Рішення № 97516808, 27.05.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 Справа № 917/73/21

м.Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаспо Груп", вул.Київська, 11-З, м.Лубни, Полтавська область, 37500

до Лубенської міської ради Лубенського району, Полтавської області, вул. Ярослава Мудрого, 33, м.Лубни, Полтавська область, 37500

ІІІ особи - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

про визнання укладеною додаткової угоди

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаспо Груп" до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною між Лубенською міською радою як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаспо Груп" і фізичною особою ОСОБА_1 додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 14.05.2020, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2020 року за №36558991, земельна ділянка площею 0,9028га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093 (редакція додається) (з урахуванням заяви позивача від 25.02.2021 за вхід. №2147).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.01.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.02.2021

17.02.2021 за вхід. №1845 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (від 17.02.2021 за вхід 1845) та пояснень на відповідь на відзив (від 25.02.20201 за вхід. №2148).

05.03.2021 за вхід. № 2478 від ІІІ особи - ОСОБА_1 надійшли пояснення до позовної заяви. Третя особа просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

09.03.2021 за вхід. №2549 від ІІІ особи - ОСОБА_2 надійшли пояснення до позовної заяви. Третя особа просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

08.04.2021 за вхід. №3835 від ІІІ особи - ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 13.04.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

14.05.2020 року між ОСОБА_1 (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2020 року за № 36558991.

Відповідно розділу 1 вищевказаного договору орендодавець на підставі рішення міської ради від 22.04.2020 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.02 Класифікації видів цільового призначення земель), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

В оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310700000:02:069:0093 загальною площею 0,9028 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі (розділ 2 договору).

Позивач у позові зазначає, що при передачі в користування ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки поза увагою Лубенської міської ради, як власника земельної ділянки, залишилося те, що на даній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - заглиблений склад площею 209,1 кв.м., що на дату укладення договору оренди перебував у державній власності, що такими діями сторін договору оренди землі грубо порушено права та законні інтереси власника вищевказаного майна - Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

На підставі протоколу про результати електронного аукціону № ІІА-Р8-2020-04-2 0000017-3 та договору купівлі-продажу об`єкта державної власності малої приватизації окремого майна - заглибленого складу, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 від 09.06.2020 року Товариством з обмежено відповідальністю «ФАСПО ГРУП» придбано нерухоме майно - заглиблений склад загальною площею 209,1 кв.м.

Звернувшись до міської ради з заявою про поділ вищевказаної земельної ділянки, щоб у подальшому оформити право користування земельною ділянкою під належним ТОВ «ФАСПО ГРУП» нерухомим майном, позивача повідомлено, що врегулювання цього питання допустиме виключно за узгодження нинішнього орендаря ОСОБА_1 .

Позивач у позові зазначає, що громадянин ОСОБА_1 , повідомив, що на даний момент в силу вимог закону, не має жодного відношення до земельної ділянки площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093, адже право власності і об`єкт нерухомості, за яким закріплена вказана земельна ділянка передано на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2020 громадянці ОСОБА_2 , а саме: будівлі виробництва гнуто-клеєних деталей, зазначеної літерою "С-1", загальна площа 534 кв.м., що становить 143/5000 (сто сорок три п`ятитисячних) частки комплексу будівель та споруд (Номер запису про право власності / довірчої власності: 36859275).

І заглиблений склад загальною площею 209,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ТОВ «ФАСП ГРУП», і будівлі виробництва гнуто-клеєних деталей, зазначеної літерою "С-1", загали площа 534,2 кв.м., що становить 143/5000 (сто сорок три п`ятитисячних) частки комплексу будівель та споруд, які належать ОСОБА_2 знаходять на земельній ділянці комунальної власності площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093, що перебуває в оренді у ОСОБА_1 .

У зв`язку із тим, що вищевказані нежитлові будівлі знаходять у власності інших осіб, не в орендаря земельної ділянки, на якій вони розміщені, ТОВ «ФАСПО ГРУП» направши на адресу Лубенської міської ради лист з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі від 14.05.2020 року земельної ділянки комунальної ділянки площею 0,9028 г кадастровий номер 5310700000:02:069:0093 в частині зміни Орендаря з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ТОВ «ФАСПО-ГРУП» у співвідношенні 726/1000, що складає 0,6555 га загальної площі земельної ділянки в користування ОСОБА_2 і 274/1000, що складає 0,2472 га загальної площі земельної ділянки в користування ТОВ «ФАСПО ГРУП».

Однак ніякої відповіді від Лубенської міської ради позивачем отримано не було, що і стало підставою для звернення ТОВ «ФАСПО ГРУП». з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.2, 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельне ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною 1 ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ФАСПО ГРУП» набуло право орендного користування спірної земельної ділянки з 12.06.2020 року - дати державної реєстрації права власності на будівлю заглибленого складу, номер запису про право власності/довірчої гласності: 36916728 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Башинською Т.В.

Відповідно до ч. 1,2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від. Д6 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила наступне.

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті ЗО ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-У і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України № 1702-VI від 05 листопада 2009 року.

У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі № 6-253цс16 Судова палата у цивільних справах, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 120 ЗК України, дійшла висновку, що норми статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України закріплюють «загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормами статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об"єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землевласнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості».

За таких обставин, з моменту набуття права власності на нерухоме майно, новий власник такого майна стає власником або користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться будівля. Наприклад, якщо попередньому власнику земельна ділянка належала на праві оренди, то до нового господаря нерухомості переходить і право оренди земельної ділянки, де знаходиться будівля.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до наданого Відповідачем на адвокатський запит витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5315573782020 від 11.02.2020 року спірна земельна ділянка є об`єктом права комунальної власності.

Частиною 8 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ч.І ст.26, ч. 2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» питання надання земельної ділянки в оренду чи припинення такого права вирішується на пленарному засіданні сесії ради шляхом прийняття рішення.

Отже, Лубенська міська рада, як власник земельної ділянки, вирішує питання про надання земельної ділянки у користування та визначає умови такого користування. Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Водночас, зобов`язання цього органу у судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим, крім випадку, передбаченого ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України.

При цьому, норми ст.120 Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до норм ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України, які встановлюють загальний порядок набуття права оренди земельної ділянки, у контексті набуття прав на земельні ділянки державної або комунальної власності, оскільки норми ст.120 Земельного кодексу України регулюють вужче коло суспільних відносин - відносин щодо набуття прав на земельну ділянку лише у випадку набуття права власності на нерухомість, яка знаходиться на такій ділянці.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Норми ст.120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання у власність будівлі чи споруди. Тобто, згідно з частинами 1, 2, 4 ст.120 Земельного кодексу України до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі.№3-53гс11 та від 19.06.2012 у справі №3-30гс12.

Враховуючи те, що ТОВ «ФАСПО ГРУП» не може встановлювати права та обов`язки для третіх осіб, зокрема ОСОБА_2 щодо присвоєння їй статусу співорендаря земельної ділянки, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно - до ТОВ «ФАСПО ГРУП» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщене належне йому нерухоме майно, в обсязі, пропорційно до частки його майна на земельній ділянці, що існувало у попереднього користувача земельної ділянки - ОСОБА_1 , а саме: заглиблений склад у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього користувача з урахуванням часток у розмірі 726/1000 що складає 0,6555 га загальної площі в користування ОСОБА_1 та 274/1000, що складає 0,2473 га загальної площі в користування ТОВ «ФАСПО-ГРУП».

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За приписами ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, наведених обґрунтувань та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що правова позиція позивача підтверджується належними та допустимими доказами, а тому суд позов задовольняє.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеною між Лубенською міською радою як Орендодавцем (код ЄДРПОУ 21053182) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАСПО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 42322509) і фізичною особою ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 14.05.2020, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2020 року за № 36558991, земельна ділянка площею 0,9028 га, кадастровий номер 5310700000:02:069:0093 в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про внесення змін до Договору оренди землі від 14.05.2020 року (кадастровий номер 5310700000:02:069:0093)

м. Лубни

Лубенська міська рада (код ЄДРПОУ 21053182, вул. Ярослава Мудрого, 33) - далі у тексті -«Орендодавець», - з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСПО-ГРУП» (Код ЄДРПОУ 42322509, 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Київська, будинок 11-3), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) - «Орендарі», з іншої сторони уклали цей договір про внесення змін до Договору оренди від 14.05.2020 р. про наступне:

1. Керуючись ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України Сторони домовились внести зміни до Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2020 р. та включити до складу осіб сторони Орендаря громадянина ОСОБА_1 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСПО ГРУП» з урахуванням часток у розмірі 274/1000, що складає 0,2473 га загальної площі в користування ТОВ «ФАСПО-ГРУП» та 726/1000 що складає 0,6555 га загальної площі в користування ОСОБА_1 .

2. Розділ 4 «Орендна плата» Договору оренди від 14.05.2020р. викласти в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарями в грошовій формі - 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки пропорційно частки нерухомого майна орендарів у загальній площі земельної ділянки - 274/1000, що складає 0,2473 га загальної площі в користування ТОВ «ФАСПО-ГРУП» та 726/1000 що складає 0,6555 га загальної площі в користування ОСОБА_1 .

Щомісячна орендна плата складає 6573 грн. 29 коп. та вноситься на рахунок орендодавця: одержувач УК у Лубенському районі /м.Лубни/ 18010900, код отримувача (ЄДРПОУ) 37710415, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN): UА238999980334159815000016011, з яких 1800грн. 35коп. сплачує ТОВ «ФАСПО-ГРУП», а 4772грн. 94коп. сплачує ОСОБА_1 .

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розрахунки проводяться згідно Податкового кодексу України.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних діл не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Орендна плата вноситься в строки визначені ст. 287 Податкового кодексу України

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором».

2. З моменту укладення цієї Угоди, ТОВ «ФАСПО ГРУП» та ОСОБА_1 є Орендарями за Договором оренди землі від 14.05.2020 року та мають право користування земельною ділянкою на умовах, визначених договором оренди земельної ділянки від 14.05.2020 року.

3. З моменту укладення цієї Додаткової угоди ТОВ "ФАСПО ГРУП» та ОСОБА_1 приймають на себе всі права та обов`язки Орендаря за Договором оренди| земельної ділянки від 14.05.2020 року.

4. Всі інші умови Договору оренди залишаються без змін».

3. Стягнути з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, (вул. Ярослава Мудрого, 33, м.Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 21053182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаспо Груп" (вул.Київська, 11-З, м.Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 42322509) судовий збір у розмірі 2270,00грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 07.06.2021

Суддя Кльопов І.Г.