Ухвала суду № 97520630, 09.06.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1015/21

Провадження № 1-кп/496/370/21

У Х В А Л А

09 червня 2021 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Желяпової О.Ф.,

прокурора – Сцепура О.І.,

захисника обвинуваченого – Попова О.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання прокурора Біляївської окружної прокуратури Одеської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , при цьому прокурор посилалася на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Представник потерпілої особи – Дімітрашко О.В. до судового засідання не з`явилася, але надала до суду заяву, згідно якої просила судове засідання провести без її участі та розгляд клопотань залишила на розсуд суду.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання прокурора, оскільки ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, тому захисник просив застосувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов до наступного висновку.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, оскільки зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_1 корисливого злочину, вчиненого повторно, пов`язаного із незаконним проникненням до приміщення та заволодіння чужим майном, тяжкістю покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим (позбавлення волі строком від 3-х до 6-ти років), а також характеристикою особи обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений та офіційно не працевлаштований, є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Суд не приймає до уваги характеристику від сусідів на ОСОБА_1 з місця мешкання його матері, оскільки особи, які її підписали не встановлені та їх повноваження не перевірені, також характеристика ніким не завірена (нотаріус, селищна рада тощо).

Окрім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки підлягають безпосередньому допиту судом, тому суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків.

Також, в зазначеному кримінальному провадженні існує ризик можливого вчинення ОСОБА_1 інших злочинів, оскільки останній раніше судимий за аналогічний злочин, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та його схильність до вчинення злочинів корисливої направленості.

Наведене виправдовує необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Одеського апеляційного суду, яка знайшла своє відображення в ухвалі суду від 29.03.2021 року під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 17.03.2021 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 17.06.2021 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, той факт, що він раніше судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, має місце постійної реєстрації, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, свою вину він не визнає, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілу, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Щодо усного клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому захисник зазначив щодо недоведеності прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відносно його підзахисного, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим, враховує ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати на теперішній час, тому підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу - не має.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд, на теперішній час, не встановив.

Тому суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню. В свою чергу усне клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу, не підлягає задоволенню, так як не вмотивоване та заявлено в супереч вимогам КПК України.

При цьому також необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливепокарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 09.06.2021 р. до 07.08.2021 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Горяєв І.М.

Повний текст ухвали складено 09.06.2021 р.