Рішення № 97518518, 28.05.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5810/20

Провадження 2/206/351/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 травня 2021 року в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

за участю секретаря судового засідання Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

Позовна заява мотивована тим, що 06.12.2019 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №619/0172, згідно з умовами якого останній отримав кредит в розмірі 177100 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 56% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 05.12.2024. Позичальник у порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, що потягло за собою виникнення простроченої заборгованості за кредитом та відсотками. Станом на 09.12.2020 заборгованість відповідача перед Банком становить 206423,09 грн., з яких: 169156,25 грн. заборгованість за основним боргом; 30729,4 грн заборгованість за відсотками; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 26,61 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 75,54 грн.; 3% відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 3139,78 грн.; 3% відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 630,18 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 2100,72 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 564,61 грн. Відповідач обов`язки щодо погашення заборгованості в добровільному порядку не виконує, внаслідок чого позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати з відповідача у судовому порядку.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, проте, відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не подав до суду відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 06.12.2019 між сторонами у справі був укладений кредитний договір №619/0172, відповідно до п. 2.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього Договору, а Позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим Договором строки Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредит надається в загальному розмірі 177100 грн, з терміном остаточного повернення не пізніше 05 грудня 2024 року.

Проте, як було встановлено судом, відповідачем умови кредитного договору не виконано.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основним боргом 169156,25 грн.; заборгованості за відсотками 30729,4 грн; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 26,61 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - 75,54 грн.

Разом з цим, перевіряючи доводи позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно. Тому за період до прострочення підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення стягуються річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України.

У даному ж випадку, сторони в договорі передбачили інший розмір процентів річних, аніж визначений у ч. 2 ст. 625 ЦК України, крім цього, банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись з даним позовом до суду, тим самим, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому застосуванню підлягає регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України, а вимоги, щодо сплати відсотків та інфляційних втрат, передбачені частиною другою статті 625 цього Кодексу задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.4.1. укладеного Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 56% річних. Зазначена процентна ставка є фіксованою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №619/0172 від 06.12.2019 у розмірі 199987,8 грн, з яких: 169156,25 грн. - заборгованість за основним боргом; 30729,4 грн - заборгованості за відсотками; 26,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 75,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, у задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 2999,8 грн. (199987,8*100/206423,09*3096,35/100 = 2999,8).

Керуючись ст.ст. 5-8,12 19, 23, 89, 128, 131, 136, 141, 197, 258 259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 1048, 1050 ЦК України суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, код ЄДРПОУ 09305480) заборгованості за кредитним договором №619/0172 від 06.12.2019, станом на 09.12.2020, у розмірі 169156,25 грн. - заборгованість за основним боргом; 30729,4 грн - заборгованості за відсотками; 26,61 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 75,54 грн - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (49107, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 115, код ЄДРПОУ 09305480) судові витрати по справі у вигляді судового збору, у розмірі 2999,8 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень, вісімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. О. Сухоруков