Рішення № 97522321, 04.06.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5418/20

Провадження № 2/456/60/2021

РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2021 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , страхової компанії «Гардіан» про стягнення матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом згідно якого просив cтягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 41 646,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 22.09.2020 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Nexia» н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen Passat» н.з НОМЕР_2 , який належить йому. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На місці дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3 визнав свою вину, та за наслідками було складено європротокол. Про настання страхового випадку було повідомлено страхову компанію «Гардіан».

24.12.2020 вказаною страховою на його рахунок було перераховано кошти у розмірі 24 220,12 грн. Однак як вбачається з рахунку виставленого ТзОВ «Алекс» від 02.10.2020 вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 65 866,86 грн.. Тобто ним понесені значно більші затрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримане страхове відшкодування. На сьогоднішній день невідшкодованим залишається 41 646,74 грн. На його звернення йому було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страховою виплатою полягає у тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійснені ремонту деталі міняються на нові, а отже різниця в понесених ним витратах підлягає стягненню саме з відповідача, як безпосереднього винуватця ДТП.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у заяві та просив суд такі задоволити повністю. Додатково вказав, що жодних матеріальних претензій до відповідача страхової компанії «Гардіан» немає.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мундяк М.М. в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю з урахуванням поданого відзиву на позовну заяву.

Зокрема, в обґрунтування заявлених заперечень у поданому відзиві покликався на те, що позивач в обгрунтування заявлених вимог покликається на рахунок № 0000014587 від 02.10.2020, однак такий доказ є неналежним та недопустимим, оскільки в такому не зазначено про проведення ремонтних робіт, а просто зазначено перелік запчастин та послуг за їх заміну. До позову не долучено квитанцію про оплату за ремонт автомобіля та акт виконаних робіт. Окрім цього, автомобіль позивача станом на 10.05.2021 не був відремонтований, а відтак позивач вводить суд в оману про понесення ним більших витрат на ремонт аніж перераховано страховою. Також вказав, що під час складання європротоколу представником страхової компанії у повідомлені про ДТП зазначено, що в автомобіля «Volkswagen Passat» пошкоджено передній бампер та праву фару та в характеристиці пошкоджень вказано п`ять елементів. Кількість пошкоджених елементів зазначених фірмою ТзОВ «Алекс» 17 елементів, що ще раз підтверджує, що такий рахунок є неналежним та недопустимим доказом.

Уповноважений представник відповідача страхової компанії «Гардіан» в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду відзив, згідно якого просив відмовити у задоволені позовних вимог заявлених до ТДВ СК «Гардіан». В обгрунтування заперечень на позовні вимоги покликався на те, що виплата страхового відшкодування ОСОБА_1 було здійснено по аварійному сертифікату №86-D|77|8 від 30.10.2020 про визначення вартості матеріального збитку, завданої власнику транспортного засобу, складеного аварійним комісаром ОСОБА_4 за результатами огляду пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Страхова виплата у розмірі 24 220,12 грн. була здійснена платіжним дорученням №6472 від 24.12.2020, тобто зобов`язання страховика щодо відшкодування за рахунок страхової виплати збитків понесених позивачеві пошкодженням транспортного засобу, виконані повністю та у строк. Щодо рахунку № НОМЕР_3 від 02.10.2020 наданим позивачем як доказ розміру збитку, заподіяного внаслідок ДТП, то такий без супроводження документом на підтвердження виконання робіт та їх дійсної оплати може розглядатись лише як пропозиція чи як попередній розрахунок вартості ремонту, таким чином, що вказана у ньому сума не є сумою дійсних витрат (реального збитку) на відновлення автомобіля.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини,» на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Так судом з`ясовано, що 22.09.2020 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю «Daewoo Nexia» н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_5 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Daewoo Nexia» н.з. НОМЕР_1 була застрахована згідно полісу АО2233357 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у СК «Гардіан», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, становить 130 000 грн., франшиза - 0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) (а.с. 6).

Винуватою у ДТП особою є водій транспортного засобу «Daewoo Nexia» н.з. НОМЕР_1 -відповідач ОСОБА_2 .

Зі змісту «Європротоколу» вбачається, що у автомобілі позивача «Volkswagen Passat» пошкоджено бампер передній та права фара.

Суд визнає «Європротокол» як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, «Європротокол» або Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 22.09.2019 року, яке складене сторонами по справі відповідно до норм чинного законодавства є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв`язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню, а обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Так, суд за змістом «Європротоколу» встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду. Дані обставини сторонами не заперечуються.

23.09.2020 позивачем та відповідачем до ТДВ «СК «Гардіан» було подано повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду.

В подальшому представником страхової компанії було складено протокол огляду транспортного засобу «Volkswagen Passat», згідно якого зафіксовано п`ять пошкоджень транспортного засобу - бампер передній - обрив кріплень, деформація, фара передня права - розбитий корпус, решітка радіатора - тріснута, направляюча переднього бамперу - розломлена з правої сторони, панель рамки радіатора - розломлена з правої сторони. Даний протокол підписаний позивачем без будь яких зауважень та доповнень.

30.10.2020 аварійним комісаром ФОП ОСОБА_4 складено аварійний сертифікат № 86 -D/77/8 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_4 - 55933,21 грн. (з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали), 28444,14 вартість відновлювального ремонту з врахуваннм зносу (з врахуванням ПДВ), 24 220,12 (без врахування ПДВ).

28.11.2020 позивач ОСОБА_1 подав до страхової компанії «Гардіан» заяву про виплату страхового відшкодування. Зі змісту заяви слідує, що з порядком обчислення страхового відшкодування та документами на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди ознайомлений, що стверджується його окремим підписом у заяві.

У відповідності до страхового акту № ЦВ/3270/1 від 24.12.20020 та платіжного доручення № 6472 від 24.12.2020 ТДВ «СК «Гардіан» перерахувала позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 24 220,12 грн..

Предметом спору в даній справі є відшкодування шкоди заданої пошкодженням автомобіля. Тому, для визначення розміру вартості матеріального збитку необхідно керуватися Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі- Закон), положеннями полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.10.2019 № АО2233357.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Отже, страховик - СК «Гарант» за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним з відповідачем, також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону.

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної потерпілій стороні встановлені ст. 22 Закону, згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16-ц, якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). З урахуванням наведеного, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці".

Такого ж висновку дійшов й Верховний Суд у Постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 761/41395/16-ц, де, крім зазначеного, вказав, що саме з винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між заподіяним розміром майнової шкоди та розміром страхового відшкодування, враховуючи наявність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Таким чином, відповідач СК «Гардіан» здійснила виплату страхового відшкодування у повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а різницю між фактичною вартістю ремонту пошкодженого ТЗ та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком, має відшкодувати саме винуватець ДТП - відповідач по справі, на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

У підтвердження понесених збитків пов`язаних з ремонтом автомобіля позивачем долучено рахунок ТзОВ «Алекс» № 0000014587 від 02.10.2020, який містить опис товарів з урахуванням їх вартості, а також вартість робіт по відновлювальному ремонту автомобіля на загальну суму 65 866,85 грн. Саме різницю між вказаною сумою та виплаченим страховим відшкодування у розмірі 41 646,74 грн. позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 ..

З вказаного рахунку від 02.10.2020 вбачається, що відновлювальна вартість автомобіля «Volkswagen Passat» значно більша за відновлювальну вартість, яка була визначена аварійним комісаром у аварійному сертифікаті від 30.10.2020, однак з жодними притензіями на час розрахунку суми страхового відшкодування та виплати суми страхового відшкодування позивачем до страхової компанії не заявлялось.

Окрім цього, з вказаного рахунку вбачається, що в автомобілі наявні і інші пошкодження та деталі у кількості 17 елементів, частина яких не була зазначена у протоколі огляду транспортного засобу представником страхової компанії, з яким позивач погодився підписавши такий. Відповідно, не доведено необхідності проведенню та оплати робіт по встановленню та заміні цих деталей як таких, що отримані в результаті ДТП.

Крім того, суд не наділений спеціальними технічними знаннями у галузі автотехніки, а тому не в змозі розмежувати необхідність придбання позивачем кронштейна бампера та важіля, а також проведення ремонту щодо усунення перекосу передніх лонжеронів ( у проведені таких робіт, заміні запчастин та чи такі дійсно були отримані у результаті ДТП).

Суд неодноразово роз`яснював позивачу можливість заявити клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення понесених ним витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, однак позивач наданим йому правом не скористався.

Крім того, позивачем не надано будь-якого документу про виконання робіт по відновленню його автомобіля та про оплату проведеного ним ремонту.

При цьому суд відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодесом випадках.

Тому з урахуванням принципу диспозитивності суд також не може вийти за межі позовних вимог та визначити розмір завданої позивачу шкоди виходячи з тих даних, які були отримані страховою компанією і були враховані під час визначення розміру страхового відшкодування.

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що позивачем на підтвердження позовних вимог долучено рахунок ТзОВ «Алекс» № 0000014587 від 02.10.2020 який не є належним, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст. ст. 77,79,80 ЦК України, інших доказів, зокрема акту виконаних робіт, платіжних документів про оплату проведених робіт, висновку експерта про вартість відновлювального ремонту автомобіля не долучено та таких у судовому засіданні не здобуто, у звязку з чим суд не може виключити факту не недобросовісності позивача та завищення понесених витрат, а тому приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , страхової компанії «Гардіан» про стягнення матеріального збитку заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий суддя Н. М. Янів