Постанова № 9752030, 13.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.10Справа №2а-1987/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представники за довіреністю Ібрагімова А.А., Чернета А.О.,

від відповідача представник за довіреністю Болібкова А.В.,

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у якому просить визнати недійсним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000362301/0 від 26.01.2010р.

Позивач надав письмову заяву про уточнення п.2 позовних вимог (а.с.86), відповідно до якої просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0000362301/0 від 26.01.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки, зроблені у ході проведених відповідачем перевірок не ґрунтуються на законі та також зазначає, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки та оформлення її результатів.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.82-83).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державної податковою інспекцією в м. Сімферополі було проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Респект - 2005» з питань достовірності відшкодування податку на додану вартість на рахунок платнику банку за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006р., січень, лютий, квітень, травень 2007р., за наслідками якої був складений акт (далі - акт перевірки) перевірки від 18.01.10р. №180/23-4/30271294 (а.с.14-15).

За наслідками вказаної перевірки, на підставі акту №180\23-4\30271294 від 18.01.2010р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2010р. №0000362301\0 (а.с.22), відповідно до якого, позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 109112,00 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

У висновку акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач зазначив, що по результатам перевірки встановлено, що на порушення ст. 1 п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.10, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можливо підтвердити в ряд. 25.1 Декларації відповідних періодів суму бюджетного відшкодування в розмірі 109119,00грн.

При цьому в акті перевірки відповідачем вказано, що сума бюджетного відшкодування, заявлена ТОВ «Респект 2005» у розмірі 109112,00грн. на розрахунковий рахунок, вважається не підтвердженою, а такою, що необхідно віднести до складу відємного значення податкового кредиту наступних відповідних періодів (рядок 26 Декларації): серпень 2006р. 29337грн., вересень 2006р. 15714грн, жовтень 2006р. 5300грн., листопад 2006р. 18645грн., грудень2006р. 13894грн., січень2007р. 8174грн., лютий 2007р. 4561грн., квітень 2007р.-7137грн.травень 2007р. 6350грн.

Слід відзначити, що відповідно до акту перевірки та наявних матеріалів справи, відповідачем у ході перевірки не було встановлено порушення позивачем положень діючого законодавства щодо формування податкового кредиту на 109112,00грн., а також не прийнято будь яких рішень щодо зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ на цю суму.

Враховуючи викладене, матеріали справи свідчать, що відповідач за наслідком перевірки самостійно визначив, що сума у розмірі 109112,00грн. підлягає віднесенню до відємного значення податкового кредиту наступних відповідних податкових періодів (ряд. 26 Декларації) (оборот а.с.15).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 вказаного Закону.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах даної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Підпунктом 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Положення цієї норми свідчить про те, що законодавець виключно платнику надав право обирати спосіб використання податкового кредити, а саме шляхом зарахування податкового кредиту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів або заявлення суми податкового кредиту до бюджетного відшкодування на рахунок платника.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування якщо:

а) особа:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є суб'єктом оподаткування за правилами, встановленими законодавством з питань спрощених систем оподаткування, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від загального, встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати";

Матеріали справи свідчать, що позивач до осіб, зазначених у п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону не відноситься.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність встановлення порушень позивачем норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту на суму 109112,00 грн., а також відсутність відповідних рішень про зменшення податкового кредиту позивача на вказану суму, суд приходить до висновку, що віднесення даної суми до рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) або до рядку 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) є виключно правом платника та обирається на його розсуд.

При цьому, діюче законодавство не надає повноважень контролюючому органу визначати та встановлювати, у який з вказаних способів платнику необхідно розподіляти суму сформованого податкового кредиту, а також не надає повноважень щодо самостійного віднесення суми податкового кредиту з рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) до рядку 26 (залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суму податкового кредиту до рядків 25.1 податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню), а висновки відповідача щодо не підтвердження суми бюджетного відшкодування та зроблені в акті перевірки приписи щодо необхідності віднесення суми бюджетного відшкодування у розмірі до відємного значення податкового кредиту наступних відповідних податкових періодів (ряд. 26 Декларації) є необґрунтованими та такими що зроблені без додержання положень діючого законодавства, тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того суд зазначає, що перевірка відповідачем була проведення з порушенням норм діючого законодавства, в звязку з наступним.

Відповідно до положень п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як зазначалося вище, відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, згідно п.п.4.2.2 п.4.2. ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1 ст. 11 Закону «Про державну податкову службу в Україні», а також затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 «Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства», документальна невиїзна (камеральна) перевірка проводиться виключно за даними податкових декларацій, звітів і інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів. Термін проведення вказаної перевірки згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» складає 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Позаплановою перевіркою, згідно ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», слід вважати документальну перевірку, не закріплену в планах роботи податкового органу, яку проводять виключно за рішенням керівника податкового органу, оформлену наказом, за наявності хоч би однієї з обставин, визначених в ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» або п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Податок на додану вартість». Також згідно п.1 ст.112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова перевірка проводиться лише за умови надання платникові податків направлення на перевірку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку.

Матеріали справи також свідчать про те, що така перевірка була здійснена відповідачем по податкових деклараціях та заявах про повернення сум бюджетного відшкодування, які вже були надані позивачем за попередні податкові періоди (а.с.87-126), та по яких податковим органом вже проводилася відповідна перевірка.

В акті перевірки вказано на те, що раніше за цей же період Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь вже проводилися документальні виїзні позапланові перевірки за наслідками яких були складені довідки №368\23-4 від 16.11.2006 р. № 13\23-4\30271294.от 10.01.2007р. № 72Г23-4 від 13.02.2007 р. № 185\23-4 від 07.03.2007 р. № 383\23-4 від 03.05.2007р. № 423\23-4 від 18.05.2007 р. № 60П23-4 від 17.07.2007 р. № 5255\23-4 від 14.08.2007р.

Згідно п. 1.3. Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства за наслідками проведення невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного і іншого законодавство - довідка.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової або позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового валютного і іншого законодавства суб'єктом господарювання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що норми Закону України «Податок на додану вартість» є спеціальними щодо встановлення підстав та порядку проведення перевірок в разі звернення платника податку про бюджетного відшкодування ПДВ, якими взагалі не передбачено та не надано податковому органу повноважень на проведення такої перевірки, як позапланова невиїзна документальна.

Матеріали справи також не містять доказів наявності підстав проведення контролюючим органом позапланової перевірки з підстав встановлених ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Вказане свідчить, що відповідач проводячи перевірку діяв з порушенням способу та без наявності підстав встановлених п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того суд звертає увагу на порушення відповідачем при складанні акту перевірки затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 «Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства».

Зокрема з акту перевірки вбачається, що він не містить встановлених пунктом 2 вказаного порядку даних:

- підпункт 2.1.3. підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів.

- підпункт 2.1.4. дата та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки.

- підпункт 2.1.7. період, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання.

- підпункт 2.1.8. інформація про направлення суб'єкту господарювання повідомлення про проведення планової виїзної перевірки.

- підпункт 2.1.9. інформація про наявність журналу реєстрації перевірок суб'єкта господарювання та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

- підпункт 2.2.1. Термін проведення перевірки (дата початку та дата закінчення перевірки).

- підпункт 2.2.11. Інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Вказане свідчить про порушення відповідачем встановленого порядку оформлення матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок.

Суд також зазначає, що в акті перевірки вказано, що позивачем порушені п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із змісту даних норм вбачається, що вони встановлюють визначення термінів, зокрема господарської діяльності та бюджетного відшкодування і не містять будь яких приписів, яких повинен був дотримуватися субєкт господарювання.

Також в акті перевірки вказано, що позивачем порушений п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Із змісту даної норми вбачається, що нею встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже дана норма також не містить приписів, яких повинен дотримуватися субєкт господарювання та, відповідно, ці норми не можуть бути ним порушені за своєю правовою природою.

Викладене свідчить про протиправність дій відповідача при проведенні перевірки, порушення відповідачем встановленого діючим законодавством порядку проведення перевірок та підстав для їх проведення, а також про те, що висновки зроблені відповідачем суперечать вимогам діючого законодавства, є необґрунтованими, в звязку з чим прийняте за наслідками проведення перевірки та на підставі акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 19.04.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь №0000362301/0 від 26.01.2010р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Респект - 2005» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дибенко, 7 кв. 9, ЄДРПОУ 30271294) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.