Ухвала суду № 97522025, 04.06.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/819/21

Провадження №1-кп/307/96/21

УХВАЛА

про повернення обвинувального акта

04 червня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Пальонна М.Є.,

за участю прокурора Варги І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

та його захисника адвоката Рішка П.М.,

провівши в залі суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12021070000000073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,

встановив:

17 березня 2021 року із Закарпатської обласної прокуратури до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021070000000073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України

Згідно ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2021 року призначено підготовче судове засідання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Рішко П.М. подав клопотання про повернення обвинувального акта посилаючись на те, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3) ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» роз`яснено, що суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено право на справедливий суд - кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У ст. ст. 62, 63 Конституції України містяться положення щодо наявності у обвинуваченого прав на захист та на доведення його вини в законному порядку.

Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, зазначеними нормами закону прямо передбачена обов`язковість застосування належної правової процедури при притягненні особи до кримінальної відповідальності

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Вимоги до складання обвинувального акту та матеріалів, які до нього додаються, визначені у ст. 291 КПК України, є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За вимогами п. п. 3), 5) та п. 7) ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема:

анкетні відомості потерпілого;

виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Із формулювання обвинувачення видно, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення зокрема, за наявності у ФОП ОСОБА_1 робочого проекту «Розчистка русла річки «Тиса» в районі прикордонного знака № 254 м. Тячів Закарпатської області», роботи проводилися переважно за межами запроектованої ділянки й супроводжувалися масовим вилученням з природного середовища, а саме річкової долини гірської річки «Тиса» в районі прикордонного знака № 254 м. Тячів Закарпатської області, піщано-гравійної суміші, і такі роботи суперечать чинному природоохоронному законодавству, оскільки має місце порушення законодавства про надра у формі самовільного користування надрами, тобто видобування піщано-гравійної суміші кар`єрним способом, наслідком якого є збитки, завдані державі внаслідок порушень законодавства про надра.

Так, внаслідок самовільного користування надрами, об`єм видобутої піщано-гравійної суміші кар`єрним способом становить 430 метрів кубічних, а державі порушенням природоохоронного законодавства завдано збитків на загальну суму 268 949, 52 грн.

Ураховуючи те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмету доказування, у той час обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відтак достовірність інформації повинна бути відображена в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно п. 7) ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).

У вказаному обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення зазначено зокрема, «що державі порушенням природоохоронного законодавства завдано збитків на загальну суму 268 949, 52 грн.», однак в обвинувальному акті в частині зазначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням зазначено, що «кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано».

Відтак, у вказаному обвинувальному акті містяться суперечливі дані у формулюванні обвинувачення та в частині зазначення відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра - надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Однак, у вказаному обвинувальному акті не вказано органу, уповноваженого на здійснення функцій держави, якому, внаслідок самовільного користування надрами та порушенням природоохоронного законодавства завдано збитків, а також держава в особі певного конкретного органу, уповноваженого на здійснення функцій держави, не визнана потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 371, 372, 376 КПК України,

постановив:

Повернути прокурору Закарпатської обласної прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021070000000073 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який постановив ухвалу, протягом семи днів з дня її оголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Текст повної ухвали буде складено та оголошено 8 червня 2021 року о 14 год. 00 хв.

Суддя Л.Р.Сас