Рішення № 97525548, 07.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6935/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс” до Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс” до Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Матус М.З. від 07.04.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Матус М.З. від 07.04.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 336, 60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.06.2019 року державним виконавцем при виході на дільницю за місцем знаходження боржника зобов`язано керівника ТзОВ «Гравіс» ОСОБА_1 перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку та ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого документа, про що складено акт державного виконавця. Боржником зазначено, що рішення суду ним виконано добровільно, оскільки розвантаження товарів завжди відбувається біля нежитлового будинку, а саме зі сторони магазину ТзОВ «Гравіс». 20.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. У даному випадку державним виконавцем Матуз М.З. не виносилось постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. При винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження №59267282 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 11.02.2021 у справі №459/2162/19 державний виконавець Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матус М.З. 07.04.2021 не мала право виносити постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, оскільки таке не передбачено Законом України «Про виконавче провадження», зокрема ст.41 Закону України «Про виконавче провадження». Винесення оскаржуваних постанов призведе до безпідставного стягнення з Позивача грошових коштів, стягнення яких не передбачено нормативними документами у випадку добровільного виконання рішення суду. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов. Відповідач зазначає, що 20.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області №459/2162/19 від 27.01.2020 року судом визнано неправомірною постанову державного виконавця №59267282 від 20.06.2019 про закінчення виконавчого провадження. Виходячи із постанови судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду №459/2162/19 від 11.02.2021 року встановлено, що на рішення суду боржником фактично не виконано. 07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову №59267282 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та 07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Згідно з ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Відповідач вказує, що цією ж статтею встановлено перелік підстав, коли виконавчий збір не стягується. Вважає, що оскаржувані постанови є законними. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні у Червоноградському міському відділі Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження АСВП №59267282 щодо виконання виконавчого листа №459/3705/15-ц, виданого 25.07.2018 року Червоноградським міським судом Львівської області щодо зобов`язання ТзОВ «Гравіс» перенести місце розвантаження товарів відповідно до вимог п.55 Санітарних правил для підприємств продовольчої торгівлі від 16.04.1991 року.

04.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

19.06.2019 державним виконавцем при виході на дільницю за місцем знаходження боржника, зобов`язано керівника ТзОВ «Гравіс» ОСОБА_1 перенести місце розвантаження товарів від житлового будинку та ознайомлено з резолютивною частиною виконавчого документа, про що складено акт державного виконавця.

20.06.2019 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої скеровано сторонам.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27.01.2020 року у справі №459/2162/19, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2021, визнано протиправною постанову державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Матус М.З. від 20.06.2019 про закінчення виконавчого провадження № 59267282 та зобов`язано державного виконавця Червоноградського МВ ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) Матус М.З. відновити виконавче провадження.

07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, яку скеровано сторонам та у Червоноградський міський суд Львівської області щодо пред`явлення виконавчого документу до виконання.

07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову №59267282 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та 07.04.2021 року державним виконавцем винесено постанову №59267282 про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись із вказаними постановами позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).

Частиною другою статті 74 Закону №1404-VІІІ обумовлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною третьою статті 27 цього Закону встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частина четверта статті 27 Закону №1404-VIII обумовлює, що постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

За приписами частин п`ятої, дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п`ятій та дев`ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Таке питання вирішується відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.

Тобто для стягнення виконавчого збору необхідно настання відповідних умов:

1) виконавчий збір підлягає стягненню, але він не був стягнутий з боржника;

2) виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону або виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону. Якщо ці умови виконуються одночасно, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд враховує, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (частина п`ята статті 13 Закону №1404-VIII).

Разом з тим, суд погоджується з позивачем, що Закон №1404-VIII не наділяє органи державної виконавчої служби повноваженнями приймати рішення про стягнення виконавчого збору у будь-який час та за будь-яких подій, та вони повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Отже, оскільки при відкритті виконавчого провадження не було вирішено питання про стягнення виконавчого збору, винесення постанови про стягнення виконавчого збору до вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження законом не передбачено, оскільки за змістом статті 40 цього Закону така дія є наслідком закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про закінчення виконавчого провадження. При цьому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №802/848/18-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктів 1. 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Виходячи з положень Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5 суд зазначає, що стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

У разі якщо після завершення виконавчого провадження виконавчий збір не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5.

Однак, в даному випадку державним виконавцем Матуз М.З. не виносилось постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження АСВП №59267282 щодо виконання виконавчого листа №459/3705/15-ц, виданого 25.07.2018 року Червоноградським міським судом Львівської області.

Враховуючи, що державним виконавцем Матуз М.З. не виносилось постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що винесення постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження до вирішення питання про повернення виконавчого документа стягувачу чи про закінчення виконавчого провадження законом не передбачено, оскільки за змістом статті 40 цього Закону така дія є наслідком закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа.

Отже у даному випадку державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору та винесенні постанови мінімальних витрат виконавчого провадження не було дотримано положень статті 27 та частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ, а тому спірні постанови від 7 квітня 2021 року винесені передчасно до вирішення питання про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 16 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ, що суперечить встановленому Законом порядку.

Інші, передбачені Законом № 1404-VІІІ підстави для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження відсутні.

Прийняття 07.04.2021 року державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не є підставою для винесення постанов про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки така підстава Законом № 1404-VІІІ не передбачена.

Суд не дає оцінку обставинам виконання чи не виконання виконавчого листа №459/3705/15-ц, виданого 25.07.2018 року Червоноградським міським судом Львівської області, оскільки це не входить до предмету доказування і не стосується предмету спору.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, оскаржувані постанови Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 07.04.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 336,60 грн прийняті всупереч вимогам Закону №1404-VIII.

Під час судового розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем порядку прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувані постанови державного виконавця прийняті не відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, а позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс” до Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №59267282 від 07.04.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс» виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №59267282 від 07.04.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 336.60 грн.

Стягнути з Червоноградського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 34992085, 80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Мазепи, будинок 16) за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс” (код ЄДРПОУ 30463088, 81400, Львівська область, місто Червоноград, проспект Шевченка, 16а).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський