Рішення № 97521524, 03.06.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 126/457/15-ц

Провадження № 2/147/6/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи адвоката Дідиченка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД», відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в редакції позовних вимог від 18.01.2017 року) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому просив суд стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на його користь 49 490 грн. майнової шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Крім того, позивач просив суд стягнути з ТОВ «ТЕРРА ФУД» на його користь 45370 грн майнової шкоди, 20000 грн. моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 510 грн франшизи та 1 830 грн судових витрат. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 17 лютого 2012 року водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21150» номерний знак НОМЕР_1 , вчинив дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем «Мазда Е2200» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також було пошкоджено автомобіль. Власником автомобіля являється ОСОБА_2 . Вироком Бершадського районного суду від 20.11.2014 визнано винним ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано позивача, оскільки йому було спричинено як тілесні ушкодження, так і матеріальний збиток у вигляді пошкодження автомобіля. В добровільному порядку, ні страхова компанія ні ТОВ «ТЕРРА ФУД» не повернули йому спричинені як матеріальні так і моральні збитки. А тому, звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути понесені ним витрати.

01.02.2017 та 23.03.2019 відповідачем ВАТ НАСК «ОРАНТА» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вони зазначають, що 31.03.2011 між ТОВ«Тульчинський маслосирозавод» та HACK «Оранта» був укладений Поліс № АА/0529530 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на транспортний засіб ВАЗ 21015 номерний знак НОМЕР_1 . 17.02.2012 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ 21015 д.н.з НОМЕР_1 . під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Мазда Е2200», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час ДТП,(далі - Закон) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. З письмовою заявою про страхове відшкодування Позивач звернувся до HACK «Оранта» лише 29.05.2014 року, що являється порушенням строку згідно статі 33 Закону про подання повідомлення про ДТП, а саме (водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка). Також зазначили, що моральну шкоду відповідно до вимог ст.1167 ЦК України повинен сплачувати винуватець ДТП, а вони не являються безпосереднім учаснико ДТП, тому просили відмовити в позові до НАСК «ОРАНТА» повністю.

20.02.2017 представником відповідача ТОВ «ТЕРРА ФУД» подано до суду заперечення на позовну заяву, в якій вони зазначили, що позовні вимоги до них є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування винуватця ДТП ОСОБА_4 в трудових відносинах з ТОВ «ТЕРРА ФУД» саме в момент скоєння ДТП 17.02.2012. Також зазначили, що ОСОБА_4 керував автомобілем ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 , який не є власністю товариста, не використовувався ними, не був в орені, тому підприємство не може відповідати за вину фізичних осіб лише із-за того, що вони є працівниками ТОВ «ТЕРРА ФУД». Також наголошували на тому, що позивач пропустив строк позовної давності, в зв`язку з чим просили відмовити в позові повністю.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 у справі № 126/457/15-ц(провадження 2/147/6/20) визначено головуючого суддю Мудрак А.М.

Ухвалою судді від 03.08.2020 прийнято до свого провадження справу та призначено до розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві, просить задовольнити позов в повному обсязі. Також зазначив, що він є користувачем автомобіля Мазда, який придбав у ОСОБА_5 . Ремонт автомобіля після ДТП не проводився. На даний час ніхто не відшкодував йому понесені матеріальні збитки. Оскільки його визнано потерпілим в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст286 КК України, тому вважає, що йому спричинена як матеріальна так і моральна шкода яка підлягає задоволенню. Була проведена експертиза, встановлено, що завдано шкоду в розмірі 95370грн., тому просив стягнути з НАСК «ОРАНТА» 49490 грн. та з ТОВ «ТЕРРА ФУД» 45370 грн. Щодо моральної шкоди, то він зазнав страждань. У зв`язку із ДТП у нього були тілесні ушкодження, порушений нормальний ритм життя, тому просив стягнути з НАСК «ОРАНТА» 5000 грн. моральної шкоди та з ТОВ «ТЕРРА ФУД» 20000 грн. моральної шкоди.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак надіслав письмову заяву в якій підтримує позов повністю та просить суд задовольнити його. (а.с.221 том 1; а.с.165 том 2; а.с.30,107 том 3).

Представник відповідача ТОВ «ТЕРРА ФУД» в судове засідання не з`явився, 27.11.2020 подали на адресу суду заяву, в якій просили слухати справу без участі представника відповідача. Раніше подані відзив, заперечення підримують та просять відмовити в позові.(а.с.181-183 том 4).

Представники відповідача ВАТ НАСК «Оранта» до суду не з`явились, надіслали до суду письмові заперечення в яких просили розглядати справу за їх відсутності та відмовити в позові оскільки, позивач звернувся з проханням виплати страхового відшкодування через 2 роки після настання страхового випадку. Експертиза по справі проведена з порушенням процесуального права, оскільки позивач не повідомив представників страхової компанії про проведення експертизи, також не згодні з висновком експертизи в частині нарахування експертної вартості збитків спричинених ДТП.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, причина неявки суду невідома. 16.03.2017 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.223 том 2).

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи на стороні відповідача адвокат Дідиченко О.І. в судовому засідання заявлені позовні вимоги не визнав, пояснив, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_4 виконував свої трудові обов`язки, працюючи в ТОВ «ТЕРРА ФУД». Вирок, яким визнанно винним ОСОБА_4 був в листопаді 2014 року. Позивач ОСОБА_1 не надав суду жодного документа, що підтверджують його моральні страждання, крім того, автомобіль не є його власністю, щоб стверджувати, що йому завдано матеріальних збитків. Просив відмовити в позові повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 17 лютого 2012 року біля 09.30 год. на автомобільній дорозі сполученням Бершадь-Гордіївка, біля її перехрестя з автомобільною дорогою, яка йде зі сторони с. Баланівка в сторону с. Кошаринці водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Бершадь виїхав на зустрічну смугу руху, та вчинив зіткненн з автомобілем «Мазда Е2200» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Вироком Бершадського районного суду від 20 листопада 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 5100,00грн. На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від призначеного покарання. Вирок набрав законної сили 23.12.2014(а.с.22,23 том 1).

Згідно з висновком експерта № 24 від 01.07.2015 за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи автомобіля Мазда Е2200, ринкова вартість автомобіля становить 36511,00грн. Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Мазда Е2200 становить на момент проведення експертизи 95370,00грн.(а.с.96-117).

Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Мазда Е2200» номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору власником вказаного автомобіля є ОСОБА_2 (а.с.30).

Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21015 номерний знак НОМЕР_1 власником вказаного автомобіля є ОСОБА_3 (а.с.139 том 1).

Відповідно до договору оренди автомобіля від 18.03.2009 автомобіль марки ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 передано власником ОСОБА_3 в оренду ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» строком на двадцять п`ять років з 18.03.2009 до 18.03.2034 (а.с.45 том 1).

З тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 автомобіль реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в тимчасовому користуванні ТОВ «Тульчинський МСЗ» (а.с.1 том 2).

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 було застраховано у ВАТ НАСК «Оранта» на підставі полісу №АА 0529530 ТОВ «Тульчинський маслосирзавод»(а.с.26 том1). Ліміт відповідальності визначено на рівні 100 тис. грн за шкоду життю і здоров`ю одного потерпілого, 50 тис. грн за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, передбачено 510 грн - франшизи. Страхувальник - особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за цим полісом є товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинський маслосирзавод». Разом з тим, автомобіль ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_1 , не є власністю товариства, а перебував у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинський маслосирзавод» на підставі договору оренди від 18 березня 2009 року, укладеного з власником такого автомобіля ОСОБА_3 .

Станом на 17.02.2012 року ОСОБА_4 перебував на посаді менеджера з постачання молочної сировини департаменту заготівлі молока ТОВ «Інтер ФУД», що підтверджується його трудовою книжкою НОМЕР_4 від 17.07.2007 року. (а.с.141, 242, том 1).

З протоколів допиту в якості свідків громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджено факт перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з ТОВ «Інтер ФУД».(а.с.234-237 том 1) Даний факт підтверджується також, копіями виробничої характеристики(а.с.141 том 1) та характеристики з місця проживання ОСОБА_4 (а.с.240 том 1).

Відповідно до листа ТОВ «ТЕРРА ФУД» від 15.10.2015 встановлено, що 11.02.2014 відбулась зміна назви ТОВ «Інтер Фуд» та ТОВ «ТЕРРА ФУД»(а.с.153 том 1).

Позивачем в позовній заяві ставляться вимоги до ВАТ «НАСК «ОРАНТА» та ТОВ «ТЕРРА ФУД».

Вимоги до ВАТ «НАСК «ОРАНТА» позивачем обгрунтовані тим, що на момент скоєння ДТП автомобіль марки ВАЗ 21150 був застрахований, оскільки 31.03.2011 між ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» та ВАТ НАСК «ОРАНТА» укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників налемних транспортних засобів. Даний факт підтверджено в судовому засіданні та не спростовано сторонами.

Після закінчення досудового слідства та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивачем ОСОБА_1 29.05.2014 за реєстраційним №14-4 було подано на адресу ВАТ НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування (а.с.27 том 1).

24.06.2014 за №09-03-09/11575 отримано відповідь НАСК «ОРАНТА», в якій зазначено, що вони не мають правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль Мазда Е2200 номерний знак НОМЕР_2 , оскільки потерпілим ОСОБА_1 відповідно до ст.37.1 та 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-првової відповідальності власників наземних транспортних засобів» заяву про страхове відшкодування подано з порушенням встановлених строків (а.с.28 том1).

Так, дійсно дорожньо-транспортна пригода сталась 17.02.2012, а ОСОБА_1 звернувся до ВАТ НАСК «ОРАНТА» 29.05.2014, що також підтверджує сам позивач.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 990 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Судом встановлено, що автомобіль ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом згідно полісу №АА 0529530 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджує укладення договору страхування між ТОВ «Тульчинський маслосирзавод» та ВАТ НАСК «Оранта» від 30.03.2011 року.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що 17.02.2012 за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21150 номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля під керуванням позивача сталась дорожньо-транспортна пригода, що вважається страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та утворює обов`язок страховика відшкодувати, в межах страхових сум вказаних у страховому полісі, страхову виплату.

Згідно п. 2 страхового полісу №АА 0529530 страхова виплата за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн., за вирахуванням суми франшизи в сумі 510 грн., тобто всього на суму 49490 грн.

Доводи представників відповідача ВАТ НАСК «Оранта» щодо відмови в позові з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до страхової компанії про виплату страхової суми суд приймає до уваги.

Так, відповідно до п. 1 ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, в тому числі і: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено судом, 17 лютого 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mазда E2200» номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля «ВАЗ 21015» номерний знак НОМЕР_1 .

З листа НАСК «Оранта» від 24.06.2014 року №09-03-09/11575 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, зазначивши, що ДТП сталося 17.02.2012, а з письмовою заявою про страхове відшкодування до НАСК «Оранта» Волошин В.Б. звернувся 29.05.2014, а тому відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль Mазда НОМЕР_5 (а.с.28 том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «ОРАНТА» в частині стягнення матеріальних збитків не підлягають до задоволення, оскільки заява про страхове відшкодування подана з порушенням строків. Положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV передбачено, що підставою для відмови у страховій виплаті є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, при цьому цей строк підлягає обчисленню саме з моменту скоєння ДТП (17.02.2012 року), а не з моменту постановлення вироку, яким встановлена вина особи, яка заподіяла шкоду (20.11.2014 року).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до положень ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлено, що відповідно до страхового поліса №АА/0529530, виданого ВАТ НАСК «Оранта», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100000 грн. (а.с.26 том 1).

Як встановлено у вироку суду від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с.22-23 том 1).

За таких обставин відповідач ВАТ НАСК «Оранта» повинен відшкодувати позивачу, як потерпілому внаслідок ДТП, за участю застрахованого відповідачем транспортного засобу моральну шкоду у розмірі 5000грн. та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ТЕРРА ФУД» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.92 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналогічне положення закріплене в п. 4 Постанови Пленуму ВСС України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року.

Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У правовій позиції, яка висловлена ВСУ у справі №6-229цс14 від 28.01.2015 року, що згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, зазначено, що: відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Відповідачем ТОВ «Інтер ФУД» надано суду документи, з яких вбачається факт наявності між товариством та ОСОБА_4 трудових відносин, а також факт керування останнім в момент ДТП автомобілем ВАЗ 21150, державний номер НОМЕР_1 , під час виконання ним трудових обов`язків (а. с. 237-242, т. 1).

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта № 24 від 01.07.2015 року матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Mазда E2200 номерний знак НОМЕР_2 на момент проведення експертизи становить 95370 грн.

Страхове відшкодування, яке зобов`язане виплатити страховик складає 50000 грн. (за мінусом 510 грн. франшизи). Іншу частину, яка не покриває суму страхової виплати зобов`язана сплатити особа, яка визнана винною у вчинені ДТП. Тобто для повного покриття витрат з відповідача ТОВ «ТЕРРА ФУД» підлягає стягненню сума в кількості 45370 грн. (95370-50000 = 45370 грн.), а також 510грн. франшизи.

Разом з тим, відповідач ТОВ «ТЕРРА ФУД» в своїх запереченнях на позовну заяву заявили про сплив позовної давності з вимогами до них.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Верховний Суд України 16.11.2016 у справі за № 6-2469цс16 зробив правовий висновок посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (тут і надалі за текстом - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відровідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди перебуває в провадженні суду з 05.02.2015. В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21.09.2016 рішення Бершадського районного суду Вінницької області та рішення апеляційного суду Вінницької області скасовано та справу направлено на новий рогляд. Відповідно наголошено на заміні відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, застосування у справі строків позовної давності не знайшли свого підтвердження.

Обгрунтовуючи свої вимоги до ТОВ «ТЕРРА ФУД» щодо стягнення моральної шкоди позивачем зазначено, що він після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 17.02.2012 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. В лікарні після ДТП він не лікувався, тільки вдома. У нього був порушений нормальний ритм життя зазнав душевних та фізичних страждань. Оскільки винуватець ДТП під час скоєння перебував в трудових відносинах з ТОВ «ТЕРРА ФУД», тому саме вони повинні відповідати за його дії.

Такі доводи позивача заслуговують на увагу, оскільки дане правове питання було роз`яснено Верховним Судом України у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), а саме роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Тобто положення ст. 1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вимогами законодавства, виходячи із засад розумності та справедливості суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТОВ «ТЕРРА ФУД» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки позивач зазнав як фізичних, психічних страждань так і немайнових втрат.

Статтею 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у справі понесені судові витрати на загальну суму 1830 грн., що підтверджується наступними документами: чеком ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.09.2014 року на суму 250 грн., квитанціями №57006536 від 03.09.2014 року АТ «Ощадбанк» на суму 40 грн. та №65168905 від 29.01.2015 року АТ «Ощадбанк» на суму 40 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №24 від 01.07.2015 року на суму 900 грн.; квитанцією до прибуткового касового ордеру №40 від 04.12.2015 року на суму 600 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «ТЕРРА ФУД» на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1413,30 грн. (50880,00 грн. розмір задоволених вимог х 100/ 65880 грн. розмір заявлених позовних вимог = 77,23 % задоволених вимог; 1830,00 грн. х 77,23 % /100 % = 1413,30 грн. розмір понесених витрат, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст. ст. 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД», відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 5000,00грн.(п`ять тисяч гривень) у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» на користь ОСОБА_1 45370,00 грн. (сорок п`ять тисяч триста сімдесят гривень) матеріальної шкоди, 5000 грн. (п`ять тисяч гривень) моральної шкоди, 510,00грн (п`ятсот десять гривень) франшизи, та 1413,30 грн.(одна тисяча чотириста тринадцять гривень 30 коп.) понесених судових витрат.

В решті позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД» відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, в порядку визначеному п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, в 30 - денний строк з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення протягом тридцяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).

Повне ім`я сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ;

Третя особа - ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_2 ;

Відповідач – товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ФУД», місце знаходження м.Київ, вул. вул. Зеленогірська, 8;

Відповідач – відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження м.Київ, вуд.Здолбунівська, 7д;

Третя особа - ОСОБА_3 , житель АДРЕСА_3 ;

Третя особа - ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 08 червня 2021 року.

Суддя А.М. Мудрак