Рішення № 97525648, 08.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року справа №380/6713/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Підгайний О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року №Ф-6893-52 у розмірі 37788 грн. 74 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірна вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки з 2011 року не здійснював підприємницьку діяльність і не отримував доходів від такої діяльності. Рахунок у банку закрив у 2014 році. Окрім того, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за його рішенням здійснена 26.03.2021 року. Вказує, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця законодавством України не врегульовано.

Представник позивача просить позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Стверджує, що позивачем не виконано вимоги щодо самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску, що свідчить про його намір ухилитись від сплати обов`язкових платежів до бюджету. Вказує, що не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем позивач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 25.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» прийнято вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року за №Ф-6893-52, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску, штрафів, пені на 31.01.2021 року становить 37788 грн. 74 коп. (недоїмка - 37788 грн. 74 коп., штрафи - 0 грн. 00 коп., пеня - 0 грн. 00 коп.).

Не погодившись з наведеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 22.02.2021 року №Ф-6893-52 про сплату боргу (недоїмки).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із абзацом третім п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Як передбачено в абзаці першому п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.

При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у даному випадку судом береться до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, відповідно до якого «особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем».

З наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.04.2021 року вбачається, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 15.09.2005 року по 26.03.2021 року.

При цьому, як вбачається із копії трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи, 23.06.2016 року він був прийнятий на роботу на посаду головного бухгалтера ТзОВ «Магнум Проект»; 23.06.2016 року - на посаду головного бухгалтера ТзОВ «Меткомтех»; 02.02.2018 року - звільнений з посади головного бухгалтера за згодою сторін; 01.03.2018 року переведений на посаду головного бухгалтера на основне місце праці ТзОВ «Меткомтех»; 25.06.2018 року - прийнятий на посаду головного бухгалтера за сумісництвом у ТзОВ «ТВК Енергоприлад»; 02.01.2019 року - звільнений з роботи за згодою сторін ТзОВ «Меткомтех»; 29.03.2019 року - переведений на посаду головного бухгалтера на основне місце праці у ТзОВ «ТВК«Енергоприлад».

Окрім того, в матеріалах справи міститься витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, відповідно до якого у період з червня 2016 року по грудень 2020 року згаданими підприємствами як роботодавцями позивача здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього.

Беручи до уваги правовий висновок Верховного Суду зроблений у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску зазначеної у спірній вимозі є протиправним, оскільки позивач у період, за який йому нараховано згадану недоїмку, перебував у трудових відносинах та отримував дохід, на підставі якого роботодавцями за нього сплачувався єдиний страховий внесок.

Інші доводи відповідача спростовуються викладеними обставинами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 22.02.2021 року №Ф-6893-52 не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу, прийняту Головним управлінням ДПС України у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року №Ф-6893-52.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39778297) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 червня 2021 року.

Суддя В.Я.Мартинюк