Рішення № 97517109, 09.06.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. Справа № 922/1499/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", м. Бориспіль, Київська обл. до Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м. Харків про стягнення 156782,52 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина", м. Бориспіль, Київська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 156782,52 грн, з яких:

147114,05 грн. боргу;

4386,07 грн. пені;

1032,08 грн. 3% відсотків річних;

4250,32 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відсотків і пені до моменту виконання рішення, визначивши в ньому правила нарахування

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, в т. ч. витрати по сплаті судового збору та витрати пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу в розмірі орієнтовно 26000 - 40000 грн).

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 02-04/20 від 02.04.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2021 відкрито провадження у справі № 922/1499/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 26.04.2021.

Проте, надіслана на адресу позивача копія ухвали від 26.04.2021 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 42-45). Відомостей про наявність у позивача іншої адреси матеріали справи не містять.

Копію зазначеної ухвали відповідач отримав, про що свідчать залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 46), а також клопотання останнього про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 47-50).

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 26.04.2021.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача (вх. № 11367 від 18.05.2021) щодо продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2020 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 02-04/20 (а. с. 7-10), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товари (надалі – товар), а покупець – прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених даним договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна (загальна сума) договору становить 960000,00 грн (дев`ятсот шістдесят тисяч грн 00 коп), у т. ч. ПДВ-20% (160000,00 грн), та складається з загальної вартості товару за всіма підписаними сторонами видатковими накладними, наданими постачальником за фактично поставлений за даним договором товар.

Пунктом 2.6, 2.8-2.10 договору передбачено, що розрахунки здійснюються покупцем на підставі видаткових накладних та рахунків-фактур, які постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю в момент отримання товару. За домовленістю сторін можлива переплата. Покупець зобов`язаний оплатити всю суму, яка зазначена у видатковій накладній та рахунку-фактурі, за кожну партію товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дати отримання товару та підписання представником покупця видаткової накладної. Оплата товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за товар здійснюються у грошовій одиниці України – гривні.

Згідно з п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє по 31 грудня 2020 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач протягом вересня-листопада 2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 386528,05 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 491 від 08.09.2020 (а. с. 11), № 578 від 23.09.2020 (а. с. 12), № 579 від 23.09.2020 (а. с. 13), № 709 від 04.11.2020 (а. с. 14) та № 797 від 23.11.2020 (а. с. 15).

На підставі п. 2.6 договору позивачем з метою оплати поставленого товару виставлялись відповідачу рахунки: № 488 від 07.09.2020 (а. с. 16), № 557 від 18.09.2020 (а. с. 17), № 568 від 22.09.2020 (а. с. 18), № 729 від 02.11.2020 (а. с. 19) та № 812 від 19.11.2020 (а. с. 20).

Як зазначає позивач з посиланням на банківську виписку з розрахункового рахунку позивача (а. с. 21-24), відповідачем за отриманий товар розрахувався лише частково, а саме, сплатив на його користь 239414 грн., а решту поставленого товару на суму 147114,05 грн не оплатив.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 147114,05 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача 4250,32 грн інфляційних за період прострочення січень 2021 року – березень 2021 року, а також 1032,08 грн. 3% річних та 4386,07 грн пені за загальний період прострочення з 18.12.2020 по 21.04.2021.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар, зокрема у сумі 147114,05 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов`язань з її оплати встановлено умовами укладеного між сторонами договору поставки № 02-04/20 від 02.04.2020 та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за отриманий товар у вказаній сумі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за весь час прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивач на суму боргу 147114,05 грн нарахував до стягнення з відповідача 4250,32 грн. інфляційних за період прострочення січень 2021 року – березень 2021 року та додатково 1032,08 грн. 3% річних на суму боргу яка існувала в певний період за загальний період прострочення з 18.12.2020 до 21.04.2021.

Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” розрахунок інфляційних та річних суд констатує, що розрахунок містить певні арифметичні помилки.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в сумі 3402,75 грн. та 3% річних в сумі 1031,98 грн.

В решті позову про стягнення інфляційних та річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, доводи позивача про можливість нарахування пені за такі прострочення є такими, що ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства України, а тому є правомірними.

Згідно з позовною заявою, позивач нарахував до стягнення з відповідача 4386,07 грн. на суму боргу яка існувала в певний період за загальний період прострочення з 18.12.2020 до 21.04.2021.

Перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон” розрахунок пені суд констатує, що він містить певні арифметичні помилки.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4337,66 грн.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити у зв`язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Крім того, також підлягають задоволенню вимоги позивача про нарахування пені та 3% річних на суму боргу до моменту сплати відповідачем цього боргу, оскільки такі вимоги позивача відповідають положенням ч. 10 ст. 238 ГПК України

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2338,29 грн.

Посилання позивача у позовній заяві про понесення ним витрат на оплату професійної правничої допомоги свого підтвердження у матеріалах справи не знайшли.

За таких обставин, правові підстави для покладення на відповідача нібито понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (адреса: 61007, м. Харків, вул. Свистуна, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 37765993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" (адреса: 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100-А; код ЄДРПОУ 41676522):

147114,05 грн. боргу;

1031,98 грн. 3% річних;

3402,75 грн. інфляційних втрат;

4337,66 грн. пені;

2338,29 грн. судового збору.

На підставі нарахування 3% річних та пені на суму боргу здійснювати з 22.04.2021 до моменту виконання рішення про сплату основного боргу. Нарахування здійснюється за правилами, передбаченими ст. 549, 625 ЦК України ст. 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак