Постанова № 9751671, 16.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.10Справа №2а-2660/10/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А4418 Міністерства оборони України

про стягнення грошового забезпечення

за участю:

позивач ОСОБА_1,

від відповідача представник за довіреністю Дегтярьов І.О.,

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини А 4418 про стягнення матеріальної допомоги за 2008 рік у розмірі 942,88грн. та індексації за жовтень грудень 2009р. у сумі 823,54грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини А 4418 від 10.07.2008 № 131 та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони за № 260 від 11.06.08р. (далі Інструкція № 260), наказу Міністра оборони України від 10.10.00р. № 334 «Про затвердження інструкції «Про порядок виплати військовослужбовцям Збройних сил польового забезпечення» (далі - Інструкція № 334), позивачеві повинна була бути виплачена матеріальна допомога за 2008 рік, проте, на даний час кошти позивачем не отримані в звязку з чим, позивач просить стягнути ці кошти з відповідача, а також індексацію.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити.

Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях (а.с.19), у яких відповідач зазначає, що не має права виплачувати позивачу матеріальну допомогу оскільки він діє в межах ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та ст. 64 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» відповідно до яких, матеріальна допомога виплачується лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.

Також відповідач, просить застосувати положення ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки вважає, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду про стягнення матеріальної допомоги.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що старший матрос ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині А 4418.

Таким чином, всі правовідносини, що виникають між позивачем та військовою частиною А 4418, у тому числі з командуванням зазначеної частини, з приводу проходження військової служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.

13.05.08р. позивач звернувся до командира військової частини А 4418 з рапортом про сплату матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань (а.с.11).

Відповідно до наказу командира військової частини А 4418 від 10.07.08р. №131 (а.с.12), виданого на підставі вказаного рапорту позивача, було прийнято рішення виплатити старшому матросу матеріальну допомогу за 2008 р., згідно до наказу МОУ №75 від 2001р.

Але до теперішнього часу матеріальна допомога позивачу не сплачена.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Позивач у питаннях грошового та інших видів забезпечення користується всіма правами та пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на нього розповсюджується Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 1294 від 7 листопада 2007 року, яка набрала чинності з 01.01.2008 року (далі - Постанова КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року).

На час проходження служби позивачем у 2008 році, питання виплати матеріального забезпечення позивачеві регулювалися вищевказаною Постановою КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.п.3 п.5 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Тобто, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У той же час суд звертає увагу на те, що згідно з п. 2 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.

На виконання п. 2 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року такий порядок встановлений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену Наказом Міністра оборони України N 260 від 11.06.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за N 638/15329 (далі Інструкція).

Питання виплати матеріальної допомоги регулюється розділом XXXIII Інструкції.

Згідно п. 33.1. Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п.33.2, 33.3 Інструкції).

Отже матеріали справи свідчать про те, що відповідач, діючи відповідно до вимог чинного законодавства, реалізувавши свої повноваження, прийняв наказ від 10.07.08р. №131, яким прийняв рішення про сплату позивачу матеріальної допомоги, але всупереч встановленому діючим законодавством порядку його не виконав та не сплатив позивачу матеріальну допомогу.

В матеріалах справи відсутні докази скасування наказу відповідача від 10.07.08р. №131.

На звернення позивача від 30.04.09р., у якому позивач просить відповідача сплатити матеріальну допомогу (а.с.6), відповідач листом від 07.05.09р. відмовив у сплаті матеріальної допомоги посилаючись на відсутність фінансування (а.с.7).

На звернення позивача від 03.02.10р., у якому позивач просить відповідача сплатити матеріальну допомогу та індексацію (а.с.8), відповідач надіслав позивачу відповідь від 09.02.10р. вих. 149 (а.с.9), у якій повідомив, що при несплаті позивачу матеріальної допомоги за 2008р. у сумі 942,88грн. командування керувалося розпорядженнями старшого начальника, Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік» і Законом України «Про державний бюджет на 2009рік», Бюджетним Кодексом України і не мало права діяти іншим чином. Також відповідача вказав, що його позиція щодо сплати матеріальної допомоги за 2008 р. викладена у листі від 07.05.09р.

При цьому у даному листі відповідач зазначив, що індексація за 2009р. у сумі 823,54грн. буде виплачена позивачу у найкоротший термін.

Таким чином, даним листом відповідач підтверджує суму матеріальної допомоги та суму індексації, які просить стягнути позивач.

У судовому засіданні, представник відповідача не заперечував проти розміру вказаних сум.

На думку суду позиція відповідача щодо відсутності коштів, призначених на виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є необґрунтованою з наступних підстав.

Реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідачем на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги про зобовязання відповідача виплатити матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік підлягають задоволенню.

Підставою для відмови у виплаті індексації грошового забезпечення є та обставина, що зазначені кошти не надходять на рахунки частини із Державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі плата праці (грошове забезпечення).

Згідно до ч. 2 ст. 5 вказаного закону, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Отже обовязок сплати позивачу суми індексації покладений на відповідача в силу положень Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за 2009р. підлягають задоволенню.

За таких підстав, суд не приймає до уваги заперечення відповідача.

Також суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 99 та ст. 100 КАС України, про що просить відповідач, посилаючись на пропуск позивачем річного строку у частині стягнення матеріальної допомоги, з наступних підстав.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порушення прав позивача полягає у відмові відповідача сплатити йому суми матеріальної допомоги. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач вперше відмовив позивачу надіславши йому лист від 07.05.09р. (а.с.9).

Позовна заява подана до суду 23.02.10р, тобто у межах річного строку.

Більш того суд вказує на те, що обовязок відповідача по сплаті суми матеріальної допомоги, виник у нього з дня видання наказу від 10.07.08р. №131 та не припиняється до теперішнього часу, тобто порушення прав позивача є тривалою подією.

Таким чином, вказане свідчить про відсутність пропуску позивачем річного строку встановленого ст. 99 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 22.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини А 4418 Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 24291806, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 5а) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН - НОМЕР_1) матеріальну допомогу за 2008 рік в розмірі 942,88 грн. та індексацію за жовтень грудень 2009р. в розмірі 823,54грн., а разом 1766,42грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН - НОМЕР_1) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.