Постанова № 9751971, 11.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.05.10Справа №2а-6047/09/5/0170 15:24 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В. при секретарі судового засідання Лалаєві Д.О. розглянувши за участю представника позивача Попової А.М. дов. № 01/09 від 12.01.09р, представника відповідача Кадиров У.І. посвідчення № 082020 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «УКпостач»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «УКпостач» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49421,02 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24710,51 грн. протиправними, також позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р. (№00000172301/1 від 16.04.09р.).

Позовні вимоги ґрунтуються на положення Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов неправильних висновків посилаючись на те, що взаємовідносини з ПП «Легіон», у періодах, які було перевірено, були як з посередником, а не з підрядчиком, у звязку з чим не можливо заявляти суми, по отриманим від цього підприємства послуг і товарів до податкового кредиту. Разом з тим, позивач зазначає, що процедура відшкодування ПДВ не передбачає необхідності перевірки оплати податку на додану вартість в бюджет по всьому ланцюгу операцій при обігу товару.

Ухвалами від 09.12.09р. суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу та зупинив провадження у справі.

12.01.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експертизи № 1/10 від 11.01.10р., у звязку з чим, суд ухвалою від 13.01.10р. поновив провадження у справі.

Ухвалою від 04.02.10р. суд замінив відповідача Красноперекопську ОДПІ в АР Крим на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач).

У судовому засіданні 15.04.10р. представник позивача надав суду письмове клопотання про залишення його адміністративного позову в частині визнання дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 49421,02 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24710,51 грн. протиправними без розгляду, у звязку з чим, суд ухвалою від 15.04.10р. залишив позов без розгляду в цій частині.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Вважає, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, зазначив, що були досліджені журнали обліку видачі пропусків, в результаті чого встановлено, що у перевіряємому періоді робітниками фірми «Легіон» м. Красноперекопськ та робітниками ТОВ «Укрбудексімторг» м. Київ пропусків, які дають право допуску на територію підприємства позивача для проведення будівельно-монтажних робіт не видавалися. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2009р. проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП Фірмою «Легіон» за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р., в ході якої встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 55804,85 грн.

За результатами перевірки складений Акт № 393/23-0/30169718 від 13.03.2009р., в якому відповідач зафіксував вищезазначене порушення.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.2009р. яким останній визначив позивачу податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 49421,02 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24710,51 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим (а.с.102-104), але рішенням про результати розгляду скарги (а.с.95-100) скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

16.04.2009р. Красноперекопською ОДПІ в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000172301/1 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 49421,02 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24710,51 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у 2006-2007 роках між позивачем (замовник) та Фірмою «Легіон» (підрядчик) були укладені договори підряду (а.с. 24-34), відповідно до п. 1 яких останній зобовязувався виконати ремонтно-будівельні, будівельні та відділочні роботи.

Згідно з п. 2 зазначених договорів сума договорів визначалась договірної ціною та складала 150, 500, 100 тис. грн.. Ціна договорів є динамічною та може бути змінена за згодою сторін.

У виконання вищенаведених договорів Фірмою «Легіон» були виконані відповідні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийомки виконаних робіт: № 5 за березень 2008р., № 6 за березень 2008р., б/н за лютий 2008р., № 3 за січень 2008р., № 2 за січень 2008р., б/н за грудень 2007р., б/н за травень 2007р., б/н за березень 2007р., б/н за лютий 2007р., № 1 за січень 2007р., б/н за грудень 2006р., б/н за листопад 2006р., б/н за листопад 2006р., № 7 за жовтень 2006р., № 6 за жовтень 2006р., б/н за серпень 2006р., № 4 за серпень 2006р., б/н за липень 2006р., № 3 за липень 2006р., б/н за червень 2006р., б/н за квітень 2006р. та накладними (а.с.131-196). Розрахунки із підрядчиком позивач проводив відповідно до чинного законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи наліжним чином завіреними копіями платіжних доручень (а.с.214-237).

Відповідач в Акті перевірки (а.с.111) зазначає, що за наслідками дослідження журналів обліку видачі пропусків встановлено, що у перевіряємому періоді робітника фірми «Легіон» та робітникам ТОВ «Укрбудексімторг» пропусків, які дають право допуску на територію підприємства позивача для проведення будівельно-монтажних робіт не видавались. У звязку з чим, відповідач робить висновок про відсутність даних про прибуття робітників зазначених підприємств для виконання будівельних робіт на підприємстві позивача. В результаті чого останній вважає, що позивач не мав підстав для відображення у складі податкового кредиту ПДВ по операціям придбання зазначених послуг, оскільки їх виконання неможливо підтвердити.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою (а.с.35), наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказане підприємство на момент укладення угод було виключене з ЄДРПОУ, у звязку з чим було не наділене цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як свідчать матеріали справи та як встановлено актом перевірки, між позивачем та контрагентом (ПП Фірма «Легіон») в порядку встановленому ЦК України були укладені договори. На виконання договорів укладені акти прийому виконаних підрядних робіт. Позивачем проведені розрахунки з контрагентом за виконані роботи (надані послуги).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що укладені між позивачем та контрагентом договори, акти виконаних підрядних робіт, накладні є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, яки є предметом вказаних вище договорів та свідчать про отримання позивачем робіт та послуг, а контрагентом плати за виконання робіт, надання послуг.

Більш того, відповідно до висновку експертизи № 1/10 від 12.01.2010р. експертом підтверджено виконання підрядних робіт. Експерт зазначає, що не можливо підтвердити лише підрядні роботи за актом б/н за квітень 2006р. в будівлі по вул. Калініна, 11, оскільки будівля продана у власність ЗАТ «Євроазіатська пивна група».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з Акту перевірки у перевіряємому періоді позивачем використано право на податковий кредит з ПДВ по податковим накладним отриманим від Фірми «Легіон» на загальну суму 156059,02 грн.

Згідно до положень п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У звязку з чим, суд вважає, що у позивач були всі підстави для відображення у складі податкового кредиту ПДВ по операціям придбання зазначених товарів та послуг.

Стосовно висновків відповідача щодо невидачі робітникам ТОВ «Укрбудексімторг» пропусків, які дають право допуску на територію підприємства позивача для проведення будівельно-монтажних робіт суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки (а.с.111) Красноперекопською ОДПІ був направлений запит на Фірму «Легіон» щодо документального підтвердження взаємовідносин із позивачем по вищезазначеним договорам підряду та надання інформації про постачальників будівельних матеріалів та виконувачів будівельних робіт.

Фірмою «Легіон» був наданий договір б/н від 24.01.2006р. де зазначено, що замовник -Фірма «Легіон» та підрядник ТОВ «Укрбудексімторг» уклали цей договір про наступне: замовник надає будівельні, ремонтно-будівельні роботи на території м. Красноперекопська. Підрядник у відповідності з цим договором зобовязаний організовувати та виконувати будівельні роботи у відповідності з інструкціями по охороні праці, які діють на обєктах замовника. У пункті договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» з боку ТОВ «Укрбудексімторг» не вказано код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер 310244826028, № свідоцтва ПДВ 35473750.

Разом з тим, під час проведення перевірки директор Фірми «Легіон» ОСОБА_3 дав письмові пояснення, в яких зазначив, що Фірма «Легіон» працює з ЗАТ «УКпостач» з 2005 року та надає посередницькі послуги по ремонтно-будівельним роботам та постачанням товарів. На Фірмі «Легіон» наймані працівники відсутні, та фірма ніяких робіт не виконує. Постачальником будівельних робіт та будівельних матеріалів є ТОВ «Укрбудексімторг». Розрахунки з останнім відбувалися товарами та грошовими коштами у м. Красноперекопськ.

Відповідач посилається на отриману інформацію відносно того, що ТОВ «Укрбудексімторг» не звітує з липня 2002р. та Актом № 22 від 31.10.2005р. було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Але суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець в Законі України «Про податок на додану вартість» однозначно встановив процедуру нарахування, сплату до бюджету та відшкодування з бюджету податку на додану вартість, і ця процедура відшкодування не передбачає необхідності перевірки оплати податку на додану вартість до бюджету по всьому ланцюгу операцій при обігу товарів та надання послуг, та як наслідок не позбавляє покупця права на податковий кредит та бюджетне відшкодування цього податку.

Аналогічна думка викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.07.2009р. у справі № К-1185/07.

За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р. та №00000172301/1 від 16.04.09р. не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р. та № 00000172301/1 від 16.04.09р. без вимоги про скасування їх.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом нечинним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р. та № 00000172301/1 від 16.04.09р. є актами індивідуальної дії.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються нечинними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р. та № 00000172301/1 від 16.04.09р.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 10277,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжними дорученнями № 4169 від 22.10.09р., № 4498 від 13.11.09р. від 06.05.09р. та калькуляцією експерта.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 11.05.2010р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 17.05.2010р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000172301/0 від 18.03.09р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000172301/1 від 16.04.09р.

Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «УКпостач» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1а) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 10277,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Сидоренко Д.В.