Рішення № 97525521, 31.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6138/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Цімури Я.В.,

представника відповідача Алєксєєв Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Бібрської міської ради (місцезнаходження: 81220, Львівська область, м.Бібрка, вул.Тарнавського, 22, код ЄДРПОУ 04056183) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бібрської міської ради №2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно її заяви від 10.10.2019;

- зобов`язати Бібрську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №380/420/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0,2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0,2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та прийняти рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України». Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення її заяву від 10.10.2019 розглянуто та за результатами розгляду такої відповідач прийняв оскаржуване рішення №2227 від 19.06.2020 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ». При цьому, наведені в рішенні мотиви відмови у наданні такого дозволу суперечать нормам Земельного кодексу України та є необґрунтованими. З огляду на наведене, позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_1 протиправним, а тому звернулась до суду за судовим захистом.

Ухвалою від 21.04.2021 суд звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору в адміністративній справі №380/6138/21.

Ухвалою від 21.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі №380/6138/21.

Відповідач 13.05.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що рішенням Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області XV сесії VII скликання №2227 від 19.06.2020 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,24 га на території Бібрської міської ради у зв`язку з тим, що до заяви не додано належного графічного викопіювання на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а з заяви та плану який додано до заяви не можливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує заявник. Відповідач вказує, що на плані, що додається, земельна ділянка позначена лініями від Е до f відсутня, крім того, повноваження у Бібрської міської ради щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені та такі дії суперечитимуть ст.19 Конституції України, ч.1 ст.116, ч.6 ст.118 ЗК України. З врахуванням наведеного відповідач вважає, що прийняте ним рішення №2227 від 19.06.2020 є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник позивача 18.05.2021 подав до суду відповідь на відзив (вх.№62370) зміст якого зводиться до змісту позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10.10.2019 позивач звернулася до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,2467 га, з метою подальшої її приватизації. У заяві ОСОБА_1 зазначила, що вищезгаданою земельною ділянкою ніхто не користується; ділянка прилягає до її домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , а саме до земельної ділянки, яку успадкувала згідно з свідоцтвом про спадщину її мати – ОСОБА_2 .

До вказаної заяви позивач долучила копію плану земельної ділянки, копію свідоцтва про спадщину та копію паспорта громадянина України.

08.11.2019 Бібрською міською радою Перемишлянського району Львівської області надано відповідь на заяву позивача від 10.10.2019, в якій вказано, що заява не підлягає задоволенню, оскільки, згідно з поданими ОСОБА_1 до заяви матеріалами, бажана земельна ділянка (по межі від Є до Е) перебуває в користуванні громадянки ОСОБА_3 , яка від земельної ділянки не відмовлялась.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №380/420/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 за позовом ОСОБА_1 до Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0,2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та зобов`язано Бібрську міську раду Перемишлянського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 0,2467 га, на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області та прийняти рішення, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 15.10.2020.

19.06.2020 Бібрська міська рада Перемишлянського району Львівської області XV сесії VII скликання повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 та враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №380/420/20, прийняла рішення №2227 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ».

Підставою для відмови зазначено, що до заяви не додано належного графічного викопіювання на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а з заяви та плану який додано до заяви не можливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує заявник. На плані, що додається, земельна ділянка позначена лініями від Е до f відсутня, крім того, повноваження у Бібрської міської ради щодо самостійного встановлення місця розташування земельних ділянок для виділення у власність громадян діючим законодавством не передбачені та такі дії суперечитимуть ст.19 Конституції України, ч.1 ст.116, ч.6 ст.118 ЗК України.

Позивач вважає, що Бібрська міська рада протиправно повторно відмовила їй у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0.24 га на території Бібрської міської ради. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до ч.1-2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. (п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

Водночас, у ч.ч.1, 4 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 №742-IV встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ст.122 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до статті 118 ЗК України Бібрська міська рада під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 10.10.2019 та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №380/420/20, повинна була перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

При цьому, вирішення клопотання повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні Бібрська міська рада із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду та обговорення заяви позивача від 10.10.2019 на засіданні сесії 19.06.2020 прийняв рішення №2227 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для введення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ».

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до відповідача позивач дотрималася передбачених ч.6 ст.118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, наведеними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Про виключний перелік таких підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України» від 29.09.2015 N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Однак, досліджуючи оспорюване рішення-відмову відповідача від 19.06.2020, суд встановив, що в такому не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. А тому, з огляду на приписи ч.7 ст.118 ЗК України, суд не може вважати таку відмову мотивованою.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку тим, що «з заяви та плану який додано до заяви не можливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує заявник. На плані, що додається, земельна ділянка позначена лініями від Е до f відсутня…», оскільки така підстава для відмови не передбачена ст.118 ЗК України.

Ба більше, як слідує зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №380/420/20, судом у цій справі вже досліджувався зміст заяви ОСОБА_1 від 10.10.2019 разом з долученими до неї документами, а також підстави для відмови в задоволенні такої. При цьому, при первинному розгляді вказаної заяви відповідачем чітко було встановлено місце розташування спірної земельної ділянки та її розміри. Спору щодо змісту заяви та повноти долучених до неї документів між сторонами не було. Тому, вказані в оскаржуваному рішенні №2227 від 19.06.2020 мотиви відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не подано належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що рішення Бібрської міської ради №2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно з її заявою від 10.10.2019 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради, суд зазначає наступне.

Повноваження державних органів не є дискреційними коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, визначено у ч.6 ст.118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Оскільки наведені в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області є необґрунтованими та суперечать нормам ЗК України, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Бібрську міську раду надати ОСОБА_1 такий дозвіл.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.04.2021, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бібрської міської ради №2227 від 19.06.2020 про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_1 згідно її заяви від 10.10.2019.

Зобов`язати Бібрську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтованою площею 0,2467 га на території Бібрської міської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 07.06.2021

Суддя Р.І. Кузан