Рішення № 97517245, 03.06.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/763/21

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, ідентифікаційний код: 36068147)

до відповідача 1: Фізичної особи - підприємця Плаксія Манолія Васильовича, ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідача 2 : Фізичної особи - підприємця Гатеж Ганни Василівни, ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 222963,97 грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чернівецька міська рада звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця Плаксія Манолія Васильовича та фізичної особи-підприємця Гатеж Ганни Василівни про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 222963,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач 1 набув право власності на нерухоме майно 06.03.2014 року, відповідач 2 - 17.01.2014 року за адресою АДРЕСА_2 , які розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 7310136900:41:005:005 площею 1,0333 га, право оренди на вищевказану земельну ділянку у відповідачів виникло на підставі рішення 50 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 1221 від 29.05.2014 року, проте договір оренди землі між позивачем та відповідачами у встановлений строк укладено не було, відповідачі використовували дану земельну ділянку без правопосвідчувальних документів на землю. Тому позивач просить стягнути з відповідачів 222963,97 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю за період з 03.02.2018 року по 18.11.2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 року, позовну заяву передано до розгляду судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

15.03.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано відзиви відповідачів на позовну заяву в яких вони позовні вимоги не визнають, просять відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2021 року суд відклав підготовче судове засідання на 31.03.2021 року.

31.03.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано відповідь на відзив в якому позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 31.03.2021 року суд відклав підготовче судове засідання на 15.04.2021 року.

15.04.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано від представника позивача заяву в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакцій: "Ухвалити рішення, яким стягнути з фізичної особи -підприємця Плаксія Манолія Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) 111481,98 грн з Гатеж Ганни Василівни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради збитки завдані використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 1,0333 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , під кадастровим номером 7310136900:41:005:0005, за період з 03.02.2018 по 08.11.2018, на розрахунковий рахунок: Чернівецька міська ТГ; Чернів. ГУК/Чернівецька ТГ/24062200; код отримувача ЄДРПОУ 37836095 Казначейство України ЕАП; на рахунок IBAN UA 618999980314010611000024405; код класифікації 24062200; призначення платежу (кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу). Стягнути з відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог на користь Чернівецької міської ради понесені по даній справі судові витрати, на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UA 288201720344210002000042806 ДКСУ м. Києва, код 04062216".

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2021 року суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче судове засідання на 06.05.2021 року.

05.05.2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано від представника позивача клопотання (вх. №1807) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06.05.2021 року суд закрив підготовче провадження та признав розгляд справи по суті на 21.05.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.05.2021 року суд відклав розгляд справи по суті на 03.06.2021 року.

Станом на день розгляду справи представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча сторони належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи шляхом надіслання ухвал на адреси сторін.

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014 року за Гатеж Г.В. зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме металевий склад ТОП - літ. И загальною площею 790,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.01.2014 року №588903.

Дане нерухоме майно 09.11.2018 року перейшло у власність ТзОВ «КСМ Метал 2018» про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №238651095 від 24.12.2020 року.

06.03.2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме металевий склад ТОП - літ. К загальною площею 790,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2014 року №876307.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7300596482014від 03.04.2014 року вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 7310136900:41:005:0005 площею 1,0333 га. З цільовим призначенням: «для обслуговування приміщень для виробництва будівельних матеріалів».

29.05.2014 року рішенням Чернівецької міської ради 50 сесії VI скликання №1221 фізичній особі-підприємцю Плаксію Манолію Васильовичу та фізичній особі-підприємцю Гатеж Ганні Василівні надано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 1,0333 га. (кадастровий номер 7310136900:41:005:0005), в оренду терміном на 10 років, для обслуговування нежитлової будівлі (склад).

Однак, договір оренди землі між Чернівецькою міською радою та відповідачами так і не був укладений.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідачі в період з 03.02.2018 року по 08.11.2018 року використовувало спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав, а саме укладеного між ним та власником договору оренди.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.

Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд й в постанові від 09.02.2021 року у справі №922/3617/19.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.04.2014 року №НВ-7300596482014 земельна ділянка площею 1,0333 га. за адресою АДРЕСА_2 з кадастровим номером 7310136900:41:005:0005 зареєстрована 22.02.2006 року в ЧРФ ДП "Центр ДЗК". Вид використання: «для обслуговування приміщень для виробництва будівельних матеріалів».

Як уже зазначалося, в період з 03.02.2018 року по 08.11.2018 року за відповідачами було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме металевий склад ТОП - літ. И загальною площею 790,2 кв.м. та металевий склад ТОП - літ. К загальною площею 790,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2

Таким чином судом встановлено обставини правомірного володіння і використання відповідачами нерухомого майна, яке належало їм у спірний період, що само по собі свідчить про фактичне використання ними спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження формування та використання ними за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.

З огляду на викладене, фізична особа-підприємець Плаксій Манолій Васильович та фізична особа-підприємець Гатеж Ганна Василівна як фактичні користувачі земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею за період з 03.02.2018 року по 08.11.2018 року, а звідси - зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.

Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2019 року №1344, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів фізичною особою-підприємцем Плаксієм М.В. та фізичною особою-підприємцем Гатеж Г.В. за період з 03.02.2018 року по 08.11.2018 року складає 222963,97 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Стосовно інших доводів та висновків, суд вважає, що на такі не слід давати детальної відповіді, з урахуванням мотивів, за яких суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 3344,46 грн покласти на відповідачів з вини яких спір доведено до вирішення в судовому порядку порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Плаксія Манолія Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Чернівецька міська ТГ; Чернів. ГУК/Чернівецька ТГ/24062200; код отримувача ЄДРПОУ 37836095 Казначейство України ЕАП; на рахунок IBAN UA 618999980314010611000024405; код класифікації 24062200; призначення платежу кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу) 111481,98 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гатеж Ганни Василівни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Чернівецька міська ТГ; Чернів. ГУК/Чернівецька ТГ/24062200; код отримувача ЄДРПОУ 37836095 Казначейство України ЕАП; на рахунок IBAN UA 618999980314010611000024405; код класифікації 24062200; призначення платежу кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтовного покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу) 111481,98 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Плаксія Манолія Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) 1672,23 грн. сплаченого судового збору.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гатеж Ганни Василівни (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради (розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216) 1672,23 грн. сплаченого судового збору.

6. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.