Рішення № 97518657, 09.06.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/6/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миколайчука П.В.,

зі секретарем судового засідання - Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Брусилів цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.08.2015 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово змінювався. Договір укладено шляхом заповнення заяви-анкети, на підставі чого відповідач отримала кредитну карту для доступу до кредитного рахунку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Свої зобов`язання з передачі грошових коштів банк виконав шляхом надання доступу до кредитних коштів через банківські картки. Однак, в порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 12.11.2020 заборгованість відповідача перед банком складала 27 597,15 грн., яка складається з наступного: 25 724,84 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 20,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту, 1872, 31 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. В зв`язку з цим, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у вказаному вище розмірі та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

Згідно витребуваної інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 15.01.2021 відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 15.03.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

30.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, мотивований тим, що заявлені позивачем суми до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведені. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Також, позивачем не надано доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останньої з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці. Крім того, відповідно до розрахунків, наданих самим же Позивачем, а саме АТ КБ «Приватбанк» на дату подачі позову, відповідач, вже здійснила виплату за тілом кредиту в загальному у сумі 21777,15 гривень (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 15 коп.), а тому зобов`язання у поверненні грошових коштів у розмірі, вказаному у позовних вимогах, у мене не виникає. Також, після подачі позову АТ КБ «Приватбанк», 03.03.2021 відповідачка здійснила оплату за кредитною карткою у розмірі 15000 гривень, що підтверджується копією квитанції, а тому відповідно і сума позовних вимог повинна бути зменшена на 15 000 гривень з урахуванням здійсненої оплати. Просила відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20.04.2021 постановлено витребувати в АТ КБ «Приватбанк» документи, що підтверджують ознайомлення ОСОБА_1 з інформацією щодо сукупної вартості кредитних зобов`язань щодо договору кредиту від 28.08.2015. Ухвала суду про витребування доказів позивачем не виконана належним чином, суду 11.05.2021 було надано лише заперечення на пояснення відповідача, які повторюють доводи позову та відповіді на відзив. Також направлено суду виписку по кредитному рахунку клієнта, з якої вбачається, що станом на 29.04.2021 заборгованість відповідача перед банком складала 9 321, 15 грн. Інших розрахунків не надано.

17.05.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому позивач зазначив що ОСОБА_1 підписавши 28.08.2015 анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, погодилася, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір і відповідач вважалася повідомленою про розмір відсотків та щомісячного платежу. Відповідачу було видано кредитну карту, коштами з якої вона користувалася та частково сплачувала заборгованість, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнавала свої зобов`язання за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися тому виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами по справі. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

28.04.2021 надійшло клопотання ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів справи перерахунку по руху коштів, виписки по рахунку та довідки про залишок по рахунку станом на 12.03.2021. Просила врахувати вказані розрахунки та докази при розгляді справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, у своїх заявах просив розглядати справу без участі позивача. Також в відповіді на відзив від 17.05.2021 позивач повідомив, що найближчим часом суду буде направлено уточнену позовну заяву. Суд критично ставиться до даного повідомлення, оскільки діючим ЦПК не передбачено такого документу як уточнена позовна заява, а передбачено лише подання заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, і, з врахуванням положень ст. 49, 126, 279 ЦПК, у даній справі право на звернення до суду з такою заявою у позивача втрачено в зв`язку зі спливом процесуальних строків. Суд констатує, що розгляд справи неодноразово відкладався в зв`язку з невиконанням позивачем ухвали про витребування доказів, правом на участь в судовому засідання позивач не скористався, заявами по суті сторони обмінялись, а заяв про відкладення розгляду справи від позивача не надійшло.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась заяві від 28.05.2021 просила розглядати справу без її участі та відмовити в позові.

Дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 28.08.2015 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про отримання кредиту та про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг й ознайомлення з Тарифами банку (а.с. 15).

До позову додано текст Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», розрахунок заборгованості та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, у яких відсутній підпис відповідачки, який би підтверджував її ознайомлення з даними документами (а.с. 6-12, 16, 17-65).

Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість відповідача перед банком станом на 12.11.2020 складала 27 597,15 грн., яка складається з наступного: 25 724,84 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 20,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту, 1872, 31 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Згідно вказаного розрахунку, процентна ставка за відсотками неодноразово змінювалася : 01.10.2018 з 3,6 % річних до 3,5 %, 01.08.2020 - до 3,4 % річних. Також з вказаного розрахунку вбачається, що кошти, які повертала відповідачка банку, зараховувались на погашення відсотків, а також на їх погашення знімалися кошти з самого тіла кредиту, чим збільшувався його розмір (а.с. 6-12).

Як вбачається з довідок про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , останній неодноразово видавались кредитні картки за договором, а саме - 04.08.2014 (термін дії до 07/18), 09.10.2017 (термін дії до 10/21), 10.10.2018 (термін дії до 07/22). Кредитний ліміт за договором б/н також неодноразово змінювався (п`ятнадцять разів), востаннє -19.12.2019 до «0» грн. (а. с. 13,14).

Згідно виписок по рахунку, відповідач користувалась наданими банком кредитними коштами та повертала їх, востаннє картку поповнено на 15 000 грн. 03.03.2021, станом на 29.04.2021 розмір заборгованості відповідача перед банком складає 9 321, 15 грн. (а.с. 75-87, 172-184, 203-215).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту стягнути і інші складові його вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на його сайті, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та витяг з Тарифів розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, про можливість списання коштів з тіла кредиту на погашення відсотків, про зарахування повернутих сум саме на погашення відсотків та їх розмір, про односторонню зміну банку кредитного ліміту чи процентної ставки, що неодноразово відбувалось за час дії договору кредиту.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника від 28.08.2015, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28.08.2015 шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, на підставі яких банком нараховано зазначений в позові сукупний розмір заборгованості. Тому, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Суд зазначає, що згідно довідки (а.с.13) та виписок (а.с. 75-87, 172-184, 203-215), з жовтня 2017 року і по даний час у відповідачки було три активні банківські картки, якими вона користувалась і з яких списувалися і переводилися кошти, та які відповідачка поповнювала своїми коштами. Водночас, суду не надано відомостей, на яких саме умовах було видано всі три картки, в якому розмірі взаємні перекази по картками можна вважати списанням чи погашенням заборгованості відповідача саме за договором від 28.08.2015, а з наданого розрахунку заборгованості неможливо з`ясувати з якої саме картки здійснювалося зняття та поповнення коштів.

Крім того суд зазначає щодо простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків, що до стягнення підлягають лише суми коштів, що передбачені умовами кредитного договору. Водночас правові підстави для стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту у суду відсутні у зв`язку з безпідставністю позовних вимог у цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті в анкеті-заяві від 28.08.2015, яка підписана ОСОБА_1 , та оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, з огляду на наведене вище. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 по справі № 190/1419/19.

Щодо наданих позивачем розрахунку та виписок, якими позивач підтверджує розмір заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту , суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку, у відповідачки заборгованість за тілом кредиту складає лише 20 грн., суму боргу в 25 704,84 грн. банком перенесено в графу «прострочене тіло кредиту». Суд зазначає, що відсутність тлумачення такого поняття як "заборгованість за простроченим тілом кредиту" позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті, оскільки при цьому буде порушуватися принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм. В даному випадку позивачем не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред`явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.

Вбачається, що банком з кредитного рахунку відповідача (з сум тіла кредиту) здійснювалося списання кредитних коштів на погашення відсотків та комісії, інших платежів, сплата яких у саме цих розмірах та за рахунок тіла кредиту не передбачена договором, підписаним відповідачкою. Зазначена обставина підтверджується випискою руху коштів по рахунку, з якої вбачається, що після списання відсотків за використання кредитного ліміту відповідно зменшувався залишок коштів на рахунку на суму такого списання, тим самим збільшувалась заборгованість відповідача за тілом кредиту. Оскільки кошти, внесені відповідачем на погашення отриманого кредиту були безпідставно зараховані банком на погашення відсотків, тому їх необхідно врахувати як погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту.

Згідно розрахунку за договором б/н від 28.08.2015 за період з 28.08.2015 по 30.09.2018 відповідачкою погашено заборгованості за тілом кредиту - 93 873,24 грн.; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 349,32 грн.; погашено заборгованості по пені - 50,00 грн.; а разом - повернуто банку 94 292, 56 грн., тоді як фактично отримано коштів у сумі 103 341, 10 (сума стовпчику 3) (а.с.6-9). Також за цей період з тіла кредиту було списано 3 697,20 грн. на погашення відсотків (сума стовпчика 4).

За період з 01.10.2018 по 12.11.2020 відповідачкою погашено заборгованості за тілом кредиту - 21 777,15 грн.; погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8 141,07 грн.; погашено заборгованості по нарахованим відсоткам - 4 941,66 грн.; погашено заборгованості по простроченим відсоткам - 6 330,31 грн.; а разом - повернуто банку 41 190,19 грн., тоді як фактично отримано коштів у сумі 22 605,07 (сума стовпчику 3) (а.с.10-12). Також за цей період з тіла кредиту було списано 15 067, 54 грн. (сума стовпчика 4) на погашення відсотків.

Також з дня, станом на який в позові нараховано заборгованість і до 29.04.2021 (дата останньої наданої позивачем виписки, а.с. 203) ОСОБА_1 додатково повернула банку 18 276 грн. (сума стовпчика 4 у виписці, з 12.11.2020).

Відтак, загалом, за договором б/н від 28.08.2015 станом на дату ухвалення рішення ОСОБА_1 було отримано у банку : 103 341,10 + 22 605,07 = 125 946, 17 грн., тоді як фактично повернуто - 94 292,56 + 41 190,19 + 18 276 = 153 758, 75 грн., тобто на 27 812, 58 грн. більше, ніж отримано. Вбачається, що відповідач повернув банку як фактично отриману суму кредитних коштів за весь час, так і частину додаткових коштів в розмірі 27 812, 58, тобто відповідачем здійснено проплати, які перевищують загальну суму отриманих коштів.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Із поданого позивачем розрахунку заборгованості, а також банківської виписки, яка є первинним документом, що відображає господарські операції, суд встановив, що заборгованість по тілу кредиту, тобто фактична заборгованості у ОСОБА_1 перед банком станом на день ухвалення рішення відсутня, а тому вимоги Банку (позивача ) в цій частині є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що заборгованість по кредиту є повністю погашеною відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 545/2248/17, який в силу положень ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.

Тому у задоволенні позову суд відмовляє в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України та в зв`язку з відмовою в позові, судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054-1056-1 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони у справі:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя П.В. Миколайчук