що визнається відповідачем.

Позивачу, починаючи з травня 2013 року і до дати звільнення з військової служби (травень 2017) виплачувалась щомісяця додаткова грошова винагорода підставі Постанови №889, тому ця винагорода не може вважатись одноразовою чи такою, що носить тимчасовий характер.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась позивачу відповідно до Постанови №889.

Отже, дії відповідача щодо не включення суми щомісячної додаткової грошової винагороди підставі Постанови №889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалася та виплачувалася грошова допомога при звільненні є протиправним.

Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Військової частини А1108 прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні шляхом включення до складу грошового забезпечення для її обчислення сум щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі Постанови №889, та виплати перерахованої суми (з урахуванням раніше проведених виплат).

Відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії військової частини А1108 в частині виплати допомоги на оздоровлення, у листопаді 2014, липні 2015, березні 2016, квітні 2017, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 та зобов`язати військову частину А1108 нарахувати та виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення у листопаді 2014, липні 2015, березні 2016, квітні 2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" №889 від 22.09.2009 (далі - Постанова №889) Уряд з 1 жовтня 2010 р. встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №16 постанову Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" №889 від 22.09.2010 доповнено новою нормою, згідно з якою виплата винагороди поширюється на усіх військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби) без урахування займаних ними посад.

Суд на підставі наявних в справі письмових доказів встановив, що ОСОБА_1 в період з травня 2013 року і до дати звільнення зі служби (травень 2017 року) щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889. Отже, для ОСОБА_1 як військовослужбовця щомісячна додаткова грошова винагорода на підставі Постанови №889 в розумінні положень статті 9 Закону №2011-ХІІ була одним із підвидів щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки: - виплачувалася щомісяця; - мала фіксований розмір у відсотковому відношенні до місячного грошового забезпечення; - складала істотну частину фактичного заробітку військовослужбовця. За таких фактичних обставин доводи відповідача про нібито тимчасовий чи одноразовий характер цієї щомісячної додаткової винагороди є надуманими та суперечать об`єктивній реальності.

Відповідач не включив суми цієї щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого в листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року обчислював грошову допомогу на оздоровлення.

Отже, дії Військової частини А1108 щодо невключення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислювалась та виплачувались грошова допомога на оздоровлення у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року є протиправними. Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Військової частини А1108 прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення за листопад 2014, липень 2015, березень 2016, квітень 2017, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Щодо позовних вимог позивача визнати протиправними дії військової частини А1108 щодо нарахування компенсації за неотримане речове майно пропорційного часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби", та бездіяльність військової частини А1108 щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна та зобов`язати військову частину А1108 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.02.2017 вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця (п. 3 Порядку №178).

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (п. 4 Порядку №178).

Згідно з п. 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Судом встановлено, що представником позивача 21.11.2020 надіслано адвокатський запит до військової частини А1108 щодо надання інформації про нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.

Також 03.12.2020 представником позивача на адресу відповідача подано заяву щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні, видачу наказу про проведення такої виплати, оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформлення та видачу речового атестату.

Листом від 16.12.2020 відповідач повідомив представника позивача (на запит від 21.11.2020), що виплата ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні з військової служби не здійснювалась, оскільки останнім не подавався рапорт щодо проведення такого нарахування та виплати.

20.01.2021 представником позивача повторно подано запит про проведення нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні, видачу наказу про проведення такої виплати, оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформлення та видачу речового атестату та повідомлення про результати розгляду заяви від 03.12.2020.

Листом від 06.02.2021 відповідачем надано відповідь на заяву щодо виплати компенсації за речове майно від 15.12.2020, у якій військової частиною А1108 відмовлено у нарахуванні та виплати такої компенсації, оскільки при звільненні військовослужбовець не звертався з заявою та відповідно до п.4 Порядку №178 компенсація виплачується за заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини.

При цьому, відповідачем надано речовий атестат, довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 №20, відповідно до яких військовою частиною А1108 нараховано розмір компенсації за неотримане речове майно в сумі 29833,74 грн.

Так, Порядком №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу командира (начальника) військової частини у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

У довідці №20 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 при проходженні військової служби здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, тим самим зменшивши розмір грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно. Також у вказаному документі, всупереч встановленому Порядку №178, при розрахунку компенсації застосовано ціни на речове майно станом не на 01.01.2017 (рік звільнення позивача), що знову таки призвело до порушення права на отримання компенсації у розмірі визначеному законодавством.

Відповідно до п.5 Порядку №178 визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міністерством оборони України.

Так, вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби" визначено вартість предметів обмундирування для визначення розміру компенсації за речове майно при звільненні військовослужбовців у 2017 році і порівнюючи ціни на предмети обмундирування зазначені у довідці №20 про вартість майна, що належить до видачі ОСОБА_1 при звільненні компенсації за неотримане речове майно, вбачається невідповідність цін, визначених указаною вказівкою від 27.01.2017 №341/5/515т.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем проведене розрахунок з порушенням п.5 Порядку №178, оскільки вказаним пунктом визначено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтранслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до вказаного Порядку №178.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "при звільненні з військової служби" дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 року у справі №803/756/17.

Отже, дії Військової частини А1108 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційного часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби" є протиправними.

Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями Військової частини А1108 прав позивача є спонукання (зобов`язання) відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.02.2017 вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а сторони не подали суду доказів понесення інших видів судових витрат, то підстав для вирішення питання про їх розподіл немає.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини А1108 в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати Військову частину А1108 (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька,64, ЄДРПОУ 08113287) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", враховуючи раніше виплачені суми.

Визнати протиправними дії Військової частини А1108 щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889 до складу сум грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у листопаді 2014 року, липні 2015 року, березні 2016 року, квітні 2017 року грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.

Зобов`язати Військову частину А1108 (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька,64, ЄДРПОУ 08113287) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) сум грошової допомоги на оздоровлення за листопад 2014 року, липень 2015 року, березень 2016 року, квітень 2017 року, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення, враховуючи раніше виплачені суми.

Визнати протиправними дії Військової частини А1108 щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до часу звільнення з військової служби, не за цінами, встановленими вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".

Зобов`язати Військову частину А1108 (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Трускавецька,64, ЄДРПОУ 08113287) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу підрозділу Збройних Сил України за цінами предметів обмундирування визначеними станом на 01.02.2017 вказівкою начальника тилу Збройних Сил України від 27.01.2017 №341/5/515т "Про внесення змін та доповнень до Збірника цін на військове майно речової служби".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Гулкевич І.З.